Римлян 9

1 Істину виповідаю у Христі, не обманюю, засвідчує мені совість моя в Дусі Святому,2 Що велика для мене скорбота і невпинне страждання серцю моєму.3 Я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені плоттю,4 Себто, ізраїльтян, котрим належить усиновлення, і слава, і заповіти, і законодавство, і богослужіння, і обітниці;5 Їхні й батьки, і від них Христос у плоті, Бог, що є над усім, благословенний навіки, Амінь.6 Проте не так, щоб слово Боже не справдилося. Бо не всі ті ізраїльтяни, що від Ізраїля,7 І не всі діти Авраама, котрі від насіння його; але сказано: В Ісаакові назветься тобі насіння.8 Себто, не тілесні діти є діти Божі, – але діти обітниці визнаються за насіння.9 А слово обітниці таке: О цій же порі прийду, і в Сарри буде син.10 І не одне це: але так було з Ревеккою, коли вона зачала водночас двох синів від Ісаака, батька нашого;11 Бо коли вони ще не народилися і не вчинили нічого доброго чи лихого, – щоб воля Божа у вибранні звершувалася,12 Не від справ, але від Того, Хто прикликає, – сказано було їй: Більший буде у рабстві в меншого.13 Як написано: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.14 То що скажемо? Невже неправда у Бога? Зовсім ні;15 Бо Він каже Мойсеєві: Кого милувати, помилую; кого жаліти, пожалію.16 Отже, помилування залежить не від того, хто бажає, і не від того, хто прагне, але від Бога, що милує.17 Бо Писання каже фараонові: Для тебе самого Я поставив якраз тебе, аби показати над тобою силу Мою і щоби проповідувано було ймення Моє по всій землі.18 Отож, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує.19 Ти скажеш мені: За що ж іще звинувачують? Бо хто чинитиме опір Його волі?20 А хто ти, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб скаже виробникові своєму: Навіщо ти отак мене учинив?21 Чи не має гончар влади над глиною, щоб з тієї ж суміші вчинити одну посудину для почесного використання, а іншу для низького?22 То й що, коли Бог, бажаючи показати гнів і явити могутність Свою, з великим довготерпінням щадив посудини гніву, готові до загибелі,23 Щоб разом виявити багатство слави Своєї над посудинами милосердя, котрі Він приготував на славу;24 Над нами, котрих Він покликав не лише з юдеїв, але також із поганів?25 Як також в Осії каже: Не Мій народ назву Моїм народом, і не улюблену – улюбленою.26 І на тому місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, вони названі будуть синами Бога Живого.27 А Ісая проголошує про Ізраїля: А хоча б сини Ізраїлеві були числом, як пісок морський, лише останок врятується;28 Бо справу закінчує і невдовзі вирішить по правді, справу рішучу звершить Господь на землі.29 І, як провістив Ісая: Якби Господь Саваот не залишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і були б схожі на Гомору.30 То що скажемо? Погани, що не шукали праведности, дістали праведність од віри;31 А Ізраїль, що шукав Закону праведности, не досяг до Закону праведности.32 Чому? Тому що шукали не у вірі, а в справах закону, бо спіткнулися об камінь спотикання.33 Як написано: Ось кладу в Сіоні камінь спотикання і камінь спокуси, але кожний, хто вірує в Нього, не осоромиться.