1 Диригентові хору. Про голубку, що мовчить далеко. Давидів псалом, коли филистимляни захопили його в Ґаті.2 Помилуй мене, Боже! Бо людина хоче проковтнути мене; учиняє напади щодня, вчиняє мені тісноти.3 Вороги мої щодня шукають нагоди проковтнути мене; бо вельми багато тих, що повстають супроти мене, о Всевишній!4 Коли я в страхові, на Тебе я сподіваюся.5 У Богові хвалитиму я слово Його; на Бога сподіваюся; не боюся, що вчинить мені плоть!6 Щодня спотворюють слова мої; всі помисли їхні про мене – на лихо.7 Збираються, утаємничуються, спостерігають за моїми п'ятами, щоб спіймати душу мою.8 Невже вони уникнуть відплати за неправду [свою]? У гніві поскидай, Боже, народи.9 У Тебе пораховані мої поневіряння; поклади сльози мої в чашу Твою, – чи не в книзі вони Твоїй?10 Вороги завертають назад, коли я волаю до Тебе з благанням; з цього я дізнаюся, що Бог за мене.11 У Богові хвалитиму я слово [Його], у Господі хвалитиму слово [Його].12 На Бога сподіваюся, не боюся; що вчинить мені людина?13 На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі відплачу; Тебе хвалитиму.14 Бо Ти визволив душу мою від смерти; хіба не визволиш також ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед лицем Божим у світлі живих?