1 Диригентові хору, Єдутуна. Псалом Давидів.2 Я сказав: буду спостерігати за стежками своїми, щоб не згрішити мені язиком моїм; буду гамувати уста мої, доки нечестивий переді мною.3 Я був німий і безголосий, і зберігав спокій [навіть] у добрі, а скорбота моя зросла, поглибшала.4 Спалахнуло серце моє в мені, в думках моїх спалахнув огонь; я почав казати язиком моїм: 5 Повідай мені, Господе, про кінець мій, і число днів моїх, яке воно, щоб я знав, скільки віку мого.6 Ось, Ти вчинив мені дні, [мов] п'яді, і вік мій, як ніщо перед Тобою. Справді, сама марнота, – кожна людина, що живе.7 Справді, людина ходить, мов привид; марно вона метушиться, гребе до купи багатства, і не відає, кому воно дістанеться.8 І нині чого мені очікувати, Господе? Надія моя на Тебе.9 Від усіх переступів моїх визволи мене, не віддавай мене на глум божевільному.10 Я занімів, не розтулюю уст моїх; тому що Ти вчинив це.11 Відверни од мене удари Твої; я щезаю від караючої руки Твоєї.12 Якщо Ти викриттями будеш виправляти людину за злочини, то щезне, як міль, врода її. Так, марнотна кожна людина.13 Почуй, Господе, молитву мою і зваж на благання моє; не будь безмовним до сліз моїх. Бо мандрівник я в Тебе [і] зайшлий, як і всі батьки мої;14 Не дивись на мене, щоб я міг зміцнитися перед тим, як відійду, і не стане мене.