Ісая 34

1 Наблизьтеся народи, слухайте і зважайте, племена! Нехай чує земля і все, що виповнює її, вся земля і всі, що народжуються на ній!2 Бо гнів Господа на всі народи, і лють Його на всі війська їхні. Він прокляв їх, віддав їх на погибель.3 І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх зчиниться сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.4 І зітліє все небесне військо; і небеса згорнуться, мов сувій книжковий; і все військо їхнє попадає, як спадає листя з виноградної лози, і немов зів'ялий листок зі смоковниці.5 Бо упився Мій меч на небесах: Ось, для суду сходить він на Едом і на народ, котрого Я прокляв.6 Меч Господній виповниться кров'ю, стане масним від лою, від крови ягнят і козлів, від лою з нирок баранів: бо пожертва у Господа в Боцрі і заклання велике на землі едомській.7 І буйволи упадуть з ними і телята разом із волами, і захмеліє земля від їхньої крови, і порох їхній стане жирним від лою.8 Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сіон.9 І перетворяться ріки його на смолу, і порох його на сірку, і буде земля його палаючою смолою.10 Не гаснутимуть ні вдень, ні вночі; вічно буде здійматися дим її; буде від роду й до роду спорожнілою, ніколи у віках – ніхто не перейде нею.11 І заволодіють нею пелікан та їжак, і сова і ворон оселяться на ній; і протягнуть по ній мотузку розорення і вис'ок приниження.12 Ніхто не залишиться там із вельможних її, кого можна було б закликати на царство, і всі князі її стануть нічим.13 І заростуть палаци її колючим терням, кропивою і реп'яхами – фортеця її; і буде вона житлом шакалів, притулком страусів.14 І дикі звірі пустині будуть стрічатися з дикими звірями островів, і козел буде кричати іншому козлові; там буде спочивати сова-сипуха і знаходитиме своє місце для спочину.15 Там загніздиться крилатий змій, буде нести яйця і висиджуватиме дітей і збирати їх під затінок свій; так і коршаки будуть збиратися один до одного.16 Відшукайте в книзі Господній і прочитайте: Жодного з них не забракне, і один одного не будуть шукати. Бо уста Його наказали, і Сам Дух Його збере їх.17 І Сам Він кинув їм жереба, і рука Його поділила їм її мірою; вічно будуть вони володіти нею, від роду й до роду будуть мешкати на ній.