1 Благай зараз, якщо є Той, Хто буде відповідати тобі. І до кого із святих ти звернешся?2 Авжеж, безглуздого убиває гнівливість, і безтямного нищить дратівливість.3 Бачив я, як безглуздий закорінюється, і тієї ж миті прокляв дім його.4 Діти його задалеко від спасіння, їх будуть бити біля брами, і не матимуть захисника.5 Жниво його з'їсть голодний, і навіть з-за терну дістане його, і спраглі поковтають майно його.6 Авжеж, не з тліну виходить горе, і не з-під землі виростає біда.7 Ні. Але людина народжується в стражданнях, щоб угору линути, [як] іскри.8 Проте я до Бога звернувся б, у справі моїй поклався б на Бога,9 Котрий чинить великі діяння і бездослідні, предивні, яким немає числа;10 Дає дощ на лице землі, і посилає води на обличчя ланів;11 Принижених ставить на високе, і зажурені підносяться до спасіння.12 Він зруйнує заміри підступних, і руки їхні не звершать задуманого.13 Він виловлює мудраків їхнім-таки лукавством, і змова хитрих стає надаремною.14 Удень вони перебувають у пітьмі і в полудень ходять навпомацки, мов уночі.15 Він рятує бідного від меча, від уст їхніх і від руки міцної.16 І є нещасному надія, і неправда зачиняє уста свої.17 Щаслива людина, котру Бог картає, а тому науки Вседержителя не відкидай.18 Тому що Він завдає ран, і Сам перев'язує їх; Він уражає, і Його ж таки руки лікують.19 У шести бідах порятує тебе, і в сьомій не торкнеться до тебе лихо.20 У голодну пору визволить тебе від смерти, і на війні – від сили меча.21 Від бича язика сховаєш себе, і не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.22 Із спустошення і голоду насміхатимешся, і звірів земних не злякаєшся;23 Тому що з камінням у полі в тебе спілка, і звірі польові в мирі з тобою.24 І спізнаєш, що шатро твоє у безпеці, і будеш дивитися за домом своїм, і не згрішиш.25 І побачиш, що насіння твоє численне, і паростки твої, мов трава на землі.26 Зійдеш до гробу у поважному віці, як укладаються снопи пшениці свого часу.27 Ось, що ми спізнали; зрештою, так воно і є: вислухай це і затям для себе.