1 І провідав Господь Сарру, як сказав; і вчинив Господь Саррі, як обіцяв.2 Сарра завагітніла, і породила Авраамові сина в старості його о тій порі, про котру говорив йому Бог.3 І назвав Авраам ім'я синові своєму, народженому в нього, котрого народила йому Сарра: Ісаак.4 І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, восьмого дня, як заповідав йому Бог.5 Авраамові було сто літ, коли народився у нього Ісаак, син його.6 І сказала Сарра: Не гаразд учинив зі мною Бог: Всі, хто почує про мене, будуть сміятися з мене.7 І сказала: Хто сказав би Авраамові: Сарра буде годувати дітей персами? Тому що в старості його я народила сина.8 Дитятко виросло, і віднято від грудей; і Авраам учинив значний бенкет того дня, коли Ісаака віднято од грудей.9 І побачила Сарра, що син Аґарі єгиптянки, котрого вона народила Авраамові, насміхається.10 І сказала Авраамові: Вижени цю рабиню і сина її; бо не успадкує син рабині цей з сином моїм Ісааком.11 І видалося це Авраамові вельми неприємним заради сина його.12 Але Бог сказав Авраамові: Не засмучуйся, заради сина і рабині твоєї; у всьому, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її; бо за Ісааком найменується твоє потомство.13 І від сина рабині я виведу народ, бо він насіння твоє.14 Авраам підвівся удосвіта і взяв хліба та бурдюк води, і дав Аґарі, завдавши їй на плечі, і хлопця, й відпустив її. Вона пішла й заблукала в пустелі Беер-Шева.15 І не стало води в бурдюкові, і вона залишила хлопчика під одним кущем.16 І пішла, сіла віддалік, на відстані пострілу з лука. Бо вона сказала: Не хочу бачити смерти сина. І присіла вона та й заголосила, плачучи.17 І почув Бог голос хлопчика; і Ангел Божий з неба озвався до Аґарі, і сказав їй: Що з тобою, Аґаре? Не бійся; Бог почув голос хлопчика звідти, де він залишився.18 Підведися, підведи сина, і візьми його за руку; бо Я утворю від нього великий народ.19 І Бог відкрив очі її, і вона побачила криницю з водою, і пішла, виповнила бурдюк водою, і напоїла сина.20 І Бог був з хлопчиком; і він виріс, і почав жити в пустелі, і став стрільцем із лука.21 Він жив у пустелі Паран; і мати його взяла йому дружину із землі єгипетської.22 І було о тій порі, Авімелех із Піхолом, начальником його війська, сказав Авраамові: З тобою Бог у всьому, що б ти не робив.23 І тепер присягнися мені отут Богом, що ти не образиш ні мене, ні сина мого, ні внука мого, і, як я приязно чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і з краєм, в котрому ти загостив.24 І сказав Авраам: Я присягаюся.25 І Авраам дорікав Авімелехові за криницю з водою, яку забрали служники Авімелехові.26 Авімелех сказав: Не знаю, хто це вчинив, і ти не сказав мені; я навіть не чув [про таке] донині.27 І взяв Авраам дрібної і великої худоби, і дав Авімелехові, і обидва вони уклали угоду.28 І поставив Авраам сім ягниць від [череди] дрібної скотини окремо.29 Авімелех на це сказав Авраамові; нащо тут оці сім ягниць, котрих ти відокремив?30 [Він] сказав: Сім ягниць цих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що це я викопав оцей колодязь.31 Тому й назвав він цю місцину: Беер-Шева, бо саме тут обидва вони присягались.32 І склали угоду у Беер-Шеві. І підвівся Авімелех, і Піхол, начальник війська його, і повернулися на землю Филистимську.33 І посадив [Авраам] при Беер-Шеві діброву, і прикликав там ймення Господа, Бога вічного.34 І жив Авраам на землі филистимській, як мандрівник, багато днів.