1 Коли ж настав день П‘ятдесятниці, всі вони були однодушно разом.2 Аж раптом зчинився шум з неба, наче від буревію, і виповнив увесь дім, де вони були;3 І з‘явилися їм розділені язики, неначе полум‘я вогню, і спочили по одному на кожному з них.4 І виповнилися всі Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.5 А в Єрусалимі були юдеї, люди побожні, і від усякого роду під небом.6 Коли зчинився цей шум, зібрався народ, і сталося замішання, бо кожний чув їх, що говорили його власною мовою.7 І всі вражалися і дивувалися, й гомоніли поміж собою: Оці, що говорять, хіба не всі галілеяни?8 Як же це так, що ми чуємо – кожний! – власну мову, з якою народилися?9 Парфяни і мідяни, еламіти, а також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту й Азії,10 Фрігії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель, що належали до Кірени, і зайшлі римляни, юдеї та прозеліти,11 Крітяни й аравійці, – усі бо чуємо ми, що говорять про великі діяння Божі нашими мовами!12 І вражалися всі, і не могли збагнути цього, і казали один одному: Що це означає?!13 А ще інші, глянувши, казали: Вони напилися солодкого вина.14 А Петро, поставши з Одинадцятьма, підняв свій голос і проголосив їм: Мужі юдейські і всі мешканці Єрусалиму! Оце нехай буде вам відомо і дослухайтеся до слів моїх.15 Вони не п‘яні, як ви гадаєте, бо зараз третя година дня;16 Але це є те, що провіщав пророк Йоіл: 17 І буде останніми днями, говорить Бог, Я виллю від Духа Мого на всіляку плоть і будуть пророкувати сини ваші і доньки ваші, і юнаки ваші будуть бачити видіння, і старці ваші сновидіннями навчені будуть;18 І на служників Моїх і на служниць Моїх за тих днів виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати;19 І покажу дива на небі вгорі, і ознаки на землі внизу, кров і вогонь, і клуби диму: 20 Сонце обернеться на пітьму, а місяць на кров передніше, аніж настане день Господній, великий і славний;21 І станеться: Кожний, хто прикличе ймення Господнє, – врятується.22 Мужі ізраїльські! Вислухайте слова оці: Ісуса із Назарету, Мужа, засвідченого вам від Бога силою і чудесами й ознаками, котрі Бог витворив через Нього поміж вас, як ви самі знаєте,23 Його, Ісуса за певною порадою і передбаченням Божим зрадженого, ви взяли, і, прицвяхувавши руками беззаконних, убили;24 Але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти, тому що вона не могла утримати Його.25 Бо Давид казав про Нього: Бачив я перед собою Господа завжди, бо Він праворуч від мене, щоб я не захитався;26 Від цього зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть плоть моя спочине в надії,27 Бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.28 Ти дав мені пізнати шлях життя; Ти виповниш мене радістю перед обличчям Твоїм.29 Мужі-браття! Нехай же буде дозволено мені сміливо сказати вам про патріарха Давида, що він помер і похований, і гріб його у нас донині;30 Та будучи пророком і відаючи, що Бог із присягою обіцяв йому від плоду рамен його утворити Христа у плоті і всадовити на престолі Його;31 Він передніше сказав про воскресіння Христа, що не залишена душа Його в пеклі і плоть Його не бачила тліну.32 Цього Ісуса Бог воскресив, – ми всі цьому свідки.33 Отож, Він, коли був піднесений правицею Божою, і, прийнявши від Батька обітницю Святого Духа, вилив те, що ви нині бачите і чуєте.34 Бо Давид не піднявся на небеса; але сам каже: Сказав Господь Господові моєму: Сиди праворуч від Мене,35 Доки покладу ворогів Твоїх біля підошов ніг Твоїх.36 Тож твердо знай, увесь дім Ізраїлів, що Бог витворив Господом і Христом Цього Ісуса, котрого ви розп‘яли.37 Вони почули це і розчулилися серцем, і сказали Петрові та іншим Апостолам: Що нам учинити, мужі-браття?38 А Петро сказав їм: Покайтеся, і нехай хреститься кожний з вас в ім‘я Ісуса Христа для прощення гріхів, – і одержить дар Святого Духа;39 Бо вам належить обітниця і дітям вашим, і всім дальнім, кого не прикличе Господь Бог наш.40 Й іншими багатьма словами свідчив він і умовляв, кажучи: Рятуйтеся від роду цього лукавого.41 Тож ті, що охоче прийняли слово його, хрестилися, і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.42 І вони постійно були в апостольському вченні, у спілкуванні і ламанні хліба та в молитвах.43 І був страх на всілякій душі; і багато чудес і ознак звершилося через Апостолів у Єрусалимі.44 Усі віруючі були вкупі, і мали все спільне;45 І продавали маєтки свої і всіляку власність, і розподіляли всім, зважаючи на потребу кожного;46 І щодня однодушно були в храмі, і, ламаючи в домах хліб, приймали їжу з радістю, та в простоті сердечній,47 Хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. А Господь щоденно долучав врятованих до Церкви.