1 Йона вельми зажурився через це і був роздратований.2 І молився до Господа, і сказав: О, Господе! Чи не це я говорив, коли ще був у моїй країні? Саме тому я втікав до Таршішу, бо знав, що Ти – Бог добрий і милосердний, довготерплячий і вельми милостивий, і шкодуєш, що станеться лихо.3 І нині, Господе, візьми душу мою від мене, бо краще мені померти, аніж отак жити.4 І сказав Господь: Невже це завдало тобі жалю так глибоко?5 І вийшов Йона з міста і присів із східного боку біля міста, а тоді вчинив собі там курінь і сів під ним у затінку, аби побачити, що станеться з містом.6 І виростив Господь Бог рослину, і вона звелася над Йоною, щоб над головою його була тінь і щоб звільнити його від жалю його; Йона вельми втішився цією рослиною.7 І влаштував Бог так, що другого дня при з'яві зорі хробак підточив рослину, і вона всохла.8 А коли зійшло сонце, навів Бог спекотний східний вітер, і сонце почали смалити Йоні голову так, що він умлів та просив собі смерти і сказав: Краще мені вмерти, аніж отак жити.9 І сказав Бог Йоні: Невже так глибоко ти зазнав жалю через рослину? Він сказав: Вельми зажурився, навіть до смерти.10 Тоді сказав Господь: Ти жалкуєш за рослиною, над котрою ти не трудився і котру не вирощував, котра за одну ніч виросла і за одну ніч пропала.11 Чи Мені не пожаліти Ніневії, міста великого, в котрому понад сто двадцять тисяч людей, котрі не вміють відрізнити правої руки від лівої, і численну худобу?