1 Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:2 Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*3 Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.4 Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,5 Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.6 Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;7 Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.8 Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.9 Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.10 Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;11 Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;12 Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.13 Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.14 Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.15 Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.16 Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.17 Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.18 Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.19 Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.20 Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.21 Не боїться, що ріднї студено буде; - вся семя має подвійну одежу.22 Робить вона собі коври; висон, пурпур - її одежа.23 Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами.24 Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.25 Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину.26 Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука.27 Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши.28 Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє:29 Много женщин честивих, - ти ж усїх перевисшила!30 Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба!31 Платїть же їй після того, що її надбали руки; славіть її у громадї за її учинки!