Приповісті 1

1 Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,2 Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;3 Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;4 Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;5 Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;6 Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:7 Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.8 Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;9 Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.10 Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;11 Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,12 Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;13 Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;14 Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -15 Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,16 Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.17 Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;18 Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.19 Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.20 Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;21 Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:22 Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?23 Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.24 Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;25 Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.26 За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;27 Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.28 Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.29 За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,30 Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;31 За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.32 Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;33 Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.