1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.3 В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.8 Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.24 Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.27 Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.31 Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.32 Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.33 У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.34 Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.35 Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.