1 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.2 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.3 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.4 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?5 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.6 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.7 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.8 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.9 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.10 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.11 Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.12 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?13 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,14 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?15 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.16 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.17 І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.18 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.19 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?20 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.21 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.22 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.23 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.24 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.25 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.26 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.27 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.28 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.29 Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.30 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.31 Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.32 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.33 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;34 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.35 І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.36 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.37 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?38 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.39 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.40 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.41 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.42 Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.43 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.44 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.45 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.46 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.47 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.48 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?49 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.50 І, покинувши Його, всї повтїкали.51 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);52 він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.53 І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.54 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.55 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.56 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.57 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:58 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.59 Та й так не сходились сьвідчення їх.60 І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?61 Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?62 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.63 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?64 Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.65 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.66 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,67 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?68 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.69 І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.70 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.71 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.72 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.