Приповісті 27

1 Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.2 Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.3 Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.4 Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?5 Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.6 Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.7 Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.8 Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.9 Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.10 Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.11 Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.12 Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.13 Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!14 Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.15 Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;16 Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.17 Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.18 Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.19 Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,20 Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.21 Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.22 Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.23 Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;24 Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?25 Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.26 Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.27 Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.