1 На кінець. Псалом Давида. Безумний сказав у своїм серці: Немає Бога. Зітліли і поганими стали в починах, немає того, хто чинить добра, немає й одного.2 Господь з неба поглянув на людських синів, щоб побачити чи є той, що розуміє, або хто шукає Бога.3 Всі звернули, разом стали непотрібними, немає того, хто чинить добра, немає й одного. [Їхнє горло відкритий гробівець, своїми язиками вони вчинили обману. Гадюча отрута під їхніми язиками, їхні уста кишать клятвою і гіркотою. Їхні ноги швидкі проливати кров. На їхніх дорогах знищення і клопіт, і дороги миру вони не впізнали. Немає божого страху перед їхніми очима.]4 Чи не впізнають всі, що чинять беззаконня? Що пожирають мій нарід, як їжу хліба, Господа не прикликали.5 Злякалися від страху там, де не було страху, томущо Бог в праведнім роді.6 Ви засоромили раду бідного, бо Господь є його надією.7 Хто дасть Ізраїлеві спасіння з Сіону? Коли Господь поверне полон свого народу хай Яків зрадіє й Ізраїль розвеселиться.