1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серце моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само любов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!1 До всього цього я навернув серце моє, щоб осягнути, що праведні і мудрі та діяння їхні – в руці Божій, і що людина ні любови, ані ненависти не відає у всьому тому, що перед нею.1 Усе це я розважив у моїм серці й зрозумів, що праведні й мудрі та й діла їхні в руці Божій. Не знає чоловік, чи він любови, чи ненависти вартий: усе перед ними - марнота.1 Бо це все я дав у моє серце, і моє серце побачило це все. Так як праведні і мудрі і їхні діла в руці Бога, і немає чоловіка який знає любов і ненависть. Все перед їхнім лицем,1 На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.
2 Однакове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...2 Усьому і всім одне: одна доля праведникові і лиходієві, доброму і [злому], чистому і нечистому, тому, що приносить пожертву, і тому, що не приносить пожертви; як доброчинному, так само й грішникові, як присягальникові, так само й тому, що боїться присяги.2 Усе однаково всім приходить; однака доля: праведному та безбожному, доброму й чистому та нечистому; тому, хто приносить жертви, й тому, хто їх не приносить. Однаково і доброму і грішникові, і тому, хто клянеться, і тому, хто боїться клятви.2 марнота в усьому. Один припадок в праведного і безбожного, доброго і злого і чистого і нечистого і хто жертвує і хто не жертвує. Як добрий, так той, хто грішить. Як той, що кленеться, так хто боїться клятви.2 Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.
3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випадає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньому серці, а по тому до мертвих відходять...3 Оце ж бо й лихо у всьому, що чиниться під сонцем, що доля однакова для всіх, і серце синів людських виповнене злом, і безум у серці їхньому, і в житті їхньому, а відтак вони [відходять] до померлих.3 Це ж бо й біда в усьому, що діється під сонцем, що доля однакова для всіх та що серце людське повне злоби, і безум у їхньому серці, покіль віку їхнього; а потім - до мертвих!3 Це погане в усьому зробленому під сонцем, що один припадок для всіх. І серце людських синів наповнилося злом, і плутанина в їхньому серці в їхньому житті, і після них до мертвих.3 Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.
4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!4 Хто перебуває серед живих, у того ще є надія, бо навіть псові живому ліпше, аніж мертвому левові.4 Поки хто належить до всіх живих, має ще надію: бо ліпший живий пес, ніж лев мертвий.4 Бо хто той, що спільник всіх живих? Є надія, бо жива собака, вона краща від мертвого лева.4 Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;
5 Бо знають живі, що помруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам'ять про них,5 Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають, і вже немає їм заплати, тому що пам'ять про них у забутті.5 Живі бо знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають; нема їм більш уже заплати, пам'ять бо про них забулась.5 Бо ті, що живуть, пізнають, що вмирають, і мертві не знають нічого. І немає для них вже винагороди, бо їхня память забута.5 Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;
6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вже їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...6 І любов їхня, і ненависть їхня, і ревнощі їхні вже пощезли, і вже немає їм частки навіки ні в чому, що чиниться під сонцем.6 Любов їхня, ненависть їхня, ревнощі їхні - усе вже пропало: вони не матимуть повіки участи ні в чому, що діється під сонцем.6 І вже пропали їхня любов і їхня ненависть і їхні ревнощі, і вже немає для них на віки часті в усьому, що зроблене під сонцем.6 І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.
7 Тож іди, їж із радістю хліб свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчинки!7 [Тож] простуй, їж весело хліб твій і пий на радощах серця твого вино твоє, коли Бог прихильний до справ твоїх.7 їж отже хліб весело, пий вино щасливим серцем, бо Бог благословив уже твоє діло.7 Ходи їж твій хліб у веселості і пий твоє вино добрим серцем, бо вже Бог вподобав твої творива.7 Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.
8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!8 Нехай же буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не бракує єлею на голові твоїй.8 Хай завжди буде на тобі одежа світла, і олія хай не сходить з голови твоєї.8 В усякому часі хай твоя одіж буде біла, і хай не забракне олії на твоїй голові.8 Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.
9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для тебе під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти!9 Утішайся життям із дружиною, котру любиш, упродовж усіх днів марнотного життя твого, і котру тобі дав Бог під сонцем на всі марнотні дні твої; тому що це – доля твоя в житті і трудах твоїх, котрими ти працюєш під сонцем.9 Живи собі весело з жінкою, що її любиш, усі дні життя марноти твоєї, яку Господь дав тобі під сонцем, бо всі дні марноти твоєї - це твоя частка в житті й у твоїй праці, якою трудишся під сонцем.9 Гляди на життя з жінкою, яку ти полюбив, всі дні життя твоєї марноти, які тобі дано під сонцем, всі дні твоєї марноти, бо це твоя часть у твоїм житті і в твоїм труді, яким ти трудишся під сонцем.9 Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.
10 Все, що всилі чинити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роздуму, ані знання, ані мудрости!10 Усе, що може рука твоя робити, чини за силою, тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні роздумів, ні пізнання, ані мудрости.10 Усе, що потрапить тобі під руку, роби, поки живеш, бо у Шеолі, куди простуєш, нема ні роботи, ні мізкування, ні знання, ні мудрости.10 Все, що лиш знайде чинити твоя рука, вчини за твоєю силою, бо немає творива і помисла і пізнання і мудрости в аді, куди ти підеш.10 Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.
11 Знову я бачив під сонцем, що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в розумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!11 І знову зауважив я під сонцем, що не метким дається успішно бігти, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не в розумних – багатство, і не вправним – прихильність, але час і випадок для всіх згаданих.11 Знову зауважив я під сонцем, що не все швидкі бігають, хоробрі воюють, мудрі хліб їдять, розумні багатіють, а вчені осягають ласку, і що час недолі всіх їх спіткає.11 Я повернувся і побачив під сонцем, що біг не для прудких, і бій не для сильних, і хліб не для мудрих і багацтво не для розумних і ласка не для тих, що пізнають, бо їх всіх зустріне час і припадок.11 І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...12 Бо людина не відає свого часу, як риба попадає у невідворотню сіть, і як птахи заплутуються в сільцях; так і сини людські потрапляють у лихоліття, коли воно несподівано приходить на них.12 Чоловік свого часу не знає: немов ті риби, що ловляться у вражий невід, або як птахи, що заплутуються в сильце, так само й люди потрапляють у знегоду, коли вона злетить на них зненацька.12 Бо і людина не пізнала свого часу. Так як риби ловляться злою сіттю, і як птахи ловляться пасткою, людські сини ловляться як вони в поганий час, коли нагло на них нападе.12 Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.
13 Також оцю мудрість я бачив під сонцем, і велика для мене здавалась вона:13 Ось, яку ще мудрість бачив я під сонцем, і вона видалася мені важливою.13 Бачив я ще й таку мудрість під сонцем, і вона мені великою здалася: 13 І я побачив це - мудрість під сонцем, і вона для мене велика.13 От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:
14 Було мале місто, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його оточив, і побудував проти нього велику облогу.14 Місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього наблизився великий цар, і взяв в облогу його, і вчинив супроти нього значні заходи в облозі;14 було собі якесь маленьке місто, і людей у ньому було мало. Прийшов під нього великий цар, обліг його і висипав вали високі проти нього.14 Місто мале і в ньому мало людей, і прийде проти нього великий цар і окружить його і збудує проти нього великі вали.14 Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;
15 Але в ньому знайшлася людина убога, та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто не згадав про цю вбогу людину!15 Але в місті виявився мудрий бідак, і він урятував своєю мудрістю це місто; проте ніхто не згадав про цього бідного чоловіка.15 Аж ось знайшовся в ньому чолов'яга, бідний, але мудрий; і мудрістю своєю врятував те місто, але ніхто і не згадав отого бідолахи.15 І знайдеться в ньому бідна мудра людина, і вона спасе місто своєю мудрістю. І людина не буде згадана з тою бідною людиною.15 Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.
16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!16 І сказав я: Мудрість краща від сили, і все-таки мудрість бідака зневажається, і слів його не чують.16 І я сказав: Мудрість ліпша, ніж сила, та, проте, мудрість бідного в погорді, і слів його не хочуть слухати.16 І я сказав: Мудрість краща від сили. І мудрість бідного понижена, і його слів не чути.16 І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.
17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.17 Слова мудрих, [мовлені] спокійно, вислуховуються [краще], аніж крик володаря поміж безглуздими.17 Тихе слово мудрих варт більше, ніж крик ватажка дурнів.17 Слова мудрих в тишині почуються понад крик тих, що володіють в безумностях.17 Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.
18 Мудрість краща від зброї військової, але один грішник погубить багато добра...18 Мудрість краща од військових знарядь; але один грішник вигубить багато добра.18 Мудрість ліпша від військової зброї. Одна хиба нищить багато добра.18 Мудрість краща від військової зброї, і один грішачи знищить велику доброту.18 Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.