| 1 Повчальна пісня Етана езрахеянина. | 1 Пісня. Псалом. Синів Кораха. Провідникові хору. (На мелодію) «Махлат». Для співу. Маскгл. Гемана езрагіта. | 1 Напоумлення Етана Ізраїліта. | 1 Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Господи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе. |
2 (88-3) хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зойку мого, | 2 Милості [Твої], Господе, оспівуватиму вічно, з роду до роду звіщатиму істину Твою устами моїми. | 2 Господи, Боже мого спасіння, я вдень кличу і вночі перед тобою скаржусь. | 2 Господи, на віки оспівуватиму твоє милосердя, в рід і рід сповіщу твою правду моїми устами, | 2 Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання! |
3 (88-4) душа бо моя наситилась нещастями, а життя моє зблизилося до шеолу! | 3 Бо я сказав: Навіки справджена милість, на небесах Ти утвердив вірність Твою, [коли мовив]: | 3 Нехай прийде перед твоє обличчя моя молитва! Приклони твоє вухо до мого благання! | 3 бо Ти сказав: На віки милосердя збудується. На небесах приготовиться твоя правда. | 3 Бо душа моя сита від муки, і життє моє близько коло пропастї підземної. |
4 (88-5) Я до тих прирахований став, що в могилу відходять, я став, немов муж той безсилий... | 4 Я склав заповіта з вибраним Моїм, присягався Давидові, служникові Моєму. | 4 Душа бо моя наситилася горем, і життя моє наблизилося до Шеолу. | 4 Я завіщав завіт моїм вибраним, поклявся моєму рабові Давидові: | 4 Залїчено мене до тих, що йти мають в домовину; я став як чоловік, що сили не має; |
5 (88-6) Я кинений серед померлих, немов оті трупи, що в гробі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потяті вони від Твоєї руки... | 5 Навіки настановлю насіння твоє, нащадкам твоїм засную престол твій. | 5 Мене залічено до тих, що сходять у яму. Я став, як чоловік, що допомоги не має. | 5 До віку встановлю твоє насіння і збудую твій престіл в рід і рід. | 5 Моє місце між мерцями, я наче ті вбиті, що лежать в домовинї, про котрих ти не згадуєш більше, і котрі далеко від руки твоєї. |
6 (88-7) Умістив Ти мене в глибочезну могилу, до пітьми в глибинах. | 6 І небеса славитимуть чудові діяння Твої, Господе, та вірність Твою у зібранні святих. | 6 Поміж мерцями моє ложе; немов убиті, що лежать в могилі, що їх не згадуєш уже більше, що їх відтято від руки твоєї. | 6 Небеса визнаватимуть твої подивугідні (діла), Господи, і твою правду в зборі святих. | 6 Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню. |
7 (88-8) На мене лягла Твоя лють, і Ти всіма Своїми ламаннями мучив мене... Села. | 7 Бо хто на небесах зрівняється з Господом? Хто поміж синами могутніх може бути схожий на Господа? | 7 Поклав єси мене в глибоку яму, у темряву, в безодню. | 7 Бо хто на хмарах стане подібним до Господа, і хто між божими синами уподібниться до Господа? | 7 Гнїв твій лежить тягарем на менї, всїма филями твоїми ти звалив мене. |
8 (88-9) Віддалив Ти від мене знайомих моїх, учинив Ти мене за огиду для них... Я замкнений і не виходжу, | 8 Вельми бояться Бога у великій громаді святих, грізний він для всіх, хто оточує Його. | 8 Тяжить на мені гнів твій, і всіма хвилями твоїми гнітиш мене. | 8 Бог прославляється на раді святих, Він великий і страшний понад всіх, що довкруг Нього. | 8 Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволї і не можу вийти з неї. |
9 (88-10) стемніло з біди моє око... Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простягаю до Тебе руки свої!... | 9 О, Господе, Боже сил! Хто сильніший, від Тебе, Господе? Або від Твоєї вірности, яка довкола Тебе. | 9 Ти віддалив від мене моїх друзів; зробив мене для них осоружним, мене замкнули, і я не можу вийти. | 9 Господи Боже сил, хто подібний до Тебе? Ти, Господи, сильний і твоя правда довкруги Тебе. | 9 Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої. |
10 (88-11) Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи трупи встануть і будуть хвалити Тебе? Села. | 10 Ти володарюєш над несамовиттям моря, коли підіймаються хвилі його, Ти упокорюєш їх. | 10 Очі мої знемоглися від печалі; до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки. | 10 Ти володієш силою моря, а Ти втихомирюєш розбурханість його хвиль. | 10 Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе? |
11 (88-12) Хіба милість Твоя буде в гробі звіщатись, а вірність Твоя в аввадоні? | 11 Ти потрощив Рагава, як ураженого; міцним раменом Твоїм розпорошив ворогів Твоїх. | 11 Хіба для мертвих робиш чуда? Хіба то тіні встануть, щоб тебе хвалити? | 11 Ти впокорив гордого наче побитого і раменом твоєї сили Ти розсіяв твоїх ворогів. | 11 Хиба звіщати муть милість твою в могилї, в місцї зотлїння вірність твою? |
12 (88-13) Чи познається в темряві чудо Твоє, а в краю забуття справедливість Твоя? | 12 Твої небеса і Твоя земля; Світ, і те, що виповнює його, – Ти заснував. | 12 Хіба звіщатимуть у могилі твою милість, у пропасті глибокій - твою вірність? | 12 Твої небеса, і твоя земля. Ти оснував вселенну і її повноту. | 12 Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землї забуття? |
13 (88-14) Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випереджує... | 13 Північ і південь Ти утворив; Фавор і Хермон Твоїм йменням радіють. | 13 Хіба чуда твої у Темряві будуть відомі, і твоя ласка - у землі забуття? | 13 Ти створив північ і моря, Тавор і Ермон зрадіють твоїм іменем. | 13 Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя. |
14 (88-15) Для чого, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє? | 14 Міцне рамено Твоє, міцна рука Твоя, висока правиця Твоя! | 14 Ось чому, Господи, до тебе я взиваю, і моя молитва вранці йде тобі назустріч. | 14 Твоє рамено з силою. Хай скріпиться твоя рука, хай піднесеться вгору твоя правиця. | 14 Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене? |
15 (88-16) Нужденний я та помираю відмалку, переношу страхіття Твої, я ослаблений став... | 15 Правосуддя і справедливість – спадок престолу Твого; милість та істина передують обличчю Твоєму. | 15 Чому, о Господи, відкинув мою душу, ховаєш твоє обличчя від мене? | 15 Праведність і суд основа твого престолу, милосердя і правда ітиме перед твоїм лицем. | 15 Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенїв я. |
16 (88-17) Перейшли надо мною Твої пересердя, страхіття Твої зруйнували мене, | 16 Щасливий народ, що відає заклик сурми! Вони ходять у світлі обличчя Твого, Господе; | 16 Я безталанний, і конаю змалку; я перебув страх твій - умліваю. | 16 Блаженний нарід, що знає оклик. Господи, вони підуть у світлі твого лиця | 16 Поломя гнїву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене. |
17 (88-18) вони оточають мене, як вода, увесь день, вони разом мене облягають... | 17 Йменням Твоїм вони радіють цілий день і у праведності Твоїй будуть піднесені. | 17 Твій палкий гнів пронісся надо мною, твої страхіття мене погубили. | 17 і в твому імені зрадіють ввесь день і в твоїй праведності піднесуться вгору. | 17 Обгортали мене, як води, цїлий день, всї вони обступили мене. |
18 (88-19) друга й приятеля віддалив Ти від мене, знайомі мої як та темрява!... | 18 Бо Ти прикраса сили їхньої і приязню Твоєю підноситься ріг наш. | 18 Увесь час вони оточують мене, мов води; усі разом мене обступили. | 18 Бо Ти хвала їхньої сили, і в твоїй зичливості піднесеться наш ріг. | 18 Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. - Темрява. |