1 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет-Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!1 Утікайте, діти Веніяминові, із осереддя Єрусалиму, і в Текої засурміте сурмою, і дайте ознаку вогнем в Бет-Гаккерем, бо з півночі насувається біда і погибель велика.1 Втікайте геть, о діти Веніямина, з-посеред Єрусалиму, засурміте в Текоа! У Беткеремі знак дайте! Бо лихо гряде з півночі й страшна погибель.1 Скріпіться, сини Веніямина, з посеред Єрусалиму і в Текуї дайте знак трубою, і над Веттахармою підніміть знак, бо зло заглянуло з півночі, і стається велике знищення,1 Втїкайте, Беняминїї, з Ерусалиму, й затрубіте трубою в Текої; дайте знак огнем у Беткаремі, бо з півночі грозить біда й страшна погибель.
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.2 Спустошу Я доньку Сіону, вродливу і випещену,2 Уродливу й витончену дочку Сіону я спустошу.2 і твоя висота буде забрана, дочко Сіона.2 Спустошу я уродливу й винїжену дочку Сионову.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.3 Пастухи зі своїми чередами прийдуть до неї; понапинають шатра довкола неї, кожний буде пасти свою частку.3 До неї прийдуть пастухи з своїми чередами. Навколо неї шатра напинають, кожен випасає своє займище.3 На неї прийдуть пастухи і їхні стада і поставлять на ній шатра довкруги і пастимуть кожний своєю рукою.3 Поприходять пастухи до неї з стадами своїми, понапинають округи неї намети свої; кожен випасувати ме займище своє.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!4 Готуйте супроти неї війну; підводьтеся і підемо в полудень, горе нам! День уже на спадні, залягають вечірні сутінки.4 Готуйте війну проти неї! Вставайте, й ходім опівдні! Горе нам! Бо день хилиться, бо тіні вечірні розтяглися.4 Приготовіться проти неї на війну, встаньте і підемо проти неї вполудне. Горе нам, бо нахилився день, бо зникають тіні вечора.4 Готуймось воювати її; рушайте, пійдемо ще ополуднї! Ой, ой! уже схиляється днина, розпростирається вечірня тїнь.
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!5 Підводьтеся, підемо навіть уночі, і зруйнуємо оселі її!5 Вставайте, і вночі ходімо, порозвалюймо її палаци!5 Встаньте і підемо в ночі і знищимо її основи.5 Рушайте, пійдем і нїччю та й порозвалюймо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:6 Бо так говорить Господь Саваот: Рубайте дерева і нагортайте насипа супроти Єрусалиму: це місто має зазнати покарання; в ньому всіляке пригнічення.6 Бо так говорить Господь сил: «Рубайте дерево її, насипайте вал проти Єрусалиму: це місто мусить зазнати кари; воно сповнене насильства!6 Бо так говорить Господь: Зрубай її дерево, вилий на Єрусалим силу. О брехливе місто, в ньому всяке гноблення.6 Так бо говорить Господь сил: Рубайте дерево та насипайте вал проти Ерусалиму. Сьому городові належиться кара; в йому повно насильства.
7 як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло... Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана...7 Як джерело виливає із себе воду, так він викидає із себе зло; у ньому чутно насильство і грабунок, перед лицем Моїм – завжди образи і рани.7 Як з криниці ллється вода, так із нього ллється лукавство. Лиш „Ґвалт! Руїна!` чути в ньому, передо мною постійно біль і рани.7 Як став холодить воду, так холодить її злобу. Безбожність і терпіння почується в ній, воно постійно перед її лицем. Трудом і биттям7 Як криниця держить у собі воду, так і він повний все ледарством. Нахаба й тїснота голосні в йому; перед моїм лицем - повсячасно кривда й знущаннє.
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!8 Схаменися, Єрусалиме, щоб душа Моя не ухилилася від тебе, щоб Я не вчинив тебе пустелею, землею безлюдною.8 Прийми науку, о Єрусалиме, а то душа моя відвернеться від тебе, а то вчиню тебе пустинею, безлюдною землею.»8 будеш напоумлений, Єрусалиме. Хай не відійде моя душа від тебе, щоб Я тебе не зробив непрохідною землею, яка не буде замешкана.8 Схаменись, Ерусалиме, щоб не одвернулась від тебе душа моя, щоб не зробив я тебе пусткою, землею, що нїхто не живе в їй.
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають дорешти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, простягни свою руку, немов виноградар по грона!9 Так говорить Господь Саваот: До решти виберуть останок Ізраїля, як виноград; працюй рукою Твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.9 Так каже Господь сил: «Обберуть зовсім, як виноградник, останок Ізраїля. Пройди рукою ще раз, як збирач винограду, по винограднім вітті.9 Бо так говорить Господь: Збирайте, збирайте як виноград осталих Ізраїля, поверніть як той, що зриває до свого коша.9 Так говорить Господь Саваот: До щаду обберуть останок Ізраїля, як оббірають грони на виноградинї; роби рукою твоєю, як оббираючий виноградину, що наповнює нею коші.
10 До кого я буду казати та свідчити буду, і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом вони не жадають його!10 До кого мені говорити і кого умовляти, щоб слухали? Ось, вухо в них необрізане, і вони не можуть чути; ось, слово Господнє у них зневажене; воно неприємне для них.10 До кого мені говорити, кого заклинати, щоб зважили? Глухе бо в них вухо, вони чути не можуть. Слово Господнє - це їм на насміх, не до смаку воно їм.10 До кого заговорю і засвідчу, і він послухає? Ось їхні уха необрізані, і не можуть чути. Ось господне слово було їм на погорду, не забажають його.10 До кого ж менї говорити, кого вговорювати, щоб чули? Ухо бо в їх затулене, й не можуть чути; слово Господнє - се в них жарт; не любе воно їм.
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,11 Тому я виповнений люттю Господньою, не можу тримати її в собі; виллю її на дітей, на вулиці і на зібрання юнаків; забрані будуть чоловік з дружиною, літній з тим, що вже прожив своє.11 Тому я повен Господнього гніву і втомився його в собі тримати. Вилий його на дітей на вулиці, на хлопців юрбу, бо займуть мужа з жінкою у полон, старого з повнолітнім.11 І Я сповнив мій гнів і задержав і Я їх не викінчив. Вилию на немовлят зі зовні, і на збір молодих разом, бо чоловік і жінка будуть захоплені, старий з тим, що має багато днів.11 Тим то я й палаю гнївом Господнїм, не вгамую його в собі; виллю його на дїтвору на улицї, й на громаду молодцїв; займуть мужа з жоною в полонь, і старого з дїдом старезним.
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки... Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.12 І оселі їхні перейдуть до інших, а також поля й дружини, тому що Я простягнув руку Мою на мешканців цієї землі, говорить Господь.12 Попереходять їхні доми до інших, поля вкупі з виноградниками; бо я простягну мою руку на мешканців краю, - слово Господнє!12 І повернені будуть іншим їхні доми, поля і їхні жінки разом, бо простягну мою руку на тих, що живуть на цій землі, говорить Господь.12 Домівки ж їх попереходять до другого, й поля й жінки заразом; простягну бо руку мою на осадників сієї землї, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду...13 Бо від малого до великого, кожний з них шукає зиску, і від пророка до священика – всі діють лукаво.13 Бо від найменшого до найбільшого усі лиш дбають за наживу; і від пророка до священика усі чинять оману.13 Бо від їхнього малого і аж до великого всі поповнили беззаконня, від священика і аж до фальшивого пророка всі зробили брехню.13 Бо від наймолодшого та й до найстарійшого дбають вони всї про наживу, й від пророка до сьвященника - всї витворяють оману.
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: Мир, мир, а миру нема!14 Лікують рани народу Мого легковажно, вигукуючи: Мир! Мир! А миру немає.14 Рану народу мого лікують легковажно, кажучи: Мир! Мир! - а миру немає.14 І лікували побиття мого народу погорджуючи і кажучи: Мир, мир. І де є мир?14 Легко важять вони собі рани в людей моїх і думають хутко позагоювати, говорючи: `Спасеннє!` мир! а нїякого мира нема.
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? не засоромилися ані трохи вони й застидатись не вміють... Тому то впадуть між упалими в часі, коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.15 Чи соромляться вони, вдаючись до мерзоти? Ні, зовсім не соромляться і не червоніють. За те впадуть поміж лежачими, і в часі навідин Моїх будуть повалені, говорить Господь.15 Стидались би своїх мерзенних учинків! Та вони вже сорому не мають, не тямлять навіть, що то - стидатись. Тому й попадають між тими, що впадуть; коли навідаюсь до них, вони спіткнуться», - слово Господнє.15 Бо вони завстидалися і послабли. І ані коли вони завстиджені завстидалися не пізнали їхнього нещастя. Через це впадуть у їхньому падінню і згинуть в часі відвідин, сказав Господь.15 Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, нема їм сорома, не червонїють, та й не тямлять уже, що то таке соромитись. Тим і попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: Не підемо!16 Так говорить Господь: Зупиніться на шляхах ваших, і роздивіться, і розпитайте про торованки давні, де шлях гарний, і рушайте по ньому, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: Не підемо.16 Так говорить Господь: «Спиніться на дорогах і роздивіться, та розпитайтеся про стежки днедавні: де дорога добра, то й ступайте нею, і знайдете спокій душам вашим. Вони ж сказали: Ми не підемо нею.16 Так говорить Господь: Стійте на дорогах і погляньте, і запитайте про вічні господні стежки і погляньте, яка дорога добра, і ходіть нею, і знайдете очищення для ваших душ. І сказали: Не підемо.16 Так говорить Господь: З'упинїтесь на дорогах ваших, і роздивітесь, та розпитайте про дороги, що ними ходжено в давнезні давна, де дорога до щастя, та й ступайте нею, а знайдете впокій душам вашим. Вони ж сказали: Не пійдемо.
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи: Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: Не будем прислухуватись!17 І настановив Я сторожу над вами, і [сказав]: Дослухайтеся звуку сурми. Але вони сказали: Не будемо дослухатися.17 І я поставив вартових над вами. Вважайте на звук трубний! Вони ж мовляли: Не будемо зважати!17 Я над вами поставив сторож, послухайте голос труби. І сказали: Не послухаємо.17 Тодї поставив я сторожів до вас, і повелїв: Уважайте на сей трубний голос. Вони ж мовляли: Не будемо слухати.
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.18 Отож, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними станеться.18 Тож слухайте, народи, і знай, громадо, що з ними буде.18 Через це почули народи і пастухи їхніх стад.18 Оце ж слухайте, народи, й знай, громадо, що з ними буде.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!19 Слухай, земле: Ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їхніх; бо вони слів Моїх не дослухалися і закона Мого відкинули.19 Слухай, о земле! Оце наведу на народ отой лихо, виплід їхніх мислей; бо вони на слова мої не зважали і закон мій відштовхнули.19 Послухай, земле. Ось Я наводжу зло на цей нарід, плід їхнього відвернення. Бо вони не сприйняли моїх слів і відкинули мій закон.19 Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені, ваші ж жертви Мені не приємні!20 Навіщо мені ладан, котрий із Шеви, і духмяна тростина з далекої країни? Усеспалення ваші небажані, і пожертви ваші неприємні Мені.20 Навіщо мені ладан із Шеви і пахуча трость із країв далеких? Ваші всепалення не люблю я, і ваші жертви мені не довподоби.»20 Навіщо Мені несете ладан із Сави і цинамон з землі здалека? Ваші цілопалення не прийняті, і ваші жертви Мені не милі.20 Що менї кадило з Себи, та пахуще зїллє здалека? Всепаленнєм од вас і жертвами вашими я гидую.
21 Тому то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, і загинуть!21 А тому так говорить Господь: Ось, Я кладу перед цим народом перешкоди, і спіткнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.21 Тому Господь так каже: «Оце покладу спотики перед отим народом, об які батьки й сини спотикнуться разом, сусід і його приятель погинуть.»21 Через це так говорить Господь: Ось Я даю слабість на цей нарід, і в ньому послабнуть батьки і сини разом, сусід і його ближній згинуть.21 Тим же то так говорить Господь: Ось, я положу сим людям спотику на дорозї, і спотикнуться об її й батьки й сини, та й сусїд погибне з сусїдом.
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.22 Так говорить Господь: Ось, іде народ з північної країни, і народ великий підводиться від рубежів землі;22 Так говорить Господь: «Ось іде народ з північної країни, великий люд здіймається з найдальших закутин світу.22 Так говорить Господь: Ось з півночі приходить нарід, і нарід підніметься з краю землі.22 Так говорить Господь: Се йде народ із північньої землї, й великий люд підіймається з найдальшого кутка землї;
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони... Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!23 Тримають в руках лука і списа; вони жорстокі і немилосердні; голос їхній гримкоче, як море, і летять на конях, вишикувані, мов одна людина, щоб стати з тобою на битву, дочко Сіону!23 В руках їхніх лук зо списом; вони жорстокі, не мають милосердя. Голос їхній реве, як море; вони верхи на конях. Готові як один до бою проти тебе, дочко Сіону.»23 Держатимуть лук і спис, він жорстокий і не помилує, його голос як море, що хвилюється, він вишикується на конях і колісницях як огонь на війну проти тебе, дочко Сіон.23 Несуть лука й списа. Жорстокі вони, не змилосердяться; ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова.
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов в породіллі...24 Ми почули звістку про них, і руки в нас опустилися, зажура виповнила нас, страждання, мов жінку-породіллю.24 Почули ми про нього вістку, помліли у нас руки; туга нас огорнула, біль, як у породіллі.24 Ми почули чутку про них, зівяли наші руки, нас охопила скорбота, болі як в тієї, що родить.24 Почули ми вістку про них, та й руки в нас помлїли, туга обняла нас, тремтимо, як породїля.
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо в ворога меч та страхіття навколо!25 Не виходьте в поле і не ходіть по дорозі, бо – меч ворогів і жахіття довкола.25 У поле не виходьте і по дорозі не ходіте, бо там ворожий меч і жах навколо.25 Не виходьте в поле і не ходіть по дорогах, бо довкруги живе меч ворогів.25 Не виходьте в поле, й не ходїть по дорозї: меч бо в руцї в ворога, страхіттє навкруги.
26 Дочко народу Мого, веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, бо прийде зненацька руїнник на нас!26 Доню народу Мого! Підпережи себе веретищем і посип себе попелом; журися, наче за смерть свого єдиного сина, – гірко плач; бо несподівано прийде до нас згубник.26 Дочко мого народу, підпережись вереттям і в попелі качайся! Справляй жалобу, мов по синові одинакові, лементуй прегірко, бо раптом надійде на нас погубник.26 Дочко мого народу, підпережися мішком, посип себе попелом, зроби собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо нагло на нас прийде терпіння.26 Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.27 Вежою поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхами їхніми.27 Я баштою й твердинею зробив тебе в моїм народі, щоб ти розпізнавав і випробовував їхню дорогу.27 Випробованим дав Я тебе у випробованих народах, і пізнаєш Мене коли Я буду випробовувати їхню дорогу.27 Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розізнав і вислїдив путь їх.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!...28 Усі вони – вперті відступники, живуть наклепом; це – мідь і залізо, – усі вони спокусники.28 Всі вони бунтарі запеклі, наклеп розносять. Вони: мідь і залізо - всі зіпсовані.28 Всі неслухняні, що ходять зігнені, мідь і залізо, всі зітлілі.28 Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і залїзо вони, - всї попсовані.
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено...29 Ковальський міх обгорів, свинець зітлів од вогню: плавильник плавив дарма; бо недобрі не відділилися;29 Міх дме сильно, щоб оливо вогнем пожерти. Ливар витоплює надармо: жужлі не відділились.29 Не стало ковальського міха при огні, не стало олова. На марно кує коваль, їхня злоба не розтаяла.29 Міх перестав роздувати, огонь пожер олово; плавильник плавив надармо: ледачі не віддїлились.
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув.30 Знехтуваним сріблом назвуть їх, бо Господь відкинув їх.30 Негодящим сріблом їх звати будуть, Господь бо їх відкинув.30 Назвіть їх не випробованим сріблом, бо Господь їх відкинув.30 Вибракованим сріблом звати муть їх, бо Господь відкинув їх.