1 На Аммонових синів. Так говорить Господь: Чи немає синів у Ізраїля? Чи немає спадкоємця в нього? Чому Ґада Мілком одідичив й осівся народ його по містах його? | 1 Про синів Аммонових так говорить Господь: Хіба немає синів в Ізраїля? Хіба немає у нього спадкоємця? То чому Мілком заволодів Ґадом, і народ його мешкає в містах його? | 1 Про аммоніїв. Так говорить Господь: «Хіба в Ізраїля синів немає? Хіба нема спадкоємців у нього? Чому Мілком загарбав Гада, і його народ у його містах розсівся? | 1 Синам аммона. Так сказав Господь: Чи немає синів в Ізраїлі, чи немає в них наслідника? Чому Мелхол захопив Ґалаад, і їхній нарід поселився в їхніх містах? | 1 Про Аммонїїв говорить так Господь: Чи Ізраїль же не має синів? хиба нема в него наслїдника? Як же се Малхом загорнув Гада, й нарід його розсївся в містах його? |
2 Тому настають ось дні, говорить Господь, і Я розголошу крик військовий на Раббу Аммонових синів, і вона стане за купу руїн, а підлеглі міста її спалені будуть огнем, і знов одідичить Ізраїль спадок свій, говорить Господь. | 2 А тому ось, надходять дні, говорить Господь, коли в Раббі синів Аммонових чутно буде гомін битви, і стане вона купою руїн; і міста її будуть спопелені вогнем, і оволодіє Ізраїль тими, котрі володіли ним, говорить Господь. | 2 Тому надійдуть дні, - слово Господнє, - і в Раббі синів Аммона залунає крик воєнний, і вона стане купою розвалин, а дочки її будуть спалені пожежею. Тоді Ізраїль заволодіє тими, які ним володіли, - слово Господнє. | 2 Через це ось приходять дні, говорить Господь, і в Равваті дам почути воєнний заколот, і стануть непрохідною (землею) і на знищення, і його жертівники будуть спалені огнем, й Ізраїль візьме свою владу. | 2 Тим же то надходять днї, що в Раббі, (містї) синів Аммонових, дасться чути крик боєвий й Рабба зробиться купою розвалищ, і городи (дочки її) будуть повипалювані, а Ізраїль заволодїє над тими, що над ним панували, говорить Господь. |
3 Ридай, о Хешбоне, бо місто зруйноване! Кричіть, дочки Рабби, опережіться веретою, лементуйте й блукайте по обійстях, бо Мілком до полону іде, його священики й його зверхники разом! | 3 Ридай, Хешбоне, бо спустошений Гай; волайте, доньки Рабби, підпережіться веретищем, плачте і поневіряйтеся по городах, бо Мілком піде в полон, разом зі священиками і князями своїми. | 3 Заголоси ж, Хешбоне, бо надійшов спустошник, здійміте крик, дочки Рабби, підперізуйтесь веретищем, плачте й блукайте з нарізами на шкірі, бо Мілком піде в неволю, а з ним його священики й князі. | 3 Закричи, Есевоне, бо знищено Ґаї. Закричіть, дочки Раввата, підпережіться мішками і плачте, бо Мелхол, піде в відселення, його священики і його володарі разом. | 3 Заголоси ж, (сусїде) Есевоне, бо Гай уже спустошений; здійміте крик, ви, дочки Раббині; попідперізуйтесь веретами; плачте й блукайте попід плотами, бо Малхом пійде в неволю, а з ним сьвященники й князї його. |
4 Чого ти долинами хвалишся? Долина твоя розпливається кров'ю, о дочко невірна, що на скарби свої покладаєш надію та кажеш: Хто прийде до мене? | 4 Ти хвалишся долинами? Потече долиною кров твоя, підступна донько, що покладаєшся на скарби свої і [говориш]: Хто прийде до мене? | 4 Чого пишаєшся долинами, родючою низиною твоєю, дочко зрадлива? Надієшся на твої скарби й кажеш: Хто сміє виступити проти мене? | 4 Чому радієш рівнинами, нещасна дочко, що надієшся на свої скарби, що говориш: Хто на мене найде? | 4 Чого пишаєшся долинами? Потечуть левади твої кровю, зрадлива дочко, що, вповаючи на скарби свої, мовляєш: Хто наступить на мене? |
5 Ось Я страх припроваджу на тебе, говорить Господь, Бог Саваот, із усього довкілля твого, і ви повтікаєте кожен наперед себе, і не буде кому втікачів позбирати!... | 5 Ось, Я наведу на тебе жах з усіх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтеся, хто куди, і ніхто не збере тих, що порозбігалися. | 5 Ось я пошлю на тебе страх з усіх твоїх околиць, - слово Господа, Бога сил. Порозганяють вас, кожного куди попало, і нікому буде втікачів збирати. | 5 Ось Я несу на тебе страх з усієї твоєї околиці, сказав Господь, і розсієтеся кожний перед своїм лицем, і не буде того, хто збирає. | 5 Ось, я пошлю на тебе страх з усїх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтесь необзир, і нїхто не позбірає втїкачів. |
6 А потім верну Я долю Аммонових синів, говорить Господь. | 6 Але по цьому Я поверну полон синів Аммонових, говорить Господь. | 6 Але потім я зміню долю аммоніїв, - слово Господнє.» | 6 До Ідумеї. Так говорить Господь: Немає більше мудрости в Темані, пропала рада в мудрих, відійшла їхня мудрість, | 6 Та навпослї я знов заверну полонян Аммонїїв, говорить Господь. |
7 На Едома. Так говорить Господь Саваот: Чи в Темані немає вже мудрости? Чи згинула рада розумних? Хіба зіпсувалась їхня мудрість? | 7 Про Едома так говорить Господь Саваот: Хіба немає вже мудрости в Темані? [Хіба] немає ради в розумних? Хіба зубожіла мудрість їхня? | 7 Про Едома: Так говорить Господь сил: «Невже нема більш мудрости в Темані? Чи то не стало ради у розумних? Хіба їхня мудрість заникла? | 7 обманене їхнє лице. Копайте для помешкання, ви що живете в Дедані, бо тяжке він зробив. Я навів на нього в часі, в якому Я його відвідав. | 7 А про Едома так говорить Господь сил небесних: Невже ж у Теманї та нема розуму? Чи то ж не стало ради в премудрих? хиба ж змалїла їх мудрість? |
8 Утікайте, оберніться плечима, сядьте глибше, мешканці Дедану, бо привів Я нещастя Ісава на нього, той час, коли покараю його! | 8 Утікайте, оберніться спиною, ховайтеся в печерах, мешканці Дедану, бо загибель Ісава Я наведу на нього, – година відвідин Моїх. | 8 Втікайте, не оглядайтеся, сховайтеся глибоко у печерах, о мешканці деданські, бо хочу навести погибель на Ісава, - час його кари! | 8 Бо прийшли збирачі, які не залишать тобі відпадків. Як злодії в ночі накладуть свою руку. | 8 Утїкайте, обернувшись плечима, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Деданські, попущу бо погибель на Езава, надходить час навідання мого. |
9 Якщо прийдуть до тебе збирачі винограду, вони не полишать останків, якщо ж прийдуть злодії вночі, напсують, скільки схочуть. | 9 Якби збирачі винограду прийшли до тебе, то напевне залишили б декілька ягід. І якби злодії [прийшли] вночі, то вони украли б, скільки їм треба. | 9 Коли до тебе прийдуть виноград збирати, не лишиться на них ані грона, коли вночі вломляться злодії, награбують скільки захочуть. | 9 Бо Я скинув Ісава, відкрив їхнє скрите, не можуть сховатися. Згинули під рукою свого брата і свого сусіда, і не має | 9 Коли б винники та ввійшли в виноградник у тебе, то певно лишили б скілька не зірваних грон, та й коли б злодїї прийшли в ночі, то набрали б собі, скілько їм треба; |
10 Бо обнажив Я Ісава, повідкривав усі криївки його, і він сховатись не зможе, спустошене буде насіння його, й його браття, і сусіди його, і не буде його! | 10 А я до нитки обберу Ісава, відкрию утаємничені місця його, і сховатися він не може, – винищене буде плем'я його, і брати його і сусіди його; і не буде його. | 10 Я бо до нитки обберу Ісава, я сховище його відкрию, він не сховається вже більше. Вигублене буде його потомство і його брати, і його сусіди, - та й його самого більш не буде. | 10 остатися твій сирота, щоб жив, і вдови на мене поклали надію. | 10 Я ж обберу Езава до нага, всї сховища його повідшукую, нїде не притаіться. Вигублене буде його потомство, й брати його й сусїди його; й зникне він зовсїм. |
11 Залиши свої сироти, Я утримаю їх при житті, а вдови твої хай надію на Мене кладуть! | 11 Покинь сиріт твоїх, Я утривалю життя їхнє, і вдови твої нехай сподіваються на Мене. | 11 Лиши твоїх сиріт, я буду їх живити, і твої вдови нехай на мене уповають.» | 11 Бо так говорить Господь: Для яких не було закону пити чашу, вони випили. І ти не будеш невинний. | 11 Полиши тілько твої сироти, я не дам їм загинути, та й вдови твої нехай вповають на мене. |
12 Бо так промовляє Господь: Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне, а ти непокараним будеш? Не будеш без кари, бо справді ти питимеш чашу! | 12 Бо так говорить Господь: Ось навіть ті, котрим не судилося пити чашу, неодмінно будуть пити її, і чи ти залишишся непокараним? Ні, не залишишся непокараним, але конче будеш пити [чашу]. | 12 Так бо говорить Господь: «Ось і ті, яким би не належалося пити чашу, мусіли її пити, а ти б то не мав бути караний? Ні, не уникнеш кари! Мусиш пити! | 12 Бо Я поклявся Собою, говорить Господь, бо непрохідною і зневаженою і проклятою (землею) будеш посеред нього, і всі її міста будуть пусті на віки. | 12 Так бо говорить Господь: Ось, і ті, що їм не належалось би пити кубка кари, будуть його конче пити, а ти б то не мав бути покараний? Нї, не втечеш безкарно, мусиш випити. |
13 Бо Собою присяг Я, говорить Господь, що Боцра за спустошення стане, за ганьбу, пустиню й прокляття, і руїнами вічними стануть міста її всі! | 13 Бо Собою присягаюся, говорить Господь, що жахіттям, ганьбою, пустелею і прокляттям буде Боцра, і всі міста його стануть вічними пустелями. | 13 Бо я клянуся самим собою, - слово Господнє, - що Боцра стане острахом, сміховищем, дивовижею й прокляттям, а всі його міста поробляться вічною руїною. | 13 Я почув чутку від Господа, і післав послів до народів: Зберіться і станьте проти неї, підніміться на війну. | 13 Кленусь бо самим собою, говорить Господь, що Восор станеться острахом, сьміховищем, дивовижею й прокляттєм, а всї його міста поробляться вічними пустками! |
14 Я звістку від Господа чув, і відправлений вісник між люди: Зберіться й прийдіть проти неї, і встаньте на бій, | 14 Я чув звістку від Господа, і вісника відпроваджено до народів сказати: Зберіться і йдіть супроти нього, і підводьтеся на битву. | 14 Я почув від Господа вістку, гінця вже послано поміж народи: Збирайтеся, ідіть на нього, готуйтеся до бою! | 14 Малим поставив Я тебе в народах, зненавидженим в людях. | 14 Я чув звістку від Господа, та й посли порозсилано вже до народів казати: Збирайтесь, ійдїть на него, ставайте до бою! |
15 бо тебе Я зробив ось малим між народами, погордженим серед людей! | 15 Бо ось, Я вчиню тебе малим поміж народами, зневаженим серед людей. | 15 Ось бо зроблю тебе малим між народами, погордженим серед людей. | 15 Твоя забава тебе наздігнала, розгнузданість твого серця розбило щілини каміння, захопило силу високого горба. Бо він підняв своє гніздо вгору як орел, звідти тебе скину. | 15 Ось бо, я вчиню тебе малим між народами, згірдним перед людьми. |
16 Страхіття твоє обманило тебе й гордість серця твого, тебе, що в розщілинах скелі живеш, що високих підгірків тримаєшся. Та коли б ти кубло своє й високо звив, мов орел, то й ізвідти Я скину тебе, промовляє Господь. | 16 Грізне становище твоє і пихатість серця твого спокусили тебе, бо в ущелинах скель замешкав і високих пагорбів тримаєшся. Хоч би ти, як орел, високо поклав гніздо твоє, то й звідти скину тебе, говорить Господь. | 16 Грізна постава твоя й твоє горде серце тебе завели в оману, тебе, що живеш у розщілинах скалистих, що дряпаєшся гірськими шпилями. Бо хоч би ти, немов орел, звив собі гніздо високо, я й звідти тебе скину, - слово Господнє. | 16 Й Ідумея буде непрохідною, кожний хто нею проходить засичить. | 16 Грізна постава твоя і надуте серце завели тебе, живущого в печерах скельних та вершинах гірських. Бо хоч би ти так високо, як орел, звив гнїздо собі, то я й звідти скину тебе, говорить Господь. |
17 І стане Едом за страхіття, кожен, хто буде проходити ним, остовпіє й засвище, як порази його всі побачить... | 17 І буде Едом жахіттям; кожний, хто проходитиме повз нього, вразиться і посвище, [дивлячись] на всі його рани. | 17 Едом стане пустинею; хто переходитиме попри нього, вжахнеться й тільки посвистуватиме, дивившись на його рани. | 17 Так як знищено Содому і Ґоморру і його околиці, сказав Господь Вседержитель, там людина не осяде, і там не заселиться людський син. | 17 І зробиться Едом острахом; хто попри його буде переходити, з'уміється і буде посвистувати, споглядаючи на рани його. |
18 Як Содом та Гоморру й сусідів її поруйновано, каже Господь, так ніхто там не буде сидіти, і не буде в нім мешкати чужинцем син людський. | 18 Як поруйновані Содом та Гомора і сусідні міста їхні, говорить Господь, так само [й] там жодна людина не буде жити, і син людський не залишиться в ньому. | 18 Як по зруйнуванні Содому й Гомори й сусідніх міст, - слово Господнє, - ніхто не буде більше там жити й ніяка людина в нім не оселиться. | 18 Ось вийде так як лев з посеред Йордану на місце Етана, бо швидко пімщу їх проти неї. І над нею наставите молодь. Бо хто такий як Я? І хто мені протиставитиметься? І хто цей пастир, який стане перед моїм лицем? | 18 Як Содома та Гоморра провалились, а з ними й сусїдні городи, говорить Господь, так і там нїхто вже не буде жити, й нїяка людина не поселиться. |
19 Ось підійметься він, немов лев, із темного лісу Йордану на водяні луки, і Я вмент зроблю, що він побіжить геть від них, а хто вибраний буде, того Я поставлю над ними. Бо хто є подібний Мені, і хто покличе Мене перед суд, і хто пастир такий, що перед обличчям Моїм устоїть? | 19 Ось, виходить він, як лев, з-над пагорбів Йордану на укріплені житла; але Я примушу їх квапливо піти з [Едому], і хто вибраний, того настановлю над ним. Бо хто схожий на Мене? І хто вимагатиме відповіді од Мене? І який пастор стане супроти Мене? | 19 Ось він, неначе лев, виходить із чагарів йорданських на зелені луки. Але умить я прожену його звідти і поставлю там мого вибранця. Бо хто мені рівня? Хто мене на суд покличе? Та й де той пастир, що встоявся б проти мене?» | 19 Через це послухайте господню раду, яку Він врадив проти Ідумеї, і його задум, який Він задумав проти тих, що живуть в Темані: Хіба не зметені будуть найменші з овець, хіба не стане в неї непрохідним їхнє помешкання. | 19 Ось він, як той лев, виступить від вижин Йорданських на ті утверджені місця; їх же я зневолю швидко вийти з Ідумеї, і, хто вибраний, того над нею поставлю. Хто бо рівня менї? і хто стане вимагати в мене відповідї? та й де той пастирь, що встояв би проти мене? |
20 Тому то послухайте задум Господній, що Він на Едома задумав, і думки Його ті, які Він на мешканців Теману замислив: Направду, найменших з отари потягнуть, і попустошать пасовисько їхнє при них! | 20 Бо хто вислухає ухвалу Господню, котру Він прийняв про Едома, і наміри Його, котрі Він має про мешканців Теману: Справді, навіть найменші з черед потягнуть їх і спустошать їхні житла. | 20 Тому слухайте Господню постанову, що він ухвалив проти Едома, і задуми, що він намислив проти мешканців Теману: навіть найменших із отари геть потягнуть, над тим здивується їхнє пасовисько. | 20 Бо земля налякалася від голосу їхнього падіння, і зачули крик в морі Суф. | 20 Тим же то слухайте про постанову Господню і що він судив учинити Едому, та й що задумав зробити осадникам Теманським: дїйсно, найслабші з того стада займуть їх у полонь і попустошать осади їх. |
21 Від гуку упадку їхнього буде тремтіти земля, буде зойк, аж на морі Червоному чути їхній голос. | 21 Від гуркоту падіння їхнього здригнеться земля, і відлуння ґвалту їхнього чутно буде біля Червоного моря. | 21 Від гуку їхнього падіння земля стрясеться, а відгомін їхнього крику чути буде аж до Червоного моря. | 21 Ось погляне так як лев, і простягне крила над його твердинями. І в тому дні серце сильних Ідумеї буде як серце жінки, що має болі родів. | 21 Від гуку їх упадку стрясеться земля, а луна від їх крику чутна буде поза Червоним морем. |
22 Ось підійметься він, як орел, і літатиме, й крила свої над Боцрою розгорне: і стане серце хоробрих едомлян в той день, немов серце жони-породіллі... | 22 Ось, як орел, підводиться він і полетить, і розкине крила свої над Боцрою; і серце хоробрих едомлян буде того дня, мов серце жінки в пологах. | 22 Ось він орлом здіймається й ширяє, і над Боцрою розпускає свої крила, і серце витязів едомських буде тоді, мов серце жінки-породіллі. | 22 Для Дамаску. Завстидався Імат і Арфад, бо почули погану чутку. Жахнулися, розлостилися, не можуть спочити. | 22 Так, орлом підійметься він, налетить і розпустить крила понад Восором, і серце невміраків Едомських буде тодї, як серце в жінки-породїлї. |
23 На Дамаск. Засоромивсь Хамаш та Арпад, бо злу звістку почули; в неспокої тривожнім вони, як те море, що не може вспокоїтись. | 23 Про Дамаск – посоромлені Хамаш та Арпад, бо почули сумну звістку і занепали духом; тривога на морі, заспокоїтися не можуть. | 23 Про Дамаск: «Окрилися соромом Хамат і Арад, почувши сумну вістку. Вони хвилюються, як море, стривожені, й заспокоїтись не можуть. | 23 Послаб Дамаск, повернувся до втечі, його охопило тремтіння. | 23 Про Дамаск: Осоромлені Емат і Арпад: почувши сумну вість, вони впали духом; трівога обгорнула їх, неначе на морі, не можуть успокоїтись. |
24 Дамаск сторопів, обернувся втікати, і страх його міцно охопив, біль та муки його обгорнули, немов породіллю... | 24 Злякався Дамаск, і кинувся тікати; страх його охопив; біль і страждання вхопили його, як жінку породіллю. | 24 Зомлів Дамаск і кинувся навтіки, його огорнув страх, схопили його болі й муки, мов породіллю. | 24 Як він не оставив хвалене місто, оселю, яку Я полюбив? | 24 Опустив руки Дамаск і кинувся на втеки; його обняв страх, схопили його болї й муки, мов породїлю. |
25 Як спорожніло славне це місто, місто втіхи Моєї! | 25 Як же не вціліло місто слави, місто радости Моєї? | 25 Який полишений той славний город, те радісне місто! | 25 Через це впаде молодь на твоїх рівнинах, і всі твої військові мужі впадуть, говорить Господь. | 25 Ой чом же не вцїлїло се місто славне, сей город, що ним я втїшався? |
26 Тому юнаки його падати будуть на площах його, і всі військові погинуть того дня, говорить Господь Саваот. | 26 Отож поляжуть юнаки його на вулицях його, і всі вояки погинуть того дня, говорить Господь Саваот. | 26 Тому поляже на майданах його юнацтво й всі його вояки загинуть того часу, - слово Господа сил. | 26 І запалю огонь в мурі Дамаску, і він пожере дороги сина Адера. | 26 Так, поляжуть молодики його на улицях його й усї військові люде погибнуть того часу, говорить Господь сил небесних. |
27 І під муром Дамаску огонь запалю, і він пожере Бен-Гададські палаци!... | 27 І запалю вогонь у стінах Дамаску, – і винищить палаци Бен-Гададські. | 27 Я розкладу вогонь попід дамаськими мурами, він пожере палати Бен-Гадада.» | 27 Кидарові, цариці двору, яку побив Навуходоносор цар Вавилону. Так сказав Господь: Встаньте і підіть на Кидар і наповніть синів Кедему страхом. | 27 І розложу огонь попід мурами Дамаськими, й пожере він палати царя Венадада. |
28 На Кедар та на царства Хацору, що їх побив Навуходоносор, цар вавилонський. Так говорить Господь: Уставайте, ідіть на Кедар, і нехай попустошать війська синів сходу! | 28 Про Кедар і про царства Хацору, котрі звоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: Підводьтеся, рушайте супроти Кедара і спустошуйте синів сходу! | 28 Про Кедар і про царства Хацору, що завоював Навуходоносор, цар вавилонський, так говорить Господь: «Уставайте, рушайте на Кедар, руйнуйте синів Сходу! | 28 Їхні шатра і їхні вівці будуть забрані, їхня одіж і ввесь їхній посуд і їхніх ослів собі заберуть. І накличте на них знищення довкруги. | 28 Про Кедар і про царства Азорські, що (опісля) звоював Навуходонозор, царь Вавилонський, так говорить Господь: Уставайте, рушайте на Кедар та й звоюйте тих осадників восточних! |
29 Заберуть їхні намети та їхню отару, їхні покрови та всі їхні речі, та їхніх верблюдів собі заберуть, і над ними кричатимуть: Жах звідусіль! | 29 Шатра їхні і овець їхніх заберуть собі; і покрови їхні та все начиння їхнє, і верблюдів їхніх заберуть і будуть кричати їм: Жах звідусіль! | 29 Шатра й овець їхніх позабирайте, опони для шатер і все начиння. Возьміте собі їхніх верблюдів, кричіте проти них: Страх з усіх боків! | 29 Дуже втікайте, викопайте (копанки) на помешкання, ви, що сидите в дворі, бо проти вас врадив цар Вавилону раду і задумав проти вас задум. | 29 Намети й вівцї їх позабірайте; покриттє наметнє, всю надобу, й верблюди в їх пожакуйте, та накличте на них страх із усїх боків. |
30 Утікайте, мандруйте скоріш, сховайтесь в глибоке, мешканці Хацору, говорить Господь, бо раду нарадив на вас Навуходоносор, цар вавилонський, і задум задумав на вас! | 30 Утікайте, рушайте скорше, сховайтеся в проваллі, мешканці Хацору, говорить Господь, бо Навуходоносор, цар вавилонський склав ухвалу про вас та має задум супроти вас. | 30 Біжіте, втікайте швидко, ховайтеся глибоко, о мешканці Хацору, - слово Господнє! Навуходоносор бо, цар вавилонський, взяв постанову й задум проти вас намислив. | 30 Встань і піди проти народу, що спокійно сидить в спокою, в яких немає дверей, ані замків, ані засувів, самі мешкають. | 30 Біжіте, втїкайте хутко, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Азорські, говорить Господь: Навуходонозор бо, царь Вавилонський, повзяв постанову й задумав проти вас задум. |
31 Уставайте, ідіть на народ, що спокійно, безпечно живе, промовляє Господь, немає воріт, і нема в нього засувів, самітно живуть. | 31 Підводьтеся, рушайте супроти народу мирного, що живе безтурботно, говорить Господь; ні дверей, ні засувів немає в нього; мешкають самітно. | 31 Уставайте, рушайте проти самовпевненого народу, що живе безпечно, - слово Господнє, - що не має ні дверей, ані засувів, що живе відлюдно. | 31 І їхні верблюди будуть на розграблення і множество їхньої скотини на знищення. І розвію їх всяким духом обстриженими перед їхнім лицем, з усякого іншого їхнього боку нанесу їхню втечу, сказав Господь. | 31 Уставайте, рушайте проти люду мирного, що живе собі безпеч, говорить Господь, що нема в його нї дверей, нї засовів, що живуть (кочуючи) особняком. |
32 І стануть верблюди їхні здобиччю, а їхні череда грабежем, і на всі вітри розвію Я їх, хто волосся довкола стриже, і зо всіх їхніх сторін припроваджу на них їхню погибіль, говорить Господь... | 32 Верблюди їхні стануть здобиччю, і численні череди їхні – на розкрадання призначені, і розпорошу їх по всіх вітрах, цих, що стрижуть волосся на скронях, і зусібіч наведу на них погибель, говорить Господь. | 32 Верблюди їхні зробляться лупом, здобиччю - численні їхні отари. Я їх розсію по всіх вітрах, - отих, що голять собі скроні; з усіх боків я наведу на них погибель, - слово Господнє. | 32 І двір буде на поселення горобців і непрохідним на віки, там людина не поселиться, і там не замешкає син, що родиться. | 32 Верблюди їх стануться лупом, а їх отарі будуть розхоплені, і розсїю їх по всїх вітрах, - оттих, що вистригають волоссє на висках, - і з усїх боків наведу на їх погибель, говорить Господь. |
33 І стане Хацор за мешкання шакалів, за вічне спустошення, не замешкає там людина, і син людський не спиниться в ньому!... | 33 І буде Хацор житлом шакалів, вічною пустелею; людина не буде там жити, і син людський не буде зупинятися в ньому. | 33 І зробиться Хацор леговищем шакалів, пустинею навіки. Ніхто не буде більш там жити, ніяка людина в нім не оселиться.» | 33 Те, що пророкував Єремія проти народів Елама. | 33 Азор же буде леговищем шакалам, вічною пустинею; нїхто там не буде жити, нїяка людина там не оселиться. |
34 Слово Господнє, що було пророкові Єремії на Елам на початку царювання Седекії, Юдиного царя, таке: | 34 Слово Господа, котре було до Єремії пророка, проти Еламу на початку царювання Седекії, царя юдейського: | 34 Слово, що надійшло до пророка Єремії про Елам на початку царювання Седекії, царя юдейського. | 34 Так говорить Господь: Хай зломиться лук Елама, вершина їхньої влади. | 34 Слово Господнє, що надійшло до пророка Еремії про Елам у початку царювання Седекіїного, царя Юдейського: |
35 Так говорить Господь Саваот: Ось Я зламаю еламського лука, головну їхню силу! | 35 Так говорить Господь Саваот: Ось, Я зламаю лука Еламу, головну силу їхню; | 35 Так говорить Господь сил: «Ось я зломлю лук Елама, стрижень його потуги. | 35 І наведу на Елам чотири вітри з чотирьох кінців неба і розсію їх всіма цими вітрами, і не буде народу, куди не підуть вигнанці Елама. | 35 Так говорить Господь сил небесних: Се я поламлю лука Еламіям, - їх головну силу; |
36 І з чотирьох кінців неба спроваджу чотири вітри до Еламу, і їх розпорошу на всі ці вітри, і не буде такого народу, куди б не прийшли ці вигнанці з Еламу... | 36 І наведу на Елам чотири вітри від чотирьох сторін неба, і розвію їх по всіх цих вітрах, і не буде народу, до котрого не прийшли б вигнанці з Еламу; | 36 Я наведу на Елама чотири вітри з чотирьох сторін неба. Я їх розвію по всіх тих вітрах, і не буде такого народу, до якого б не зайшли вигнані еламії. | 36 І налякаю їх перед їхніми ворогами, що шукають їхню душу, і наведу на них зло за гнівом моєї люті і нашлю на них мій меч аж доки їх не вигублю. | 36 І наведу на Елама чотирі вітри з чотирьох сторін неба, та й розвію їх по всїх сих вітрах, і не буде такого народу, щоб до його не зайшли вигнані Еламії; |
37 І настрашу Елам перед їхніми ворогами та перед всіма, хто їхню душу шукає, і лихо на них наведу, лютість гніву Мого, говорить Господь, і пошлю Я за ними меча, аж поки не вигублю їх! | 37 І уражу еламетян страхом перед ворогами їхніми і перед тими, що шукають життя їхнього; і наведу на них лихоліття, гнів Мій, говорить Господь, і пошлю слідом їхнім меча, аж доки не винищу їх; | 37 Нашлю на еламіїв страх перед їхніми ворогами й перед тими, що пантрують на їхню душу, і наведу на них лихо й палкий гнів мій, - слово Господнє. Я пошлю меч слідом за ними, аж доки не винищу їх дощенту. | 37 І поставлю мій престіл в Еламі і пішлю звідти царя і вельмож. | 37 І пошлю на Еламіїв страх перед ворогами їх й перед тими, що на їх душу настають, і наведу лихолїттє на їх, і гнїв мій, говорить Господь, і посилати му меча слїдом за ними, аж покіль їх повигублюю; |
38 І поставлю Престола Свого в Еламі, і вигублю звідти царя й його зверхників, каже Господь... | 38 І поставлю трона Мого в Еламі, і знищу там царя і князів, говорить Господь. | 38 Я поставлю мій престол в Еламі і вигублю його царя та князів, - слово Господнє. | 38 І буде, що в кінці днів поверну полон Еламу, говорить Господь. | 38 І поставлю мого престола в Еламі, царя же й князї його вигублю, говорить Господь. |
39 Але буде наприкінці днів, поверну Я Еламові долю, говорить Господь. | 39 Але наприкінці днів поверну полон Елама, говорить Господь. | 39 Але в майбутньому я зміню долю Елама», - слово Господнє. | | 39 У дальші ж часи поприводжу назад полонян-Еламіїв, говорить Господь. |