1 І побачив Валаам, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, і не пішов, як кожного разу, на ворожбу, і звернув лице своє до пустині. | 1 Валаам побачив, що Господові приємно благословляти Ізраїля, і не пішов, як раніше, на ворожбу, але обернувся лицем своїм до пустелі. | 1 Валаам же побачив, що Господеві вгодно поблагословити Ізраїля, тож не пішов він уже, як перед тим, назустріч віщуванням, а обернувсь обличчям до пустелі. | 1 І Валаам, побачивши, що добрим є перед Господом благословити Ізраїль, не пішов за звичаєм на зустріч ворожбитству, і повернув своє лице до пустині. | 1 І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу. |
2 І звів Валаам очі свої, та й побачив Ізраїля, що пробував за своїми племенами. І на ньому був Дух Божий! | 2 І глянув Валаам, і побачив Ізраїля, котрий вилаштувався за своїми племенами, і був на ньому Дух Божий. | 2 А підвівши Валаам очі, уздрів Ізраїля, що таборився за колінами; і зійшов на нього дух Божий, | 2 І Валаам, підвівши свої очі, побачив Ізраїля розтаборованого за племенами. І божий дух був на ньому, | 2 І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий. |
3 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, | 3 І виголосив він притчу свою, і сказав: говорить Валаам, син Беорів, говорить муж з очима відкритими. | 3 і заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, слово мужа з одкритими очима; | 3 і взявши свою притчу, сказав: Говорить Валаам син Веора, говорить чоловік правдомовний, провидець, | 3 І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає. |
4 це мова того, хто слухається Божих слів, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. | 4 Говорить той, котрий чує слова Божі, котрий бачить видіння Всемогутнього; впадає у потьмарення, але відкриті очі його. | 4 слово того, що чув глагол Божий, що бачить видіння Всемогутнього, що падає і прозріває. | 4 говорить той, що чує божі слова, який побачив боже видіння, його очі в сні відкриті. | 4 Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі. |
5 Які, Якове, гарні намети твої, місця перебування твойого, Ізраїлю! | 5 Які чудові шатра твої, Якове, і житла твої, Ізраїлю! | 5 Що за красні, Якове, намети в тебе, - Ізраїлю, твої оселі! | 5 Які гарні твої доми Якове, твої шатра Ізраїлю. | 5 Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові! |
6 Вони розтяглися, немов ті долини, немов ті садки понад річкою, вони як дерева алойні, що Господь насадив, як кедри над водами! | 6 Розляглися вони, мов долина, як сади біля річки, мов дерева алойні, насаджені Господом, мов кедри при водах. | 6 Вони, немов луки, розкинулись, немов сади понад ріками, немов дуби, Господні садженці, немов оті кедри, що над водою. | 6 Наче отінені садки, і наче сади при ріці, і наче шатра, які розбив Господь, наче кедри при воді. | 6 Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око. |
7 Вода потече з його відер, а насіння його над великими водами. Його цар стане вищий за Аґаґа, і царство його піднесеться. | 7 Вода тече з його відер, і насіння [його] буде у багатьох водах, і піднесеться над Аґаґом цар його і піднесеться царство його. | 7 Вода ллється з його відер і насіння його у воді обильній; могутніший, ніж Агаг, його володар, і царство його знесеться високо. | 7 Вийде людина з його насіння, і пануватиме багатьма народами і піднесеться Ґоґ, царство його, і побільшиться його царство. | 7 Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами. |
8 Із Єгипту Бог вивів його, Він для нього як міць однорожця! Поїсть він людей, що ворожі йому, і їхні кості потрощить, а стріли його поламає. | 8 Бог вивів його з Єгипту, як той, що має силу, як у єдинорога, пожирає народи, ворожі до нього, трощить кості їхні і стрілами своїми уражає [ворога]. | 8 Той Бог, що з Єгипту його вивів, - для нього він мов буйвіл сильний. Тож пожере він народи йому ворожі, кості їхні поторощить, стрілами їх повбиває. | 8 Бог вивів його з Єгипту, як слава однорога йому. Поїсть народи його ворогів, і їхню товщину виссе, і своїми стрілами застрілить ворога. | 8 Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих. |
9 Нахилився він, ліг, немов лев, і як левиця, хто підійме його? Хто благословляє тебе той благословенний, а хто проклинає тебе той проклятий! | 9 Приліг, лежить, мов лев, і, як левиця, хто підніме його? Той, хто благословляє тебе, благословенний, і той, хто проклинає тебе, – проклятий. | 9 Лягає й спочиває мов той лев, мов та левиця, - хто ж бо його збудить? Благословен, хто тебе благословляє, і проклят, хто проклинає тебе.” | 9 Лігши, спочив наче лев і наче левеня. Хто розбудить його? Ті, що благословлять тебе будуть благословенні, і ті, що проклинають тебе будуть прокляті. | 9 Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає! |
10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і сплеснув він у долоні свої! І сказав Балак до Валаама: Я покликав тебе проклясти ворогів моїх, а ти ось, благословляючи, поблагословив їх оце тричі! | 10 І запалав гнів Балаків на Валаама, і вдарив він рукою об руку свою, і сказав Балак Валаамові: Я прикликав тебе, щоб ти прокляв ворогів моїх, а ти благословляєш їх уже утретє. | 10 Запалав Балак гнівом на Валаама, сплеснув руками та й каже: “Проклясти ворогів моїх я покликав тебе, а ти ось утретє те тільки й робиш, що їх благословляєш. | 10 І розгнівався Валак на Валаама, і плеснув своїми руками, і сказав Валак до Валаама: Я тебе покликав щоб прокляти мого ворога, і ось, благословляючи, ти поблагословив це втретє. | 10 І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази. |
11 А тепер утікай собі до свого місця! Я сказав був: конче пошаную тебе, та ось стримав тебе Господь від пошани. | 11 Отож, забирайся на своє місце; я хотів пошанувати тебе, та ось, Господь позбавляє тебе честі. | 11 Геть забирайся у свій край! Мав я на думці гарно тебе вшанувати, та ось Господь не судив тобі тую честь.” | 11 Отже тепер втікай до твого місця. Сказав я: Почесть тобі дам, і тепер Господь позбув тебе слави. | 11 Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання. |
12 І сказав Валаам до Балака: Чи ж не казав я також до посланців твоїх, яких послав ти до мене, говорячи: | 12 І сказав Валаам Балакові: Чи не казав я послам твоїм, котрих ти прислав до мене: | 12 А Валаам і каже до Балака: “Хіба ж я вже посланцям, що ти посилав був по мене, не сказав: | 12 І сказав Валам до Валака: Чи не сказав я і твоїм послам, яких ти вислав до мене, кажучи: | 12 І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав: |
13 Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, то й тоді я не зможу переступити наказу Господнього, щоб зробити добре чи зле з власної волі, що казатиме Господь, те я буду говорити! | 13 А хоч би мені давав Балак повнісінький дім срібла і золота, не можу йти не за Господньою заповіддю, щоб учинити що-небудь добре чи погане за своїм розумом: але що скаже Господь, те й буду говорити.` | 13 навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, я не переступив би наказ Господній, не вчинив би щось добре чи лихе з власної волі, а сказав би те лише, що Господь до мене промовив. | 13 Якщо мені дасть Валак свій дім повний срібла і золота, не зможу переступити господнє слово, щоб його чинити від себе погане чи добре. Те, що скаже Бог, це скажу? | 13 Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти. |
14 А тепер я оце йду до народу свого. Ходи ж, я звіщу тобі, що зробить той народ твоєму народові на кінці днів. | 14 Отож, ось, я йду до народу свого; іди, я звіщу тобі, що вчинить народ сей з народом твоїм із плином часу. | 14 Та ось тепер, коли пускаюсь я в дорогу до мого народу, - ходи, об'явлю тобі, що народ отой зробить із твоїм у майбутньому.” | 14 І тепер ось відходжу на моє місце. Ходи пораджу тобі, що зробить цей нарід твому народові в останніх днях. | 14 Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом. |
15 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Мова Валаама, сина Беорового, і мова мужа з очима відкритими, | 15 І проголосив притчу свою, і сказав: Говорить Валаам, син Беорів, говорить муж із очима відкритими. | 15 І заходився він віщувати, мовивши: “Слово Валаама, сина Беора, - слово мужа з одкритими очима; | 15 І взявши свою притчу, сказав: Говорить Валаам син Веора, говорить людина правдомовна, провидець, | 15 І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає. |
16 мова того, хто слухається Божих слів, і знає думку Всевишнього, хто бачить видіння Всемогутнього, що падає він, але очі відкриті йому. | 16 Говорить той, що чує слова Божі, той, що має знання од Всевишнього, котрий бачить видіння Всемогутнього, впадає у потьмарення, але відкриті очі його. | 16 слово того, який чує глагол Божий, який знає про задуми Всевишнього, який бачив видіння Всемогутнього, що і падає, і прозріває. | 16 що чує божі слова, знаючи знання вишнього, і як бачить боже видіння, в сні його очі відкриті. | 16 Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив. |
17 Я бачу його, та не тепер, дивлюся на нього, та він не близький! Сходить зоря он від Якова, і підіймається берло з Ізраїля, ламає він скроні Моава та черепа всіх синів Сифа! | 17 Бачу Його, але нині ще ні, бачу Його, але не близько. Сходить Зоря від Якова і повстає жезло від Ізраїля, і уразить Моава, та винищіть усіх синів Сетових. | 17 Бачу його, та не під теперішню пору; дивлюся на нього, та не зблизька. Зійде бо зірка з Якова, здійметься берло з Ізраїля, боки Моавові поторощить, і розгромить всіх синів Сета. | 17 Покажу йому, і не тепер. Блаженним чиню і не приближається. Встане звізда з Якова, і встане чоловік з Ізраїля, і розібю моавських старшин, і розграбить всіх синів Сита. | 17 Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває. |
18 І стане Едом за спадщину, і стане Сеїр за посілість своїх ворогів, а Ізраїль робитиме справи великі! | 18 Едом буде його володінням, Сеїр також буде під владою ворогів його, а Ізраїль виявить силу [свою]. | 18 Заволодіють вони Едомом, підпаде Сеїр під ворожу владу, - Ізраїль же зійде вгору. | 18 І буде Едом насліддям, і буде насліддя Ісав його ворог. І Ізраїл зробив у силі. | 18 Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде. |
19 І той запанує, хто з Якова, і вигубить рештки із міста. | 19 Від Якова [прийде той], що матиме владу і вигубить того, хто залишиться в місті. | 19 Нащадок Якова панувати стане і знищить з міста те, що лишилось.” | 19 І встане з Якова, і знищить того, що спасається з міста. | 19 Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить. |
20 І побачив він Амалика, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Початок народів Амалик, та загине наприкінці й він! | 20 І побачив він Амалика, і виголосив притчу свою, і сказав: Перший з народу Амалик, але кінець його – загибель вічна. | 20 І уздрів він Амалека й заходився далі віщувати, мовивши: “Хоч Амалек і первенець між народами, але загине він навіки.” | 20 І побачивши Амалика і взявши свою притчу сказав: Початок народів Амалик, і їхнє насіння згине. | 20 Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм. |
21 І побачив він кенеянина, і виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Міцна ця оселя твоя, і поклав ти на скелі гніздо своє! | 21 І побачив він кенеїв, і виголосив притчу свою, і сказав: міцне житло твоє, і на скелі поклав ти гніздо своє, | 21 Далі добачив Кенія і знову почав віщувати: “Сильний твій осідок, гніздо твоє лежить на скелі. | 21 І побачивши Кенейця і взявши свою притчу, сказав: Сильне твоє поселення. І якщо покладеш на камені твоє гніздо, | 21 А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо; |
22 Але вигублений буде Каїн, незабаром Ашшур поневолить тебе! | 22 Але зруйнований буде Каїн, і невдовзі станеться, що Ашшур поведе тебе в полон. | 22 Але Кеній загине, Ашур полонить тебе.” | 22 і якщо буде Веорові гніздо хитрости, Ассирійці полонять тебе. | 22 Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю. |
23 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: О, хто ж буде жити, як зачне Бог робити оце? | 23 І виголосив притчу свою, і сказав: Горе, тому хто залишиться живим, коли Бог учинить таке! | 23 І віщим нарешті духом промовив: “Ой горе тим, хто залишиться живий, коли Бог оте здійснить! | 23 І бачачи Оґа і продовживши свою притчу, сказав: Ох, ох, хто виживе, коли покладе це Бог? | 23 Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних! |
24 І кораблі припливуть від кіттеїв, і Ашшура впокорять, і Евера впокорять. Та загине наприкінці й він! | 24 [Припливуть] кораблі від кіттеїв, і упокорять Ашшура, і упокорять Евера, але і їм загибель вічна. | 24 Припливуть від хеттитів судна, підіб'ють Ашура, підіб'ють Евера, тож так само й він навіки загине.” | 24 І вийде з руки Кітіеців, і зло вчинять Ассурові, і зло вчинять євреям, і вони разом згинуть. | 24 Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство. |
25 І встав Валаам і пішов, та й вернувся до місця свого. А Балак також пішов на дорогу свою. | 25 І підвівся Валаам, і рушив знову на своє місце, а Балак також пішов своїм шляхом. | 25 Устав Валаам та й пішов собі й повернувся до свого краю. А й Балак пішов своєю дорогою. | 25 І Валаам вставши, відійшов повернувшись до свого місця і Валак відійшов до себе. | 25 І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою. |