1 А Давид переглянув народ, що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників. | 1 І оглянув Давид людей, що були з ним, і настановив над ними тисяцьких і сотників. | 1 Давид, зробивши перегляд вояків, що були з ним, понастановляв над ними тисячників і сотників. | 1 І Давид почислив нарід, що з ним, і поставив над ними тисячників і сотників, | 1 Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників. |
2 І послав Давид народ, третину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами! | 2 І відправив Давид людей, третю частину під проводом Йоава, третю частину під проводом Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, а третину під проводом ґатянина Іттая. І сказав цар людям: Я сам піду з вами. | 2 І віддав Давид народ: третину під провід Йоава, третину під провід Авішая, сина Церуї, Йоавового брата, третину ж під провід Ітая з Гату. І об'явив Давид людям: “Я теж піду в похід з вами.” | 2 і післав Давид третю часть народу під рукою Йоава і трету часть під рукою Авесси сина Саруї брата Йоава і трету часть під рукою Еттія Ґеттея. І сказав Давид до народу: Виходячи, вийду і я з вами. | 2 І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея. І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами. |
3 Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми справді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпше, як будеш допомагати нам із міста. | 3 Але люди відповідали йому: Не йди; бо, якщо ми й відступимо, то не звернуть уваги на це; якщо навіть помре половина із нас, теж не звернуть уваги; а ти ж один те саме, що нас десять тисяч; отож, для нас краще, щоб ти допомагав нам із міста. | 3 Однак, люди відказали: “Ні, ти не підеш, бо коли ми втечемо, не сумуватимуть за нами, навіть коли б половина з нас полягла, не дбатимуть про нас, ти бо один як десять тисяч нас. Краще, як ти нам з міста допомагатимеш.” | 3 І вони сказали: Не вийдеш, бо якщо втечею втечемо, не покладуть нас на серце, і якщо помремо половина з нас, не покладуть нас на серце, бо ти як десять тисяч з нас. І тепер добре, щоб був ти для нас у місті на поміч, щоб помогти. | 3 І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один - все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города. |
4 І сказав до них цар: Що буде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиходив за сотнями та за тисячами. | 4 І сказав їм цар: Що до вподоби в очах ваших, те вчиню. І став цар біля брами, і увесь народ виходив за сотнями та за тисячами. | 4 І відказав їм цар: “Що вважаєте добрим у ваших очах, те я вчиню.” І став цар коло воріт, як увесь народ виходив сотнями й тисячами. | 4 І сказав до них цар: Що буде до вподоби в ваших очах, вчиню. І став цар при боці брами, і ввесь нарід виходив сотнями і тисячами. | 4 І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му. Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами. |
5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А ввесь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома. | 5 І сказав цар Йоавові і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома. І всі люди чули, як наказував цар усім старшинам про Авесалома. | 5 І дав цар такий наказ Йоавові, Авішаєві та Ітаєві: “Поводьтеся заради мене обережно з молодим чоловіком, з Авесаломом!” Увесь народ чув, як цар давав провідникам наказ про Авесалома. | 5 І цар заповів Йоаву і Авессі і Етті, кажучи: Пощадіть мені хлопця Авессалома. І ввесь нарід почув як заповідав цар всім вождям про Авессалома. | 5 Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома! І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома. |
6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі. | 6 І вийшли люди в поле назустріч Ізраїльтянам, і була січа в лісі Єфремовому. | 6 І рушив народ у поле проти Ізраїля, і прийшло до бою у лісі Ефраїм. | 6 І ввесь нарід вийшов до лісу проти Ізраїля, і був бій в лісі Ефраїма. | 6 Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім. |
7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч! | 7 І зазнав поразки народ Ізраїльський від служників Давидових; була там поразка велика того дня – наклали головами двадцять тисяч [вояків]. | 7 Народ ізраїльський був там розбитий Давидовими слугами. Кровопролиття було того дня велике: втратили 20 000 чоловік. | 7 І захитався там нарід Ізраїля перед слугами Давида, і була велика січ в тому дні, (і впало) двадцять тисяч мужів. | 7 І побитий був народ Ізраїлський військом Давидовим; погром був там того дня тяжкий - полягло двайцять тисяч чоловіка. |
8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч. | 8 Війна поширилася по всій тій країні. І ліс вигубив народу більше, аніж винищив меч того дня. | 8 Бій поширився на всю ту околицю, і ліс вигубив більше людей того дня, ніж меч. | 8 І був там розсипаний бій по лиці всієї землі, і помножив ліс пожирати з народу більше від тих, що їх пожер в народі меч в тому дні. | 8 Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч. |
9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він опинився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг... | 9 І зустрівся Авесалом із служниками Давидовими; він сидів на мулі. Коли мул заскочив із ним під гілки великого дуба, то [Авесалом] заплутався волоссям поміж гілками дуба і завис між небом і землею, а мул, який був під ним, утік. | 9 Сталося, що опинивсь Авесалом перед Давидовими слугами. Був Авесалом верхи на мулі, а мул увійшов під густі гілляки великого дуба: голова його зачепилася за дуба, й він повис між небом і землею, а мул, що був під ним, пішов собі далі. | 9 І зустрівся Авессалом зі слугами Давида, і Авессалом сидів на своїм ослі, і пішов осел під віття великого дуба, і його голова завісилася в дубі, і він завис між небом і між землею, і осел пішов з під нього. | 9 І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї; й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його. |
10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалома, що висить на дубі. | 10 І побачив це все хтось, і доповів Йоавові, говорячи: Ось, я бачив Авесалома, який висів на дубі. | 10 Коли побачив це якийсь чоловік, то доніс Йоавові: “Слухай, бачив я Авесалома, повис на дубі.” | 10 І побачив один чоловік і сповістив Йоавові і сказав: Ось я побачив Авесалома, що завис на дубі. | 10 І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома - висить на дубі. |
11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а чому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібла та одного пояса. | 11 І сказав Йоав чоловікові, який доповів про це: Ось, ти бачив; чому ти не вразив його там на землі? Я дав би тобі десять шеклів срібла і одного пояса. | 11 І відказав Йоав чоловікові, що приніс йому цю вістку: “Якщо ти його бачив, чому ж ти не забив його на місці? Я був би дав тобі десять срібних шеклів і пояс.” | 11 І сказав Йоав чоловікові, що звіщав: І ось ти побачив? Як це, що ти його не побив до землі? І я дав би тобі десять срібняків і один пояс. | 11 І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же 'д землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський). |
12 І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома! | 12 І сказав той чоловік Йоавові: Якби поклали на руки мої навіть тисячу шеклів срібла, я не здійняв би руки на царського сина; тому що вголос, при нас, цар наказав тобі і Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені юнака Авесалома! | 12 Чоловік відповів Йоавові: “Та хоч би мені й тисячу срібних шеклів відважили на руку, я б не звів руки на царського сина. Чули ж бо ми, як цар наказав тобі, Авішаєві й Ітаєві, казавши: Вважайте заради мене на молодого чоловіка, на Авесалома! | 12 Сказав же чоловік до Йоава: І як зважуть мені в руки тисячу сиклів срібла, не накладу мою руку на сина царя, бо цар заповів в наші уха тобі і Авессі і Еттію кажучи: Бережіть мені хлопця Авессалома, | 12 Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома! |
13 Або коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене. | 13 І якби я вчинив інакше, з небезпекою для життя мого, то це не утаємничилося б від царя; І ти сам повстав би супроти мене. | 13 І коли б я підступно зважився на його життя, ніщо б не утаїлось від царя, та й ти сам став би проти мене.” | 13 щоб не зробити неправедне його душі. І ніяке слово не затаїться від царя і ти станеш проти. | 13 Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене. |
14 І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба... | 14 Йоав сказав: Не мушу я зволікати з тобою. І взяв до рук три стріли, і прохромив ними серце Авесалома, який ще живий висів на дубі. | 14 І відказав Йоав: “Годі мені довше гаятись.” І взяв він до руки три стріли й всадив їх у серце Авесаломові, що ще живий висів на дубі. | 14 І сказав Йоав: Це я почну. Не остану так перед тобою. І взяв Йоав три стріли в свою руку і запхав їх в серце Авессалома, як він ще жив в серці дуба, | 14 І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись. І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди; а коли він іще живий висїв на дубі, |
15 І оточили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убили його... | 15 І оточили Авесалома десятеро юнаків, зброєносців Йоавових, і уразили його, і умертвили його. | 15 Десятеро Йоавових зброєносців обступили і били Авесалома, доки не забили. | 15 і десять слуг, що несли зброю Йоава, обступили і побили Авессалома і його забили. | 15 Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома. |
16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ. | 16 І засурмив Йоав сурмою, і повернулися люди з погоні за Ізраїлем; тому що Йоав співчував народові. | 16 І засурмив Йоав у сурму, і народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ. | 16 І затрубів Йоав в ріг, і нарід повернувся, щоб не гнатися за Ізраїлем, бо Йоав пощадив нарід. | 16 І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ. |
17 І взяли вони Авесалома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого. | 17 І взяли Авесалома, і кинули його в лісі у глибоку яму, і накидали над ним величезну купу каміння. І всі Ізраїльтяни порозбігалися, кожний до шатра свого. | 17 Взяли вони Авесалома й кинули його до великої ями в лісі та насипали над ним велику купу каміння. Тим часом ізраїльтяни порозбігались - кожен до свого намету. | 17 І він взяв Авессалома і вкинув його до великої пропасті в лісі, до великої ями, і накидав на нього дуже велику купу каміння. І ввесь Ізраїль втік (кожний) чоловік до свого поселення. | 17 І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння. І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх. |
18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авесалом, і так зветься він аж до цього дня. | 18 Авесалом ще при житті своєму взяв та й поставив собі пам'ятника у царській долині; бо сказав він: Немає у мене сина, щоб збереглася пам'ять йменню моєму. І назвав пам'ятника своїм йменням. І називається він пам'ятник Авесалома до цього дня. | 18 Авесалом ще за життя поставив собі був пам'ятника, що в Царській долині, бо він казав: нема в мене сина, щоб збереглося моє ім'я в пам'ять, - і назвав він той пам'ятник своїм іменем. І зветься він “Авесаломів пам'ятник” по цей день. | 18 І Авессалом, ще живучи, поставив собі стовп, коло якого був схоплений, і поставив його, щоб мати стовп в царській долині, томущо сказав: Немає в нього сина, щоб памятати його імя. І назвав стовп: Рука Авессалома, аж до цього дня. | 18 Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого. І прозвав памятник своїм имям. І зветься він по сей день `Рука Абессаломова`. |
19 А Ахімаац, Садоків син, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки його ворогів. | 19 Ахімаац, Садоків син, сказав Йоавові: Побіжу я, знайду царя, повідаю, що Господь судом Своїм визволив його від рук ворогів його. | 19 Ахімац же, Цадоків син, каже: “Хочу побігти й занести цареві радісну вістку, що Господь визволив його від ворогів його.” | 19 І Ахімаас син Садока сказав: Побіжу і сповіщу цареві, що спас його Господь з руки його ворогів. | 19 Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його. |
20 І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а сповістиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер. | 20 Але Йоав сказав йому: Не будеш ти сьогодні добрим вісником; повідаєш іншого дня, а не сьогодні; бо помер син царя. | 20 Йоав же до нього: “Ти не той муж, що понесе сьогодні вістку. Іншого дня понесеш вістку, але сьогодні не понесеш новини, бо вмер царський син.” | 20 І сказав йому Йоав: Ти не чоловік доброї вістки в цьому дні і сповістиш в іншому дні, а в цьому дні не сповістиш, томущо помер син царя. | 20 І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном; понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер. |
21 І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг. | 21 І сказав Йоав до ефіопа: Піди, повідай цареві, що ти бачив. І вклонився ефіоп Йоавові й побіг. | 21 І велів Йоав якомусь кушієві: “Піди й повідай цареві, що ти бачив.” Поклонивсь кушій Йоавові та й побіг. | 21 І сказав Йоав Хусієві: Іди сповісти цареві те, що ти побачив. І Хусій поклонився Йоавові і вийшов. | 21 І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив. І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг. |
22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав же відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки? | 22 Але Ахімаац, син Садоків, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу і я за ефіопом. Та Йоав відказав йому: Нащо побіжиш, мій сину, коли бракує доброї вістки? | 22 Але Ахімац, Цадоків син, знову сказав до Йоава: “Що б там не сталось, а я теж побіжу за кушієм.” Йоав каже: “Та чого бо тобі, мій сину, бігти? Нагороди не матимеш за принесену вістку.” | 22 І додав ще Ахімаас син Садока і сказав до Йоава: І дай, щоб і я побіг за Хусієм. І сказав Йоав: Навіщо бігтимеш, мій сину іди, не має в тебе доброї вістки, щоб ішов ти на користь. | 22 Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм. І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти? не принесеш ти доброї вістї. |
23 А нехай буде, що буде, побіжу! І той сказав йому: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив кушита. | 23 [І сказав Ахімаац]. Нехай так, але дозволь мені бігти. І сказав йому [Йоав]: Біжи! І побіг Ахімаац дорогою рівнини, і випередив ефіопа. | 23 Тоді він відповів: “Що б там не було, побіжу!” Йоав знов до нього: “Біжи.” І побіг Ахімац дорогою, що йде Йорданською рівниною, і випередив кушія. | 23 І він сказав: І якщо побіжу? І сказав йому Йоав: Біжи. І Ахімаас побіг дорогою Кехара і перегнав Хусія. | 23 А він: Нехай буде й так, а я біжу! І каже той: Ну, то біжи. І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія. |
24 А Давид сидів між двома брамами. А вартівник пішов на дах брами на мур, і звів свої очі та й побачив, аж ось біжить самітний чоловік. | 24 Давид тоді сидів між двома брамами. А сторож вийшов на покрівлю брами у стіні; І, підвівши очі, побачив: Ось, біжить самотній чоловік. | 24 Давид сидів між обома ворітьми, вартовий же вийшов на дах воріт, що над муром; він підвів очі й побачив, що біжить якийсь чоловік сам. | 24 І Давид сидів між двома брамами. І пішов той, що сторожив, на кришу брами на стіні і підняв свої очі і побачив, і ось чоловік, що сам біжить перед ним, | 24 Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить - біжить один чоловік. |
25 І кликнув вартівник, і доніс цареві. А цар сказав: Якщо він сам, вістка в устах його! А чоловік усе йшов та зближався. | 25 І закричав сторож, і повідав цареві. І сказав цар: Якщо один, то вість в устах його. А той підходив усе ближче і ближче. | 25 Тоді вартовий крикнув і дав знати цареві. І сказав цар: “Якщо він один - то гарна новина в нього на устах.” А той дедалі наближався. | 25 і закричав той, що сторожив, і сповістив цареві. І сказав цар: Якщо він сам, є вістка в його устах. І йшов, ідучи і приближаючись. | 25 Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько. |
26 І побачив вартівник іншого чоловіка, що біг. І кликнув вартівник до сторожа брами й сказав: Ось біжить самітний чоловік. А цар сказав: І цей зо звісткою! | 26 Сторож побачив і другого чоловіка, що біг; і закричав сторож воротареві: Ось, іще біжить один чоловік. Цар сказав: І це – вісник. | 26 Тоді бачить вартовий, що біжить другий. Крикнув тоді вартовий у напрямі воріт: “Дивися, знову біжить якийсь чоловік сам-один!” І каже цар: “І цей теж несе добру вістку.” | 26 І той, що сторожив, побачив іншого чоловіка, що біг, і той, що сторожив, закричав до брами і сказав: Ось інший чоловік, що сам біжить. І сказав цар: І цей вістун. | 26 Аж бачить сторож - біжить і другий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість. |
27 І сказав вартівник: Я бачу біг першого, як біг Ахімааца, Садокового сина. А цар сказав: То чоловік добрий, і приходить з доброю звісткою. | 27 Сторож сказав: Я бачу ходу першого, схожу на ходу Ахімааца, сина Садокового. І сказав цар: Це добрий чоловік, і йде з доброю вісткою. | 27 Вартовий же: “Як бачу я, то хода першого немов хода Ахімаца, Цадокового сина.” Цар каже: “Він добрий чоловік і несе якусь добру вістку.” | 27 І сказав той, що сторожив: Я бачу біг першого, як біг Ахімааса сина Садока. І сказав цар: Це добрий чоловік і вийшов (сповістити) добру вістку. | 27 І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку. |
28 І кликнув Ахімаац, і сказав до царя: Мир! І вклонився він цареві своїм обличчям до землі та й сказав: Благословенний Господь, Бог твій, що видав людей, які піднесли були руку свою проти мого пана царя! | 28 І вигукнув Ахімаац, і сказав цареві: Мир! І поклонився цареві лицем своїм до землі, і сказав: Благословенний Господь, Бог твій, який видав людей, котрі піднесли руки свої на володаря, мого царя. | 28 Тоді Ахімац скликнув і сказав цареві: “Перемога!” І впав обличчям до землі перед царем і мовить: “Благословен Господь, твій Бог, що видав людей, які підняли свою руку проти царя, мого пана.” | 28 І закричав Ахімаас і сказав до царя: Мир. І поклонився цареві на своє лице до землі. І сказав: Благословенний твій Господь Бог, який видав мужів, що ненавидять свою руку в моєму панові Цареві. | 28 Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю! тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана! |
29 А цар сказав: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике замішання, коли Йоав посилав царського раба та мене, твойого раба, та я не знаю, що то... | 29 І сказав цар: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав Ахімаац: Я бачив велике хвилювання, коли служник царів Йоав посилав служника твого; але я не знаю, що [там] було. | 29 І питає цар: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Ахімац же відповідає: “Бачив я великий заколот, коли Йоав посилав царського слугу й мене, твого слугу, та я, однак, не дізнався, що там сталось.” | 29 І сказав цар: Чи мир хлопцеві Авессаломові? І сказав Ахімаас: Я побачив велику юрбу, коли Йоав посилав царського раба і твого раба, і не знаю, що там. | 29 І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось. |
30 І сказав цар: Відійди набік, стань отут. І той відійшов набік та й став. | 30 І сказав цар: Відійди, стань отут. Він відійшов і став. | 30 І відказав цар: “Поступись набік і стань он там.” Той поступивсь набік і став. | 30 І сказав цар: Повернися, стань тут. І він повернувся і став. | 30 І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут; він відступивсь та й став. |
31 Аж ось приходить кушит. І сказав кушит: Нехай прийме звістку мій пан цар, бо сьогодні визволив тебе Господь від руки всіх повстаючих на тебе. | 31 Аж ось, прийшов ефіоп. І сказав ефіоп: Добра вість володареві моєму царю! Господь виявив тобі нині правду і визволив від руки всіх, що повстали супроти тебе. | 31 Тоді надходить і кушій та й каже: “Нехай цар, мій пан, почує добру вістку. Господь визволив тебе з рук усіх, що повстали були проти тебе.” | 31 І ось Хусій прийшов і сказав цареві. Хай сповіститься моєму панові цареві, що сьогодні Господь спас тебе з руки всіх тих, що повстають проти тебе. | 31 Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе. |
32 І сказав цар до кушита: Чи гаразд із моїм юнаком Авесаломом? І сказав кушит: Нехай станетья, як тому юнакові, ворогам мого пана царя та всім, що повстали на тебе на зло!... | 32 І сказав цар ефіопові: Чи благополучний юнак Авесалом? І сказав ефіоп: Нехай буде з ворогами володаря мого царя, і з усіма, що лихе затівали супроти тебе, те саме, що сталося з юнаком. | 32 І питає цар кушія: “Чи все гаразд із молодим Авесаломом?” Кушій відповів: “Нехай буде ворогам мого пана і царя, і всім, що повстають проти тебе, таке лихо, як цьому юнакові.” | 32 І сказав цар до Хусія: Чи мир хлопцеві Авессаломові? І сказав Хусій: Хай будуть як хлопець вороги мого пана царя і всі, що повстали проти нього на зло. | 32 І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй! |
33 (19-1) І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!... | 33 І зажурився цар, і пішов до світлиці над воротами, і плакав, і коли йшов, говорив отак: Сину мій, сину мій Авесаломе! О, хто дав би мені померти замість тебе, Авесаломе, сину мій, сину мій! | | | 33 І затрусився царь, і пійшов в горішню комнату над брамою, й плакав, а йдучи, говорив безнастанно: Сину мій Абессаломе! Сину мій, сину мій Абессаломе! Ой коли б я був умер замість тебе, Абессаломе, сину мій, сину мій! |