1 І до Йони сина Аматія було господне слово, що казало: 2 Встань і піди до великого міста Ніневії і проповідуй в ньому, що до Мене прийшов крик його зла.3 І встав Йона, щоб втекти до Тарсіса з перед господного лиця, і зійшов до Йоппії і знайшов корабель, що йшов до Тарсіса, і дав свій наєм і ввійшов до нього, щоб плисти з ними до Тарсіса з перед господнього лиця.4 І Господь підняв вітер на морі, і була велика буря на морі, і корабель був в небезпеці розбитися.5 І збоялися моряки і закричали кожний до їхнього бога і викидали до моря посуд, що в кораблі, щоб облегчитися від них. А Йона зійшов в живіт корабля і спав і храпів.6 І до нього прийшов головний моряк і сказав йому: Чому ти храпиш? Встань приклич твого Бога, щоб Бог спас нас і ми не згинули.7 І сказав кожний до свого ближнього: Ходіть вкинемо жереби і пізнаємо задля кого в нас є це зло. І вкинули жереби, і жереб впав на Йону.8 І сказали до нього: Сповісти нам задля чого це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки йдеш, і з якої ти країни і з якого народу?9 І він сказав до них: Я раб Господа і я почитаю небесного Господа Бога, який зробив море і сушу.10 І злякалися мужі великим страхом і сказали до нього: Що це ти зробив? Томущо зрозуміли мужі, що він втікав з перед господнього лиця, бо він їм сповістив.11 І вони сказали до нього: Що зробимо з тобою і море втихомириться для нас? Бо море ішло й ще більше піднімало хвилю.12 І сказав до них Йона: Візьміть мене і вкиньте мене до моря, і море вщухне для вас. Томущо я пізнав, що через мене є ця велика буря проти вас.13 І мужі намагалися повернутись до землі і не могли, бо море ішло й ще більше піднімалося на них.14 І вони закричали до Господа і сказали: Господи, хай вповні не згинемо задля душі цього чоловіка, і не дай на нас праведну кров, бо так як Ти, Господи, забажав, Ти зробив.15 І взяли Йону і викинули його в море, і море спинилось від свого хвилювання.16 І мужі злякалися Господа великим страхом і принесли жертву Господеві і помолилися молитвами.