1 Не хвалися завтрашнім днем, тому що не відаєш, що той день принесе.2 Нехай хвалить тебе інший, а не вуста твої, – чужий, а не язик твій.3 Великий камінь, вагомий і пісок; але гнів глупака важчий від обидвох.4 Жорстокий гнів, невтримна лють; але хто здолає ревнощі?5 Краще відверте викриття, аніж утаємничена любов.6 Щирі докори від люблячого, і брехливі поцілунки ненависника.7 Сита душа розтоптує навіть щільники, а голодній душі все гірке солодке.8 Як птах, що гніздо своє покинув, отак і людина, що залишила місце своє.9 Олива і кадіння тішать серця; так само приємний [будь-кому] друг сердечний порадою своєю.10 Не залишай друга свого і друга твого батька, і в дім брата твого не ходи в день лихий для тебе; краще сусід поблизу, аніж брат, що далеко.11 Будь мудрим, сину мій, і втішай серце моє; і я знатиму, що відповідати моєму обмовникові.12 Розважливий бачить біду і ховається; а недосвідчені йдуть наперед [і] зазнають покарання.13 Візьми в нього одежу його, тому що він дав поруку за чужинця; і за стороннього візьми від нього заклад.14 Хто голосно вихваляє друга твого з раннього ранку, того вважатимуть за обмовника.15 Безнастанний капіж дощового дня і сварлива дружина – однакові.16 Хто хоче приховати її, той хоче утаємничити вітер і оливу в правиці своїй, що дасть знати про себе.17 Залізо залізом гострять, і чоловік загострює погляд друга свого.18 Хто стереже смоковницю, той буде їсти плоди її; і хто береже володаря свого, той буде в пошані.19 Як у воді обличчя – до обличчя, так серце людини – до людини.20 Шеол і Аваддон – невситимі; такі ж невситимі й очі людські.21 Що плавильня для срібла, а горнило – для золота, те саме для людини уста, котрі хвалять її.22 Товчи глупака в ступі товкачем разом із зерном – не зійде з нього глупота його.23 Гаразд пильнуй за худобою твоєю, і добре дбай про свої череди;24 Тому що [багатство] не навіки, та й влада хіба від роду й до роду?25 Проростає трава, і з'являється отава, і збирають трави в горах.26 Вівці – на одяг тобі, і кози – на купівлю поля.27 І доволі козячого молока тобі на поживу, у страву домашнім твоїм і на харч служницям твоїм.