1 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!6 Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!