1 Голод посилився на землі.2 І коли вони поїли хліб, котрий привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: Рушайте знову, купіть нам трохи харчів.3 І сказав йому Юда, кажучи: Той чоловік рішуче оголосив нам, сказавши: Не з'являйтеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.4 Якщо пошлеш із нами брата нашого, то підемо і купимо тобі харчів.5 А якщо не пошлеш, то не підемо, бо той чоловік сказав нам: Не з'явитеся до мене перед очі, якщо брата вашого не буде з вами.6 Ізраїль сказав: Для чого ви вчинили мені таке лихо, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще один брат.7 Вони сказали: Розпитував той чоловік про нас і про родинні зв'язки наші, кажучи: Чи живий ще батько ваш? Чи є у вас ще брат? Ми й оповіли йому, давши відповідь на ці запитання. Чи могли ми знати, що він скаже: Приведіть брата вашого?8 А Юда сказав Ізраїлеві, батькові своєму: Відпусти юнака зі мною і ми підведемося й підемо, і живі будемо, і не помремо ні ми, ні ти, ні діти наші.9 Я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш повернення його. Якщо я не приведу його до тебе, і не поставлю його перед очима твоїми, то залишуся я винуватцем перед тобою на всі дні життя.10 Якби ми не зволікали, то вже навідалися б двічі.11 Ізраїль, батько їхній, сказав їм: Якщо так, то ось що вчиніть: візьміть із собою плодів землі цієї, і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи меду, трохи бальзаму, стиракси і ладану, фісташків і мигдальних горіхів.12 Візьміть також інше срібло в руки ваші, а срібло, яке вам у мішки поклали, поверніть руками вашими: може, це недогляд.13 І брата вашого візьміть і, підвівшися, знову підіть до того чоловіка.14 А Бог всемогутній нехай дасть вам знайти милість у того чоловіка, щоб він відпустив вам і другого брата вашого Веніямина. А мені, якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним.15 І взяли ті люди дари оці, і срібла удвічі взяли в руки свої, і Веніямина, і звелися, і пішли до Єгипту, і постали перед очі Йосипові.16 Йосип, побачивши між ними Веніямина, сказав управителеві дому свого: Заведи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, бо зі мною будуть обідати ці люди опівдні.17 І вчинив той чоловік, як звелів Йосип, і завів тих людей у дім Йосипів.18 І злякалися ці люди, коли їх завели в дім Йосипів, і сказали: Це за срібло, яке повернули були в мішки наші, а тепер заводять у дім сей, щоби звинуватити нас і, напавши на нас, полонити нас у рабство, і віслюків наших.19 І підійшли вони до управителя дому Йосипового, і почали говорити йому біля дверей дому,20 І сказали: Послухай, володарю наш, ми приходили вже передніше, щоб купити харчів,21 І сталося, що коли прийшли ми на нічліг і відкрили мішки наші, то побачили срібло кожного з нас у гузирях мішків, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками.22 А для закупівлі харчів ми принесли інше срібло в руках наших. Ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші.23 Він сказав: майте спокій, не страхайтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона.24 І завів той чоловік людей цих у дім Йосипів, і дав води, і вони омили ноги свої, і дав поживи віслюкам їхнім.25 І вони приготували дарунки до приходу Йосипа опівдні; бо прочули, що там будуть їсти хліб.26 І прийшов Йосип додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і вклонилися йому до землі.27 Він запитав їх про здоров'я, і сказав: Чи здоровий батько ваш старець, про якого ви говорили? Чи живий він ще?28 Вони сказали: При здоров'ї служник твій, батько наш, ще живий. І впали на коліна, і вклонилися.29 І підніс очі свої, і побачив Веніямина, брата свого, сина матері своєї, і сказав: Це брат ваш менший, про котрого ви оповідали мені? І сказав: Нехай буде милість Божа з тобою, сину мій!30 І квапливо вийшов Йосип, тому що спалахнула любов до брата його, і він замалим не заплакав, і зайшов у внутрішню кімнату, і плакав там.31 І, вмивши лице, вийшов і, стримуючи себе, сказав: Подавайте страви.32 І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо; бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, через те, що це мерзота для єгиптян.33 І сіли вони перед ним, першо–вроджений за першовродженням його, і молодший по молодості його і дивувалися ці люди один перед одним.34 І посилалися їм страви від нього; і частка Веніямина була вп'ятеро більша часток кожного з них. І пили, і вельми раділи вони з ним.