1 І кликнув Він в уші мої сильним голосом, кажучи: Наблизьте карателів міста, і кожен нехай має в своїй руці свої нищівні знаряддя.1 І проголосив у вуха мої гучним голосом, кажучи: Нехай наблизяться каральники міста, кожен зі своїм згубним знаряддям в руці своїй.1 Тоді він скрикнув грімким голосом мені у вуха: «Наближайтеся, бичі міста, кожен зо знаряддям руйнування у руці!»1 І великий голос закричав до моїх ух, кажучи: Наблизилася пімста міста. І кожний мав зброю вигублення у своїй руці.1 І кликнув опісля менї в уші грімким голосом: Наближуються каранники міста, кожен із знарядом у руцї до вбивання.
2 І ось прийшли шість чоловіка з дороги горішньої брами, що звернена на північ, і кожен мав у своїй руці свої знаряддя розбивання, а серед них один чоловік був одягнений в льняне, а писарський каламар був при стегнах його. І вони прийшли, і стали при мідяному жертівнику.2 І ось, шестеро чоловіків йдуть од горішньої брами, що дивиться на північ, і в кожного в руці згубне знаряддя його, і поміж ними один, зодягнений у лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря. І прийшли і зупинилися біля мідного жертовника.2 І ось прийшло шестеро мужів від верхніх воріт, що на півночі, кожен із знаряддям убивства в руці. Посеред них був один, одягнений у льняну одежу, з писарським приладом при боці. Увійшли вони й поставали коло мідяного жертовника.2 І ось шість чоловік ішло з дороги високої брами, що дивиться до півночі, і сокира кожного в його руці. І (був) один чоловік посеред них зодягнений в довгу одіж, і на його бедрах пояс з сапфіру. І вони ввійшли і стали близько мідяного жертівника.2 І се прийшло шестеро від нагірніх ворот, що на північ, а в кожного в руцї його знаряд до вбивання; між ними ж один, одягнений у лняну одежу, а при боцї в його писарський прибір; і прийшли та й постали коло мідяного жертівника.
3 А слава Ізраїлевого Бога піднялася з-над Херувима, що була над ним, до порога дому. І закликав Він чоловіка, одягненого в льняне, що писарський каламар був при стегнах його.3 І слава Бога Ізраїлевого зійшла з херувима, на котрому була, до порогу Дому. І покликав Він чоловіка, одягненого у лляну одежу, у котрого на поясі прилад писаря.3 Слава Бога Ізраїля піднялася з-над того херувима, на якім була, до порога дому. І він прикликав того, що був одягнений у льняну одежу і що при боці в нього був писарський прилад.3 І слава Бога Ізраїля піднялася з херувимів, що була на них, до притвору дому. І він закликав чоловіка зодягненого в довгу одіж, який мав пояс на своїх бедрах,3 І зіступила слава Бога Ізрайлевого з того херувима, що на йому була, до порога дому. І прикликав він того, що був у лняному одязї, що при боцї в його був писарський прилад.
4 І сказав Господь до нього: Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині.4 І сказав йому Господь: Перейди серединою міста, посеред Єрусалиму, і на чолах людей скорботних, що страждають через усі мерзоти, які діються серед нього, поклади знака.4 І сказав йому Господь: «Пройди посеред міста, посеред Єрусалиму, та й поклади знак на чолі в людей, що зідхають і сумують із-за всіх гидот, що діються посеред нього.»4 і сказав до нього: Пройди посеред Єрусалиму і дай знак на чолах людей, що стогнуть, і що в болях, за всі беззаконня, що стаються посеред них.4 І сказав йому Господь: Пройди серединою по містї, по Ерусалиму, та й поклади знак на чолах у людей, що зітхають і сумують задля всїх гидот, які дїються в городї.
5 А до інших Він сказав при мені: Ходіть за ним у місті, і вбивайте; нехай ваше око не має милосердя, і ви не змилуйтеся!5 А тим сказав уголос при мені: Рушайте за ним містом і бийте, нехай не жаліє ваше око, і не милуйте;5 А другим він сказав - так, що я чув: «Ідіте позад нього містом і бийте; нехай не жалує ваше око, не майте милосердя;5 І цим сказав, як я чув: Підіть до міста за мною і рубайте і не щадіть вашими очима і не милосердіться.5 А другим сказав - так, що я чув: Ійдїте позад його городом та й убивайте; нехай не милує око ваше й не щадить;
6 Старого, юнака, і дівчину, і дітей та жінок позабивайте дощенту, а до кожної людини, що на ній цей знак, не підійдете; а зачнете від Моєї святині... І зачали вони від тих старих людей, що були перед домом.6 Старого, юнака, і юнку, і немовля і жінок бийте до смерти, але не торкніться жодного чоловіка, на котрому знак, і розпочніть із святині Моєї. І почали вони з тих старшин, котрі були перед Домом.6 старого і хлопця, дівицю, малечу й жіноцтво вбивайте на смерть; а з тих же, що мають на собі знак, не руште нікого. Та починайте від моєї святині.» І почали вони від старших мужів, що були перед храмом.6 Старця і молодого і дівчину і немовля і жінок забийте на вигублення, а до всіх, на яких є знак, не наближайтеся. І зачніть від моїх святощів. І почали від мужів, які були всередині в домі.6 І старого й молодика, дївицю, дитину й жіноцтво вбивайте на смерть; із тих же, на кому положено знак, не займайте нїкого, а починайте од моєї сьвятинї. І почали вони від тих мужів, що були перед храмом.
7 І сказав Він до них: Занечистіть цей дім, і наповніть подвір'я трупами, і вийдіть! І вони повиходили, і вбивали в місті.7 І сказав їм: Опоганьте Дім і наповніть подвір'я убитими, і вийдіть. І вийшли, і почали убивати в місті.7 Він сказав до них: «Оскверніть храм. Закидайте дворища трупом, а потім вийдете.» І вони вийшли і вбивали по місті.7 І сказав до них: Опоганіть дім і вийшовши наповніть дороги мертвими і рубайте.7 І сказав до них: Опоганьте храм, закидайте подвірря побитими, а потім вийдете. І вийшли вони та й почали вбивати по городу.
8 І сталося, коли вони вбивали, то я позостався, і впав на своє обличчя, і кликав та казав: О Господи, Боже, чи Ти вигубиш увесь останок Ізраїлів, виливаючи гнів Свій на Єрусалим?8 І коли вони їх убили, а я залишився, тоді я впав на обличчя своє і заволав, і сказав: О, Господе, Боже! Невже Ти вигубиш увесь останок дому Ізраїля, виливаючи гнів Твій на Єрусалим?8 Як вони били, зоставсь я один, упав на лице й закричав: «Ой Господи Боже! Невже ти вигубиш увесь останок Ізраїля, виливаючи твій гнів на Єрусалим?»8 І сталося коли вони рубали і я паду на моє лице і я закричав і сказав: Горе мені, Господи, чи Ти вигубиш тих, що осталися, з Ізраїля коли Ти виливаєш твою лють на Єрусалим?8 І як вони їх повбивали, а я зостався, впав я на лице й промовив: Ой Господи Боже! чи ти ж бо вигубиш оце ввесь останок Ізраїля, виливаючи гнїв твій на Ерусалим?
9 І сказав Він до мене: Провина дому Ізраїля й Юди дуже-дуже велика, і земля наповнена душогубствами, а місто повне кривди. Бо вони кажуть: Господь покинув цей Край, і Господь не бачить...9 І сказав Він мені: Безчестя дому Ізраїлевого та Юдиного велике, вельми значне; і земля оця повнісінька крови, і місто повнісіньке неправди, бо вони кажуть: Покинув Господь землю цю, і не бачить Господь9 А він мені сказав: «Безбожність дому Ізраїля та Юди велика, вельми велика; країна повна крови, а місто повне насильства, бо вони кажуть: Покинув Господь країну, Господь не бачить.9 І Він сказав до мене: Неправедність дому Ізраїля і Юди стали дуже, дуже великі, бо земля наповнилася численними народами, і місто наповнилося неправедности і нечистоти. Бо вони сказали: Господь оставив землю, Господь не дивиться.9 І сказав він менї: Безбожність дому Ізрайлевого й Юдиного велика, аж надто велика; ся країна повна крівавих гріхів, город же переповнений несправедливостю, бо вони кажуть: Покинув Господь сю країну, не бачить Господь.
10 І також Я, не змилосердиться око Моє, і не змилуюсь Я, їхню дорогу Я дам на їхню голову!10 За те й Моє око не пощадить, і не помилує; оберну поведінку їхню на їхню голову.10 Оце ж і моє око не пощадить, і я не помилую. Оберну їхні вчинки на їхню ж голову.»10 І моє око не пощадить, ані не помулую. Я дав їхні дороги на їхні голови.10 Оце ж і моє око не пощадить і я не помилую; оберну поступки їх на їх же голову.
11 І ось чоловік, одягнений в льняне, що каламар був при стегнах його, приніс відповідь, кажучи: Я зробив, як мені наказав Ти!11 І ось, чоловік, зодягнутий в лляний одяг, у котрого на поясі прилад писаря, дав відповідь і сказав: Я вчинив, як Ти наказав мені.11 І ось тут чоловік, одягнений у льняну одіж, у якого при боці писарський прилад, звітував, кажучи: «Я зробив так, як ти мені наказав був.»11 І ось чоловік зодягнений в довгу одіж і підперезаний поясом по своїх бедрах, і він відповідав, кажучи: Я зробив так як мені приказано.11 Аж ось той, що в лняній одежі, той, що при боцї в його писарські приряди, принїс звістку й сказав: Зробив я так, як ти менї приказав.