1 А Йов відповів та й сказав: | 1 І відповідав Йов, і сказав: | 1 Заговорив Іов і мовив: | 1 Почавши ж Йов говорить: | 1 І відповів Йов і сказав: |
2 Справді пізнав я, що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом? | 2 Справедливо! Відаю, що так є; але як виправдається чоловік перед Богом? | 2 «Правда! Я знаю, що воно так; та й як би чоловік міг бути справедливим перед Богом? | 2 По правді знаю, що так є. Бо як смертна людина буде праведною перед Господом? | 2 Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом? |
3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тисячі скаржень... | 3 Якщо забажає розпочати з Ним суперечку, то не відповість Йому на жодне запитання із тисячі. | 3 Коли б він захотів на прю з ним стати, на тисячу ні разу йому не відповів би. | 3 Бо якщо бажає судити його, Він його не слухатиме, щоб не відказав на одне його слово з тисячі. | 3 А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати. |
4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий і цілим зостався? | 4 Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав супроти Нього і залишався в спокої? | 4 Він мудрий серцем і силою могутній; хто проти нього коли вперся й зостався цілим? | 4 Бо Він є мудрий умом, сильний і великий. Хто твердо ставши перед Ним остався? | 4 Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн? |
5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх перевернув. | 5 Він пересуває гори, і не впізнають їх; Він перетворює їх у гніві Своєму; | 5 Він переносить гори, і вони не знають, в своєму гніві їх перевертає. | 5 Він старими робить гори і вони не знають, Він перекидає їх гнівом. | 5 Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму; |
6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її трусяться. | 6 Зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять; | 6 Зрушує землю з її місця, й її стовпи стрясаються. | 6 Він трясе піднебесну від основ, її стовпи зрушуються. | 6 Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються; |
7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зорі. | 7 Скаже сонцю, – і не зійде, і на зорі кладе печать. | 7 Він велить сонцю, і воно не сходить; кладе печать на звізди. | 7 Він говорить сонцеві і не сходить, а звізди запечатує. | 7 Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає. |
8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах, | 8 Він один розпросторює небеса і простує по хвилях морських. | 8 Він небеса нап'яв, сам він; він ходить по морських висотах. | 8 Він сам розтягнув небо і ходить по морі, як по землі. | 8 Він самий напинає небеса й ходить по валах морських. |
9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні. | 9 Він утворив Ведмедицю, Оріона і Волосожара і скарбниці півдня; | 9 Він створив Віз, Косарів, Квочку і Комори Півдня. | 9 Він, що творить Плеяду і Есперу і Арктура і кімнати півдня. | 9 Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї; |
10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа!... | 10 Він чинить велике, незбагнене і дивовижне, котрому немає числа. | 10 Він творить діла великі, незбагненні і чудеса без ліку! | 10 Він, що чинить велике і недослідиме, славне ж і надзвичайне, якому немає числа. | 10 Творить великі дива, недовідні, безлїчні. |
11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу, і Він перейде, а я не приглянусь до Нього... | 11 Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пролине, і не побачу Його. | 11 Як пройде попри мене, я не побачу, як промайне, я не помічу. | 11 Якщо перейде мене, не побачу. І якщо мине мене, я зовсім не пізнав. | 11 Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його. |
12 Ось Він схопить кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? | 12 Візьме, – і хто заборонить Йому? Хто скаже Йому: Що Ти вчинив? | 12 Як він щось забере, хто йому заборонить? Хто йому скаже: Що чиниш? | 12 Якщо Він змінить, хто відверне? Чи хто Йому скаже: Що Ти вчинив? | 12 Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш? |
13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники, | 13 Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть захисники Раґава (Єгипту). | 13 Бог не одвертає свого гніву; під ним лежать помічники Рагава! | 13 Бо Він відвернув гнів, зігнулися під ним кити, що під небом. | 13 Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді; |
14 що ж тоді відповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього, | 14 Тим паче, хіба можу я відповідати Йому і віднаходити собі слова перед Ним? | 14 Де вже мені йому відповідати та проти нього слова підбирати? | 14 Чи ж мене вислухає, чи розсудить мої слова? | 14 Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його? |
15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю? | 15 А хоч би я мав рацію перед Ним, та не буду я відповідати, а буду благати Суддю мого. | 15 Я хоч би й правий був, не озвався б, а радше милосердя в судді мого благав би. | 15 Бо хоч я є праведний не вислухає мене, благатиму його суду. | 15 Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого. |
16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мій голос, | 16 А якби я покликав, і Він відповів мені, – я не повірю, що голос мій почує Той, | 16 Коли б я і покликав, і він озвався, я не повірив би, що він мій голос слухає. | 16 Якщо ж закличу, і почує, не вірю, що Він мене вислухав. | 16 Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той, |
17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани мої безневинно... | 17 Хто у бурі вражає мене, і примножує безневинно рани мої, | 17 Він, що торощить мене в хуртовині і множить без причини мої рани, - | 17 Чи не знищить мене темрявою? Численні ж мені зродив побиття даром. | 17 Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує, |
18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою. | 18 Не дає мені перевести духа, але насичує мене гіркотами. | 18 він не дає мені й відідхнути так насичує мене гіркотою. | 18 Бо не дає мені віддихнути, наповнив же мене гіркотою. | 18 Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем. |
19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені? | 19 Якщо [вдатися до] сили, то Він могутній; якщо до суду, то хто зведе мене з Ним? | 19 Коли йдеться про силу, він могутній! Коли про суд, хто сміє його позивати? | 19 Бо ж Він силою кріпкий. Хто, отже, спротивиться його судові? | 19 Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним? |
20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене мої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим... | 20 Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж таки уста звинуватять мене; [коли] кажу, що я досконалий, це також доведе мою неправду. | 20 Якщо виправдуватисьму, мої уста мене осудять, як об'явлю себе невинним, мене обвинуватять. | 20 Бо якщо я буду праведний, мої уста будуть безбожні. Якщо ж буду непорочним, буду поганим. | 20 Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде. |
21 Я невинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я... | 21 Безневинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя своє. | 21 Невинний я? Я й сам не знаю! Життя моє мені нінащо. | 21 Бо якщо я зробив безбожне, не взнав я душею, але забирається моє життя. | 21 Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє. |
22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє... | 22 Тому я сказав, що Він знищує і досконалого, і нечестивого. | 22 Тому й кажу: Усе одно безвинного й грішника він губить. | 22 Тому я сказав: Великого і сильного нищить гнів, | 22 Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного. |
23 Якщо нагло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється... | 23 Якщо бич уражає (убиває) раптово, то Він буде сміятися на суді безневинного. | 23 А коли бич зненацька убиває, з невинного розпуки він сміється. | 23 бо погані смертю безбожною (вмирають), але праведні висміваються. | 23 Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється. |
24 У руку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тоді хто? | 24 Землю дано в руки гріховод, обличчя суддів її Він запинає. Якщо не Він, то хто? | 24 Коли якусь країну віддано в руки лиходія, обличчя її правителів він закриває. Як же не він - хто інший? | 24 Бо вони передані в руки безбожних. Лиця судів її покриває. Якщо ж не Сам Він, хто це? | 24 Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший? |
25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго, | 25 Дні мої швидші гінця, – біжать, не бачать добра; | 25 І мчать мої дні від гінця швидше, біжать, щастя не бачать. | 25 Життя ж моє легше від бігуна. Відбігли і не побачили. | 25 Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї; |
26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов орел, що несеться на здобич... | 26 Линуть, мов легенькі човни, як орел падає на здобич. | 26 Линуть, мов чайки з очерету, неначе яструб, що падає на здобич. | 26 І чи є слід дороги корабля, чи орла, що ширяє, що шукає їжу? | 26 Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич. |
27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся, | 27 Якщо сказати мені: Забуду я оскарження мої, позбавлюся сумного вигляду і підбадьорюся; | 27 Як я скажу собі: Забуду мою скаргу, скину хмурий вид, розвеселюся! - | 27 Бо якщо скажу, забуду говорити, схилившись лицем, стогнатиму. | 27 Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце, |
28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене... | 28 То боюся усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не будеш тримати мене безневинним. | 28 то я тремчу перед усіма муками моїми, бо знаю, що не визнаєш мене безвинним. | 28 Трясуся всіма членами тіла, бо знаю що не оставиш мене невинним. | 28 То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним; |
29 Все одно буду я винуватий, то нащо надармо я мучитися буду? | 29 [Якщо ж] я винуватий, то навіщо марно страждаю? | 29 Коли ж я винуватий, чому маю томитися надармо? | 29 Якщо ж я є безбожним, чому я не помер? | 29 А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись? |
30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої, | 30 Навіть, якщо обмиюся я сніговою водою і зроблю свої руки білими, як ніколи, | 30 Хоч би обмивсь я і снігом і вимив чисто мої руки лугом, | 30 Бо хоч би я помився снігом і очистився чистими руками, | 30 Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої, |
31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя... | 31 То й за такої обстави Ти зануриш мене в багнюку, і гидуватиме мною одежа моя. | 31 навіть тоді ти вкинув би мене в багнисько, мною гидилась би моя одежа. | 31 надмірно Ти мене замочив в нечистоті, огидною стала ж мені одіж. | 31 То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись. |
32 Бо Він не людина, як я, й Йому відповіді я не дам, і не підемо разом на суд, | 32 Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому, і йти разом з Ним на суд. | 32 Бо він не людина, як я, щоб я міг йому відповісти: Ходімо на суд разом! | 32 Бо Ти не є чоловіком, так як я, якому протиставитимуся, щоб ми разом прийшли на суд. | 32 Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд! |
33 поміж нами нема посередника, що поклав би на нас на обох свою руку... | 33 Немає поміж нами посередника, котрий поклав би руку свою на нас обидвох. | 33 Немає посередника між нами, що поклав би на нас обох свою руку, | 33 Коби нам був посередник і оскаржувач і той, що вислухує між обома. | 33 І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох. |
34 Нехай забере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає, | 34 Нехай же відхилить Він від мене берло Своє, і страх Його нехай не жахає мене; | 34 що відвернув би свій бич від мене, щоб страх його не лякав мене більше. | 34 Хай забере від мене палицю, а його страх хай мене не жахає, | 34 Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, - |
35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!... | 35 І тоді я буду говорити, і не злякаюся Його; бо я не такий сам у собі; | 35 Однак я говоритиму; я його не боюся, бо не такий я перед самим собою.» | 35 і не боятимуся, але промовлю. Бо я такого не свідомий. | 35 А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий. |