1 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля. | 1 А коли постарів Самуїл, то настановив синів своїх суддями над Ізраїлем. | 1 Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем. | 1 І сталося, як Самуїл постарівся, і поставив своїх синів суддями Ізраїлеві. | 1 Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем. |
2 І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві. | 2 Ім'я старшому синові його Йоіл, а ім'я другому його [синові] – Авійя; вони [були] суддями в Беер-Шеві. | 2 Найстарший його син звався Йоіл, а другий - Авія; ці суддювали в Версавії. | 2 І це імена його синів: первородний Йоіл, і другому імя Авія, судді в Версавії. | 2 Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії. |
3 А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона. | 3 Але сини його не ходили його шляхом, а ухилилися до зиску, і брали підкуп, і судили неправедно. | 3 Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою. | 3 І його сини не пішли його дорогою і схилилися до хабаря і приймали дари і відступили від праведності. | 3 Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво. |
4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами, | 4 І зібралися всі старшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму, | 4 От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла | 4 І мужі ізраїльські збираються і приходять до Самуїла до Арматема | 4 І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму, |
5 та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів. | 5 І сказали йому: Ось ти постарів, а сини твої не ходять твоїми шляхами; Отож, настанови над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів. | 5 і промовили до нього: «Ти вже старий; сини ж твої не ходять твоїми слідами. Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів.» | 5 і сказали йому: Ось ти постарівся, і твої сини не ходять твоєю дорогою. І постав тепер над нами царя, щоб нас судив так, як і інші народи. | 5 Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів. |
6 І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа. | 6 І не сподобалося це слово Самуїлові, коли вони сказали: `Настанови нам царя, щоб він судив нас`. І молився Самуїл до Господа. | 6 Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив! Тим то він помоливсь до Господа, | 6 І слово було поганим в очах Самуїла, як сказали: Дай нам царя, щоб нас судив. І помолився Самуїл до Господа. | 6 Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві; |
7 І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними. | 7 І сказав Господь Самуїлові: Прислухайся до голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; тому що не тебе вони зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними. | 7 але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними. | 7 І сказав Господь до Самуїла: Послухайся голосу народу, так як тобі говорять, бо не тебе зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними. | 7 Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними; |
8 Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі. | 8 Як вони учиняли з того дня, котрого Я вивів їх із Єгипту, і донині залишали Мене і служили іншим Богам; так учиняють вони з тобою. | 8 Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, - покидали мене й служили богам іншим, - отак вони поводяться й з тобою. | 8 За всіма ділами, які вчинили Мені від того дня, коли Я їх вивів з Єгипту, аж до цього дня, і оставили Мене і служили іншим богам, так і тобі ці чинять. | 8 Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе. |
9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними. | 9 Отож, прислухайся до голосу їхнього; тільки остережи їх і оголоси їм права царя, що буде царювати над ними. | 9 Та, проте, ти слухай їхній голос; тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними.» | 9 І тепер послухай їхній голос. Тільки свідчачи засвідчи їм і звістиш їм правила царя, який царюватиме над ними. | 9 Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати. |
10 І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя, | 10 І переказав Самуїл всі слова Господа народові, що просив у нього царя. | 10 Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього. | 10 І Самуїл сказав всі господні слова до народу, що просять у нього царя, | 10 І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя, |
11 і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його; | 11 І сказав: Ось, які будуть права царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приставить до колісниць своїх, і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його; | 11 Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею. | 11 і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів візьме і поставить їх в своє військо і на свої коні і бігтимуть перед його колісницями; | 11 Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його; |
12 і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його. | 12 І поставить [їх] у себе тисяцькими, і півсотниками, і щоб вони обробляли лани його і жнивували хліба його, і виготовляли йому військову зброю та колісничне знаряддя його. | 12 Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями; звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць. | 12 і поставить їх собі тисячниками і сотниками і женцями своїх жнив і збирачами свого винограду, і щоб чинили його воєнне знаряддя і знаряддя його колісниць. | 12 І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його; |
13 А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок. | 13 А дочок ваших візьме, щоб вони варили миро, куховарили і пекли хліб. | 13 Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок. | 13 І візьме ваших дочок за виготовниць перфумів і за кухарок і за пекарок | 13 Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли; |
14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам. | 14 І поля ваші і виноградники та із оливкових садів найкращі забере і віддасть слугам своїм. | 14 Поля ваші та виноградники й сади оливні - найкращі - він забере й роздасть своїм слугам, | 14 і ваші поля і ваші виноградники і ваші добрі оливкові сади візьме і дасть своїм рабам. | 14 З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме. |
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам. | 15 І з посівів ваших, і з виноградників ваших візьме десяту частину, і віддасть євнухам своїм та слугам своїм. | 15 З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам. | 15 І на ваше насіння і на ваші виноградники наложить десятину і дасть своїм скопцям і своїм рабам. | 15 З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм; |
16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою. | 16 І служників ваших і служниць ваших, і юнаків ваших найкращих, і віслюків ваших візьме, і використає для потреб своїх. | 16 Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи, | 16 І ваші раби і ваші рабині і ваші добрі стада і ваші осли забере і візьме десятину на свої діла | 16 Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати; |
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів. | 17 Від дрібної скотини вашої візьме десяту частину і самі ви будете йому рабами. | 17 Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами! | 17 і на ваші стада наложить десятину, і ви будете йому рабами. | 17 З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками. |
18 І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня! | 18 І заволаєте тоді від царя вашого, котрого ви обрали собі, і не буде Господь відповідати вам тоді. | 18 І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде.» | 18 І в тому дні закричите з перед лиця вашого царя, якого ви собі вибрали, і Господь не вислухає вас в тих днях, бо ви собі вибрали царя. | 18 Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас. |
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами! | 19 Але народ не погодився дослухатися голосу Самуїла і сказав: Ні, ми будемо мати над собою царя; | 19 Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами! | 19 І нарід не бажав послухатись Самуїла і сказали йому: Ні, але хай над нами буде цар, | 19 Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами, |
20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни. | 20 І будемо, як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходитиме перед нами, і провадитиме війни наші. | 20 І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни.» | 20 і будемо і ми так як всі народи, і наш цар судитиме нас і вийде перед нами і воюватиме нашу війну. | 20 Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах. |
21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві. | 21 І вислухав Самуїл всі слова народу, і переказав їх голосно Господові. | 21 Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві. | 21 І Самуїл послухав всі слова народу і говорив їх до господних ух. | 21 І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа. |
22 А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого! | 22 І сказав Господь Самуїлові: Дослухайся голосу їхнього і настанови їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: Рушайте кожний до свого міста. | 22 Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто.» | 22 І сказав Господь до Самуїла: Послухайся їхнього голосу і постав їм царя. І сказав Самуїл до ізраїльських мужів: Хай кожний піде до свого міста. | 22 Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх. |