1 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.1 А коли постарів Самуїл, то настановив синів своїх суддями над Ізраїлем.1 Як Самуїл постарівся, настановив своїх синів суддями над Ізраїлем.1 І сталося, як Самуїл постарівся, і поставив своїх синів суддями Ізраїлеві.1 Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.
2 І було ім'я перворідного сина його Йоїл, а ім'я другого його Авійя, судді в Беер-Шеві.2 Ім'я старшому синові його Йоіл, а ім'я другому його [синові] – Авійя; вони [були] суддями в Беер-Шеві.2 Найстарший його син звався Йоіл, а другий - Авія; ці суддювали в Версавії.2 І це імена його синів: первородний Йоіл, і другому імя Авія, судді в Версавії.2 Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.
3 А сини його не йшли його дорогою, і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.3 Але сини його не ходили його шляхом, а ухилилися до зиску, і брали підкуп, і судили неправедно.3 Та не ходили його сини його слідами: їх тягло до наживи, вони брали дарунки й кривили правдою.3 І його сини не пішли його дорогою і схилилися до хабаря і приймали дари і відступили від праведності.3 Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.
4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,4 І зібралися всі старшини Ізраїля, і прийшли до Самуїла в Раму,4 От і зійшлись усі старші Ізраїля, прийшли в Раму до Самуїла4 І мужі ізраїльські збираються і приходять до Самуїла до Арматема4 І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,
5 та й сказали до нього: Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів.5 І сказали йому: Ось ти постарів, а сини твої не ходять твоїми шляхами; Отож, настанови над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів.5 і промовили до нього: «Ти вже старий; сини ж твої не ходять твоїми слідами. Настанови, отже, царя над нами, щоб правив нами, як воно діється в усіх народів.»5 і сказали йому: Ось ти постарівся, і твої сини не ходять твоєю дорогою. І постав тепер над нами царя, щоб нас судив так, як і інші народи.5 Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.
6 І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: Настанови нам царя, щоб судив нас. І молився Самуїл до Господа.6 І не сподобалося це слово Самуїлові, коли вони сказали: `Настанови нам царя, щоб він судив нас`. І молився Самуїл до Господа.6 Не вподобалося Самуїлові, що вони сказали так: дай нам, мовляв, царя щоб нами правив! Тим то він помоливсь до Господа,6 І слово було поганим в очах Самуїла, як сказали: Дай нам царя, щоб нас судив. І помолився Самуїл до Господа.6 Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;
7 І сказав Господь до Самуїла: Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.7 І сказав Господь Самуїлові: Прислухайся до голосу народу в усьому, що вони говорять тобі; тому що не тебе вони зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.7 але Господь сказав до Самуїла: «Слухай голос народу в усьому, що вони тобі скажуть: то не тебе вони відкинули: ні, вони мене відкинули, щоб я не царював над ними.7 І сказав Господь до Самуїла: Послухайся голосу народу, так як тобі говорять, бо не тебе зневажили, але Мене зневажили, щоб Я не царював над ними.7 Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;
8 Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.8 Як вони учиняли з того дня, котрого Я вивів їх із Єгипту, і донині залишали Мене і служили іншим Богам; так учиняють вони з тобою.8 Так само, як завжди поводилися зо мною з того часу, як я їх вивів був із Єгипту, й досі, - покидали мене й служили богам іншим, - отак вони поводяться й з тобою.8 За всіма ділами, які вчинили Мені від того дня, коли Я їх вивів з Єгипту, аж до цього дня, і оставили Мене і служили іншим богам, так і тобі ці чинять.8 Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.
9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними.9 Отож, прислухайся до голосу їхнього; тільки остережи їх і оголоси їм права царя, що буде царювати над ними.9 Та, проте, ти слухай їхній голос; тільки ж попередь їх добре та поясни їм право царя, що царюватиме над ними.»9 І тепер послухай їхній голос. Тільки свідчачи засвідчи їм і звістиш їм правила царя, який царюватиме над ними.9 Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.
10 І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,10 І переказав Самуїл всі слова Господа народові, що просив у нього царя.10 Самуїл переказав усі слова Господні народові, що домагався царя у нього.10 І Самуїл сказав всі господні слова до народу, що просять у нього царя,10 І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,
11 і сказав: Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;11 І сказав: Ось, які будуть права царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приставить до колісниць своїх, і зробить вершниками своїми, і будуть вони бігати перед колісницями його;11 Він сказав: «Ось яке буде право царя, що царюватиме над вами: синів ваших він візьме і приділить їх собі до колісниць та коней, і вони будуть бігати перед його колісницею.11 і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів візьме і поставить їх в своє військо і на свої коні і бігтимуть перед його колісницями;11 Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;
12 і щоб поставити собі тисячників та п'ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.12 І поставить [їх] у себе тисяцькими, і півсотниками, і щоб вони обробляли лани його і жнивували хліба його, і виготовляли йому військову зброю та колісничне знаряддя його.12 Він настановить собі начальників над тисячами і начальників над півсотнями; звелить їм орати свої ниви та жати хліб свій, і виробляти собі військову зброю та знаряддя до своїх колісниць.12 і поставить їх собі тисячниками і сотниками і женцями своїх жнив і збирачами свого винограду, і щоб чинили його воєнне знаряддя і знаряддя його колісниць.12 І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;
13 А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.13 А дочок ваших візьме, щоб вони варили миро, куховарили і пекли хліб.13 Та й дочок ваших він собі візьме за благовонниць, куховарок і пекарок.13 І візьме ваших дочок за виготовниць перфумів і за кухарок і за пекарок13 Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;
14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, і пороздає своїм слугам.14 І поля ваші і виноградники та із оливкових садів найкращі забере і віддасть слугам своїм.14 Поля ваші та виноградники й сади оливні - найкращі - він забере й роздасть своїм слугам,14 і ваші поля і ваші виноградники і ваші добрі оливкові сади візьме і дасть своїм рабам.14 З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.15 І з посівів ваших, і з виноградників ваших візьме десяту частину, і віддасть євнухам своїм та слугам своїм.15 З вашого посіву та винограднику він буде вимагати десятину й роздаватиме її своїм скопцям та слугам.15 І на ваше насіння і на ваші виноградники наложить десятину і дасть своїм скопцям і своїм рабам.15 З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;
16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, і буде вживати їх на роботу свою.16 І служників ваших і служниць ваших, і юнаків ваших найкращих, і віслюків ваших візьме, і використає для потреб своїх.16 Слуг ваших і слугинь, і щонайкращий скот ваш і ослів ваших він забере й поставить їх для себе до роботи,16 І ваші раби і ваші рабині і ваші добрі стада і ваші осли забере і візьме десятину на свої діла16 Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.17 Від дрібної скотини вашої візьме десяту частину і самі ви будете йому рабами.17 Дрібну скотину вашу він одесяткує, й самі ви станете його рабами!17 і на ваші стада наложить десятину, і ви будете йому рабами.17 З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.
18 І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, та не відповість вам Господь того дня!18 І заволаєте тоді від царя вашого, котрого ви обрали собі, і не буде Господь відповідати вам тоді.18 І коли будете нарікати на вашого царя, що ви ж собі вибрали, Господь тоді вас слухати не буде.»18 І в тому дні закричите з перед лиця вашого царя, якого ви собі вибрали, і Господь не вислухає вас в тих днях, бо ви собі вибрали царя.18 Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: Ні, нехай тільки цар буде над нами!19 Але народ не погодився дослухатися голосу Самуїла і сказав: Ні, ми будемо мати над собою царя;19 Народ же не хотів слухати Самуїла й мовив: «Ні, хай буде цар над нами!19 І нарід не бажав послухатись Самуїла і сказали йому: Ні, але хай над нами буде цар,19 Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,
20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни.20 І будемо, як інші народи: буде судити нас цар наш, і ходитиме перед нами, і провадитиме війни наші.20 І щоб ми були також як усі народи, і цар наш судив нас, щоб виступав перед нами й провадив наші війни.»20 і будемо і ми так як всі народи, і наш цар судитиме нас і вийде перед нами і воюватиме нашу війну.20 Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.
21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.21 І вислухав Самуїл всі слова народу, і переказав їх голосно Господові.21 Самуїл вислухав усі слова народу й переказав їх Господеві.21 І Самуїл послухав всі слова народу і говорив їх до господних ух.21 І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.
22 А Господь сказав до Самуїла: Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя! І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: Ідіть кожен до міста свого!22 І сказав Господь Самуїлові: Дослухайся голосу їхнього і настанови їм царя. І сказав Самуїл ізраїльтянам: Рушайте кожний до свого міста.22 Господь же сказав до Самуїла: «Вволь їхню волю, постав царя над ними.» І Самуїл звелів мужам ізраїльським: «Ідіте кожен у своє місто.»22 І сказав Господь до Самуїла: Послухайся їхнього голосу і постав їм царя. І сказав Самуїл до ізраїльських мужів: Хай кожний піде до свого міста.22 Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх.