1 І сказали йому мужі Єфремові: Що це за річ зробив ти нам, що не покликав нас, коли йшов воювати з Мідіяном? І вони сильно сперечалися з ним.1 І сказали йому єфремляни 0673: Нащо ти це вчинив, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами? І вельми сварилися з ним.1 Тоді ефраїмії мовили до Гедеона: “Чому це ти зробив так з нами, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами?” І сварилися вони з ним тяжко.1 І встав Єроваал [він є Ґедеон] і ввесь нарід, що з ним і отаборилися в землі Ароеда, і табір Мадіяма і Амалика був йому з півночі від гори Авора в долині.1 Ефраїмії ж мовляли до його: Що се ти вдїяв нам, що не покликав нас? Нї, ти сам виступив у поле проти Мадиянїїв! І сварились тяжко з ним.
2 І сказав він до них: Що я зробив тепер таке, як ви? Чи не ліпше пізні виноградини Єфремові від авіезерового винобрання?2 [Гедеон] відповідав їм: Чи вчинив я подібне, як ви нині? Чи не краще те, що Єфрем перебирав виноград, аніж Авіезер, що визбирував?2 А він відказав їм: “Що я зробив інше, ніж ви? Хіба підбирання останків винограду Ефраїмом не ліпше від винозборів Авієзера?2 І сказав Господь до Ґедеона: Численний той нарід, що з тобою, так що не передам Я Мадіяма в їхню руку, щоб часом Ізраїль не похвалився переді Мною кажучи: Моя рука мене спасла.2 Відказав їм: Що я вчинив більш як ви? Хиба виноградуваннє Ефраїмове не переважує Абієзерового збирання винограду?
3 У вашу руку Бог дав мідіянітянських князів, Орева та Зеева, і що міг я зробити, як ви? Тоді заспокоївся їхній дух проти нього, як він сказав оце слово.3 У ваші руки віддав Бог князів мідіянських Орева і Зеева, і що я міг учинити таке, як ви? Тоді заспокоївся їхній гнів проти нього, як він сказав їм оці слова.3 Бог дав вам у руки мідіянських князів Орева й Зеева. Що ж міг би я зробити такого, як ви?” Як це промовив, угамувався гнів їхній на нього.3 І сказав до нього Господь: Скажи, отже, до ух народу, мовлячи: Хто боязливий і жахається? Хай відійде. І пішли з гори Ґалаада і відійшло від народу двадцять і дві тисячі, і осталося десять тисяч.3 Бог оддав вам у руки Мадиянїйських князїв Орива й Зива. Що ж би я зміг зробити рівноважнього з вами? Як се промовив, угамувався гнїв їх і пійшли собі від його.
4 І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов він та три сотні мужів, що з ним, змучені в погоні.4 І прийшов Гедеон до Йордану, перейшов сам і триста мужів, що з ним; Вони були стомлені, переслідуючи [ворога].4 Прибувши до Йордану, Гедеон перейшов на той бік, сам він і триста чоловік, що були з ним, стомлені погонею за ворогом.4 І сказав Господь до Ґедеона: Ще багато народу, поведи їх до води, і тобі там їх випробую. І буде про того, що тобі скажу: Цей піде з тобою, він з тобою піде. І про того, кого тобі скажу, що не піде з тобою, він з тобою не піде.4 Як же прибув Гедеон до Йорданї й перейшов на той бік сам і триста, що йшли з ним, потомлені погонею,
5 І сказав він до людей Суккоту: Дайте но буханців хліба народові, що за мною, бо вони змучені, а я женуся за Зевахом та Цалмунною, царями мідіянітянськими.5 І сказав він мешканцям Суккоту: `Я благаю вас, дайте-но хліба народові, котрий іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.5 І попросив він мешканців Суккоту: “Дайте, будь ласка, хліба людям, що йдуть зо мною, бо вони стомились моєю гонитвою за Зевахом і Цалмунною, мідіянськими царями.”5 І він повів нарід до води, і сказав Господь до Ґедеона: Кожний, хто питиме воду своїм язиком, так як пє собака, поставиш його окремо, і кожний, хто клякне на свої коліна щоб пити, відлучиш його окремо.5 Прохав він міських осадників у Соккотї: Дайте хлїба людям, що я веду, бо потомились, уганяючи зо мною за Мадиянїйським царем Зевейом і Салманом.
6 І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже в твоїй руці, щоб давати хліб твоєму війську?6 І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб твоєму війську?6 А князі суккотські відповіли: “Хіба долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам давати хліб для твого війська?”6 І все число тих, що пили своїм язиком було триста мужів, і ввесь осталий нарід клякнули на їхні коліна, щоб пити воду.6 Городські ж голови питали: Хиба в тебе в руках уже Зевей та Салман, щоб нам твоє військо харчити?
7 І сказав Гедеон: Тому то, коли Господь дасть у мою руку Зеваха та Цалмунну, то я буду молотити ваше тіло пустинними тернями та колючками!7 І сказав Гедеон: За це, коли віддасть Господь Зеваха і Цалмунну в руки мої, я розтерзаю тіло ваше тернями пустельними і колюччям.7 І сказав Гедеон: “Гаразд! Як Господь видасть Зеваха й Цалмунну мені в руки, я пороздираю ваше тіло глодами, що в пустині, ще й будяками.”7 І сказав Господь до Ґедеона: Трома сотнями мужів, що пили, спасу вас і передам Мадіяма в твою руку, і ввесь нарід хай відійде, чоловік до його місця.7 Відказав Гедеон: Добре! Як подасть менї Господь на поталу Зевея та Салмана, тодї я пороздираю ваше тїло дикою терниною та бороною.
8 І пішов він звідти до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли люди Суккоту.8 Звідти пішов він до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли мешканці Суккоту.8 Звідти він двигнувся на Пенуел і сказав його мешканцям так само; а люди в Пенуелі відповіли йому так само, як жителі Суккоту.8 І взяли їжу народу в їхню руку і їхні роги, і всіх ізраїльських мужів він відіслав, чоловіка до свого помешкання, а трьох сот мужів задержав. А табір Мадіяма був під ним в долині.8 Звідти двинув на Пенуел і сказав осадникам так само, бо Пенуеляне відказали йому те ж саме, що й Суккотяне.
9 І він сказав також до людей Пенуїлу, говорячи: Коли я вертатимусь у мирі, розіб'ю оцю вежу.9 Він сказав і мешканцям Пенуїлу: Коли я повернуся з миром, зруйную башту оцю.9 Тоді він погрозив і мешканцям Пенуелу: “Як вернусь живим-здоровим, зруйную оцю твердиню.”9 І сталося в тій ночі і сказав до нього Господь: Встань, швидко зійди звідси до табору, бо Я його передав в твою руку.9 Відказав і Пенуелянам: Як вертати мусь у доброму здоровї, зруйную сей город.
10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі, і з ними їхні табори, близько п'ятнадцяти тисяч, усі позосталі з усього табору синів Кедему. А тих, що впали, було сто й двадцять тисяч чоловіка, що витягали меча.10 А Зевах та Цалмунна були в Каркорі і з ними їхнє військо до п'ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з війська дітей сходу, а загинуло сто двадцять тисяч вояків, що витягали меча.10 Зевах же і Цалмунна були в Каркорі зо своїм військом - до п'ятнадцять тисяч чоловік, - усе, що зосталося з цілого табору синів сходу, бо полягло їх сто двадцять тисяч чоловік, які справувались добре шаблею.10 Якщо ж ти боїшся зійти, зійди ти і твій раб Фара до табору10 Зевей же та Салман були з їх військом в Каркорі до пятнайцяти тисячей чоловіка, все що зосталось із усього війська восточників, бо полягло їх сто й двайцять тисячей чоловіка, всї взброєні мечами.
11 А Гедеон пішов дорогою Шехуне-Боголіму зо сходу до Коваху й Йоґбеги. І розбив він табора, коли табір був безпечний.11 А Гедеон пішов дорогою тих, що жили у шатрах – Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху і Йоґбеги. І розгромив військо, яке знехтувало небезпекою.11 Двигнувся, отже, Гедеон шляхом кочовиків на схід Новаху й Йогвеги та й ударив на табір, що спочивав собі безпечно.11 і послухай, що говорять. І після цього скріпляться твої руки, і зійдеш в табір. І зійшов він і його раб Фара в часть начальнків пятдесятьох, що в таборі.11 І пійшов Гедеон караванним шляхом на схід сонця від Ноби й Йокбеги, та й ударив на табір, як військо спочивало собі безпечно.
12 І втікали Зевах та Цалмунна, а він гнався за ними. І він схопив обох мідіянітянських царів, Зеваха та Цалмунну, а на ввесь табір нагнав жаху.12 Зевах і Цалмунна утікали, а він погнався за ними, і схопив обидвох царів мідіянських, Зеваха і Цалмунна, нагнавши жаху на все військо.12 Зевах і Цалмунна втекли, він же кинувся за ними й упіймав обох царів мідіянських, Зеваха й Цалмунну, нагнавши страх на все військо.12 І Мадіям і Амалик і всі східні сини отаборилися в долині, як саранча численністю, і їхнім верблюдам не було числа, але численністю були наче пісок, що на березі моря.12 Зевей і Салман втекли; він же вганяв за ними та й позаймав обох Мадиянїйських царів у полонь, а все військо пороспуджував.
13 І вернувся Гедеон, син Йоашів, із війни з Маале-Гахересу.13 І повернувся Гедеон, син Йоашів, з битви ще до того, як зійшло сонце зі схилу Хереса.13 Коли Гедеон, син Йоаша, повертався з війни Херес-схилом,13 І ввійшов Ґедеон, і ось муж розповідав сон свому ближньому і сказав: Ось сон, який мені приснився, і ось тісто ячмінного хліба котиться в таборі Мадіяма і прийшло до шатра Мадіяма і побило його і розбило його, і впало шатро.13 Тодї вернувся Гедеон Йоасенко на Хересів прохід із походу свого.
14 І захопив він юнака з людей Суккоту, та й запитався його. І той написав йому ймення князів Суккоту та старших його, сімдесят і сім чоловіка.14 І захопив юнака з мешканців Суккоту, і вивідав у нього, і він повідав йому [ймення] князів і старшин Суккоту – сімдесят сім чоловік.14 упіймав він хлопчину з Суккоту й випитував його, а той виписав йому сімдесят сім князів і старших суккотських.14 І відповів його ближній і сказав: Це не є (інше) хіба меч Ґедеона сина Йоаса ізраїльського мужа. Передав Господь в його руки Мадіяма і ввесь табір.14 І піймав одного молодика з Соккотян, випитував його, й той мусїв йому поважнїйших городян Соккотських сїмдесять і сїм чоловік списати.
15 І прийшов він до людей Суккоту та й сказав їм: Ось Зевах та Цалмунна, що ви ображали мене, говорячи: Чи рука Зеваха та Цалмунни тепер у твоїй руці, що дамо хліба твоїм змученим людям?15 І прийшов він до мешканців Суккоту, і сказав: Ось Зевах та Цалмунна, за котрих ви поглумилися наді мною, кажучи: Хіба рука Зеваха і Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб стомленим людям твоїм?15 Прийшовши до суккотян, сказав: “Ось Зевах та Цалмунна, за яких ви глузували з мене, казавши: хіба, мовляв, долоні Зеваха й Цалмунни вже в руках у тебе, щоб нам харчувати твоїх стомлених людей?”15 І сталося як почув Ґедеон розповідь сна і його пояснення, і поклонився Господеві і повернувся до ізраїльського табору і сказав: Встаньте, бо Господь передав в ваші руки табір Мадіяма.15 Прийшовши тодї він до Соккотян, промовив: Оце вам Зевей і Салман, що за них ви мене соромили питаючи: Хиба рука Зевея та Салмана уже в тебе в руцї, щоб нам харчувати твоїх томлених людей?
16 І схопив він старших того міста, і пустинне терня та колючки, і побив ними суккотських людей.16 І, взявши старшину міста й терня пустельне та колюччя, покарав ними городян Суккоту.16 Схопив він тоді старших міста і, взявши пустельняних глодів і будяків, почав шмагати ними суккотян.16 І він розділив триста мужів на три часті і дав роги в руки всіх і порожні відра і світила посеред відер16 Ухопив тодї він поважнїйших горожан, і взяв дикої тернини та борону та й пороздирав тих Суккотян.
17 А пенуїльську вежу розбив, і позабивав людей того міста.17 І башту пенуїльську зруйнував, і повбивав чоловіків міста.17 В Пенуелі ж зруйнував він твердиню і повбивав мешканців міста.17 і сказав до них: Як в мене побачите, так і зробите, і ось я входжу посеред табору, і буде, як лиш зроблю я, так зробите ви,17 В Пенуелї ж зруйнував башту та й повбивав городян.
18 І сказав він до Зеваха та до Цалмунни: Які ті люди, що ви повбивали на Фаворі? А ті сказали: Як ти, так вони одне, мають вигляд царських синів.18 І сказав Зевахові та Цалмунні: Які ті люди були, що ви вбили на Фаворі? Вони сказали: Вони були такі, як ти, кожний виглядав сином царським.18 Тоді спитав Зеваха й Цалмунну: “Як виглядали мужі, що ви їх повбивали на Таворі?” А ті й відповіли: “Так, як ти. Кожний на вид, немов царенко.”18 і затрублю в ріг я і всі, що зі мною, і затрубите і ви в роги довкруги табору і скажете: Господеві і Ґедеонові.18 Тодї питає в Зевея та в Салмана: Які були на виду ті мужі, що ви побили їх на Таворі? Вони кажуть: Зовсїм як ти були вони на виду, кожен на виду мов царевич.
19 А він сказав: То брати мої, сини моєї матері. Як живий Господь, коли б ви були позоставили їх при житті, не повбивав би я вас!19 Він сказав: То були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! Якби ви залишили їх живими, я не знищив би вас.19 Він же відказав: “То були мої брати, сини матері моєї. Як жив Господь! Якби ви були зоставили їх живими, я не вбивав би вас.”19 І ввійшов Ґедеон і сто мужів з ним в часті табору, як починалася північна сторож. Лиш збудженням збудили сторожів, і затрубили в роги і скинули відра, що в їхніх руках.19 Він же каже: Се були брати мої, сини матері моєї. Так вірно, як Бог живе: коли б ви зоставили були їх живими, я не вбивав би вас.
20 І сказав він до Єтера, свого первенця: Устань, забий їх! Та той юнак не витяг свого меча, бо боявся, бо він був ще малий.20 І сказав Єтерові, своєму первісткові: Підведися і вбий їх. Але юнак не витягнув меча свого, бо ще боявся, оскільки був замолодий.20 І повелів він Єтерові, своєму первородному: “Встань, убий їх!” Та хлопчина не виймав меча з піхви, боявся, був бо ще маленький.20 І затрубили три часті в роги і скинули відра і взяли в своїй лівій руці світила, і в своїй правій руці роги, щоб трубити, і закричали: Меч Господеві і Ґедеонові.20 Рече тодї свойму перворідневі Етерові: Встань! постинай обох! Хлопець же не виймав з піхви меча свого: боявся, був ще недорослий.
21 І сказав Зевах та Цалмунна: Устань ти, і кинься на нас, бо по чоловікові сила його. І встав Гедеон, і вбив Зеваха та Цалмунну, і забрав оздобні місяці, що були на шиях їхніх верблюдів.21 І сказали Зевах та Цалмунна: Підведися і забий нас; тому що по чоловікові й сила його. І підвівся Гедеон, і забив Зеваха й Цалмунна, і забрав орнаменти, що були на шиях їхніх верблюдів.21 Озвались тоді Зевах й Цалмунна: “Встань сам і повбивай нас. Який бо чоловік, така в нього й сила!” Встав Гедеон та й убив Зеваха й Цалмунну, й забрав бляшки, що були на шиї в їхніх верблюдів.21 І стали кожний сам довкруги табору, і побіг ввесь табір і дали знак і втекли.21 Озвуться тодї Зевей та Салман: Встань сам і постинай нас, по чоловікові бо й сила його. І встав Гедеон та й постинав Зевея й Салмана, й побрав собі пряжки, що їх верблюди мали на шиї,
22 І сказали Ізраїлеві мужі до Гедеона: Пануй над нами і ти, і син твій, і син твого сина, бо ти спас нас від руки Мідіяна.22 І сказали ізраїльтяни Гедеонові: Пануй над нами ти, і син твій, і син сина твого; бо ти врятував нас від руки Мідіян.22 Тоді ізраїльтяни сказали до Гедеона: “Прав нами, ти сам і син твій, і син твого сина, бо ти визволив нас із рук мідіян.”22 І затрубили триста рогів, і поклав Господь меч мужа на свого ближнього в цілому таборі, і табір втік аж до Ветасетти і зібралися до берега Авелмеула і до Тавата.22 Тодї мужі Ізраїлські прохали Гедеона: Пануй над нами, і ти сам, і син твій й твого сина син: бо ти нас визволив із потали в Мадиянїїв.
23 І сказав до них Гедеон: Не буду панувати над вами я, і не буде панувати над вами син мій, Господь пануватиме над вами.23 Гедеон сказав їм: Ні, я не буду панувати над вами, ні мій син не буде урядувати над вами: Нехай Господь панує над вами.23 Гедеон же відрік їм: “Не буду правити я вами, не буде правити вами й син мій: Господь нехай править вами.”23 І закричав муж ізраїльський з Нефталіма і з Асира і з всього Манассії і пігналися за Мадіямом.23 Гедеон же відказав їм: Нї, я над вами не буду панувати, нї син мій над вами не панувати ме, Господь нехай над вами панує.
24 І сказав до них Гедеон: Попрошу від вас прохання, і дайте мені кожен носову сережку зо своєї здобичі, бо в них, мідіянітян, були золоті носові сережки, бо ізмаїльтяни вони.24 І сказав їм Гедеон: Прошу у вас одного, дайте мені кожний сережку зі здобичі своєї. (Бо [у супротивників] були золоті [носові] сережки, тому що вони були Ізмаїльтяни).24 А далі Гедеон додав: “Хочу в вас чогось попросити: дайте мені кожен з вас по каблучці з вашої здобичі.” Вони бо носили золоті каблучки, бо були ізмаїльтяни.24 І післав послів Ґедеон до всіх околиць Ефраїма, кажучи: Зійдіть на зустріч Мадіямові і візьміть собі воду аж до Ветвира і Йордана. І закричав кожний чоловік Ефраїма і наперед взяли воду аж до Ветвира і Йордан.24 І рече їм Гедеон: Хочу в вас чогось попросити: дайте менї по каблучцї з вашого лупу. Вороги бо носили золоті ковтки, бо були Ізмаїлїї.
25 І сказали вони: Дати дамо. І розтягнули одежу, і кидали туди кожен носову сережку зо своєї здобичі.25 Вони сказали: Дамо. І розстелили одежу, і кидали туди кожний сережки зі здобичі своєї.25 Вони ж відповіли: “Ми радо дамо тобі їх.” Розстелили вони плащ, і кожен кинув туди каблучку із своєї здобичі.25 І взяли двох вождів Мадіяма, Орива і Зива, і забили Орива в Суріні і Зива забили в Якефзиві і пігналися за Мадіямом. І голову Орива і Зива принесли до Ґедеона з тамтого боку Йордану.25 Вони відказали: Дамо тобі їх охотою. І прослали опончу, і кожен кидав добичню наушницю на неї.
26 І була вага золотих носових сережок, що він просив, тисяча й сімсот шеклів золота, крім оздобних місяців, і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянітянських царях, і окрім нашийників, що на шиях їхніх верблюдів.26 І була вага золотих [носових] сережок, що він просив, тисяча і сімсот [шеклів] золота, крім оздобних бляшок, [орнаментів] і сережок, і пурпурових шат, що були на мідіянських царях, і [золотих] ланцюжків, котрі були на шиї у верблюдів їхніх.26 І було золотих каблучок, що він попросив, вагою тисяча сімсот шеклів, опріч бляшок, ковтків та пурпурових шат, що були на царях мідіянських, і опріч нашийників, що були на шиях верблюдів.26 Та назбіралось ваги в золотих каблучках, що випрохав, тисяча й сїмсот золотих секлів, опріч пряжок, сережок та пурпурових шат, що носили мадиянїйські царі, й окрім нашийних почіпок у їх верблюдів.
27 А Гедеон зробив із того ефода, і поставив його у своєму місті, в Офрі. І за ним чинив там перелюб увесь Ізраїль, і це стало пасткою для Гедеона та для дому його.27 Із золота виготовив Гедеон ефода і поставив його у своєму місті, в Офрі, і почали всі ізраїльтяни блудодіяти слідом за ним, і стало це пасткою для Гедеона і всього дому його.27 Гедеон же зробив з того ефод і поставив його в своїм ріднім місті, в Офрі, і весь Ізраїль блудував там з ним, і це стало пасткою для Гедеона та його родини.27 Гедеон же звелїв із того виготовити ефода, й поставив його в отецькому городї свойму Офрі, й ввесь Ізраїль ідольствував там із ним, і був він сїтею йому й його родинї.
28 І був упокорений Мідіян перед Ізраїлевими синами, і він більш не підіймав своєї голови. І Край мав мир сорок літ за Гедеонових днів.28 І були упокорені мідіяни ізраїлевими синами, і вони більше не підносили своєї голови, і була земля в замиренні сорок літ за днів Гедеона.28 Так упокорились мідіяни перед синами Ізраїля і не задирали більше голову вгору. І земля жила миром сорок років, за часів Гедеона.28 Так упокорились Мадиянїї перед синами Ізраїля, так що вже не задирали голови своєї в гору. І тїшилась супокоєм земля сорок год, покіль Гедеон жив на сьвітї.
29 І пішов Еруббаал, син Йоашів, та й осівся в своїм домі.29 І пішов Єруббаал, син Йоашів, і замешкав у домі своєму.29 Повернувсь додому Єрувваал, син Йоаша, і жив у себе дома.29 І вернувсь додому Еробаал Йоасенко і жив далій у своїй господї.
30 А в Гедеона було сімдесят синів, що походили зо стегон його, бо він мав багато жінок.30 У Гедеона було сімдесят синів, що вийшли зі стегон його; тому що в нього було багато дружин.30 Було ж у Гедеона сімдесят синів, яким усім він доводився рідним батьком, мав бо жінок багато.30 Було в Гедеона сїмдесять рідних по тїлу синів, мав бо жінок багацько.
31 А наложниця його, що в Сихемі, породила йому сина й вона, а він назвав ім'я йому: Авімелех.31 Також і наложниця, котра мешкала в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім'я: Авімелех.31 А наложниця його, що жила в Сихемі, вродила йому також сина, й назвав він його Авімелех.31 А наліжниця його, що держав у Сихемі, вродила йому також сина, і дав він йому імя Абимелех.
32 І помер Гедеон, син Йоашів, у добрій сивизні, і був похований у гробі Йоаша, батька свого, в Офрі авіезеровій.32 І вмер Гедеон, син Йоашів, у похилому віці, і похований у гробі батька свого Йоаша, в Офрі Авіезеровій.32 Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й поховано його в гробниці його батька Йоаша, у Офрі Авієзеріїв.32 І вмер Гедеон Йоасенко в високих старощах, і поховано його в гробовищі батьківському Йоасовому в Офрі Авіезеровій.
33 І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову чинили перелюб із Ваалами, і поставили собі Ваал-Берита за бога.33 І сталося, як помер Гедеон, то Ізраїлеві сини знову блудодіяли услід за Ваалами, і зробили собі Ваал-Берита за бога.33 А коли Гедеон помер, блудували сини Ізраїля знову за Ваалом й ставили Ваал-Беріта собі за бога.33 Як умер же Гедеон, блудували знов сини Ізрайлеві за Баалом і прийняли собі Баалверита за бога.
34 І Ізраїлеві сини не пам'ятали Господа, Бога свого, що спасав їх від руки всіх їхніх навколишніх ворогів.34 І не згадали сини Ізраїля Господа, Бога свого, Котрий визволив їх з руки всіх ворогів, що оточували їх.34 І не пам'ятали сини Ізраїля про Господа, Бога свого, що визволяв їх скрізь із рук ворогів їх,34 І не памятали Ізрайлитяне про Господа, Бога свого, що визволяв їх із потали всїх ворогів їх навкруги.
35 І не зробили вони милости з домом Єруббаала-Гедеона такої, як усе те добро, яке він зробив для Ізраїля.35 І не вчинили милости домові Єруббаала [чи] Гедеоновому за всі доброчинства, котрі він учинив Ізраїлеві.35 і не були вдячні родині Єрувваала-Гедеона за все те добро, що він вчинив для Ізраїля.35 Та й не показували нїякої прихильностї до родини Еробаалової, Гедеонової, такої щоб рівноважили з добродїйствами, які він чинив Ізраїлеві.