1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.1 А Савл заохочував убивство його. За тих днів сталося велике переслідування на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім Апостолів, розпорошилися по околицях юдейських та самарійських.1 Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії.1 Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.2 А поховали Стефана мужі побожні і вчинили великий плач по ньому.2 Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому.2 Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його.2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.
3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці...3 А Савл терзав Церкву, вдираючись до осель, виволікав чоловіків і жінок і кидав до в‘язниці.3 Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю.3 Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до в'язниці.3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили.4 А тим часом, ті, що порозбігалися, ходили й благовістили Слово.4 Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже).4 Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово.4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.5 Так, Пилип прийшов до міста Самарійського і проповідував їм Христа.5 Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа.5 Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа.5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.6 Народ в одну душу прислухався до того, що оповідав Пилип, і бачив, і чув, які він звершує дива;6 А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив,6 Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив.6 І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.7 Бо нечисті духи з багатьох, що були в них, виходили з великими зойками, а чимало немічних і кульгавих уздоровилося;7 бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала.7 З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували.7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.
8 І радість велика в тім місті була!8 І була радість велика в тому місті.8 Радість же була велика в тім місті.8 Настала велика радість у тім місті.8 І стались радощі великі в городї тому.
9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.9 А перебував у тому місті один чоловік на ім‘я Симон, котрий перед тим займався чаклунством і дивував народ самарійський, маючи себе за когось великого;9 А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике.9 Був у місті один чоловік, на ім'я Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.
10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика!10 Його слухали всі: Від найменшого, аж до найбільшого, кажучи: “Він – сила Божа велика”.10 За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою.»10 Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа.10 На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.11 А слухали його через те, що він тривалий час дивував їх чаклунством.11 Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми.11 Слухали його, бо довго захоплював їх чарами.11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.12 Та коли повірили Пилипові, що благовістив про Царство Боже, та про ймення Ісуса Христа, то хрестилися чоловіки й жінки.12 Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки.12 Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки.12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.13 Увірував також сам Симон, а коли хрестився, то вже не відходив од Пилипа; він бачив, як звершуються великі сили, і вражався.13 Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався.13 Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався.13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.14 Апостоли, які були в Єрусалимі, почули, що самаряни прийняли Слово Боже, і послали до них Петра з Іваном,14 Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана.14 Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана.14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,15 Котрі, як прийшли, то помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого.15 Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого,15 Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа.15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса.16 Бо Він ще не злинув на жодного з них, а були вони тільки хрещені у ймення Господа Ісуса;16 бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса.16 Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в ім'я Господа Ісуса.16 (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого.17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа.17 Тоді поклали на них руки - і одержали Святого Духа.17 Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,18 А Симон, коли побачив, що через покладання рук апостольських дається Дух Святий, приніс їм гроші,18 Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші18 Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші18 Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,
19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!19 Кажучи: Дайте й мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого.19 і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.»19 і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа.19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.
20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!20 Але Петро сказав йому: Срібло твоє нехай буде на погибель тобі, тому що ти замірився дар Божий дістати за гроші.20 Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий.20 Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого.20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.21 Немає тобі в цьому частки і жеребу, тому що серце твоє не вільне перед Богом;21 Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом.21 Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом.21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого!22 Тож покайся за цей гріх твій і молися Богові, може, прощений буде тобі замір серця твого!22 Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця;22 Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця.22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.23 Через те, що бачу тебе виповненого гіркотою жовчі і в ланцюгах неправди.23 бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.»23 Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди.23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.
24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили...24 А Симон сказав у відповідь: Помоліться ви за мене Господові, щоб не спіткало мене анітрохи з того, що сказане вами.24 А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.»24 У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали.24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.25 А вони, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, знову пішли до Єрусалиму і в багатьох поселеннях самарійських проповідували Євангелію.25 Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських.25 Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах.25 Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.
26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона.26 А Пилипові Ангел Господній сказав: Підведися і йди на південь, на дорогу, котра веде з Єрусалиму на Газу, яка порожня.26 Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.»26 Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь - на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, - порожній він.26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,27 Він підвівся й пішов. Аж ось, муж ефіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці ефіопської, скарбничий усіх скарбів її, що приїздив до Єрусалиму для поклоніння,27 І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, -27 Устав та й пішов. Тут був муж - скопець з Етіопії - вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима,27 І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;
28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.28 Повертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісаю.28 він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю.28 і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.
29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу.29 Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.29 Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.»29 Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці.29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш?30 Пилип підійшов і, зачувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: Чи розумієш те, що читаєш?30 Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?»30 Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш?30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?
31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.31 Він сказав: Як можу розуміти, якщо ніхто не наставить мене? І попросив Пилипа піднятися й сісти з ним.31 А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього.31 Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього.31 Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.
32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!32 А місце з Писання, котре він читав, було оце: Його вели на заклання, мов овечку, і як ягня перед стригалем безголосе, так і Він не розтулив уст Своїх;32 Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого.32 Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, - не відкриває уст своїх.32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.
33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається...33 У зневазі до Нього суд Його звершився, але родовід Його хто може відкрити? Бо візьметься од землі життя Його.33 В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.»33 В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі.33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його.
34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?34 А скопець сказав Пилипові: Прошу тебе повідати: Про кого пророк оповідає тут? Чи про себе, чи про когось іншого?34 Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?»34 Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого?34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?
35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.35 Пилип розтулив уста свої і, почавши від цього писання, благовістив йому про Ісуса.35 Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому.35 Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса.35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.
36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись?36 А тим часом, продовжуючи подорожувати, вони приїхали до води, і скопець сказав: Ось вода; що перешкоджає мені хреститися?36 А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?»36 Тим часом вони, йдучи дорогою, під'їхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися?36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?
37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий!37 А Пилип сказав йому: Якщо віруєш од усього серця, можна. Він сказав у відповідь: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий.37 Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.»37 [Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, - можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос - Син Божий.]37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.
38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його.38 І наказав зупинити колісницю; і зійшли обидвоє у воду, Пилип і скопець: і хрестив його.38 І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його.38 І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду - Пилип і скопець. І охрестив його.38 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.39 А коли вони вийшли з води, Дух Святий злинув на скопця; а Пилипа забрав Ангел Господній, і скопець уже не бачив його, а продовжував подорож, радіючи.39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю.39 Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів.39 Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.
40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.40 А Пилип опинився в Азоті і, переходячи, благовістив усім містам, аж доки прийшов у Кесарію.40 Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію.40 Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії.40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.