1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських. | 1 А Савл заохочував убивство його. За тих днів сталося велике переслідування на Церкву в Єрусалимі, і всі, крім Апостолів, розпорошилися по околицях юдейських та самарійських. | 1 Савло ж погоджувався з його вбивством. І настало того дня велике переслідування Церкви, що в Єрусалимі. Всі, крім апостолів, розсипались по селах Юдеї та Самарії. | 1 Савло схвалював його вбивство. У ті дні настав великий утиск Єрусалимської церкви. Всі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії. | 1 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. |
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. | 2 А поховали Стефана мужі побожні і вчинили великий плач по ньому. | 2 Побожні люди поховали Стефана і зчинили великий плач по ньому. | 2 Побожні мужі вбрали Степана, гідно оплакали його. | 2 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему. |
3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці... | 3 А Савл терзав Церкву, вдираючись до осель, виволікав чоловіків і жінок і кидав до в‘язниці. | 3 Савло ж руйнував Церкву: вдираючись до хат, виволікав чоловіків та жінок і передавав їх у в'язницю. | 3 Савло ж нищив церкву, входячи до осель, виволікував чоловіків та жінок, кидав їх до в'язниці. | 3 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю. |
4 Ходили тоді розпорошенці, та Боже Слово благовістили. | 4 А тим часом, ті, що порозбігалися, ходили й благовістили Слово. | 4 Ті, отже, що порозсипались, ходили по країні й звіщали слово (Боже). | 4 Тим часом розсіяні люди ходили й проповідували слово. | 4 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. |
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. | 5 Так, Пилип прийшов до міста Самарійського і проповідував їм Христа. | 5 Так і Филип, прийшовши в місто Самарію, проповідував їм Христа. | 5 Пилип прибув до міста Самарії, проповідував Христа. | 5 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. |
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив. | 6 Народ в одну душу прислухався до того, що оповідав Пилип, і бачив, і чув, які він звершує дива; | 6 А народ однодушне уважав на те, що Филип говорив, слухаючи його й бачивши ті знаки, що він чинив, | 6 Слухали громади те, що казав Пилип. Сприймали однодушно, бачили знамення, які чинив. | 6 І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. |
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися. | 7 Бо нечисті духи з багатьох, що були в них, виходили з великими зойками, а чимало немічних і кульгавих уздоровилося; | 7 бо з багатьох виходили нечисті духи, що в них були, кричачи голосом великим, і сила паралітиків та кривих видужувала. | 7 З багатьох, одержимих нечистими духами, які виходили й гучно кричали; багато спаралізованих і кривих одужували. | 7 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. |
8 І радість велика в тім місті була! | 8 І була радість велика в тому місті. | 8 Радість же була велика в тім місті. | 8 Настала велика радість у тім місті. | 8 І стались радощі великі в городї тому. |
9 Був один чоловік, на ім'я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого. | 9 А перебував у тому місті один чоловік на ім‘я Симон, котрий перед тим займався чаклунством і дивував народ самарійський, маючи себе за когось великого; | 9 А був перед тим у тому місті один чоловік, Симон на ім'я, що займався чаклунством і дивував люд самарійський та видавав себе за щось велике. | 9 Був у місті один чоловік, на ім'я Симон. Перед тим займався чародійством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого. | 9 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. |
10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика! | 10 Його слухали всі: Від найменшого, аж до найбільшого, кажучи: “Він – сила Божа велика”. | 10 За ним усі від найменшого до найбільшого слідом ходили, кажучи: «Цей чоловік - сила Божа, що її звуть великою.» | 10 Його слухали від малого до великого, кажучи: Це є велика сила Божа. | 10 На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. |
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством. | 11 А слухали його через те, що він тривалий час дивував їх чаклунством. | 11 Отож вони до нього були уважні, бо він довго дивував їх чарами своїми. | 11 Слухали його, бо довго захоплював їх чарами. | 11 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. |
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися. | 12 Та коли повірили Пилипові, що благовістив про Царство Боже, та про ймення Ісуса Христа, то хрестилися чоловіки й жінки. | 12 Та як повірили Филипові, що звіщав їм царство Боже й ім'я Ісуса Христа, христились чоловіки й жінки. | 12 Але коли повірили Пилипові, що благовістив Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, й жінки. | 12 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. |
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався. | 13 Увірував також сам Симон, а коли хрестився, то вже не відходив од Пилипа; він бачив, як звершуються великі сили, і вражався. | 13 Увірував тоді й сам Симон і, охристившись, перебував з Филипом; а бачивши знаки й великі чуда, що робились, дивувався. | 13 Повірив і сам Симон і, охрестившись, перебував з Пилипом. Бачачи великі сили й знамення, дивувався. | 13 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. |
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана. | 14 Апостоли, які були в Єрусалимі, почули, що самаряни прийняли Слово Боже, і послали до них Петра з Іваном, | 14 Довідавшися, що Самарія прийняла слово Боже, апостоли, які були в Єрусалимі, послали до них Петра і Йоана. | 14 Апостоли, що перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже слово, і послали до них Петра й Івана. | 14 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, |
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли, | 15 Котрі, як прийшли, то помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого. | 15 Ці прийшли й помолилися за них, щоб вони прийняли Духа Святого, | 15 Прийшовши, ті помолилися за них, аби вони одержали Святого Духа. | 15 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. |
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім'я Господа Ісуса. | 16 Бо Він ще не злинув на жодного з них, а були вони тільки хрещені у ймення Господа Ісуса; | 16 бо він ще не зійшов був ні на кого з них, а лише були охрищені в ім'я Господа Ісуса. | 16 Бо ще на жодного з них не зійшов, а тільки хрещені були в ім'я Господа Ісуса. | 16 (Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) |
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого! | 17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Духа Святого. | 17 Тоді поклали на них руки, і вони прийняли Святого Духа. | 17 Тоді поклали на них руки - і одержали Святого Духа. | 17 Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. |
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, | 18 А Симон, коли побачив, що через покладання рук апостольських дається Дух Святий, приніс їм гроші, | 18 Якже побачив Симон, що через накладання апостольських рук дається Дух, приніс їм гроші | 18 Як побачив Симон, що накладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, приніс їм гроші | 18 Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, |
19 і сказав: Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого! | 19 Кажучи: Дайте й мені владу цю, щоб той, на кого я покладу руки, одержував Духа Святого. | 19 і каже: «Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого я покладу руки, прийняв Святого Духа.» | 19 і промовив: Дайте й мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержав би Святого Духа. | 19 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. |
20 Та промовив до нього Петро: Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші! | 20 Але Петро сказав йому: Срібло твоє нехай буде на погибель тобі, тому що ти замірився дар Божий дістати за гроші. | 20 Петро ж сказав до нього: «Срібло твоє нехай з тобою буде на погибіль, бо ти за гроші думав придбати дар Божий. | 20 Петро сказав до нього: Твої гроші хай з тобою згинуть, бо ти думаєш за гроші набути дару Божого. | 20 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. |
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. | 21 Немає тобі в цьому частки і жеребу, тому що серце твоє не вільне перед Богом; | 21 Нема тобі у цій справі ні частки, ні спадщини, бо твоє серце не праве перед Богом. | 21 Нема тобі частки й уділу в цім слові, бо твоє серце не чесне перед Богом. | 21 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. |
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, може прощений буде тобі замір серця твого! | 22 Тож покайся за цей гріх твій і молися Богові, може, прощений буде тобі замір серця твого! | 22 Покайся, отже, за лукавство своє і проси Господа, може буде відпущена тобі ця думка твого серця; | 22 Отже, покайся за це твоє зло і молися Богові, може, проститься тобі за задум твого серця. | 22 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. |
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди. | 23 Через те, що бачу тебе виповненого гіркотою жовчі і в ланцюгах неправди. | 23 бо ти, як бачу, в гіркій жовчі і путах неправди.» | 23 Бо бачу тебе переповненим жовчною гіркоти в путах неправди. | 23 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. |
24 А Симон озвався й сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили... | 24 А Симон сказав у відповідь: Помоліться ви за мене Господові, щоб не спіткало мене анітрохи з того, що сказане вами. | 24 А Симон відповів, кажучи: «Моліться ви до Господа за мене, щоб на мене ніщо не найшло з того, що ви сказали.» | 24 У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб на мене не найшло нічого з того, про що ви сказали. | 24 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. |
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях. | 25 А вони, засвідчивши і звістивши Слово Господнє, знову пішли до Єрусалиму і в багатьох поселеннях самарійських проповідували Євангелію. | 25 Отож, вони, засвідчивши і звістивши слово Господнє, повернулися в Єрусалим, і благовістили чимало сіл самарійських. | 25 Вони засвідчили і після проповіді слова Господнього повернулися до Єрусалима. Благовістили і в багатьох самарійських селах. | 25 Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. |
26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, порожня вона. | 26 А Пилипові Ангел Господній сказав: Підведися і йди на південь, на дорогу, котра веде з Єрусалиму на Газу, яка порожня. | 26 Ангел же Господній промовив до Филипа, кажучи: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалиму в Газу; вона безлюдна.» | 26 Ангел Господній сказав до Пилипа, кажучи: Встань і йди на південь - на шлях, що сходить з Єрусалима до Гази, - порожній він. | 26 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста. |
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, | 27 Він підвівся й пішов. Аж ось, муж ефіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці ефіопської, скарбничий усіх скарбів її, що приїздив до Єрусалиму для поклоніння, | 27 І встав він і пішов. Аж ось, етіопський муж, скопець, вельможа Кандаки, етіопської цариці, що був над усім її скарбом та що прийшов був в Єрусалим на прощу, - | 27 Устав та й пішов. Тут був муж - скопець з Етіопії - вельможа етіопської цариці Кандакії та її скарбник. Він їздив на поклон до Єрусалима, | 27 І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; |
28 вертався, і, сидючи на повозі своїм, читав пророка Ісаю. | 28 Повертався і, сидячи на колісниці своїй, читав пророка Ісаю. | 28 він повертався, сидячи на своїй колісниці й читаючи пророка Ісаю. | 28 і повертався, сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю. | 28 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. |
29 А Дух до Пилипа промовив: Підійди, та й пристань до цього повозу. | 29 Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці. | 29 Сказав Дух до Филипа: «Підійди і пристань до цієї колісниці.» | 29 Дух сказав Пилипові: Підійди і пристань до цієї колісниці. | 29 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. |
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: Чи розумієш, що ти читаєш? | 30 Пилип підійшов і, зачувши, що він читає пророка Ісаю, сказав: Чи розумієш те, що читаєш? | 30 Підбіг Филип і почув, що той читав пророка Ісаю, і сказав до нього: «Чи розумієш, що читаєш?» | 30 Пилип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю. Сказав: Ти розумієш те, що читаєш? | 30 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? |
31 А той відказав: Як же можу, як ніхто не напутить мене? І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. | 31 Він сказав: Як можу розуміти, якщо ніхто не наставить мене? І попросив Пилипа піднятися й сісти з ним. | 31 А він відповів: «Та як можу, коли ніхто мене не наставить?» І попросив Филипа зійти й сісти біля нього. | 31 Він сказав: Як я можу зрозуміти, коли ніхто не наставить мене? Попросив Пилипа, щоб увійшов і сів біля нього. | 31 Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним. |
32 А слово Писання, що його він читав, було це: Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! | 32 А місце з Писання, котре він читав, було оце: Його вели на заклання, мов овечку, і як ягня перед стригалем безголосе, так і Він не розтулив уст Своїх; | 32 Місце ж Писання, що той читав було це: «Його вели на заріз, мов овечку, мов те ягнятко перед тим, хто стриже його, безголосне; так він не відкриває рота свого. | 32 Місце ж із Писання, що його він читав, було: Наче вівцю на заріз, повели його; наче ягня безголосе перед тим, що стриже його, - не відкриває уст своїх. | 32 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх. |
33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається... | 33 У зневазі до Нього суд Його звершився, але родовід Його хто може відкрити? Бо візьметься од землі життя Його. | 33 В його приниженні відмовили йому суд. Рід його хто може оповісти? Життя бо його від землі вирвано.» | 33 В його приниженні суд йому відібрано. Але хто розповість про рід його? Бо життя його забирається із землі. | 33 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його. |
34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: Благаю тебе, це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого? | 34 А скопець сказав Пилипові: Прошу тебе повідати: Про кого пророк оповідає тут? Чи про себе, чи про когось іншого? | 34 Озвався скопець і мовить до Филипа: «Скажи, будь ласка, про кого це пророк говорить? Про себе самого, чи про іншого кого?» | 34 Обізвався скопець і сказав Пилипові: Благаю тебе, про кого пророк це каже? Про себе самого чи про когось іншого? | 34 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? |
35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому. | 35 Пилип розтулив уста свої і, почавши від цього писання, благовістив йому про Ісуса. | 35 Тоді Филип відкрив уста свої і, почавши від цього Писання, благовістив Ісуса йому. | 35 Відкривши уста й почавши від цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса. | 35 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. |
36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: Ось вода. Що мені заважає христитись? | 36 А тим часом, продовжуючи подорожувати, вони приїхали до води, і скопець сказав: Ось вода; що перешкоджає мені хреститися? | 36 А коли вони їхали шляхом, прибули до води якоїсь, і скопець каже: «Он вода! Що забороняє мені охриститись?» | 36 Тим часом вони, йдучи дорогою, під'їхали до якоїсь води. Скопець каже: Ось вода, що забороняє мені охреститися? | 36 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? |
37 А Пилип відказав: Якщо віруєш із повного серця свого, то можна. А той відповів і сказав: Я вірую, що Ісус Христос то Син Божий! | 37 А Пилип сказав йому: Якщо віруєш од усього серця, можна. Він сказав у відповідь: Вірую, що Ісус Христос є Син Божий. | 37 Сказав же Филип: «Коли віриш з усього серця, - можна.» Відповідаючи, сказав: «Вірю, що він є Син Божий.» | 37 [Пилип йому промовив: Якщо віруєш всім своїм серцем, - можна. Той у відповідь сказав: Вірую, що Ісус Христос - Син Божий.] | 37 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. |
38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва Пилип та скопець увійшли до води, і охристив він його. | 38 І наказав зупинити колісницю; і зійшли обидвоє у воду, Пилип і скопець: і хрестив його. | 38 І повелів, щоб колісниця стала, і вони обидва - Филип та скопець - зійшли у воду і він охристив його. | 38 І наказав колісниці стати. Обидва зайшли у воду - Пилип і скопець. І охрестив його. | 38 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. |
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. | 39 А коли вони вийшли з води, Дух Святий злинув на скопця; а Пилипа забрав Ангел Господній, і скопець уже не бачив його, а продовжував подорож, радіючи. | 39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній пірвав Филипа, і скопець не бачив його більше; він їхав, радіючи, дорогою своєю. | 39 Коли вийшли з води, Господній Дух забрав Пилипа, і скопець більше не бачив його. Ішов своєю дорогою і радів. | 39 Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. |
40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію. | 40 А Пилип опинився в Азоті і, переходячи, благовістив усім містам, аж доки прийшов у Кесарію. | 40 Филип же опинився в Азоті й по дорозі звіщав Євангелію всім містам, аж поки не прийшов у Кесарію. | 40 Пилип опинився в Азоті. Проходячи, благовістив усім містам, доки не прийшов до Кесарії. | 40 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию. |