1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.1 А коли зійшов Він з гори, слідом за Ним рушило багато народу.1 Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу.1 Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу.1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.
2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!2 Аж ось, підійшов прокажений, вклонився Йому і сказав: Господе! Якщо захочеш, Ти можеш учинити мене чистим (уздоровити).2 І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.”2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити.2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.3 Ісус простягнув руку, – і торкнувся його і сказав: Хочу, – будь чистий! І він тієї ж хвилі очистився від прокази.3 Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази.3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа.3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.
4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво.4 І сказав йому Ісус: Гляди, не оповідай про це людям; але піди і покажи себе священикові і принеси дар, котрого звелів Мойсей, на свідчення їм.4 Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.”4 Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм.4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.
5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,5 А коли Він прийшов до Капернауму, до нього підійшов сотник і просив Його: 5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: 5 Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,
6 кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає.6 Господе! Служник мій лежить удома в немочі і жорстоко страждає.6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.”6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться.6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.
7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.7 Ісус сказав йому: Я прийду і уздоровлю його.7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.”7 Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його.7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.
8 А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга!8 А сотник у відповідь сказав: Господе! Я не вартий, щоб Ти зайшов під мій дах; але скажи лише слово, і уздоровиться служник мій;8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає.8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає.8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.
9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить.9 Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє.9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.”9 Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди - і йде; іншому: Прийди - і приходить; моєму рабові: Зроби це - і робить.9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!10 Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри.10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри.10 Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри.10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.
11 Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.11 І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному;11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім,11 Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,
12 Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...12 А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.”12 12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.
13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі.13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години.13 І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті.13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.
14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.14 Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці,14 А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці.14 Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці;14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.
15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала!15 І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм.15 Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому.15 доторкнувся до її руки - і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому.15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.
16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,16 А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих,16 І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих,16 Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих,16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;
17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.17 Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби.17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.”17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.
18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.18 А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег.18 Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік.18 А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік.18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.
19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!19 Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов.19 І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.”19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов.19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.
20 Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити...20 І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити.20 А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.”20 Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити.20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.
21 А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати.21 А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого.21 Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.”21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька.21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.
22 А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!22 Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих.22 Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.”22 Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців.22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.
23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.23 І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його.23 Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні.23 Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні.23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.
24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...24 І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав.24 Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав.24 І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав.24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо!25 Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо!25 Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!”25 Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо.25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.
26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала...26 І сказав їм: Чому ви [такі] боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій.26 А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша.26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.
27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?27 А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому?27 І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?”27 А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються?27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!
28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.28 І коли Він приплив до другого берега в країну Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, вельми навіжені, аж так, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою.28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою.28 Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були - ніхто не міг перейти тією дорогою.28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?29 І ось, вони закричали: Що Тобі, Ісусе, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди дочасно мучити нас.29 І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?”29 І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас?29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?
30 А оподаль від них пасся гурт великий свиней.30 А віддалік од них паслося велике стадо свиней.30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней.30 Подалі від них паслося велике стадо свиней.30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.
31 І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней.31 І демони просили Його: Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней.31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.”31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней.31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.
32 А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді.32 І він сказав їм: Ідіть. І вони вийшли й подалися в стадо свиней. І ось, усе стадо свиней кинулося з крутопаду в море, і загинуло у воді.32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях.32 І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді.32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.33 А пастухи побігли до міста, і там оповіли, про все, що сталося з біснуватими.33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих.33 Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих.33 А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.
34 І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..34 І ось, ціле місто вийшло назустріч Ісусові і, коли побачило Його, просили, щоб Він відійшов од їхнього краю.34 Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць.34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць.34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.