1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий. | 1 А коли зійшов Він з гори, слідом за Ним рушило багато народу. | 1 Коли ж Ісус сходив з гори, йшла слідом за ним сила народу. | 1 Коли Він зійшов з гори, за Ним пішло багато народу. | 1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним. |
2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене! | 2 Аж ось, підійшов прокажений, вклонився Йому і сказав: Господе! Якщо захочеш, Ти можеш учинити мене чистим (уздоровити). | 2 І приступив до нього прокажений, вклонивсь йому і мовить: “Господи, коли захочеш, зможеш мене очистити.” | 2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити. | 2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, |
3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прокази. | 3 Ісус простягнув руку, – і торкнувся його і сказав: Хочу, – будь чистий! І він тієї ж хвилі очистився від прокази. | 3 Ісус простягнув руку й доторкнувсь до нього, кажучи: “Хочу, очисться!” І він негайно же очистився від прокази. | 3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим; і тут же очистилася йому проказа. | 3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його. |
4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво. | 4 І сказав йому Ісус: Гляди, не оповідай про це людям; але піди і покажи себе священикові і принеси дар, котрого звелів Мойсей, на свідчення їм. | 4 Тоді Ісус промовив до нього: “Гляди, не кажи нікому, а йди, покажися священикові й принеси дар, приписаний Мойсеєм, їм на свідоцтво.” | 4 Каже йому Ісус: Дивись, нікому не розповідай, але піди покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у законі] як свідчення їм. | 4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. |
5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його, | 5 А коли Він прийшов до Капернауму, до нього підійшов сотник і просив Його: | 5 Коли Ісус увійшов у Капернаум, приступив до нього сотник, благаючи його словами: | 5 Як же Він увійшов до Капернаума, приступив до Нього сотник, благаючи Його | 5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, |
6 кажучи: Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає. | 6 Господе! Служник мій лежить удома в немочі і жорстоко страждає. | 6 “Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко.” | 6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить у хаті спаралізований, тяжко мучиться. | 6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. |
7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його. | 7 Ісус сказав йому: Я прийду і уздоровлю його. | 7 Ісус каже до нього: “Я прийду й оздоровлю його.” | 7 Каже йому Ісус: Я піду й оздоровлю Його. | 7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його. |
8 А сотник Йому відповів: Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужає мій слуга! | 8 А сотник у відповідь сказав: Господе! Я не вартий, щоб Ти зайшов під мій дах; але скажи лише слово, і уздоровиться служник мій; | 8 Тоді сотник у відповідь мовив: “Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає. | 8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не гідний, щоб ти увійшов під мій дах, але тільки скажи словом, і мій слуга видужає. | 8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. |
9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди то йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зробить. | 9 Бо я також підлегла людина, проте, маючи в себе під рукою вояків, наказую одному: Піди, і йде; і другому: Прийди, і приходить; і своєму служникові: Вчини оце, і вчиняє. | 9 Бо і я теж підвладний чоловік, маю вояків під собою, і кажу цьому: Іди, – і йде, а тому: Ходи, – і приходить; і слузі моєму: Зроби це, – і він робить.” | 9 Бо я людина службова, маю в себе вояків; кажу цьому: Іди - і йде; іншому: Прийди - і приходить; моєму рабові: Зроби це - і робить. | 9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. |
10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри! | 10 Коли Ісус почув це, Він здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Істину кажу вам: Навіть в Ізраїлі не знайшов Я такої віри. | 10 Почувши це Ісус, здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істинно кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри. | 10 Почувши ж, Ісус здивувався і сказав тим, що йшли за Ним: Щиру правду кажу вам: ні в кого в Ізраїлі не знайшов я стільки віри. | 10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри. |
11 Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом. | 11 І кажу вам, що численні прийдуть від сходу і заходу і приляжуть з Авраамом, Ісааком і Яковом у Царстві Небесному; | 11 Кажу вам, що багато прийде зо сходу й заходу, і засядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, | 11 Кажу ж вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небеснім, а Сини Царства будуть викинені в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів. | 11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному, |
12 Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!... | 12 А сини Царства будуть викинуті геть у пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів. | 12 а сини царства будуть викинуті геть у темряву кромішню, де буде плач і скрегіт зубів.” | 12 | 12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів. |
13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його. | 13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і, як ти вірував, нехай буде тобі. І одужав служник його о тім часі. | 13 І сказав Ісус сотникові: “Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!” І видужав слуга тієї ж години. | 13 І сказав Ісус сотникові: іди, хай буде тобі так, як ти повірив. І видужав його слуга тієї ж миті. | 13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години. |
14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці. | 14 Коли Ісус прийшов у дім Петра, то побачив тещу його, що лежала в гарячці, | 14 А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. | 14 Прийшов Ісус до Петрової хати і побачив його тещу, що лежала в гарячці; | 14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї. |
15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І встала вона, та й Йому прислуговувала! | 15 І торкнувся руки її, і недуга залишила її; і вона підвелася і служила їм. | 15 Він доторкнувсь до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала йому. | 15 доторкнувся до її руки - і покинула її гарячка; вона встала й слугувала Йому. | 15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм. |
16 А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив, | 16 А коли настав вечір, до Нього привели багато біснуватих, і Він повиганяв духів словом і уздоровив усіх недужих, | 16 І як настав вечір, принесли до нього багато біснуватих, і він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, | 16 Коли звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він вигнав духів словом та зцілив усіх хворих, | 16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих; |
17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс. | 17 Щоб справдилося сказане через пророка Ісаю, котрий каже: Він узяв на Себе наші немочі і поніс хвороби. | 17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю: “Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби.” | 17 щоб збулося сказане пророком Ісаєю, який мовить: Він узяв наші недуги і поніс хвороби. | 17 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші. |
18 А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. | 18 А коли Ісус побачив довкола Себе забагато народу, звелів (учням) відпливти на другий берег. | 18 Побачивши силу народу навколо себе, Ісус звелів відплисти на другий бік. | 18 А Ісус, побачивши багато народу довкола себе, наказав [учням] відпливти на другий бік. | 18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік. |
19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов! | 19 Тоді один книжник підійшов і сказав Йому: Учителю! Я піду за Тобою, куди б Ти не йшов. | 19 І приступивши один книжник, сказав до нього: “Учителю, куди б ти не пішов, я піду за тобою.” | 19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я ітиму за тобою, куди б ти не йшов. | 19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов. |
20 Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... | 20 І сказав йому Ісус: Лисиці мають нори і птахи небесні – гнізда, а Син Людський не має, де й голови прихилити. | 20 А Ісус каже до нього: “Лисиці мають нори й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голову прихилити.” | 20 Каже йому Ісус: Лисиці нори мають і небесні птахи гнізда, а Син Людський не має де голови прихилити. | 20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити. |
21 А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. | 21 А інший з учнів Його сказав Йому: Господе! Дозволь мені передніше піти й поховати батька мого. | 21 Другий з учнів сказав до нього: “Господи, дозволь мені піти спершу поховати батька мого.” | 21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені перше відійти й поховати свого батька. | 21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. |
22 А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх! | 22 Але Ісус сказав йому: Йди за Мною і лиши мертвим ховати своїх померлих. | 22 Ісус же сказав до нього: “Іди за мною, і зостав мертвим ховати своїх померлих.” | 22 Ісус же каже йому: Йди за Мною і лиши мертвим, щоб ховали своїх мерців. | 22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої. |
23 І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні. | 23 І, коли зайшов Він у човен, слідом за Ним ступили й учні Його. | 23 Як він увійшов до човна, слідом за ним увійшли його учні. | 23 Як ступив Він до човна, за Ним пішли Його учні. | 23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його. |
24 І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав... | 24 І ось, здійнялася велика буря на морі, аж так, що човен заливали хвилі, а Він спав. | 24 Аж ось зірвалася на морі така велика буря, що хвилі заливали човен. Він же спав. | 24 І ось знялася велика буря на морі, аж хвилі покривали човна; а Він спав. | 24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. |
25 І кинулись учні, і збудили Його та й благали: Рятуй, Господи, гинемо! | 25 Тоді учні Його підійшли до Нього, і розбудили Його; сказали: Господе! Врятуй нас: гинемо! | 25 Ті кинулись до нього, збудили й кажуть: “Рятуй, Господи, ми гинемо!” | 25 Підступивши, [Його учні] збудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо. | 25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. |
26 А Він відповів їм: Чого полохливі ви, маловірні? Тоді встав, заказав бурі й морю, і тиша велика настала... | 26 І сказав їм: Чому ви [такі] боягузливі, маловіри? Відтак підвівся і заборонив вітрам і морю, і вчинився великий спокій. | 26 А він до них каже: “Чого ви лякливі, маловіри?” Тоді встав погрозив вітрам і морю, і настала велика тиша. | 26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді, вставши, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша. | 26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. |
27 А народ дивувався й казав: Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому? | 27 А люди дивувалися й казали: Хто це, що й вітри і море підкоряються Йому? | 27 І здивувались люди та й заговорили між собою: “Хто це такий, що і вітри і море йому слухняні?” | 27 А люди дивувалися, кажучи: Хто Він такий є, що й вітри, і море Його слухаються? | 27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його! |
28 І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою. | 28 І коли Він приплив до другого берега в країну Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з могильних печер, вельми навіжені, аж так, що ніхто не насмілювався проходити тією дорогою. | 28 Коли ж він прибув на той бік, у край гадаринський, зустріли його два біснуваті, що вийшли з гробниць, але такі люті, що ніхто не міг перейти тією дорогою. | 28 Коли Він пристав на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його двоє біснуватих, що вийшли з гробниць; дуже люті були - ніхто не міг перейти тією дорогою. | 28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією. |
29 І ось, вони стали кричати, говорячи: Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити? | 29 І ось, вони закричали: Що Тобі, Ісусе, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди дочасно мучити нас. | 29 І почали кричати: “Що нам і тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб нас мучити перед часом?” | 29 І ось закричали, кажучи: Що тобі треба від нас, [Ісусе,] Сину Божий? Чи ти завчасно не прийшов сюди, щоб мучити нас? | 29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? |
30 А оподаль від них пасся гурт великий свиней. | 30 А віддалік од них паслося велике стадо свиней. | 30 Оподаль же від них паслося велике стадо свиней. | 30 Подалі від них паслося велике стадо свиней. | 30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней. |
31 І просилися демони, кажучи: Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней. | 31 І демони просили Його: Якщо виженеш нас, то пошли нас у стадо свиней. | 31 Біси попросили його: “Як ти нас виганяєш, пошли нас в оте стадо свиней.” | 31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, пошли нас у стадо свиней. | 31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. |
32 А Він відповів їм: Ідіть. І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, і потопився в воді. | 32 І він сказав їм: Ідіть. І вони вийшли й подалися в стадо свиней. І ось, усе стадо свиней кинулося з крутопаду в море, і загинуло у воді. | 32 “Ідіть” – сказав їм. І вийшли з них, і ввійшли у свиней. Тоді то все стадо кинулося з кручі в море й утопилося в хвилях. | 32 І сказав їм: Ідіть. Вони ж, вийшовши, увійшли в свиней: і ось усе стадо кинулося з кручі в море і втопилося у воді. | 32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї. |
33 Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих. | 33 А пастухи побігли до міста, і там оповіли, про все, що сталося з біснуватими. | 33 А пастухи повтікали й, прибігши в місто, все розповіли, а й про біснуватих. | 33 Ті ж, що пасли свиней, втекли і, прибігши до міста, сповістили все і про біснуватих. | 33 А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. |
34 І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!.. | 34 І ось, ціле місто вийшло назустріч Ісусові і, коли побачило Його, просили, щоб Він відійшов од їхнього краю. | 34 Тоді все місто вийшло Ісусові назустріч і, побачивши його, попросили, щоб відійшов з їхніх околиць. | 34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові і, побачивши Його, благали, щоб відійшов з їхніх околиць. | 34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх. |