1 Чи ж мудрість не кличе, і не подає свого голосу розум? | 1 Чи не премудрість закликає? І чи не розум підносить голос свій? | 1 Хіба мудрість не кличе, розум не здійма свій голос? | 1 Ти проголосиш мудрість, щоб тебе послухала розумність. | 1 Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос? |
2 На верхів'ях холмів, при дорозі та на перехрестях стоїть он вона! | 2 Вона постає на високих місцях, при дорозі, на перехрестях; | 2 На верху горбів при дорозі, стає вона й на розпуттях. | 2 Бо вона на високих вершках, стала між стежками. | 2 Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях; |
3 При брамах, при вході до міста, де входиться в двері, там голосно кличе вона: | 3 Вона кличе біля брами, що на вході до міста, а також біля дверей. | 3 Коло воріт, при вході в місто, при вході в двері вона голосно гукає: | 3 Бо вона чекає при брамах сильних, а співає при входах: | 3 Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері: |
4 До вас, мужі, я кличу, а мій голос до людських синів: | 4 До вас, люди, озиваюся я, і до синів людських голос мій! | 4 “Це вас я кличу, люди; до синів людських мій голос. | 4 Вас прошу, о люди, і видаю мій голос до людських синів. | 4 Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос! |
5 Зрозумійте но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді! | 5 Навчіться, неуки, здоровому глуздові, і невігласи – розумові. | 5 О простодушні, обачности навчайтесь, і ви, безглузді, ума набирайтесь! | 5 Розумійте незлобні, злобу, а ненапоумлені прикладіть серце. | 5 Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму! |
6 Послухайте, я бо шляхетне кажу, і відкриття моїх губ то простота. | 6 Слухайте, тому що я буду казати важливе; і мовлене устами моїми – правда; | 6 Слухайте, бо я про важливе говоритиму, і з уст моїх вийдуть слова правдиві. | 6 Вислухайте мене, бо говорю побожне і винесу праведне з губ. | 6 Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають. |
7 Бо правду говорять уста мої, а лукавство гидота для губ моїх. | 7 Бо істину мовить язик мій, і нечестя – мерзота для уст моїх. | 7 Уста мої виповідають правду, і зло моїм устам огидне. | 7 Бо моє горло повчиться правди, а огидні переді мною обманливі губи. | 7 Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм. |
8 Всі слова моїх уст справедливі, нема в них крутійства й лукавства. | 8 Усі слова уст моїх справедливі; немає в них підступу і лукавства; | 8 Всі слова уст моїх правдиві, нема нічого в них нещирого, кривого. | 8 З праведністю всі слова моїх уст, нічого в них (немає) викривленого чи покрученого. | 8 Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани. |
9 Усі вони прості, хто їх розуміє, і щирі для тих, хто знаходить знання. | 9 Усі вони зрозумілі для розумного і справедливі для тих, що шукають знання. | 9 Всі вони ясні тому, хто їх розуміє, і слушні тому, хто придбав знання. | 9 Все явне тим, що розуміють, і праведне тим, що знаходять пізнання. | 9 Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули. |
10 Візьміть ви картання моє, а не срібло, і знання, добірніше від щирого золота: | 10 Прийміть повчання моє, а не срібло; краще знання, аніж чисте золото; | 10 Прийміть мою науку, а не срібло, і радше знання, ніж золото добірне, | 10 Прийміть напоумлення і не срібло і знання радше ніж щире золото. Виберіть розуміння радше ніж щире золото. | 10 Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире; |
11 ліпша бо мудрість за перли, і не рівняються їй всі клейноди! | 11 Тому що мудрість ліпша від перлів, і ніщо з бажаного не зрівняється з нею. | 11 бо мудрість ліпша понад перли; ніщо дорогоцінне не зрівняється з нею. | 11 Бо мудрість краща від дорогоцінного каміння, а все дорогоцінне не є гідне її. | 11 Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь. |
12 Я, мудрість, живу разом з розумом, і знаходжу пізнання розважне. | 12 Я, премудрість, мешкаю з розумом, і шукаю розважливого знання. | 12 Я мудрість, з обачністю я перебуваю; я посідаю знання розважливе. | 12 Я - мудрість поселила раду, і знання і розуміння я прикликала. | 12 Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання. |
13 Страх Господній лихе все ненавидіти: я ненавиджу пиху та гордість, і дорогу лиху та лукаві уста! | 13 Страх Господній – ненавидіти зло, пихатість і зарозумілість та лихий шлях і підступні уста я ненавиджу. | 13 Страх Господній то ненависть до зла. Пиху та гордість, лиху поведінку й уста нещирі я ненавиджу | 13 Господний страх ненавидить неправедність, гордість і зарозумілість і дороги поганих. Я ж зненавиділа звихнені дороги поганих. | 13 Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні. |
14 В мене рада й оглядність, я розум, і сила у мене. | 14 У мене світло правди; я – розум; у мене – сила. | 14 У мене рада й помисл; я - розум, у мене сила. | 14 Моя порада і впевненість, моя розумність, моя ж сила. | 14 В мене рада й правда, я - розум, у мене сила. |
15 Мною царюють царі, а законодавці права справедливі встановлюють. | 15 Мною царі царюють і володарі узаконюють правду. | 15 Мною царі царюють і князі встановляють право. | 15 Мною царюватимуть царі, і сильні напишуть праведність. | 15 Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість; |
16 Мною правлять владики й вельможні, всі праведні судді. | 16 Мною урядують старшини і вельможні, і всі судді землі. | 16 Мною старшини правлять, вельможі судять усю землю. | 16 Мною величаються вельможі, і тирани мною володіють землею. | 16 Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї. |
17 Я кохаю всіх тих, хто кохає мене, хто ж шукає мене мене знайде! | 17 Тих, що люблять мене, я люблю, а ті, що шукають мене, знайдуть мене; | 17 Я люблю тих, які мене люблять; хто шукає мене пильно, той знаходить. | 17 Я люблю тих, що мене люблять, а ті, що мене шукають, знайдуть. | 17 Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене. |
18 Зо мною багатство та слава, тривалий маєток та правда: | 18 Багатство і слава у мене, скарб тривкий і правда; | 18 Багатство й слава в мене, постійні блага й справедливість. | 18 Багацтво і слава є моя і придбання багатьох (дібр) і праведність. | 18 І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість; |
19 ліпший плід мій від щирого золота й золота чистого, а прибуток мій ліпший за срібло добірне! | 19 Плоди мої ліпші від золота, і золота найчистішого, і користі від мене більше, аніж від добірного срібла. | 19 Плоди мої ліпші від золота, від щирого золота; прибуток мій - над срібло добірне. | 19 Краще збирати мене ніж золото і дорогоцінний камінь, а мої плоди кращі від добірного срібла. | 19 Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла. |
20 Путтю праведною я ходжу, поміж правних стежок, | 20 Я ходжу шляхами правди, стежками правосуддя, | 20 Я ходжу путями правди, стежками права, | 20 Я ходжу дорогами праведности і повертаюся між стежками праведности, | 20 Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками, |
21 щоб дати багатство в спадщину для тих, хто кохає мене, і я понаповнюю їхні скарбниці! | 21 Щоб надати суттєву маєтність тим, що люблять мене, і скарбниці їхні я виповнюю. | 21 щоб дати блага тим, які мене люблять, щоб наповнились їхні скарбниці. | 21 щоб розділити маєток тим, що мене люблять, і наповню їхні скарби добрами. Якщо я звіщаю вам те, що стається кожного дня, згадаю перечислити те, що від віку. | 21 Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю. |
22 Господь мене мав на початку Своєї дороги, перше чинів Своїх, спервовіку, | 22 Господь мав мене за початок шляху Свого, передніше творінь Своїх, од віку. | 22 Господь створив мене почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних. | 22 Господь мене створив початоком своїх доріг для своїх діл, | 22 Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків; |
23 відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі. | 23 Од віку я помазана, від початку, раніше від буття землі. | 23 Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж; земля постала; | 23 перед віком на початку мене оснував, | 23 Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї. |
24 Народжена я, як безодень іще не було, коли не було ще джерел, водою обтяжених. | 24 Я народилася, коли ще не було безодень, коли ще не було джерел, виповнених водою. | 24 коли не було ще безодень, я народилась, коли не було ще джерел багатоводних. | 24 раніше ніж створив землю і раніше ніж створив безодні, раніше ніж вийшли джерела вод, | 24 Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали. |
25 Народжена я, поки гори поставлені ще не були, давніше за пагірки, | 25 Я народилася раніше, аніж потверджені були гори, передніше пагорбів, | 25 Перед тим, як були засновані гори, раніше від пагорбів я народилась; | 25 раніше ніж основано гори, скорше ніж всі горби мене родить. | 25 Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали; |
26 коли ще землі не вчинив Він, ні піль, ні початкового пороху всесвіту. | 26 Коли ще Він не утворив ні землі, ні полів, ні початкових порошинок всесвіту. | 26 тоді, як він не створив був ще ні землі, ні степу, ні первнів пилу світового. | 26 Господь створив країни і незаселені місця і заселені вершки, що під небом. | 26 Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний. |
27 Коли приправляв небеса я була там, коли круга вставляв на поверхні безодні, | 27 Коли Він учиняв небеса, [я була] там. Коли Він проводив колову рису по обличчю безодні; | 27 Як він укріпляв небо, я там була; як він рисував круг поверх безодні, | 27 Коли Він приготовляв небо, я була з Ним, і коли Він відлучав свій престіл на вітрах. | 27 Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї, |
28 коли хмари уміцнював Він нагорі, як джерела безодні зміцняв, | 28 Коли потверджував угорі хмарини, коли зміцнював джерела безодні. | 28 як він згущав угорі хмари, як установляв бездонні джерела, | 28 Коли Він робив горішні хмари сильними, і як впевненими клав джерела, що під небом | 28 Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної), |
29 коли клав Він для моря устава його, щоб його берегів вода не переходила, коли ставив основи землі, | 29 Коли давав морю настанови, щоб вода не переступала берегів його, як закладав підвалини землі; | 29 як призначав край морю, щоб води з його берегів не виступали, як закладав підвалини землі, - | 29 і робив основи землі сильними, | 29 Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, - |
30 то я майстром у Нього була, і була я веселощами день-у-день, радіючи перед обличчям Його кожночасно, | 30 Тоді я була при Ньому художницею і була втіхою щодня, веселилася перед лицем Його повсякчас. | 30 я була при ньому, при роботі, я була його втіхою щоденно, усміхалась перед ним повсякчасно, | 30 я була з Ним, пристосовуючись, я була та, якою Він зрадів. Кожного ж дня веселилася я Його лицем в усякому часі, | 30 Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час, |
31 радіючи на земнім крузі Його, а забава моя із синами людськими! | 31 Радіючи на земному прузі Його, і радість моя [була] з синами людськими. | 31 гралась на його земному крузі, моя бо втіха: бути; з людськими синами. | 31 коли Він веселився, закінчивши вселенну, і веселився людськими синами. | 31 Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські. |
32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти! | 32 Отож, дітоньки, послухайте мене; і блаженні ті, котрі пильнують шлях мій! | 32 Отож, тепер, діти мої, слухайте мене: щасливі тії, що дороги мої пильнують! | 32 Отже тепер, сину, послухай мене. | 32 Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує. |
33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього! | 33 Послухайте повчання, і будете мудрі, і не відступайте [від нього]. | 33 Слухайте науки й будьте мудрі, не гордуйте нею. | 33 | 33 Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї. |
34 Блаженна людина, яка мене слухає, щоб пильнувати при дверях моїх день-у-день, щоб одвірки мої берегти! | 34 Блаженна людина, котра мене слухає, пильнуючи щодня біля брами моєї, і стоїть на сторожі біля дверей моїх! | 34 Щасливий чоловік, що мене слухає, що день-у-день біля дверей моїх чуває, біля моїх одвірків стоїть на сторожі! | 34 Блаженний чоловік, який мене послухається, і людина, яка збереже мої дороги, чуваючи кожного дня при моїх дверях, сторожачи при стовпах моїх входів. | 34 Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене! |
35 Хто бо знаходить мене, той знаходить життя, і одержує милість від Господа. | 35 Тому що, хто знайшов мене, той знайшов життя і дістане благодать від Господа. | 35 Бо хто мене знаходить, той життя знаходить й осягає від Господа ласку. | 35 Бо мої виходи - виходи життя, і приготовляється милість в Господа. | 35 Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа; |
36 А хто проти мене грішить, ограбовує душу свою; всі, хто мене ненавидить, ті смерть покохали! | 36 А той, що грішить супроти мене, завдає шкоди душі своїй: усі ненависники мої люблять смерть. | 36 Кому ж мене бракує, той свою душу кривдить; всі мої ненависники - смерть полюбляють.” | 36 А ті, що грішать проти мене, безбожно чинять власним душам, і ті, що мене ненавидять, люблять смерть. | 36 Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть. |