| 1 Диригентові хору. На музичному [інструменті]. Свідоцтво. Псалом Асафів. | 1 Псалом. Асафа. Боже, увійшли погани в твою спадщину, сплюгавили храм твій святий, зробили купу румовищ з Єрусалиму; | 1 На кінець, про тих, що міняються. Свідчення Асафа, псалом про Ассирійця. | 1 Псальма Асафова. Боже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну. |
2 Рабів Твоїх трупи вони віддали на поживу для птаства небесного, тіло Твоїх богобійних звірині земній... | 2 Пастире Ізраїлів! Зважай; Ти, що водиш, мов овечок, Йосипа, Той, що мешкаєш серед херувимів, яви Себе. | 2 віддали трупи твоїх слуг птиці небесній на поживу, тіло твоїх побожних - земному звірю. | 2 Зглянься Ти, що пасеш Ізраїля, Ти, що провадиш Йосифа наче овець, зявися Ти, що сидиш на херувимах. | 2 Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали. |
3 Вони розливали їхню кров, немов воду, в околицях Єрусалиму, і не було погребальників!... | 3 Перед Єфремом і Веніямином, і Манасією постань силою Твоєю, і прийди врятувати нас. | 3 Пролили кров їхню, немов воду, довкола Єрусалиму, і нікому було ховати. | 3 Перед Ефраїмом і Веніямином і Манассією підніми твою силу і піди щоб нас спасти. | 3 Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх. |
4 Ми стали за ганьбу для наших сусідів, за наругу та посміх для наших околиць... | 4 Боже! Відроди нас; засяй лицем Твоїм, і врятуємося! | 4 Ми стали глумом для сусідів наших, наругою та сміховиськом для всіх що навколо нас. | 4 Боже, поверни нас і просвіти твоє лице, і спасемося. | 4 Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись. |
5 Аж доки, о Господи, гніватись будеш назавжди, доки буде палати Твій гнів, як огонь? | 5 Господе, Боже сил! Доки гніватимешся на молитви народу Твого? | 5 Докіль, о Господи? Чи будеш гніватись повіки? Палатиме, немов вогонь, твоя ревність? | 5 Господи Боже сил, доки гніваєшся на молитву твого раба, | 5 Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати? |
6 Вилий Свій гнів на людей, що Тебе не пізнали, і на царства, що Ймення Твого не кличуть, | 6 Ти наситив їх хлібом слізним і напоїв їх слізьми уприщерть. | 6 Вилий твій гнів на поган, що тебе не знають, і на царства, що твого імени не прикликають. | 6 годуєш нас хлібом сліз і напоюєш нас слізми в міру? | 6 Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого! |
7 бо вони з'їли Якова, а мешкання його опустошили! | 7 Учинив нас суперечкою сусідам нашим, і вороги наші збиткуються [над нами]. | 7 Вони бо Якова пожерли й оселю його зруйнували. | 7 Ти нас поклав як помовку для наших сусідів, і наші вороги покпили з нас. | 7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його. |
8 Не пам'ятай гріхів предківських нам, нехай попередить нас скоро Твоє милосердя, бо ми зовсім ослабли!... | 8 Боже сил! Відроди нас; засяй лицем Твоїм, і врятуємося! | 8 Не згадуй проти нас провин предків; хай прийде небарно нам назустріч твоє милосердя, бо ми вельми нужденні стали. | 8 Господи Боже сил, поверни нас і просвіти твоє лице, і спасемося. | 8 Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали! |
9 Поможи нам, Боже нашого спасіння, ради слави Ймення Твого, і збережи нас, і прости наші гріхи ради Ймення Свого! | 9 Із Єгипту переніс Ти виноградну лозу, прогнав народи і посадив її. | 9 Поможи нам, о Боже нашого спасіння, слави імени твого ради; визволь нас, прости нам гріхи наші імени твого ради. | 9 Ти переніс виноградник з Єгипту, Ти викинув народи і його посадив. | 9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого! |
10 Чого будуть казати погани: Де їхній Бог? Нехай в наших очах між народами стане відомою помста за пролиту кров Твоїх рабів, | 10 Приготував для неї місце і зміцнив коріння її; і вона виповнила землю. | 10 Чому б погани мали говорити: «Де їхній Бог?» Нехай погани перед очима нашими дізнають відплату за пролиту кров слуг твоїх! | 10 Ти йшов перед ним і посадив його коріння, і земля наповнилася. | 10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту! |
11 нехай перед лице Твоє дійде стогін в'язня! За великістю сили рамена Твого збережи на смерть прирокованих! | 11 Гори дістали затінок від неї, і гілки її, мов кедри високі. | 11 Нехай до тебе дійде стогін бранця! Могутністю руки твоєї визволь призначених на смерть! | 11 Покрила гори його тінь і його віття божі кедри. | 11 Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї! |
12 А нашим сусідам верни семикратно на лоно їхнє їхню наругу, якою Тебе зневажали, о Господи! | 12 Вона опустила гілки свої до моря і паростки свої до річки. | 12 І поверни всемеро сусідам нашим у лоно їхній глум, яким, о Господи, глумились над тобою. | 12 Він простягнув свої галузки до моря і свої паростки аж до ріки. | 12 І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи! |
13 А ми, Твій народ і отара Твого пасовиська, будем дякувати Тобі вічно, будем оповідати про славу Твою з роду в рід! | 13 Нащо ж Ти зруйнував паркани її аж так, що обривають її всі, котрі проходять шляхом? | 13 Ми ж твій народ й отара твоєї пастви будемо дякувати тобі повіки і з роду в рід хвалу твою звіщати. | 13 Чому Ти знищив його огорожу і його зривають всі, що дорогою проходять? | 13 Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід. |