1 Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх.1 Провідникові хору. За Ідутуном. Асафа. Псалом.1 Напоумлення Асафа. Уважайте, мій народе, на мій закон, прихиліть ваше ухо до слова моїх уст.1 Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:2 Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні.2 Голос мій до Бога - і я взиваю; голос мій до Бога, щоб міг мене почути.2 Я в притчах відкрию мої уста, вискажу загадки від віку.2 В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.3 Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам,3 Скрутного для мене дня я Господа шукаю; уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи.3 Те, що ми почули і ми пізнали і це нам розповіли наші батьки,3 Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...4 Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив.4 Як я про те згадаю, Боже, - стогну; як розважаю, - млію духом.4 воно не сховалося від їхніх дітей в іншому роді, ті, що звіщали господні хвали і його сили і його подивугідні (діла), які Він зробив.4 Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,5 Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім.5 Очі мої тримаєш у безсонні; тривожуся, і відняло мені мову.5 І Він підняв свідчення в Якові і поклав закон в Ізраїлі, те, що заповів нашим батькам, щоб вони обявили їхнім синам,5 Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:6 Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям,6 Я думаю про дні давні, згадаю про літа споконвічні.6 щоб знав інший рід, сини, що народилися, і встануть і їх сповістять їхнім синам,6 Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?7 Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його,7 Роздумую вночі у моїм серці, я розважаю, і допитується дух мій.7 щоб поклали їхню надію на Бога і не забули діл Бога і шукали його заповідей,7 Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?8 І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові.8 Чи то ж Господь відкине геть навіки й не буде більш прихильним?8 щоб не стали так як їхні батьки поганим родом, що огірчує, родом, що не випрямив своє серце і не довірив Богові свій дух.8 Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.9 Сини Єфремові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви.9 Чи то ж назавжди припиниться його ласка, із роду в рід слово його стане нечинне?9 Сини Ефраїма, що натягали і стріляли з луків, повернулися в день війни.9 Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.10 Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його;10 Чи милосердуватися забув Бог? Чи в гніві замкнув він своє милосердя?10 Не зберегли Божого завіту і не забажали ходити в його законі10 Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,11 Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм.11 Кажу я: «То біль мій, що десниця Всевишнього змінилась.»11 і забули його добродійства і його подивугудні (діла), які Він їм показав,11 Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!12 Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім.12 Пригадую собі діла Господні, пригадую чуда твої днедавні.12 перед їхніми батьками, дивні (діла), які Він зробив в єгипетскій землі, в долині Танеоса.12 Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?13 Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною.13 Роздумую й над усіма ділами твоїми, і міркую над учинками твоїми.13 Він роздер море і провів їх, поставив води наче мішок13 Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,14 І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню.14 Боже! Свята твоя дорога: який бог так великий, як наш Бог?14 і провів їх хмарою в дні і цілу ніч світлом огня.14 Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.15 Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.15 Ти єси Бог, що чуда чинить, ти між народами явив свою потугу.15 Він роздер камінь в пустині і напоїв їх як у великій безодні15 Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки.16 Ти відкупив твоїм раменом народ твій, синів Якова та Йосифа.16 і вивів воду з каменя і звів води наче ріки.16 Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись.
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.17 Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі.17 Води побачили тебе, о Боже, води побачили тебе, і здриглися, навіть безодні затряслися.17 І додали ще грішити проти Нього, огірчили Всевишнього в безводних17 Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!18 Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї;18 З хмар линуло водою, із туч залунав голос, і полетіли твої стріли.18 і випробували Бога в їхніх серцях, щоб просити їжу для їхніх душ,18 З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп.19 І говорили супроти Бога, і сказали: `Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі?`19 Грім твій загуркотів у буревії, блискавки осяяли всю вселенну, здригнулася земля й затремтіла.19 і заговорили проти Бога і сказали: Чи Бог не зможе приготовити стіл в пустині?19 Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.20 Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. `Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму?`20 Твоя дорога через море, стежка твоя через великі води, і слідів твоїх не видно.20 Коли Він вдарив об камінь і поплили води і наводнили потоки, чи й не може дати хліб, чи приготовити стіл свому народові?20 Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.