| 1 Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх. | 1 Провідникові хору. За Ідутуном. Асафа. Псалом. | 1 Напоумлення Асафа. Уважайте, мій народе, на мій закон, прихиліть ваше ухо до слова моїх уст. | 1 Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене. |
2 (77-3) В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена: | 2 Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні. | 2 Голос мій до Бога - і я взиваю; голос мій до Бога, щоб міг мене почути. | 2 Я в притчах відкрию мої уста, вискажу загадки від віку. | 2 В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради. |
3 (77-4) згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села. | 3 Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам, | 3 Скрутного для мене дня я Господа шукаю; уночі я простягаю мої руки безустанку, душа моя зреклась утіхи. | 3 Те, що ми почули і ми пізнали і це нам розповіли наші батьки, | 3 Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом. |
4 (77-5) Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю... | 4 Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив. | 4 Як я про те згадаю, Боже, - стогну; як розважаю, - млію духом. | 4 воно не сховалося від їхніх дітей в іншому роді, ті, що звіщали господні хвали і його сили і його подивугідні (діла), які Він зробив. | 4 Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову. |
5 (77-6) Пригадую я про дні давні, про роки відвічні, | 5 Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім. | 5 Очі мої тримаєш у безсонні; тривожуся, і відняло мені мову. | 5 І Він підняв свідчення в Якові і поклав закон в Ізраїлі, те, що заповів нашим батькам, щоб вони обявили їхнім синам, | 5 Спогадав я днї давні, лїта віків минувших. |
6 (77-7) свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає: | 6 Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям, | 6 Я думаю про дні давні, згадаю про літа споконвічні. | 6 щоб знав інший рід, сини, що народилися, і встануть і їх сповістять їхнім синам, | 6 Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався: |
7 (77-8) Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає? | 7 Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його, | 7 Роздумую вночі у моїм серці, я розважаю, і допитується дух мій. | 7 щоб поклали їхню надію на Бога і не забули діл Бога і шукали його заповідей, | 7 Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї? |
8 (77-9) Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід? | 8 І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові. | 8 Чи то ж Господь відкине геть навіки й не буде більш прихильним? | 8 щоб не стали так як їхні батьки поганим родом, що огірчує, родом, що не випрямив своє серце і не довірив Богові свій дух. | 8 Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід? |
9 (77-10) Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села. | 9 Сини Єфремові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви. | 9 Чи то ж назавжди припиниться його ласка, із роду в рід слово його стане нечинне? | 9 Сини Ефраїма, що натягали і стріляли з луків, повернулися в день війни. | 9 Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє? |
10 (77-11) і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього. | 10 Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його; | 10 Чи милосердуватися забув Бог? Чи в гніві замкнув він своє милосердя? | 10 Не зберегли Божого завіту і не забажали ходити в його законі | 10 Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього, |
11 (77-12) Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна, | 11 Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм. | 11 Кажу я: «То біль мій, що десниця Всевишнього змінилась.» | 11 і забули його добродійства і його подивугудні (діла), які Він їм показав, | 11 Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю; |
12 (77-13) і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім! | 12 Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім. | 12 Пригадую собі діла Господні, пригадую чуда твої днедавні. | 12 перед їхніми батьками, дивні (діла), які Він зробив в єгипетскій землі, в долині Танеоса. | 12 Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх. |
13 (77-14) Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш? | 13 Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною. | 13 Роздумую й над усіма ділами твоїми, і міркую над учинками твоїми. | 13 Він роздер море і провів їх, поставив води наче мішок | 13 Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже? |
14 (77-15) Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами, | 14 І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню. | 14 Боже! Свята твоя дорога: який бог так великий, як наш Бог? | 14 і провів їх хмарою в дні і цілу ніч світлом огня. | 14 Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою. |
15 (77-16) Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села. | 15 Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні. | 15 Ти єси Бог, що чуда чинить, ти між народами явив свою потугу. | 15 Він роздер камінь в пустині і напоїв їх як у великій безодні | 15 Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа. |
16 (77-17) Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні. | 16 Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки. | 16 Ти відкупив твоїм раменом народ твій, синів Якова та Йосифа. | 16 і вивів воду з каменя і звів води наче ріки. | 16 Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись. |
17 (77-18) Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали. | 17 Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі. | 17 Води побачили тебе, о Боже, води побачили тебе, і здриглися, навіть безодні затряслися. | 17 І додали ще грішити проти Нього, огірчили Всевишнього в безводних | 17 Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли. |
18 (77-19) Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля! | 18 Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї; | 18 З хмар линуло водою, із туч залунав голос, і полетіли твої стріли. | 18 і випробували Бога в їхніх серцях, щоб просити їжу для їхніх душ, | 18 З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла. |
19 (77-20) Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. | 19 І говорили супроти Бога, і сказали: `Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі?` | 19 Грім твій загуркотів у буревії, блискавки осяяли всю вселенну, здригнулася земля й затремтіла. | 19 і заговорили проти Бога і сказали: Чи Бог не зможе приготовити стіл в пустині? | 19 Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі. |
20 (77-21) Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона. | 20 Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. `Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму?` | 20 Твоя дорога через море, стежка твоя через великі води, і слідів твоїх не видно. | 20 Коли Він вдарив об камінь і поплили води і наводнили потоки, чи й не може дати хліб, чи приготовити стіл свому народові? | 20 Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона. |