| 1 Диригентові хору. Не погуби. Псалом Асафів. Пісня. | 1 Маскіл. Асафа. Чому відкинув, Боже, нас навіки, палає гнів твій на овець твоєї пастви? | 1 На кінець. Не приведи до зітління. Псалом пісні Асафа. | 1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого? |
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти віддавна набув, про племено спадку Свого, що його Ти був викупив, про ту гору Сіон, що на ній оселився, | 2 Дякуємо Тобі, Боже, дякуємо; звіщається ймення Твоє поруч з дивним діянням Твоїм. | 2 Згадай Твою громаду, яку ти придбав собі віддавна, щоб була коліном, яке відкупив собі в посілість гору Сіон, на котрій ти осівся. | 2 Боже, Тобі визнаватимемося, визнаватимемося і прикличемо твоє імя. | 2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся! |
3 підійми ж Свої стопи до вічних руїн, бо ворог усе зруйнував у святині!... | 3 [Ти сказав: Я] виберу час, [Я] звершу суд справедливо. | 3 Зійди твоїми стопами на руїни відвічні; усе в святині зруйнував ворог. | 3 Я розповім про всі твої подивугідні (діла), коли виберу час. Я праведності суджу. | 3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог. |
4 Ревіли Твої вороги у святині Твоїй, умістили знаки за ознаки свої, | 4 Захитається земля і все, що є живого на ній. Я утверджу стовпи її: | 4 Зарикали противники твої посеред твоїх зборів, поставили там власні стяги як знамено перемоги. | 4 Розтаяла земля і всі, що на ній живуть, я закріпив її стовпи. | 4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена. |
5 виглядало то так, якби хто догори підіймав був сокири в гущавині дерева... | 5 Нагадаю тим, що вдаються до безуму: Не шалійте, і нечестивим – не піднімайте рога! | 5 Неначе той, що в гущавині сокирою махає, | 5 Я сказав тим, що чинять беззаконня: Не чиніть беззаконня, і тим, що грішать: Не підносіть ріг вгору, | 5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса, |
6 А тепер її різьби ураз розбивають вони молотком та сокирами, | 6 Не здіймайте високо рога вашого, і [не] озивайтеся з твердою шиєю, | 6 вони сокирою й молотом на заставки їхні двері забивають. | 6 не підносіть в гору ваш ріг, не говоріть неправедне проти Бога. | 6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його. |
7 Святиню Твою на огонь віддали, оселю Твого Ймення аж дощенту збезчестили... | 7 Бо не зі сходу, і не від заходу, і не з пустелі піднесення; | 7 Твоє святилище вони вогнем пустили, з землею осквернили житло імени твого. | 7 Бо (добро не приходить) ані зі сходу, ані зі заходу, ані з пустинних гір, | 7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого. |
8 Сказали вони в своїм серці: Зруйнуймо їх разом! і спалили в краю всі місця Божих зборів... | 8 Але Бог є суддя; одного принижує, а другого підносить. | 8 Сказали в своїм серці: «Винищмо до ноги їх!» Спалили на землі всі Божі місця зборів! | 8 бо Бог є суддя, цього впокорює і цього вивищує. | 8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї. |
9 Наших ознак ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде... | 9 Бо чаша в руці Господа, вино червоне шумує в ній, змішане уповні, і Він виливає з неї. Навіть 'осад її будуть видушувати і питимуть всі лиходії землі. | 9 Знамен наших не бачимо вже більше, немає більше пророка, і нема між нами того, що знав би, доки так буде. | 9 Бо в руці Господа чаша незмішаного вина повна змішання, і Він звідси схилив туди, лише його осад не спорожнений, питимуть всі грішні землі. | 9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде. |
10 Аж доки, о Боже, гнобитель знущатися буде, зневажатиме ворог навіки ім'я Твоє? | 10 А я буду звіщати вічно, буду співати славу Богові Якова. | 10 Докіль, о Боже, буде глумитися противник? Чи вічно буде ворог хулити твоє ім'я? | 10 Я ж зрадію на віки, співатиму Богові Якова. | 10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє? |
11 Для чого притримуєш руку Свою та правицю Свою? З середини лоня Свого їх понищ! | 11 Усі роги лиходіїв зламаю, і піднесуться роги праведника. | 11 Чому ти відтягаєш твою руку і стримуєш у пазусі твою десницю? | 11 І розібю всі роги грішників, і роги праведного піднімуться вгору. | 11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець! |
12 А Ти, Боже, віддавна мій Цар, Ти чиниш спасіння посеред землі! | | 12 Таж ти, о Боже, - цар мій споконвіку, що дієш серед землі спасіння. | | 12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї. |
13 Розділив Ти був море Своєю потугою, побив голови зміям на водах, | | 13 Ти силою твоєю розділив море, розбив на водах голови драконів. | | 13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських. |
14 Ти левіятанові голову був поторощив, його Ти віддав був на їжу народові пустині, | | 14 Ти розторощив голови Левіятана, дав його морським потворам на поживу, | | 14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї. |
15 Ти був розділив джерело та потік, Ти висушив ріки великі! | | 15 Ти відкрив джерела й потоки, ти висушив вічнотекучі ріки. | | 15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки. |
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце, | | 16 Твій - день і твоя - ніч. Ти сотворив світила й сонце, | | 16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце. |
17 всі границі землі Ти поставив, Ти літо та зиму створив! | | 17 ти встановив усі земні границі, літо й зиму сотворив ти. | | 17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму. |
18 Пам'ятай же про це: ворог знущається з Господа, а народ нерозумний зневажує Ймення Твоє! | | 18 Згадай, як ворог, було, над Господом глумився, і як народ безумний зневажав твоє ім'я. | | 18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє. |
19 Не віддай звірині душі Своєї горлиці, живої Твоїх бідарів не забудь же назавжди! | | 19 Не дай шуліці життя горлички твоєї, життя твоїх убогих не забудь повіки. | | 19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх. |
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темноти землі повні мешкань насилля! | | 20 Поглянь на твій союз, бо темні закутки землі стали кублом, повним насильства. | | 20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства. |
21 Нехай не відходить пригноблений посоромленим, бідний та вбогий нехай прославляють імення Твоє! | | 21 Нехай пригноблений не повернеться стидом прикритий нехай нужденний та вбогий хвалять твоє ім'я. | | 21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє. |
22 Встань же, о Боже, судися за справу Свою, пам'ятай про щоденну наругу Свою від безумного! | | 22 Встань, Боже, відстоюй твою справу, згадай наругу, що завдає тобі щоденно безумний. | | 22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного! |
23 Не забудь же про вереск Своїх ворогів, про галас бунтівників проти Тебе, що завжди зростає! | | 23 Не забудь крику твоїх противників, галасу тих, що повстають на тебе, який іде угору безнастанно. | | 23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця. |