| 1 Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх? | 1 Псалом. Асафа Справді добрий Бог для правих, Господь для чистих серцем! | 1 Напоумлення Асафа. Боже, чому Ти відкинув до кінця, (чому) розгнівався твій гнів на овець твоєї отари? | 1 Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем! |
2 А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої, | 2 Пригадай громаду Твою, [котру] Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився. | 2 А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки. | 2 Згадай твій збір, який Ти придбав від давна. Ти відкупив палицю твого насліддя, це гора Сіон, де Ти в ній поселився. | 2 А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої. |
3 бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних, | 3 Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині. | 3 Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних | 3 Підніми твої руки на їхні гордощі до кінця, на те, що лукаво вчинив ворог в твоїх святих. | 3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних. |
4 бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло, | 4 Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак [наших]. | 4 Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло. | 4 І вихвалялися ті, що Тебе ненавидять, посеред твого празника, поклали знаки, свої знаки, і не пізнали. | 4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване. |
5 на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів. | 5 [Вони] стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев. | 5 Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей. | 5 Наче до горішнього входу, | 5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде. |
6 Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля, | 6 І нині всю різьб'ярську роботу у [скинії] воднораз порушили сокирами і молотками. | 6 Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває. | 6 наче в лісі дерев вирубали сокирами її двері, разом сікачем і каменообробним знаряддям її знищили. | 6 Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх. |
7 вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися, | 7 Спалили вогнем святиню Твою; аж до землі зруйнували житло ймення Твого. | 7 Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця. | 7 Спалили огнем твою святиню, опоганили до землі поселення твого імени. | 7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами. |
8 сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно: | 8 Сказали в серці, своєму: `Винищимо їх назовсім`, – і спалили всі місця зібраннь Божих на землі. | 8 Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують. | 8 Сказали їхні кревні разом в їхньому серці: Ходіть і випалимо з землі всі божі празники. | 8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують. |
9 свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!... | 9 Ознак наших не бачимо, немає вже жодного пророка, і немає з нами того, хто знав би, аж доки [так буде]. | 9 Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють. | 9 Ми не побачили наших знамен, вже немає пророка, і Він нас більше не пізнає. | 9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю. |
10 Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду | 10 Доки, Боже, буде обмовляти ворог! Чи вічно буде зневажати супротивник ймення Твоє? | 10 Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках! | 10 Доки, Боже, ворог погорджуватиме, ворог роздражнюватиме твоє імя до кінця? | 10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком. |
11 та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість, | 11 Нащо відхиляєш руку Твою і правицю Твою? Із осердя лона Твого завдай [їм] урази. | 11 І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?» | 11 Чому Ти відвертаєш твою руку і твою правицю з посеред твого лона до кінця? | 11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього? |
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє? | 12 Боже, Царю мій од віку, що чинить порятунок серед землі! | 12 Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство. | 12 А Бог наш цар з перед віку, зробив спасіння посеред землі. | 12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва. |
13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої, | 13 Ти розділив силою Твоєю море, Ти понівечив голови драконам у воді. | 13 Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки? | 13 Ти скріпив море в твоїй силі, Ти в воді знищив голови зміїв. | 13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї, |
14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний... | 14 Ти потрощив голови левіятанові, віддав його людям пустелі на харчі. | 14 Увесь день зносив побої, і докори - щоранку? | 14 Ти розторощив голови змія, Ти дав його в їжу етіопським народам. | 14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару. |
15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх. | 15 Ти добувся джерела і струмка, Ти висушив могутні ріки. | 15 Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник. | 15 Ти роздер джерела і потоки, Ти висушив ріки Ітама. | 15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх. |
16 і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх, | 16 Твій день і Твоя ніч. Ти утворив світло і сонце. | 16 І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був - той труд - для мене. | 16 Твій є день, і твоя є ніч, Ти зробив світіння і сонце. | 16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця. |
17 аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив: | 17 Ти позначив усі рубежі землі й зиму і літо започаткував. | 17 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає. | 17 Ти створив всі околиці землі. Літо і весну, Ти їх зліпив. | 17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх. |
18 направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх! | 18 Пригадай же: ворог обмовляє Господа, і люди безумні зневажають ім'я Твоє. | 18 Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну. | 18 Згадай це. Ворог зневажив Господа, і безумний нарід роздразнив твоє імя. | 18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль. |
19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів! | 19 Не віддай звірині нечестивих душу горлиці Твоєї; зібрання вбогих Твоїх не забудь назавжди. | 19 Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху! | 19 Не віддай звірам душу, що Тобі визнається, не забудь до кінця душі твоїх бідних. | 19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування. |
20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні! | 20 Поглянь на Свій заповіт; бо виповнилися всі морочні місця землі оселями насильства. | 20 Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш. | 20 Поглянь на твій завіт, бо затемнені землі наповнилися беззаконними домами. | 20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх. |
21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле, | 21 Нехай же не повернеться пригнічений осоромленим; жебрак і вбогий нехай вихваляють ймення Твоє. | 21 І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені. | 21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний і вбогий вихвалятимуть твоє імя. | 21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене, |
22 а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!... | 22 Постань, Боже, захисти справу Твою, пригадай щоденну обмову на Тебе від безумного; | 22 Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою. | 22 Встань, Боже, суди твій суд. Згадай твої зневаги від безумного цілий день. | 22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою. |
23 Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю, | 23 Не забудь погуку ворогів Твоїх; голос повсталих супроти Тебе наростає невпинно. | 23 Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку. | 23 Не забудь голос тих, що моляться до Тебе. Гордість тих, що Тебе ненавидять, піднялася постійно до Тебе. | 23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку. |
24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене! | | 24 Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу. | | 24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу. |
25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого! | | 25 Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу. | | 25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї. |
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки, | | 26 Тіло моє і моє серце знемагають; Бог - скеля мого серця і повіки моя доля. | | 26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки. |
27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе! | | 27 Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе. | | 27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе. |
28 А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини! | | 28 А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його. | | 28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої. |