1 Нащо, Боже, відкинув нас назавжди? Вибухнув гнів Твій на овечок пасовищ Твоїх?1 Псалом. Асафа Справді добрий Бог для правих, Господь для чистих серцем!1 Напоумлення Асафа. Боже, чому Ти відкинув до кінця, (чому) розгнівався твій гнів на овець твоєї отари?1 Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!
2 А я, мало не послизнулися ноги мої, мало не посковзнулися стопи мої,2 Пригадай громаду Твою, [котру] Ти надбав здавна, жезло Твого спадку, – оцю гору Сіон, на котрій Ти оселився.2 А в мене сливе захитались ноги, майже схибили мої кроки.2 Згадай твій збір, який Ти придбав від давна. Ти відкупив палицю твого насліддя, це гора Сіон, де Ти в ній поселився.2 А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.
3 бо лихим я завидував, бачивши спокій безбожних,3 Підійди ж ступнями Твоїми до вічних руїн; все зруйнував ворог навіть у святині.3 Бо я заздрив несправедливим, дивившись на щасливу долю грішних3 Підніми твої руки на їхні гордощі до кінця, на те, що лукаво вчинив ворог в твоїх святих.3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.
4 бо не мають страждання до смерти своєї, і здорове їхнє тіло,4 Ревуть вороги Твої серед зібраннь Твоїх; поставили знаки свої замість ознак [наших].4 Вони бо мук не знають, ціле й гладке в них тіло.4 І вихвалялися ті, що Тебе ненавидять, посеред твого празника, поклали знаки, свої знаки, і не пізнали.4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.
5 на людській роботі нема їх, і разом із іншими людьми не зазнають вони вдарів.5 [Вони] стали як ті, що піднімають сокиру в гущавині дерев.5 Вони не знають людських злиднів, і їх не б'ють, як простих людей.5 Наче до горішнього входу,5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.
6 Тому то пиха їхню шию оздоблює, зодягає їх шата насилля,6 І нині всю різьб'ярську роботу у [скинії] воднораз порушили сокирами і молотками.6 Тому й гордість у них, немов нашийник, насильство їх, немов одежа, покриває.6 наче в лісі дерев вирубали сокирами її двері, разом сікачем і каменообробним знаряддям її знищили.6 Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.
7 вилазять їм очі від жиру, бажання їхнього серця збулися,7 Спалили вогнем святиню Твою; аж до землі зруйнували житло ймення Твого.7 Від жиру очі їхні наверх вилазять, а вигадки їхні так і переливаються з серця.7 Спалили огнем твою святиню, опоганили до землі поселення твого імени.7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.
8 сміються й злосливо говорять про утиск, говорять бундючно:8 Сказали в серці, своєму: `Винищимо їх назовсім`, – і спалили всі місця зібраннь Божих на землі.8 Вони глузують і говорять злісно, бундючно гнетом загрожують.8 Сказали їхні кревні разом в їхньому серці: Ходіть і випалимо з землі всі божі празники.8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.
9 свої уста до неба підносять, а їхній язик по землі походжає!...9 Ознак наших не бачимо, немає вже жодного пророка, і немає з нами того, хто знав би, аж доки [так буде].9 Уста свої спрямовують проти неба, своїм язиком по землі ширяють.9 Ми не побачили наших знамен, вже немає пророка, і Він нас більше не пізнає.9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.
10 Тому то туди Його люди звертаються, і щедро беруть собі воду10 Доки, Боже, буде обмовляти ворог! Чи вічно буде зневажати супротивник ймення Твоє?10 Отак за собою тягнуть народ мій і розкошують у достатках!10 Доки, Боже, ворог погорджуватиме, ворог роздражнюватиме твоє імя до кінця?10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.
11 та й кажуть: Хіба Бог те знає, і чи має Всевишній відомість,11 Нащо відхиляєш руку Твою і правицю Твою? Із осердя лона Твого завдай [їм] урази.11 І кажуть: «Як Бог може знати? Чи ж є знання у Всевишнього?»11 Чому Ти відвертаєш твою руку і твою правицю з посеред твого лона до кінця?11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?
12 як он ті безбожні й безпечні на світі збільшили багатство своє?12 Боже, Царю мій од віку, що чинить порятунок серед землі!12 Ось вони, оті грішники, завжди безпечні, вони вбиваються в багатство.12 А Бог наш цар з перед віку, зробив спасіння посеред землі.12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.
13 Направду, надармо очистив я серце своє, і в невинності вимив руки свої,13 Ти розділив силою Твоєю море, Ти понівечив голови драконам у воді.13 Чи ж я даремне беріг чистим моє серце,: невинності умивав мої руки?13 Ти скріпив море в твоїй силі, Ти в воді знищив голови зміїв.13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,
14 і ввесь день я побитий, і щоранку покараний...14 Ти потрощив голови левіятанові, віддав його людям пустелі на харчі.14 Увесь день зносив побої, і докори - щоранку?14 Ти розторощив голови змія, Ти дав його в їжу етіопським народам.14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.
15 Коли б я сказав: Буду так говорить, як вони, то спроневірився б я поколінню синів Твоїх.15 Ти добувся джерела і струмка, Ти висушив могутні ріки.15 Якби я сам до себе мовив: «Так, як вони, я буду говорити», -то родові дітей твоїх був би я зрадник.15 Ти роздер джерела і потоки, Ти висушив ріки Ітама.15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.
16 і роздумував я, щоб пізнати оте, та трудне воно в очах моїх,16 Твій день і Твоя ніч. Ти утворив світло і сонце.16 І почав я міркувати, щоб те збагнути, але важкий він був - той труд - для мене.16 Твій є день, і твоя є ніч, Ти зробив світіння і сонце.16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.
17 аж прийшов я в Божу святиню, і кінець їхній побачив:17 Ти позначив усі рубежі землі й зиму і літо започаткував.17 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу, Не збагнув долю, що на них чекає.17 Ти створив всі околиці землі. Літо і весну, Ти їх зліпив.17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.
18 направду, Ти їх на слизькому поставив, на спустошення кинув Ти їх!18 Пригадай же: ворог обмовляє Господа, і люди безумні зневажають ім'я Твоє.18 Дійсно, ставиш їх на слизькому, валиш їх у руїну.18 Згадай це. Ворог зневажив Господа, і безумний нарід роздразнив твоє імя.18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.
19 Як вони в одній хвилі спустошені, згинули, пощезали від страхів!19 Не віддай звірині нечестивих душу горлиці Твоєї; зібрання вбогих Твоїх не забудь назавжди.19 Як притьмом зійшли вони нінащо, зникли, пропали від жахливого страху!19 Не віддай звірам душу, що Тобі визнається, не забудь до кінця душі твоїх бідних.19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.
20 Немов сном по обудженні, Господи, образом їхнім погордиш, мов сном по обудженні!20 Поглянь на Свій заповіт; бо виповнилися всі морочні місця землі оселями насильства.20 Неначе сном, коли хтось пробудився, так, уставши, Господи, ти їхньою подобою нехтуєш.20 Поглянь на твій завіт, бо затемнені землі наповнилися беззаконними домами.20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.
21 Бо болить моє серце, і в нутрі моїм коле,21 Нехай же не повернеться пригнічений осоромленим; жебрак і вбогий нехай вихваляють ймення Твоє.21 І серце в мене хвилювалось, нирки були пробиті в мені.21 Хай упокорений не повернеться засоромленим. Бідний і вбогий вихвалятимуть твоє імя.21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,
22 а я немов бидло й не знаю, я перед Тобою худобою став!...22 Постань, Боже, захисти справу Твою, пригадай щоденну обмову на Тебе від безумного;22 Я був дурний тоді і неук, немов тварина, був перед тобою.22 Встань, Боже, суди твій суд. Згадай твої зневаги від безумного цілий день.22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.
23 Та я завжди з Тобою, Ти держиш мене за правицю,23 Не забудь погуку ворогів Твоїх; голос повсталих супроти Тебе наростає невпинно.23 Але я завжди був з тобою: ти взяв мене за праву руку.23 Не забудь голос тих, що моляться до Тебе. Гордість тих, що Тебе ненавидять, піднялася постійно до Тебе.23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.
24 Ти Своєю порадою водиш мене, і потому до слави Ти візьмеш мене!24 Ти радою твоєю мене вестимеш, і потім приймеш мене у славу.24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.
25 Хто є мені на небесах, окрім Тебе? А я при Тобі на землі не бажаю нічого!25 Кого, крім тебе, мав я на небі? І коли я з тобою, нічого на землі не хочу.25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.
26 Гине тіло моє й моє серце, та Бог скеля серця мого й моя доля навіки,26 Тіло моє і моє серце знемагають; Бог - скеля мого серця і повіки моя доля.26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.
27 бо погинуть ось ті, хто бокує від Тебе, понищиш Ти кожного, хто відступить від Тебе!27 Бо ось загинуть ті, що віддаляються від тебе. Ти нищиш кожного, що блудить геть від тебе.27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.
28 А я, близькість Бога для мене добро, на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!28 А мені благо - близько Бога бути і покладати моє прибіжище в Господі Бозі, щоб розповісти про всі діла його.28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.