1 Коли Я лікую Ізраїля, то виявляю гріх Єфремів та зло Самарії, бо роблять вони неправдиве, і злодій приходить, грабує на вулиці банда. | 1 Коли Я уздоровлював Ізраїля, виявилася неправда Єфрема і злочини Самарії; бо вони вчиняють брехливо; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях. | 1 Як я хотів Ізраїля лікувати, виявилась провина Ефраїма й злоба Самарії; вони бо брехню чинять; злодій вдирається до хати, а розбишак ватага грабує ззовні. | 1 коли Я лікував Ізраїль. І відкриється неправедність Ефраїма і злоба Самарії, бо вони чинили брехню. І злодій до нього ввійде рабуючи, злодій в своїй дорозі, | 1 Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях. |
2 І не думають в серці своєму, що Я пам'ятаю про все їхнє зло. Тепер їхні вчинки ось їх оточили і перед обличчям Моїм поставали. | 2 І не вдаються до помислів у своєму серці, що Я пам'ятаю всі злочини їхні; тепер оточують їх справи їхні і вони – перед лицем Моїм. | 2 Вони ж у серцях своїх не кажуть, що я пригадую усю їхню злобу. Тепер їх обгорнули навкруги їхні власні злі вчинки, - вони перед обличчям у мене. | 2 щоб співати разом як співаки своїм серцем. Я згадав всі їхні злоби. Тепер їх окружили їхні затії, вони були перед моїм лицем. | 2 Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене. |
3 Вони злістю своєю втішають царя, а своїми обманами зверхників. | 3 Лиходійством своїм вони звеселяють царя і облудою своєю – князів. | 3 Вони своєю злістю царя розвеселяють, - князів обманами своїми. | 3 В їхніх злах вони розвеселили царів і в їхніх неправдах володарів. | 3 Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв. |
4 Усі вони чинять перелюб, мов піч, яку пекар розпалює, що напалювати перестає, як тісто замісить та вкисне воно. | 4 Усі вони палають перелюбом, як піч, котру пекар розпалює і перестає підкидати дров, коли замісить тісто і воно вкисне. | 4 Всі вони перелюбці, як піч, розпалена пекарем, який перестає підкладати до вогню, коли замісить тісто, доки воно не вкисне. | 4 Всі чужоложники як горіюча піч щоб печенню спечи полумям, від замішання лою, аж доки воно не вкисне. | 4 Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне. |
5 У святковий день нашого царя похворіли князі від жару вина, і він простяг до насмішників руку свою. | 5 День нашого царя! [Говорять ] князі, розпалені до хворобливого стану вином, а він простягає руку свою до блюзнірів. | 5 У день нашого царя князі палким вином зробили його хворим, він простягає свою руку разом із глузливцями. | 5 Дні наших царів. Володарі почали злоститися від вина, він простягнув свою руку з поганцями. | 5 День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників. |
6 Бо їхнє нутро, як піч, у них палає їхнє серце: всю ніч спить їхній гнів, а на ранок горить, як палючий огонь. | 6 Бо вони підступністю своєю витворюють серце схожим на піч: пекар їхній спить цілу ніч, а вранці вона горить, мов палаючий вогонь. | 6 Бо серце їхнє, неначе піч, палає при їхній змові; їхній гнів усю ніч дрімає, а вранці горить палаючим вогнем. | 6 Томущо їхні серця розгорілися наче піч коли вони лютують, цілу ніч Ефраїм сповнився сном, вранці загорівся був як полумінь огня. | 6 Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем. |
7 Вони всі гарячі, як піч, і суддів своїх пожирають. Усі царі їхні попадали, між ними нікого нема, хто б кликав до Мене. | 7 Усі вони розжарені, як піч, і пожирають суддів своїх; всі царі їхні падають, і ніхто з них не озивається до Мене. | 7 Усі вони, мов піч, розгарячились, і пожирають своїх суддів. Усі царі їхні впали, ані один з них мене не взиває. | 7 Всі загрілися як піч і пожерли їхніх суддів. Всі їхні царі впали, не було в них того, хто закликав до Мене. | 7 Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене. |
8 Змішався Єфрем із народами, Єфрем став млинцем, що печеться неперевернений. | 8 Єфрем змішався з народами, Єфрем став, наче корж неперевернутий. | 8 Ефраїм? Таж він з народами змішався; Ефраїм став, мов паляниця не обертана. | 8 Ефраїм він замішався в народах, Ефраїм став пляцком, що не обертається. | 8 Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився. |
9 Його силу чужі пожирають, та про те він не знає, вже й волосся посивіло в нього, а того він не знає. | 9 Чужі пожирали силу його, – а він не помічав; сивина обсіла його, а він не знає. | 9 Чужинці поїдають його силу, а він того й не знає. На ньому вже посивіло волосся, а він того й не знає. | 9 Чужі пожерли його силу, а він не взнав. І в нього виступили сиві волоски, і він не взнав. | 9 Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить. |
10 І гордість Ізраїля свідчить на нього, і до Господа, Бога свого вони не вертаються, і не шукають Його у всім цім. | 10 І гордощі Ізраїля поглумлені на очах їхніх, – а вони все одно не навернулися до Господа Бога свого і не шукали Його. | 10 Гордість Ізраїля свідкує проти нього, але вони не повертаються до Господа, Бога свого, і неуважні на все те, його не шукають. | 10 І впокорена буде гордість Ізраїля перед його лицем, і вони не повернулися до їхнього Господа Бога і не пошукали Його в цьому всьому. | 10 Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його. |
11 А Єфрем став, як голуб, нерозумний, немудрий: закликають в Єгипет, а йдуть в Асирію. | 11 І став Єфрем, мов голуб-глупак, без серця: кличуть до єгиптян, а йдуть до Асирії. | 11 Ефраїм став, мов та голубка проста, нерозумна: кличе Єгипет, іде в Асирію. | 11 І Ефраїм був як нерозумна голубка, що не має серця. Він прикликав Єгипет і вони пішли до ассирійців. | 11 Ефраїм - немов той голуб безглуздий; кличе Египтян, ійде в Ассирию. |
12 Як підуть вони, розтягну Свою сітку над ними, стягну їх додолу, мов птаство небесне, за злобою їхньою Я їх караю. | 12 Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних поскидаю їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє. | 12 Куди б вони не йшли, я мою сіть на них закину, зведу їх наниз, мов птаство піднебесне; я їх скараю за їхню злобу. | 12 Так як ідуть, Я накину на них мою сіть. Так як птахів неба зведу їх, напоумлю їх в слуху їхньої скорботи. | 12 Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою; мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада. |
13 Горе їм, бо від Мене вони відійшли, погуба на них, бо повстали вони проти Мене! Хоч Я викупив їх, та вони проти Мене говорять неправду. | 13 Горе їм, що вони ухилилися від Мене; загибель їм, що вони відпали од Мене! Я рятував їх, а вони лжу виповідали на Мене. | 13 Горе їм, бо утекли від мене; погибіль їм, бо вони проти мене збунтувались. Я визволив би їх, та вони брехні говорять проти мене. | 13 Горе їм, бо вони відійшли від Мене. Вони нещасні, бо були нечесні супроти Мене. А Я їх визволив, вони ж сказали проти Мене брехню. | 13 Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене. |
14 І вони в своїм серці не кличуть до Мене, як виють на ложах своїх, точать сварку за хліб та вино, і відступають від Мене. | 14 І не прикликали Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються заради хліба і вина, а від Мене віддаляються. | 14 Вони до мене не взивають своїм серцем, хоч і голосять на своїх постелях. Надрізують себе з-за пшениці й мусту, бунтують проти мене. | 14 І не закричали до Мене їхні серця, але лиш кричали на їхніх ліжках. За пшеницю і вино кроїлися. Вони були Мною напоумлені, | 14 Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх; горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять. |
15 А Я їх картав, їхні рамена зміцняв, а вони зло на Мене задумують... | 15 Я напучував [їх ] і зміцнював рамена їхні, а вони змовлялися на лихе супроти Мене. | 15 Хоч я вправляв, скріпляв їх руки, та вони зло видумували проти мене. | 15 і Я скріпив їхні руки, і вони на Мене задумували зло. | 15 Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене. |
16 Вони навертаються, та не до Всевишнього, стали, немов той обманливий лук... Упадуть від меча їхні князі за гордість свого язика, це їхня наруга в єгипетськім краї! | 16 Вони зверталися, але не до Всевишнього, стали – як зрадливий лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміховиськом над ними в краю єгипетському. | 16 Вони повертаються, але не вгору, і стали, мов той лук зрадливий. Поляжуть від меча князі їхні з-за язика свого пихатого: це буде насміхом над ними в Єгипетському краю. | 16 Повернулися до нічого, стали наче натягнений лук. Їхні володарі впадуть від меча через ненапоумленість їхнього язика. Це їхня гидота в єгипетскій землі. | 16 Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний; поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий; се буде насьміхом над ними в землї Египецькій. |