1 Слово, що було до Єремії від Господа, говорячи: | 1 Слово, котре було до Єремії від Господа: | 1 Слово, що надійшло до Єремії від Господа: | 1 Послухайте господне слово, вся Юдея. | 1 Слово, що надійшло до Еремії від Господа: |
2 Стань у брамі Господнього дому, і прокажеш там слово оце та промовиш: Послухайте слово Господнє, ввесь Юдо, що ходите брамами цими вклонятися Господу. | 2 Стань у брамі дому Господнього і проголоси там це слово і скажи: Слухайте слово Господнє, всі Юдеї, що входите цією брамою на поклоніння Господові. | 2 «Стань у дверях дому Господнього і промов там оце слово, скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всі юдеї, що входите в ці двері поклонитись Господеві!» | 2 Так говорить Господь Бог Ізраїля: Випряміть ваші дороги і ваші задуми, і поселю вас на цьому місці. | 2 Увійди в двері дому Господнього й промов там оце слово, й скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всї Юдеї, що ввіходите в цї двері поклонитись Господеві. |
3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Поправте дороги свої й свої вчинки, й Я зроблю, що ви житимете на цім місці! | 3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Вирівняйте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці | 3 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Направте путі ваші й ваші вчинки, і я дам вам жити на цьому місці. | 3 Не надійтеся на самих себе на брехливі слова, бо зовсім не принесуть вам користи ті, що кажуть: Храм господний, храм господний. | 3 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Направте путї ваши і вчинки ваші, тодї дам я вам жити на сьому займищі. |
4 Не надійтесь собі на слова неправдиві, щоб казати: Храм Господній, храм Господній, храм Господній отут! | 4 Не сподівайтеся на облудні слова: тут храм Господній, храм Господній, храм Господній. | 4 Не покладайтесь на слова оманні, а саме: Храм Господній! Храм Господній! Храм Господній! | 4 Бо якщо випрямлюючи випрямите ваші дороги і ваші задуми і чинячи зробите суд між чоловіком і між його ближнім | 4 Не покладайте надїї тілько в лестивих словах: `Храм Господень, храм Господень, храм Господень!` |
5 Бо якщо ви насправді поправите ваші дороги та ваші діла, якщо один одному будете справді чинити справедливо, | 5 Та коли цілком вирівняєте шляхи ваші, якщо будете справедливо чинити суд між чоловіком і позивачем його, | 5 Бо як ви цілковито направите путі ваші й учинки ваші, як будете чинити праведний суд мій між собою; | 5 і не пригнобите приходька і сироту і вдову і не пролиєте невинну кров на цьому місці і не підете за чужими богами вам на зло, | 5 Бо тілько тодї, як цїлком поправите путї ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником, |
6 не будете тиснути чужинця, сироту та вдову, не будете лити невинної крови на місці цьому, і за іншими богами вслід не підете собі на біду, | 6 Не будете пригнічувати чужинця, сироти і вдови, і не проливатимете безневинної крови на місці цьому, і не підете слідом за іншими богами собі на лихо, – | 6 чужинця, сироту й удову не утискатимете, безвинної крови не проливатимете на цьому місці, й за чужими богами не ходитимете, собі на лихо, | 6 і поселю вас на цьому місці в землі, яку Я дав вашим батькам від віку і аж до віку. | 6 Не тїснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місцї й не ходити мете слїдом за чужими богами собі на лихо, |
7 то зроблю, що ви пробуватимете на цім місці, у Краю, що його дав Я вашим батькам відвіку навіки! | 7 То я залишу вас жити на цьому місці, на цій землі, котру дав батькам вашим від роду й до роду. | 7 тоді я дам вам жити на цьому місці, на землі, що я приділив батькам вашим на вічні віки. | 7 Якщо ж ви поклали надію на обманливі слова, не принесе собі ніякої користі, | 7 Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землї, що надїлив отцям вашим од роду та й до роду. |
8 Ось собі ви надієтеся на слова неправдиві, які не допоможуть: | 8 Ось, ви сподіваєтеся на облудні слова, котрі не принесуть вам користі. | 8 Ось ви покладаєтесь на слова оманні, але воно вам не допоможе! | 8 і крадете і вбиваєте і чужоложите і кленетеся на неправедне і приносите ладан Ваалові і йдете за чужими богами, яких ви не знаєте, щоб зле вам було, | 8 Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам нїякого пожитку. |
9 Чи ви будете красти, вбивати й перелюб чинити, і присягати фальшиво, й кадити Ваалові, і ходити за іншими богами, яких ви не знаєте, | 9 Як! Ви крадете, убиваєте і перелюб чините, і присягаєтеся лукаво, і кадите Ваалові, і ходите слідом за іншими богами, котрих ви не знаєте, | 9 Як то? Ви крадете, вбиваєте, чужоложите, кривоприсягаете, кадите перед Ваалом, бігаєте слідом за чужими богами, що їх не знали, | 9 і прийшли і стали переді Мною в домі, де прикликується на ньому моє імя, і ви сказали: Ми стрималися, щоб не робити ці всі гидоти, | 9 Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слїдом за чужими богами, що їх не знаєте, |
10 а потім ви прийдете й станете перед обличчям Моїм у цім домі, що зветься Ім'ям Моїм, і скажете: Урятовані ми, щоб чинити гидоти всі ці? | 10 І потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, що носить ймення Моє, і кажете: Ми врятовані, щоб надалі чинити всю оту мерзоту. | 10 а так приходите й стаєте передо мною в цьому домі, що носить моє ім'я, та й говорите: Ми у безпеці! - лише щоб далі коїти всі ці гидоти? | 10 чи мій дім, де прикликається там на ньому моє імя перед вами, печера розбійників? І ось Я побачив, говорить Господь. | 10 А тодї йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: `Ми спасені,` хоч вперед коїли всї ті гидоти. |
11 Чи вертепом розбійників став оцей дім, що Ім'я Моє кличеться в ньому, на ваших очах? І Я оце бачу, говорить Господь... | 11 Чи не став вертепом розбійників в очах ваших цей дім, що носить ймення Моє? Ось, Я бачив це, говорить Господь. | 11 Чи не зробився в очах ваших дім цей, що носить ім'я моє, вертепом розбишак? Ось я, сам я це бачив, - слово Господнє! | 11 Бо підете до мого місця, що в Сило, де Я раніше там поселив моє імя, і побачите, що Я зробив йому від лиця зла мого народу Ізраїля. | 11 Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дом сей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь. |
12 Бо підіть но до місця Мого, що в Шіло, де Я спочатку вчинив був перебування для Ймення Свого, і побачите, що вчинив Я йому через лукавство Мого народу Ізраїлевого... | 12 Підіть же на місце Моє в Шіло, де Я раніше призначив перебувати йменню Моєму, і подивіться, що вчинив Я з ним за нечестя народу Мого, Ізраїля. | 12 Підіть лишень до мого житла, що в Шіло, де я спочатку оселив був моє ім'я, та й подивітесь, що я вчинив з ним за ледарство мого народу Ізраїля. | 12 І тепер томущо ви зробили всі ці діла, і Я заговорив до вас і ви Мене не послухали, і Я покликав вас і ви не відповіли, | 12 Ійдїте ж до місця мого в Сило, де я у давні часи призначив пробуток іменні мойму, та й подивітесь, що вдїяв я йому за ледарство людей моїх, Ізраїля. |
13 Тепер же за те, що ви робите всі оці вчинки, говорить Господь, і що Я говорив був до вас, промовляючи пильно, але ви не слухали, і кликав Я вас, та ви не відказали, | 13 І нині, через те, що ви вдаєтеся до цих справ, говорить Господь, і Я говорив вам з досвітку, а ви не дослухалися, і кликав вас, а ви не відповідали, | 13 Тож і тепер - за те, що ви допускались усіх тих учинків, - слово Господнє,- хоч і говорив я до вас раз-по-раз, часто, та ви не послухали, хоч закликав я до вас, та ви не озвались, - | 13 і зроблю з домом, де прикликується на ньому моє імя, на який ви поклали надію на нього, і з місцем, яке Я дав вам і вашим батькам, так як Я зробив з Сило. | 13 От і нинї, за те ж саме, що коїте таке ж беззаконство, говорить Господь, і хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались, - |
14 то зроблю цьому домові, що кликалось в ньому Ім'я Моє, що на нього надієтесь ви, і місцю цьому, що Я дав його вам та вашим батькам, так само, як Я був зробив для Шіло, | 14 То Я так само вчиню з домом [цим], що носить ймення Моє, на якого ви покладаєтеся, і з місцем, котре Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Шіло. | 14 учиню так само з цим домом, що носить моє ім'я і що ви на нього покладаєтесь, та й з тим місцем, що я дав вам і батькам вашим, як учинив з Шіло. | 14 І відкину вас від мого лиця, так як Я відкинув ваших братів все насіння Ефраїма. | 14 Вчиню так само з сим домом, що його названо моїм імям, і що на його вповаєте, та й з тим місцем, що надїлив вам і вашим отцям, - як учинив із Силомом. |
15 і відкину Я вас від обличчя Свого, як відкинув усіх ваших братів, усе насіння Єфремове!... | 15 І відкину вас від обличчя Мого, як відкинув усіх братів ваших, все насіння Єфремове. | 15 Я вас відкину з-перед мого обличчя, як був відкинув усіх братів ваших, саме - усе потомство Ефраїма. | 15 І ти не молися за цей нарід і не роби себе гідним за них молитися, і не молися і не приходи до Мене за них, бо не вислухаю. | 15 І відопхну вас ізперед мене, як відопхнув браттє ваше, усе потомство Ефраїмове. |
16 А ти не молись за народ цей, і благання й молитви за них не здіймай, і Мене не проси, бо не вислухаю Я тебе! | 16 А ти не проси за цей народ і не піднось за них молитви і благання, і не заступайся за них переді Мною, бо Я не почую тебе. | 16 Ти, отже, не заступайся за народ цей, не благай і не молися за них ревно, не наполягай на мене, бо я не вислухаю тебе. | 16 Чи не бачиш, що вони роблять в містах Юди і на дорогах Єрусалиму? | 16 Ти ж не благай мене за сих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе. |
17 Хіба ти не бачиш, що роблять вони в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму: | 17 Чи не бачиш, чим вони займаються в містах Юдейських і на вулицях Єрусалиму? | 17 Хіба не бачиш сам, що вони коять по містах Юдеї, по вулицях Єрусалиму? | 17 Їхні сини збирають дрова, і їхні батьки палять огонь, і їхні жінки місять тісто, щоб зробити тістечка для небесного війська і полили поливання чужим богам, щоб Мене прогнівити. | 17 Хиба не бачиш сам, що вони коять по городах Юдиних й по улицях Ерусалимських? |
18 Діти дрова збирають, а батьки розкладають огонь, жінки ж місять тісто, щоб спекти калачів тих жертовних небесній цариці, і ллють литі жертви для інших богів, на досаду Мені... | 18 Діти збирають дрова, а батьки розпалюють вогнища, і жінки місять тісто, щоб ліпити пироги для богині неба і звершувати поливання іншим богам, щоб засмутити Мене. | 18 Діти збирають дрова, а батьки запалюють вогонь; жінки ж місять тісто, щоб напекти медяників небесній цариці та возлити ливні жертви чужим богам, щоб мене ображати. | 18 Чи вони Мене розгнівують? Говорить Господь. Чи не себе самих, щоб завстидалися їхні лиця? | 18 Дїтвора збірає дрова, а батьки запалюють огонь, жіноцтво ж замішує тїсто, щоб напекти пирожків небесній царицї та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду менї. |
19 Та хіба ображають Мене, говорить Господь? Хіба не себе самих, щоб сором покрив їхні обличчя? | 19 Але чи Мене вони засмучують? – говорить Господь; чи не себе самих на власний сором? | 19 Та чи ж мені вони допікають, -слово Господнє, - а не самим собі на свій же власний сором?» | 19 Через це так говорить Господь: Ось гнів і моя лють лиється на це місце і на людей і на скотину і на всяке дерево поля і на плоди землі, і запалиться і не згасне. | 19 Та чи менї ж вони допікають, говорить Господь, - а не самим собі на свій сором? |
20 Тому Господь Бог промовляє отак: Ось ллється Мій гнів і Моя лють на це місце, на людину й худобу, і на польові дерева та на земні плоди, і палатиме він, і не згасне! | 20 А тому так говорить Господь Бог: Ось, виливається гнів Мій і лють Моя на це місце, на людей, на худобу, і на дерева польові, і на плоди землі, і спалахне і не загасне. | 20 Тим то так говорить Господь Бог: «Ось виллється мій гнів і моє обурення на це місце, на людей і на скотину, на польові дерева й на плоди землі, і загориться та й не згасне.» | 20 Так говорить Господь: Ваші всепалення зберіть з вашими жертвами і їжте мясо. | 20 Тим то ось як говорить Господь Бог: Оце виливається гнїв мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне. |
21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Додайте свої цілопалення до жертов ваших, і їжте м'ясо, | 21 Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Усеспалення ваші долучайте до пожертв ваших і їжте м'ясо; | 21 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: «Додавайте всепалення ваші до ваших жертв і їжте м'ясо; | 21 Бо Я не сказав до ваших батьків і Я не заповів їм в дні, в якому Я їх вивів з єгипетскої землі, про цілопалення і жертви. | 21 Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Прибавляйте собі всепалення ваші до кожної жертви вашої, та й їжте мясиво її; |
22 бо Я не говорив батькам вашим, і не наказував їм того дня, як виводив їх із краю єгипетського, про справи цілопалення й жертви. | 22 Тому що батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді того дня, котрого Я вивів їх із Єгипетського краю, про всеспалення і пожертви; | 22 бо я не говорив і не заповідав батькам вашим про всепалення, жертву, в той день, як я виводив їх з Єгипту, | 22 Але Я тільки заповів їм це слово, кажучи: Послухайте мій голос, і буду вам за Бога, і ви будете Мені за нарід. І підете в усіх моїх дорогах, які лиш Я вам заповідаю, щоб вам було добре. | 22 Я бо не говорив і не заповідав отцям вашим про всепаленнє й жертву, як виводив їх із Египту, |
23 Бо лиш справу оцю Я звелів їм, говорячи: Слухайтеся Мого голосу, і Я буду вам Богом, а ви будете народом Моїм, і ходіть усією дорогою, про яку накажу вам, щоб вам було добре. | 23 Але таку заповідь дав їм: Дослухайтеся до голосу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть по тих шляхах, котрі Я заповідаю вам, щоб вам добре було. | 23 лише дав їм таку заповідь: Слухайте мій голос, бо я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми. Ходіте кожною дорогою, що я вам вказую, щоб вам було добре. | 23 І вони не послухалися Мене, і не приклали їхнє ухо, але пішли за задумами їхнього злого серця і пішли на зад і не наперед. | 23 Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходїте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре. |
24 Та не слухали й не нахилили вони свого вуха, а ходили за радами та за упертістю серця лихого свого, і стали до Мене плечима, а не обличчям. | 24 Але вони не послухали і не прихилили вухо своє, і жили за навіюванням і впертістю недоброго серця свого, і стали до Мене спиною, а не обличчям. | 24 Вони ж не слухали й не нахиляли вуха свого, а йшли за власними думками в запеклості свого злого серця, та й пішли назад, а не наперед, | 24 Від дня, в якому їхні батьки вийшли з єгипетскої землі і аж до цього дня Я післав до вас всіх моїх рабів пророків в день і вранці і Я післав, | 24 Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думцї й упрямостї ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем. |
25 Від того дня, коли ваші батьки вийшли з краю єгипетського, аж до дня цього, посилав Я до вас усіх Своїх рабів пророків, посилав щодня пильно. | 25 Від того дня, як батьки ваші вийшли з краю Єгипетського, і до сього дня Я посилав до вас усіх служників Моїх – пророків, посилав усілякий день з досвітку; | 25 від того часу, як вийшли батьки ваші з Єгипетського краю та й по цей день; і хоч я посилав до вас усіх слуг моїх пророків, часто, день-у-день, | 25 і вони не послухалися Мене, і не нахилили їхнє ухо, і твердою зробили їхню шию більше ніж їхні батьки. | 25 З того часу, як вийшли батьки ваші з Египту, та й по сей час, посилав я всїх слугів моїх, - пророків, день у день, без устанку; |
26 Та вони не слухалися Мене, і вуха свого не схиляли, і показали себе твердошийними, зло чинили ще більш від батьків своїх... | 26 Та вони не підкорялися Мені і не прихилили вуха свого, а ожорсточили шию свою, чинили ще бридкіше, аніж батьки їхні. | 26 ви ж не слухали мене, не нахиляли свого вуха; ні, ставали дедалі більш тугошиїми, чинили гірше, ніж батьки їхні. | 26 І скажеш їм це слово: Це нарід, який не послухався господнього голосу, ані не сприйняв картання. Зникла надія з їхніх уст. | 26 Та вони не слухали мене, не нахиляли уха свого; нї, показували себе що раз більш тугошиїми, гірш як отцї їх. |
27 І ти будеш казати їм ці всі слова, та не будуть вони тебе слухати, і будеш ти кликати до них, та вони тобі відповіді не дадуть... | 27 І коли ти говоритимеш їм усі слова оці, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони тобі не дадуть відповіді. | 27 Ти промовлятимеш до них усі ці слова, але вони тебе слухати не будуть; ти кликатимеш їх, але вони до тебе озиватися не будуть. | 27 Острижи твою голову і відкинь і візьми на губи плач, бо Господь відкинув і відсунув рід, що це чинить. | 27 Та як і ти промовляти меш до них сї слова, то вони тебе не будуть слухати; як їх кликати меш, вони до тебе не будуть озиватись. |
28 І скажеш до них: Оце той народ, що не слухався голосу Господа, Бога свого, і поуки не брав, загинула правда, і зникла з їхніх уст... | 28 Тоді скажи їм: Ось народ, який не дослухається до голосу Господа, Бога свого, і не приймає повчань! Не стало у них істини, – вона відлучена од їхніх уст. | 28 Тому скажеш до них: Це народ, що не слухає голосу Господа, Бога свого, й науки не приймає! Зникла правда, пропала з уст у них! | 28 Бо сини Юди зробили погане переді Мною, говорить Господь. Поставили свої гидоти в домі, де прикликується на ньому моє імя, щоб його опоганити. | 28 Тодї казати меш до них: Ой ти, люде, що не слухаєш повелїння Господа, Бога свого, і не приймаєш науки його! зникла правда в них, наче б віднято її від уст їх. |
29 Обстрижи ти волосся своє та й відкинь, на лисих горах здійми жалісний спів, бо відкинув Господь і покинув плем'я Свого гніву! | 29 Обстрижи волосся твоє і викинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, що [викликав] гнів Його. | 29 Обстрижи твоє волосся й відкинь його геть. Затягни по узвишшях жалобну пісню; Господь бо відштовхнув, відкинув народ, який викликає гнів його. | 29 І збудували жертівник Тафета, який є в долині сина Еннома, щоб спалювати їхніх синів і їхніх дочок огнем, чого Я їм не заповів і не задумав в моїм серці. | 29 Обстрижи ж волоссє твоє та відкинь геть, і заголоси плачем голосним по горах, бо відкинув Господь і відопхнув кодло, що стягнуло на себе досаду його. |
30 Бо Юдині сини чинять зло в Моїх очах, говорить Господь, поклали гидоти свої в тому домі, що в нім кликалося Моє Ймення, щоб збезчестити його... | 30 Бо сини Юдині чинять лихе перед очима Моїми, говорить Господь; поставили мерзоти свої в домі, що носить ймення Моє, щоб осквернити його. | 30 Бо сини Юди вчинили зло перед очима моїми слово Господнє. Поставили свої гидоти в домі, який носить моє ім'я щоб його осквернити. | 30 Через це ось приходять дні, говорить Господь, і більше не скажуть: Жертівник Тафета і Долина сина Еннома, але лиш Долина вигублених, і поховають в Тафеті, томущо немає місця. | 30 Синове бо Юдині коять зло перед очима моїми, говорить Господь, у дому, названому моїм імям, поставили гидоту свою, щоб опоганити його. |
31 І побудували ті жертовні пагірки Тофета, що в долині Бен-Гіннома, щоб палити синів своїх та дочок своїх на огні, чого Я не наказував, і що на серце Мені не приходило... | 31 І спорудили узвишшя Тофета в долині синів Бен-Гіннома, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не заповідав, і що Мені на серце не приходило. | 31 Звели узвишшя Тофету, що у долині Бен-Гіннома, щоб там палити синів своїх і дочок своїх, чого я не заповідував і чого я й на мислі не мав. | 31 І мертві цього народу будуть на їжу небесним птахам і звірам землі, і не буде хто відстрашує. | 31 І построїли висоти Тофет в долинї потомків Енномових, щоб там палити синів своїх і дочки свої, чого я не заповідував, і що на думку менї не приходило. |
32 Тому то приходять ось дні, говорить Господь, що не буде вже кликатись Тофет місце це чи Долина Бен-Гіннома, а тільки Долина вбивства, і будуть ховати у Тофеті через брак місця на погреб. | 32 За це, ось, надходять дні, говорить Господь, коли вже не будуть називати [це місце] Тофетом і долиною синів Бен-Гіннома, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за браком місця. | 32 Тому ось прийдуть дні, - слово Господнє, - коли це місце не зватиметься більше Тофет і долиною Бен-Гіннома, лише долиною Різанини, бо вони ховатимуть у Тофеті, - бо не стане місця. | 32 І заберу з міст Юди і з доріг Єрусалиму голос тих, що радіють, і голос тих, що веселяться, голос жениха і голос молодої, бо вся земля буде на спустошення. | 32 За те надходить уже час, говорить Господь, що се місце не звати муть Тофетом і долиною синів Енномових, а долиною душогубною, та й ховати муть в Тофетї, бо не буде місця. |
33 І стане труп цього народу за стерво небесному птаству та земній звірині, і не буде, хто б їх відстрашив!... | 33 І будуть трупи народу цього поживою птахам небесним та звірам земним, і нікому буде відганяти їх. | 33 А труп людей отих буде поживою птаству небесному й звіреві, що на землі, і нікому буде їх відганяти. | | 33 І буде труп сих людей поживою птаству піднебесному й дикому зьвіррю, й нїкому буде їх відганяти. |
34 І спиню в містах Юдиних та на вулицях Єрусалиму голос радісний і голос веселий, голос молодого та голос молодої, бо руїною стане цей Край! | 34 І припиню в містах Юдеї і на вулицях Єрусалиму голос урочистостей і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею. | 34 Тоді я спиню по містах Юдеї і по вулицях єрусалимських звук радощів та звук веселощів, спів молодого й спів молодої, - бо край стане пустинею.» | | 34 І перерву по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських сьпіви радостї й веселощів, сьпіви про молодого князя й про молоду княгиню, бо земля тая стане пустинею. |