1 А коли Соломон закінчив молитися, то зійшов огонь із небес, поїв цілопалення та жертви, а слава Господня наповнила храм той! | 1 Коли скінчив Соломон молитися, зійшов вогонь з неба і поглинув усеспалення і пожертви, і слава Господня виповнила дім. | 1 Як скінчив Соломон молитву, спав вогонь з неба й пожер всепалення та жертви, і слала Господня сповнила храм, | 1 І як Соломон закінчив молитися, і огонь зійшов з неба і пожер цілопалення і жертви, і господня слава заповнила дім. | 1 Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм. |
2 І священики не могли ввійти до Господнього дому, бо слава Господня наповнила дім Господній! | 2 І не могли священики увійти у дім Господній, тому що слава Господня виповнила дім Господній. | 2 отож священики не могли ввійти в дім Господній, бо слава Господня сповнила дім Господній. | 2 І священики не могли ввійти до господнього дому в тому часі, бо господня слава заповнила дім | 2 І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню. |
3 А всі Ізраїлеві сини бачили, як сходив огонь та Господня слава на храм той, і вони попадали обличчям до землі на підлогу з камінних плит, і вклонилися до землі, і дякували Господеві: Добрий бо Він, бо навіки Його милосердя! | 3 І всі сини Ізраїлеві, як побачили, що зійшов огонь і слава Господня на дім, упали лицем на землю, на поміст, і вклонилися, і славословили Господа, бо Він щедрий, бо наповік милість Його. | 3 Всі сини Ізраїля, бачивши, як зійшов вогонь і слава Господня на дім, схилились обличчям до землі, до долівки, і поклонились та славили Господа, бо він благий і вічна його милость. | 3 і всі сини Ізраїля бачили, як сходив огонь і господня слава над домом, і впали на лице до землі до камінної долівки і поклонилися і прославили Господа, бо Він добрий, бо на віки його милосердя. | 3 І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його. |
4 А цар та ввесь народ приносили жертву перед Господнім лицем. | 4 А цар і увесь народ почали приносити пожертви перед Господом. | 4 Тоді цар і ввесь народ заходилися приносити жертви перед Господом. | 4 І цар і ввесь нарід жертвували жертви перед Господом. | 4 А царь і ввесь народ стали приносити жертви перед лицем Господа. |
5 І приніс цар Соломон на жертву худоби великої двадцять і дві тисячі, а худоби дрібної сто й двадцять тисяч. І виконали обряд освячення Божого дому цар та ввесь народ. | 5 І приніс цар Соломон на пожертву двадцять дві тисячі телят і сто двадцять тисяч овечок: так висвятив дім Божий цар і увесь народ. | 5 Цар Соломон приніс у жертву 22 000 волів і 120 000 овець: так цар і ввесь народ освятили дім Божий. | 5 І Соломон приніс в жертву, двадцять дві тисячі телят і сто двадцять тисяч овець, і повсятив цар і ввесь нарід божий дім. | 5 І принїс Соломон в жертву двайцять дві тисячі волів і сто двайцять тисяч овець: так осьвятили дім Божий царь і ввесь народ. |
6 А священики стояли на вартах своїх, а Левити зо знаряддями Господньої пісні, що поробив цар Давид на подяку Господеві, Бо навіки Його милосердя, коли Давид хвалив ними; і священики сурмили навпроти них, а ввесь Ізраїль стояв... | 6 Священики стояли на служінні своєму, і левити із музичним знаряддям, котрі вчинив цар Давид для уславлення [піснями] Господа, бо вічна милість Його, оскільки Давид славословив через них; а священики сурмили сурмами перед ним, і увесь Ізраїль стояв. | 6 Священики стояли там на своїй службі, а й левіти зо священними музичними приладами, що їх зробив цар Давид, щоб прославляти похвальними піснями Господа, - бо вічна його милость. Священики ж сурмили перед ними, і ввесь Ізраїль був присутній. | 6 І священики, що стояли на своїх сторожах, і Левіти з орґанами, співаючи Господеві (пісні) царя Давида, щоб визнаватися перед Господом, бо на віки його милосердя, піснями Давида з їхньої руки, і священики трубили в труби перед ними, і ввесь Ізраїль стояв. | 6 Сьвященники ж стояли на службі своїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа - , бо вічна милость його, як то й Давид славив ними - , а сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв. |
7 І посвятив Соломон середину подвір'я, що перед Господнім домом, бо приніс там цілопалення та лій мирних жертв, бо мідяний жертівник, якого зробив Соломон, не міг умістити цілопалення й хлібної жертви та лою. | 7 Висвятив Соломон і внутрішню частину двору, котра перед домом Господнім, бо приніс там усеспалення і лій мирних пожертв, бо жертовник мідний, якого вчинив Соломон, не міг вмістити усеспалення, і хлібного приношення, і лою. | 7 Соломон освятив середину двору, що був перед домом Господнім, бо приніс там усепалення й жир мирних жертв; мідяний бо жертовник, що зробив Соломон, не вмістив усе-палень, офір та товщу. | 7 І Соломон освятив середину двору, що в господньому домі. Бо там приніс цілопалення і жири за спасіння, бо мідяний жертівник, який зробив Соломон, не міг прийняти цілопалення і мясні жертви і жир. | 7 Осьвятив Соломон і часть двора в серединї, що перед домом Господнїм, бо принїс там всепалення і товщ жертов мирних; на мідяному бо жертівнику, що зробив Соломон, не могли поміститись всепалення і хлїбні приноси і товщ. |
8 І справив Соломон того часу те свято на сім день, а ввесь Ізраїль був з ним, дуже великий збір, що зійшовся звідти, де йдеться до Хамату, аж до єгипетського потоку. | 8 І вчинив Соломон о тій порі семиденне свято, і увесь Ізраїль з ним, зібрання вельми велике, [що зійшлося] від входу у Хамат аж до потоку Єгипетського. | 8 Соломон справив того часу семиденний празник. З ним увесь Ізраїль, вельми велика громада, що зійшлася від Хамат-входу до Єгипетського потоку. | 8 І Соломон зробив празник в тому часі сім днів і ввесь Ізраїль з ним, дуже великий збір від входу Емата і аж до єгипетскої ріки. | 8 І справив Соломон того часу семиденний празник, і ввесь Ізраїль з ним - громада дуже велика, що зійшлася від гряницї Емату до ріки Египецької; |
9 А восьмого дня справили віддання свята, бо обряд освячення жертівника справляли сім день, і свято сім день. | 9 А восьмого дня вчинили урочисте зібрання, бо посвячення жертовника звершували сім днів і свято сім днів. | 9 Восьмого дня влаштували врочисті збори, бо посвячення жертовника справляли сім день і празник сім день. | 9 І в осьмому дні зробив празник, бо сім днів зробив празник посвячення жертівника. | 9 А восьмого дня зробили посьвятні збори, бо посьвяченнє жертівника справляли сїм день, і празник сїм день. |
10 А дня двадцятого й третього сьомого місяця відпустив він народ до їхніх наметів, радісних та веселосердих через усе те добро, що Господь учинив Давидові й Соломонові, та народові Своєму Ізраїлеві. | 10 І двадцять третього дня сьомого місяця [цар] відпустив народ у шатра їхні, радий і звеселений у серці за щедрість, котру вчинив Господь Давидові, і Соломонові, і Ізраїлеві, народові Своєму. | 10 А двадцять третього дня сьомого місяця відпустив цар до наметів людей, радих та веселих серцем за все добро, що Господь учинив Давидові, Соломонові та Ізраїлеві, своєму народові. | 10 І в двадцять третому (дні) сьомого місяця післав нарід до їхніх поселень з веселістю і добрим серцем за добра, які Господь зробив Давидові і Соломонові і свому народові Ізраїлеві. | 10 А двайцять третього дня сьомого місяця відпустив царь народ до їх наметів, радий та веселий серцем за все добро, яке вчинив Господь Давидові та Соломонові, та Ізраїлеві, народові свойму. |
11 І закінчив Соломон дім Господній та дім царський, та все, що приходило Соломонові на серце, щоб зробити в Господньому домі та в домі своєму, пощастило йому. | 11 І скінчив Соломон дім Господній і дім царський; і все, що передбачив Соломон у серці своєму вчинити в домі Господньому і в домі своєму, звершив він успішно. | 11 Як же закінчив Соломон дім Господній і царський палац, - а все, що Соломон бажав зробити в Господньому домі і в своїм палаці, зробив гаразд, - | 11 І Соломон закінчив господний дім і дім царя і все, що забажав в душі Соломон чинити в господньому домі і в свому домі, (в усьому) добре вело. | 11 І скінчив Соломон дім Господень і дім царський; і все, що бажав Соломон в свойму серцї, зробити в Господньому домі і в свойму домі, зробив гаразд. |
12 І явився Господь Соломонові вночі та й сказав йому: Вислухав Я молитви твої, та вибрав оце місце для Себе на храм жертви. | 12 І з'явився Господь Соломонові вночі, і сказав йому: Я почув молитву твою і вибрав Собі місце оце як дім жертвоприношення. | 12 з'явився вночі Господь Соломонові й сказав до нього: «Вислухав я твою молитву й вибрав собі це місце як дім жертвоприношень. | 12 І Бог зявився Соломонові вночі і сказав йому: Я вислухав твою молитву і Я вибрав собі це місце в дім жертви. | 12 І з'явився Господь Соломонові в ночі, і рече до його: Вислухав я молитву твою, і обрав собі се місце за дім жертвоприносин. |
13 Якщо Я замкну небеса, і не буде дощу, і якщо накажу сарані поїсти землю, і якщо нашлю моровицю на народ Мій, | 13 Якщо Я замкну небо і не буде дощу, і якщо накажу сарані пожерти землю, або пошлю моровицю на народ Мій; | 13 Коли я замкну небо й не буде дощу, й коли звелю сарані пожирати край або нашлю чуму на народ мій, | 13 Якщо замкну небо і не буде дощу, і якщо заповім саранчі поїсти дерево, і якщо пішлю смерть на мій нарід, | 13 Коли я замкну небо й не буде дощу, і коли звелю саранї пожерати край, або нашлю пошесть на народ мій, |
14 і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім'я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім'я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край! | 14 І впокориться народ Мій, котрий зветься йменням Моїм, і будуть молитися, і шукатимуть лиця Мого, і відвернуться од лихих шляхів своїх: то Я зачую з неба, і прощу гріхи їхні, і уздоровлю землю їхню. | 14 і коли мій народ, що зветься моїм ім'ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю. | 14 і якщо навернеться мій нарід, на якому названо на ному моє імя, і помолиться і пошукає моє лице і відвернеться від їхніх поганих доріг, і Я вислухаю з неба і буду милосердний над їхніми гріхами і оздоровлю їхню землю. | 14 І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх. |
15 Тепер очі Мої будуть відкриті, а уші Мої наставлені на слухання молитви цього місця. | 15 Нині очі Мої будуть відкриті і вуха Мої уважні до молитви на місці цьому. | 15 Віднині очі мої будуть відкриті й вуха мої будуть сприймати молитву на цьому місті. | 15 Тепер мої очі будуть відкриті і мої уха чуйні на молитву (з) цього місця. | 15 Тепер будуть очі мої отворені й уші мої вважливі до молитви на місцї сьому. |
16 І тепер Я вибрав, і освятив цей храм, щоб Ім'я Моє було там аж навіки, Мої ж очі та серце Моє будуть там по всі дні. | 16 І нині Я вибрав і висвятив дім цей, щоб ймення Моє було там навіки, і очі Мої, і серце Моє будуть у ньому упродовж усіх днів. | 16 Тепер я вибрав і освятив дім цей, щоб моє ім'я було там повіки; очі мої й серце моє будуть там по всі часи. | 16 І тепер Я вибрав і освятив цей дім, щоб моє імя було там на віки, і мої очі і моє серце будуть там всі дні. | 16 І тепер вибрав я й осьвятив дім сей, щоб імя моє було там по вік; і очі мої й серце моє будуть там по всї часи. |
17 А тепер, якщо будеш ходити перед лицем Моїм, як ходив був батько твій Давид, щоб зробити все, що наказав Я тобі, і якщо будеш дотримуватися уставів Моїх та прав Моїх, | 17 І якщо ти будеш ходити переді Мною, як ходив Давид, батько твій, і будеш чинити все, що Я наказав тобі, і будеш дотримуватися настанов Моїх і законів Моїх; | 17 І як ти ходитимеш передо мною, як ходив батько твій Давид, чинитимеш усе те, що я заповів тобі, пильнуватимеш мої постанови та мої закони, | 17 І ти, якщо підеш переді Мною так як Давид твій батько, і зробиш за всім, що Я тобі заповів, і збережеш мої приписи і мої суди, | 17 І як ти ходити меш перед лицем моїм, як ходив батько твій Давид, і чинити меш усе те, що я заповів тобі, й держати меш постанови мої й закони мої, |
18 то поставлю певно трона царства твого, як склав Я заповіта з батьком твоїм Давидом, говорячи: Не буде в тебе переводу нікому з пануючих в Ізраїлі! | 18 То утверджу трона царства твого, як Я обіцяв Давидові, батькові твоєму, кажучи: Не знатиме в тебе переводу [муж], який володарює в Ізраїлі. | 18 то я укріплю престол твого царства, як обіцяв Давидові, твоєму батькові, словами: Не переведеться у тебе той, хто володітиме в Ізраїлі. | 18 і Я підніму престіл твого царства, так як Я завіщав Давидові твому батькові, кажучи: Не забракне тобі чоловіка володаря в Ізраїлі. | 18 То утверджу престол царства твого, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, словами: Не переведеться в тебе володїючий Ізраїлем. |
19 А якщо ви відвернетеся та покинете устави Мої й заповіді Мої, що Я дав вам, і підете, і будете служити іншим богам, і будете вклонятися їм, | 19 А якщо ви одвернетеся і залишите настанови Мої і заповіді Мої, котрі Я дав вам, і підете служити іншим богам і поклонятися їм, | 19 А коли ви відступите й покинете мої постанови й мої заповіді, що їх я дав вам, і підете та станете служити іншим богам і кланятись їм, | 19 І якщо ви відвернетесь і покинете мої приписи і мої заповіді, які Я вам дав, і підете і послужите іншим богам і поклонитеся їм, | 19 А коли ви одступите й покинете постанови мої й заповідї мої, що я дав вам, і пійдете, та почнете служити иншим богам і кланятись їм, |
20 то Я повириваю їх з Моєї землі, яку дав їм, а цей храм, що Я освятив для Ймення Свого, відкину від лиця Свого, і дам його за приповістку та за посміховище серед усіх народів! | 20 То Я [винищу] Ізраїля із землі Моєї, котру Я дав їм, і храм оцей, котрого Я висвятив йменню Моєму, відкину від Себе і вчиню його притчею і посміховиськом у всіх народів. | 20 то я вас викоріню з лиця моєї землі, що я дав вам, а храм цей, що я посвятив імені моєму, відкину геть від себе й зроблю його приказкою та й посміховищем між усіма народами. | 20 і Я вигублю вас з землі, яку Я їм дав, і цей дім, який Я освятив моєму імені, відкину з перед мого обличчя і дам його як притчу і як образ між всіма народами. | 20 Так викореню Ізраїля з лиця землї моєї, що її дав вам, і сей храм, що я посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, й вчиню його приповісткою й сьміховищем між усїма народами. |
21 А храм цей, що був найвищий, кожен, хто проходитиме біля нього, скам'яніє та й скаже: За що Господь зробив так цьому Краєві та храмові цьому?... | 21 І від храму цього високого кожний, хто проходитиме повз нього, жахнеться і скаже: За що учинив так Господь із краєм цим і з храмом оцим? | 21 А щодо цього храму величного, то кожний перехожий повз нього жахатиметься й говоритиме: Завіщо Господь учинив таке цій землі й цьому храмові? | 21 І (про) цей високий дім, кожний хто проходить попри нього жахнеться і скаже: Чому це вчинив Господь цій землі і цьому домові? | 21 І храму сього величезного кожний переходячий попри його жахати меться й казати: Завіщо заподїяв Господь таке сїй землї й сьому храмові? |
22 І відкажуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, Який вивів їх з єгипетського краю, і держалися міцно інших богів, і вклонялися їм, і служили їм, тому Він навів на них усе оце лихо!... | 22 І буде відповідь: За те, що вони залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із Єгипетської землі, і прихилилися до інших богів, і служили їм, – за те навів Він на них усе оце лихо. | 22 І відрікатимуть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, який вивів їх із Єгипетської землі, і пристали до інших богів, кланялись і служили їм, - за те він наслав на них усе це лихо.» | 22 І скажуть: Томущо покинули Господа Бога їхніх батьків, який вивів їх з єгипетскої землі, і взяли інших богів і поклонилися їм і послужили їм, через це Він навів на них все це зло. | 22 І відказувати муть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із землї Египецької, й прилїпились до инчих богів, кланялись їм, і служили їм, - за те він наслав на їх усе се лихо. |