1 (6-2) Сподобалося Дарієві, і він поставив над царством сто й двадцять сатрапів, щоб були над усім царством.1 Угодно було Дарієві настановити над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були у всьому царстві.1 Дарій мідянин посів царство, коли йому було 62 роки.1 І Дарій мидієць взяв царство, маючи шістдесять два роки.1 Дарій задумав настановити над царством сто двайцять сатрапів, щоб були по всьому царстві,
2 (6-3) А вище від них три найвищі урядники, що одним із них був Даниїл, яким ці сатрапи здавали звіт, а цар щоб не був пошкодований.2 А над ними трьох князів, із котрих один був Даниїл, щоб сатрапи їм доповідали, і щоб цареві не було жодних турбот.2 І вподобалось Дарієві настановити над царством 120 сатрапів, щоб були по всьому царстві,2 І до вподоби було перед Дарієм і він поставив над царством сто двадцять сатрапів, щоб вони були в усім його царстві,2 А над ними трьох князїв, між котрими був і Даниїл, - щоб сатрапи здавали їм облїч, та й щоб царь не був надто обтяжений.
3 (6-4) Тоді цей Даниїл блищав над найвищими урядниками та сатрапами, бо в ньому був високий дух, і цар задумував поставити його над усім царством.3 Даниїл переважав інших князів і сатрапів, тому що в ньому був високий дух, і цар мав намір настановити його над усім царством.3 а над ними трьох князів, - одним же з них був Даниїл, - щоб ті сатрапи здавали їм рахунок, а й щоб цареві не було ніякої шкоди.3 і над ними трьох володарів, з яких одним з них був Даниїл, щоб вони віддали слово сатрапам, щоб не турбувати царя.3 Даниїл перевисшував всїх других князїв і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і царь мав уже на думцї настановити його над усїм царством.
4 (6-5) Тоді найвищі урядники та сатрапи стали шукати причини оскаржити Даниїла в справі царства, але жодної причини чи вади знайти не могли, бо той був вірний, і жодна помилка чи вада не була знайдена на нього.4 Тоді князі і сатрапи почали шукати приводу, щоб звинуватити Даниїла за урядування царством, але жодного приводу не могли знайти, тому що він був вірний, і ніякої провини чи хиби не виявилося в нього.4 Даниїл же цей перевищував князів і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і цар мав на думці настановити його над усім царством.4 І Даниїл був над ними, бо дуже великий дух був в ньому, і цар поставив його над усім його царством.4 Тодї князї й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла в управі царством обвинуватити, але не могли знайти нїякої причини анї промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому нїякої провини або промаху,
5 (6-6) Тоді ці люди сказали: Ми не знайдемо на цього Даниїла жодної причини, якщо не знайдемо проти нього в законі його Бога.5 І ці люди сказали: Не знайти нам приводу супроти Даниїла, якщо ми не знайдемо його супроти нього в законі Бога його.5 Тому князі й сатрапи запопалися шукати приключки, щоб Даниїла обвинуватити в управі царством, але не могли знайти ніякої зачіпки й ніякої провини, бо він був вірний і не було в ньому ніякої недбалости й провини.5 І володарі і сатрапи шукали, щоб знайти закид проти Даниїла. І ніякого закиду і переступку і гріха в ньому не знайшли, бо він був вірний.5 І сказали сї люде: Не знайти нам приключки на Даниїла, коли не знайдемо її проти нього в законї Бога його.
6 (6-7) Тоді найвищі урядники та ті сатрапи поспішили до царя, і так йому говорили: Царю Даріє, живи навіки!6 Тоді ці князі і сатрапи прийшли до царя і так сказали йому: Царю Дарію! Живи вічно!6 І сказали оті люди: «Не знайти нам проти цього Даниїла ніякої приключки, якщо не знайдемо її проти нього в законі його Бога.»6 І володарі сказали: Ми не знайдемо закиду проти Даниїла, хіба що в законах його Бога.6 Тодї прийшли сї князї та сатрапи перед царя і сказали так до нього: Царю Дарію, жий нам на віки!
7 (6-8) Нарадилися всі найвищі урядники царства, заступники та сатрапи, радники та підсатрапи встановити царську постанову та видати заборону, щоб аж до тридцяти день кожен, хто буде просити яке прохання від якогобудь бога чи людини, крім від тебе, о царю, був укинений до лев'ячої ями.7 Усі князі царства, намісники, сатрапи, радники і військові старшини погодилися між собою, щоб вийшла царська постанова і видано наказ, що коли хтось упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або чоловіка, окрім тебе, царю, того вкинути до рову з левами.7 От і прийшли ті князі й сатрапи поквапно до царя й сказали до нього так: «Царю Дарію, живи повіки!7 Тоді володарі і сатрапи стали перед царем і сказали йому: Даріє царю, жий на віки.7 Усї князї з царства, намїсники, сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів.
8 (6-9) Тепер, царю, затверди цю заборону, і напиши це писання, яке не могло б бути змінене за законом мідян та персів, що не міг би бути відмінений.8 Отож, царю, погодься на це і підпиши указ, щоб його не можна було змінити, як закону мідян чи персів, і щоб його ніхто не порушив.8 Усі князі царства, намісники, радники й правителі врадили між собою, щоб вийшла царська постанова з оповіщеною забороною, саме - кожного, хто протягом тридцятьох днів молитиметься до котрогось бога або людини, крім тебе, царю, аби було вкинуто в яму для левів.8 Всі вожді і сатрапи, іпати і топархи, що над твоїм царством, порадилися поставити царську постанову і скріпити декрет, щоб як лиш хтось попросить прохання в усякого бога і людини аж до тридцяти днів, хіба що в тебе, царю, він буде вкинений до ями левів.8 Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб нїхто його не нарушував.
9 (6-10) Тому цар Дарій написав це писання та заборону.9 Цар Дарій підписав указа і цю постанову.9 Тож учини, царю, таку заборону й підпиши наказ, аби був він незмінний за законом мідян та персів, що є невідкличний.»9 Отже тепер, царю, постав декрет і видай письмо, щоб не змінився припис мидів і персів.9 Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.
10 (6-11) А Даниїл, коли довідався, що було написане те писання, пішов до свого дому, а вікна його в його горниці були відчинені навпроти Єрусалиму, і в три усталені порі на день він падав на свої коліна, і молився та славив свого Бога, бо робив так і перед тим.10 А Даниїл, коли дізнався, що підписано такого указа, пішов до свого дому; а вікна його світлиці були відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день ставав на коліна і молився своєму Богові, і прославляв Його, як це він робив передніше.10 І підписав цар Дарій наказ із забороною.10 Тоді цар Дарій приказав написати декрет.10 Даниїл же, - хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього.
11 (6-12) Тоді ці мужі поспішили до нього, і знайшли Даниїла, що він просив та благав свого Бога.11 Тоді ці люди підгледіли і знайшли Даниїла, коли він молився перед Богом своїм.11 Скоро Даниїл довідався, що підписано такий наказ, то пішов до свого дому; а були в його верхній кімнаті вікна відчинені навпроти Єрусалиму, і він тричі на день припадав навколішки й молився та хвалив свого Бога, як це він був робив звичайно й перед тим.11 І коли Даниїл взнав, що приписано декрет, він ввійшов до свого дому, і в нього вікна відкриті в його горішній кімнаті напроти Єрусалиму, і три часи в день він приклякав на свої коліна і молився і визнавався перед своїм Богом, так як робив передше.11 Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милостї в свого Бога.
12 (6-13) Тоді вони підійшли й розповіли перед царем про царську заборону: Чи ж не написав ти заборони, що кожна людина, яка буде просити аж до тридцяти день від якогобудь бога чи людини, окрім від тебе, царю, буде вкинена до лев'ячої ями? Цар відповів та й сказав: Це слово певне, як право мідян та персів, що не може бути відмінене.12 Потім прийшли і повідали цареві про царський наказ; чи не ти підписав указ, щоб усілякого чоловіка, котрий упродовж тридцяти днів буде просити якого-небудь бога, або людини, крім тебе, царю, кидати до рову з левами? Цар відповідав: Це слово тверде, мов закон мідян і персів, що не допускає переміни.12 Тоді ті люди прийшли поквапно й знайшли Даниїла, що молився й благав свого Бога.12 Тоді ті мужі припильнували і знайшли Даниїла, що він просив і благав свого Бога.12 І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати.
13 (6-14) Тоді вони відповіли та й сказали перед царем: Даниїл, що з вигнання Юдиних синів, не звернув уваги на тебе, о царю, та на заборону, яку написав ти, і в три усталені порі на день приносить свою молитву.13 Тоді відповідали вони і сказали цареві, що Даниїл, котрий із полонених юдеїв, не зважає ні на тебе, царю, ні на указ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.13 Відразу прийшли вони до царя та й почали говорити про царську заборону: «Чи ж не підписав ти заборону, яка кожного, хто протягом тридцятьох днів молитиметься до котрогось бога або людини, крім для левів?» Цар у відповідь сказав: «Це річ певна, за законом мідян та персів, що є невідкличний.»13 І приступивши вони кажуть цареві: Царю, чи ти не дав припис, щоб кожна людина, яка лиш попросить прохання в усякого Бога і людини до тридцятьох днів, хіба що в тебе, царю, буде вкинена до ями левів? І сказав цар: Правдиве слово, і декрет мидів і персів не переступиться.13 Тодї відповіли й сказали вони цареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважає нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.
14 (6-15) Тоді цар, як почув це слово, сильно засмутився, і звернув свою думку на Даниїла, щоб його врятувати, і аж до заходу сонця силувався визволити його.14 Цар, коли почув це, вельми зажурився, і поклав у серце своє врятувати Даниїла, і навіть по заході сонця наполегливо прагнув урятувати його.14 Тоді ті відповіли, мовивши до царя: «Даниїл, що з полонених синів юдейських, не вважає ні на тебе, царю, ні на заборону, яку ти підписав, лише тричі на день проказує свою молитву.»14 Тоді відповіли перед царем і кажуть: Даниїл, що з синів юдейського полону, не підкорився твому декретові відносно рішення, яке ти поставив, і три часи в дні просить у свого Бога свої прохання.14 Царь, почувши се, засмутився дуже й задумав в серцї свойму спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.
15 (6-16) Того часу ці мужі поспішили до царя, і говорили цареві: Знай, царю, що за правом мідян та персів усяка заборона та постанова, яку цар установить, не може буде змінена.15 Але ті люди знову прийшли до царя і сказали йому: Відай царю, що за законом мідян та персів жодний припис чи постанова, затверджена царем, не може зазнати змін.15 Почувши про те, засмутився цар вельми й задумав врятувати Даниїла; аж до заходу сонця вживав він заходів, щоб його врятувати.15 Тоді цар, як почув слово, дуже цим засмутився і змагався за Даниїла, щоб його спасти, і аж до вечора змагався, щоб його спасти.15 Але ті люде прийшли до царя й сказали йому: Знай, царю, що по закону мидийському та перському нїякий закон і приказ, стверджений царем, не може бути змінений.
16 (6-17) Тоді цар звелів, і привели Даниїла, та й кинули до лев'ячої ями. Цар заговорив і сказав Даниїлові: Твій Бог, що ти Йому служиш, Він завжди врятує тебе!16 Тоді цар наказав, і привели Даниїла, і кинули до рову з левами; і при цьому цар сказав Даниїлові: Бог твій, Котрому ти незрадливо служиш, Він нехай врятує тебе.16 Але ті люди прийшли поквапно до царя й сказали йому: «Знай, царю, що за мідянським та перським законом ніяка заборона й наказ, що видав цар, не можуть бути змінені.»16 Тоді ті мужі кажуть цареві: Знай царю, що це декрет мидів і персів, що не можна змінити всяке рішення і постанову, яку лиш цар постановить.16 Тодї звелїв царь привести Даниїла та й вкинути в яму між левів, та при тім сказав царь Даниїлові: Бог твій, що ти йому вірно служиш, він тебе вибавить.
17 (6-18) І принесений був один камінь, і був покладений на отвір ями, а цар запечатав її своєю печаткою та печаткою своїх вельмож, що не буде змінена Даниїлова справа.17 І принесений був камінь, і покладений над отвором до рову, і цар запечатав його перснем своїм і перснями своїх вельможних, аби нічого не змінилося в постанові про Даниїла.17 Тоді цар звелів привести Даниїла й вкинути його в яму для левів. Заговорив цар і мовив до Даниїла: «Бог твій, якому ти постійно служиш, хай тебе визволить.»17 Тоді сказав цар і привели Даниїла і вкинули його до ями левів. І цар сказав до Даниїла: Твій Бог, Якому ти постійно служиш, Він хай тебе визволить.17 І принесено плиту та й покладено на отвір ями, й запечатав її царь своїм перстнем та перстнями своїх дуків, щоб нїчого не змінено в приказї про Даниїла.
18 (6-19) Тоді цар пішов до свого палацу, і провів ніч у пості, і до нього не впроваджено наложниці, а сон його помандрував від нього.18 Затим цар пішов до свого палацу, ліг спати без вечері і навіть не звелів принести до нього їжі, і сон утікав од нього.18 І принесено камінь і покладено на отвір ями, і запечатав її цар своїм перснем та перснями своїх вельмож, щоб не було змінено нічого щодо Даниїла.18 І принесли камінь і поставили на устя ями, і цар запечатав своїм перстенем і перстенем своїх вельмож, щоб не змінилося діло відносно Даниїла,18 Потім пійшов царь у свій двір, лїг спати, не вечерявши, ба й не велїв приносити собі страви, та й сон не брався його.
19 (6-20) Того часу цар устав за зірниці на світанку, і в поспіху пішов до лев'ячої ями.19 А другого дня цар підвівся на світанку і квапливо пішов до рову з левами.19 Потім пішов цар у свій палац і ліг спати натще, ба й не звелів приносити собі страви, та й сон утік від нього.19 і цар відійшов до свого дому і спав не повечерявши, і їжі йому не принесли, і сон від нього відійшов. І Бог замкнув уста левів, і вони не надокучили Даниїлові.19 А вранцї встав царь, як розвиднювалось, і пійшов сквапно до левиної ями,
20 (6-21) А як цар наближався до ями, до Даниїла, то кликнув сумним голосом. Цар заговорив та й сказав до Даниїла: Даниїле, рабе Бога Живого, чи твій Бог, Якому ти завжди служиш, міг урятувати тебе від левів?20 І коли підійшов до рову, то сумним голосом гукнув Даниїла; і сказав цар Даниїлові: Даниїле, служнику Бога живого! Бог твій, Котрому ти служиш незрадливо, чи міг порятувати тебе від левів?20 А вранці на світанку встав цар і пішов притьмом до левиної ями,20 Тоді цар встав вранці як було ясно і з поспіхом пішов до ями левів20 І, як лиш наближився 'д ямі, кликнув жалісним голосом до Даниїла, й промовив царь до Даниїла: Даниїле, слуго Бога живого! чи зміг Бог твій, що ти йому так вірно служиш, спасти тебе від левів?
21 (6-22) Тоді Даниїл заговорив із царем: Царю, навіки живи!21 Тоді Даниїл сказав цареві: Царю! Живи вічно!21 і як наблизився до неї, крикнув жалібним голосом до Даниїла: «Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?»21 і коли він наближався до ями, закричав сильним голосом: Даниїле, рабе живого Бога, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг тебе визволити з уст левів?21 Тодї відказав Даниїл цареві: Царю, жий на віки!
22 (6-23) Мій Бог послав Свого Ангола, і позамикав пащі левів, і вони не пошкодили мені, бо перед Ним знайдено було мене невинним, а також перед тобою, царю, я не зробив шкоди.22 Бог мій послав Ангела Свого і загородив пащу левам, і вони не зашкодили мені, тому що я виявився чистим перед Ним, а також перед тобою, царю, я не вчинив злочину.22 Тоді Даниїл відповів цареві: «Царю, живи навіки!22 І Даниїл сказав цареві: Царю, жий на віки.22 Бог мій послав ангела свого й затулив він пащеки левам, і вони не пошкодили менї, бо він знайшов мене безвинним перед собою, та й перед тобою, царю, я нї в чому не проступився.
23 (6-24) Тоді цар сильно зрадів, і сказав вивести Даниїла з ями. І Даниїл був виведений з ями, і жодної шкоди не знайдено на ньому, бо він вірував у Бога свого.23 Тоді цар неймовірно зрадів через нього і наказав підняти Даниїла з рову, і підняли Даниїла з рову, і ніякого ушкодження не виявилося на ньому, тому що він вірував у Бога свого.23 Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди, бо він визнав мене невинним перед собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого.»23 Мій Бог післав свого ангела, і Він замкнув уста левів, і мене не роздерли, бо перед Ним в мені знайдено праведність. І перед тобою, царю, я проступку не зробив.23 Тодї зрадїв царь тим незвичайно і приказав витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями й не знайшли жадньої ушкоди на ньому, він бо вірував в Бога свого.
24 (6-25) І сказав цар, і привели тих мужів, що донесли на Даниїла, і повкидали до лев'ячої ями їх, їхніх дітей та їхніх жінок. І вони не сягнули ще до дна ями, як леви вже похапали їх, і поторощили всі їхні кості.24 І наказав цар, і приведені були ті люди, котрі звинуватили Даниїла, і кинуті до рову з левами, як самі, так і діти їхні і дружини їхні; і вони не сягнули дна рову, як леви заволоділи ними і потрощили кості їхні.24 Тоді цар зрадів тим вельми й повелів витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями, й не знайшли на ньому ніякої виразки, бо він поклався був на свого Бога.24 Тоді цар був дуже радий за нього, і сказав витягнути Даниїла з ями. І Даниїл був витягнений з ями, і ніякого зіпсуття в ньому не знайдено, бо він повірив у свого Бога.24 І приведено на приказ царя тих людей, що обвинуватили Даниїла, й вкинено їх в левину яму, - так їх самих, як і дїтей їх і жінок їх; та ледви вони долетїли до дна ями, а вже леви похапали їх і поторощили їм усї костї.
25 (6-26) Того часу цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що мешкали по всій землі: Нехай мир вам примножиться!25 Після цього цар Дарій написав усім народам, племенам і язикам, що жили по всій землі: Мир вам нехай примножиться!25 На царський наказ приведено тих людей, що обвинуватили Даниїла, і вкинено в яму для левів - самих їх, дітей їхніх і жінок їхніх; та ледве вони долетіли до дна ями, як накинулися на них леви й потрощили їм усі кості25 І сказав цар, і привели мужів, що оскаржили Даниїла, і до ями левів вкинули, їх і їхніх синів і їхніх жінок. І не досягли долини ями, як вже ними заволоділи леви і поторощили всі їхні кості.25 Після того написав царь Дарій до всїх народів, племен та язиків, що жили по всїй землї його: Мир вам нехай множиться!
26 (6-27) Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий і існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування Його аж до кінця.26 Мною подається розпорядження, щоб у всякій провінції царства мого тремтіли і були побожними перед Богом Даниїловим, тому що Він є Бог живий і одвічний, і царство Його непохитне, і володарювання його нескінченне.26 Після того цар Дарій написав до всіх народів, племен та язиків, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!26 Тоді цар Дарій написав до всіх народів, племен, язиків, що живуть в усій землі: Хай мир вам помножиться.26 Оце дається від мене наказ, щоб в кожній областї мого царства боялись і шанували Бога Даниїлового, він бо - Бог живий і вічний, і царство його неминаюче, а властї його нема гряниць.
27 (6-28) Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев'ячої сили.27 Він визволяє і рятує, і звершує чудеса і ознаки на небі і на землі; Він захистив Даниїла від сили левів.27 Від мене дається наказ, щоб по всіх околицях мого царства боялись і тремтіли перед Богом Даниїла, бо він - Бог живий і перебуває повіки, і царство його не занепаде ніколи, і влада його кінця не матиме.27 Від мого лиця поставлено декрет, щоб в усім володінні мого царства тряслися і боялися лиця Бога Даниїла, бо Він є Бог живих і Він остається на віки, і його царство не буде знищене, і його влада до кінця.27 Він визволяє й спасає, і творить чуда та знамена на небі й на землї; він спас Даниїла від сили левів.
28 (6-29) І той Даниїл мав поводження за царювання Дарія та за царювання Кіра перського.28 І Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кіра перського.28 Він визволяє і спасає, він творить знаки та чуда на небі й на землі; він спас Даниїла з левиних лап.»28 Він помагає і спасає і чинить знаки і чуда на небі й на землі, Він той, що вирвав Даниїла з руки левів.28 І добре дїялось Даниїлові так за царювання Дарія як і за царя Кира Перського.