1 А Йов відповів та й сказав:1 І відповідав Йов, і сказав: 1 Заговорив Іов і мовив: 1 Почавши ж, Йов каже: 1 І відказав Йов і промовив:
2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє підняли на вазі,2 О, якби волання мої були належно зважені, і разом з ними поклали на ваги страждання моє!2 «О коли б то зважено моє горе, і на вагу покладено все моє нещастя!2 Коби бо хтось поставив на вагу мою лють, а мої болі взяв би разом на мірило,2 О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!
3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...3 Воно напевне переважило б пісок морів! Через те слова мої нерозважливі.3 Воно б напевно переважило пісок у морі, тим то й слова мої без тями.3 і були б тяжчі від піску, що при березі. Але, як здається, мої слова погані.3 Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.
4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене...4 Бо стріли Вседержителя в мені; отруту їхню випиває дух мій; жахіття Божі повстають супроти мене.4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, і їхню отруту мусить моя душа пити; і страхи Божі спрямувались проти мене.4 Бо в моїм тілі є господні стріли, яких лють випиває мою кров. Коли почну говорити, колять мене.4 Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.
5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла повні?5 Чи реве дикий віслюк на траві? Чи мукає бик біля місива свого?5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? Чи ж реве віл при яслах повних?5 Що ж бо? Чи без причини закричить дикий осел, але чи не тому, що шукає їжі? Чи ж і бик зареве голосом при яслах, коли має їжу?5 Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?
6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?6 Чи їдять несмачне без солі, і чи є смак у білку яйця?6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? Чи ж є смак у яєшній білковині?6 Чи їстиметься хліб без соли? Чи ж і є смак в пустих словах?6 Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?
7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...7 До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.7 Чого я не хотів і доторкнутись, те їжею гидкою стало для мене.7 Бо моя душа не може спинитися. Бо я вважаю за огидну свою їжу, наче запах лева.7 (тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.
8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!8 О, якби справдилося бажання моє, і надії мої виконав Бог!8 Коли б то вже моє прохання збулось, коли б то Бог здійснив мою надію,8 Бо коли б дано мені, і прийшло моє прохання, і мою надію дав би Господь.8 О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!
9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,9 О, якби була воля Божа розчавити мене, то простягнув би руку Свою і уразив мене!9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, простерти свою руку й убити мене!9 Господь, почавши, хай зранить мене, до кінця ж мене не вигубить.9 О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!
10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...10 То була б іще втіха мені, і я підсилився б духом у моїй немилосердній хворобі, бо я не зрікався слів Святого.10 Я мав би ще якусь утіху, звеселився б у нещадній муці, бо я не зрікся постанов Святого!10 Хай буде ж для мене гробницею місто, в якому на мурах я скакав на ньому, не перестану. Бо я не переступив святих слів мого Бога.10 Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.
11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб продовжити життя моє це?11 Що то за сила в мене, щоб сподіватися мені? І який кінець, аби продовжити життя моє?11 Яка у мене сила, щоб чекати? Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?11 Яка бо моя сила, що я терплю? Чи який мій час, що держиться моя душа?11 Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?
12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?12 Чи твердота каміння – сила моя? І чи тіло моє з міді?12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? Чи, може, тіло моє з міді?12 Чи моя сила - сила каміння? Чи моє тіло мідяне?12 Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?
13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?13 Чи є в мені запомога для себе, і чи є для мене якась підпора?13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? Чи ж маю я якийсь рятунок?13 Чи не на Нього я поклав надію? Поміч же від мене віддалилася.13 Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?
14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опустив того страх Всемогутнього...14 До страдника має бути співчуття від друга його, якщо тільки він не відкинув страх перед Вседержителем.14 Нещасний має право на милосердя друга, навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.14 Відкинуло мене милосердя, а господня поміч знехтувала мною.14 До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.
15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,15 Але брати мої зрадливі, мов потік, наче швидкоплинні ручаї,15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, мов ложе ручаїв бистротекучих,15 Не поглянули на мене мої близькі. Наче потік, що відходить, чи наче хвиля пройшли повз мене.15 Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,
16 темніші від льоду вони, в них ховається сніг.16 Котрі чорні від льоду, і в котрих приховується сніг.16 від криги каламутних, що на них купи снігу.16 Ті, що мене шанували, тепер напали на мене наче сніг, чи суцільний лід.16 Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.
17 Коли сонце їх гріє, вони висихають, у теплі гинуть з місця свого.17 Коли надходить тепло, вони міліють, а в пору спеки висихають на місцях своїх.17 Під час посухи вони зникають, під спеку швидко висихають.17 Так як коли настала горяч, розтопились і не відомо чим було,17 Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.
18 Каравани дорогу свою відхиляють, уходять в пустиню й щезають.18 Викривлюють вони напрямок шляхів своїх, заходять в пустелю і губляться;18 За ними валки змінюють свою дорогу, заходять у пустиню й гинуть.18 так і я оставлений всіма, згинув я і став бездомним.18 Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;
19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви покладають надії на них.19 Дивляться на них каравани Теми; сподіваються мандрівники Шеви.19 Темаські каравани за ними виглядають, валки шеваські на них уповають,19 Гляньте на дороги теманців, ви, що оточнюєте дороги Сабонців.19 Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,
20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.20 Але залишаться посоромленими в своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.20 та розчаровуються у своїй надії, до них приходять і ніяковіють.20 І стидові підпадуть ті, що надіються на міста і маєтки.20 Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.
21 Так і ви тепер стали ніщо, побачили страх і злякались!21 Отак і ви зараз стали, як вони, побачили страшне і злякалися.21 Такі й ви тепер для мене: побачили страшне та й полякались.21 Отже і ви ж надійшли на мене без милосердя, наче перестрашилися, бачачи мою рану.21 Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.
22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене,22 Чи говорив я: Дайте мені! Або з маєтку свого сплатіть за мене!22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! З достатків ваших мені подаруйте!22 Що ж бо? Чи я щось у вас попросив, чи потребую вашої сили,22 Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;
23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене викупіть?23 І визволіть мене від руки ворога, і від руки сильних викупіть мене?23 З ворожої руки мене врятуйте, і викупіть мене з рук розбишаків! –23 щоб спастися від ворогів, чи спастися з руки володарів?23 І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?
24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...24 Навчіть мене, і я замовкну; підкажіть, у чому я згрішив.24 Навчіть мене, і я замовкну! Вкажіть мені, у чому помиливсь я!24 Повчіть мене, я ж мовчатиму. Якщо я в чомусь заблукав, скажіть мені.24 Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.
25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?25 Які могутні слова правди! Але що доводять звинувачення ваші?25 Чому глумитеся зо слів правди? І що він варт, отой ваш докір?25 Але як видно, погані слова праведника, бо не у вас прошу сили.25 Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?
26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер слова одчайдушного,26 Ви вигадуєте вислови для звинувачення? – За вітром пускаєте слова ваші.26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? Таж мова розпачливого - на вітер!26 Ані ваше оскарження не спинить мої слова, бо ані не сприйму мову ваших слів.26 Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!
27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму для друга свого!...27 Ви вчиняєте напад на сироту і копаєте яму другові вашому.27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб і шахруєте вашим другом.27 Бо ви лише нападаєте на сироту, наскакуєте на вашого друга.27 Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!
28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.28 Але я прошу вас, погляньте на мене; чи говоритиму я неправду перед вами?28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; я вам увічі не скажу неправди!28 Тепер же поглянувши на ваші лиця, не скажу неправди.28 Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!29 Перегляньте – чи є неправда? Перегляньте, – правда моя.29 Верніться, нема тут лукавства; верніться, право моє ще існує!29 Сидіть же і хай не буде неправедности, і знову підіть з праведним.29 Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!
30 Хіба в мене на язиці є неправда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?30 Хіба на язиці у мене неправда? Чи гортань моя не може розрізнити гіркоти?30 Чи на язиці в мене лукавство? Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»30 Бо немає неправди на моїм язику. Чи моє горло не розсуджує розумне?30 Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?