1 І сталося, коли почув Санваллат, і Товійя, і араб Ґешем та решта наших ворогів, що я збудував мура, і що не позосталося в ньому вилому, але до цього часу дверей у брамах я не повставляв,1 Коли почув Санваллат, і Товія, і араб Ґешем і та решта ворогів наших, що я відбудував мура, і не залишив на ньому пошкоджень, – а втім, на той час я ще не навішував дверей у брамах, –1 Тоді ж як дійшла чутка до Санбаллата, Товії й Гешема, араба, та інших наших ворогів, що я відбудував мур і що в ньому не зосталось проломів, хоч я до того часу ще не вставив половин (дверей) у браму, -1 І сталося як почув Санаваллат і Товія і Ґисам аравієць і осталі з наших ворогів, що я збудував стіну, і не осталося в них духа. До того часу дверей я не поклав в брамах.1 Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, - одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, -
2 то послав Санваллат та Ґешем до мене, говорячи: Приходь, і вмовимося разом у Кефірімі в долині Оно! А вони замишляли зробити мені зло...2 Тоді прислав Санваллат та Ґешем до мене сказати: Прийди, і зійдемося в одному із поселень на долині Оно. Але вони замислили вчинити мені лихе.2 Санбаллат та Гешем прислали до мене сказати: «Прийди та зійдемося разом у Кефірім у долині Оно.» Вони ж задумували заподіяти мені лихо.2 І післав Санаваллат і Ґисам до мене, кажучи: Ходи і зберемося разом в селах на рівнині Оно. І вони гадали вчинити мені зло.2 Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо.
3 І послав я до них послів, говорячи: Я роблю велику працю, і не можу прийти. Нащо буде перервана ця праця, як кину її та піду до вас?3 І послав я до них послів, кажучи: Я виконую велику роботу, і не можу прийти. Чому має зупинитися робота ця на той час, як я залишу її, та зійду до вас?3 Я послав до них посланців, щоб сказали: «Велику роботу я роблю, то й не можу прийти. Чого б то мала робота перериватись, як покину її і зійду до вас?»3 І я післав до них послів, кажучи: Я чиню велике діло і не зможу прийти, щоб часом діло не стало. Як лиш його скінчу, прийду до вас.3 Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас.
4 І посилали до мене так само чотири рази, а я відповідав їм так само.4 Чотири рази присилали вони до мене з отаким запрошенням, і я відповідав їм так само.4 Чотири рази посилали вони до мене тим же самим способом, та я відповідав їм те саме.4 І післали до мене подібне слово до цього, і я їм післав за цим.4 Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме.
5 І так само Санваллат п'ятий раз прислав до мене слугу свого, а в руці його був відкритий лист.5 Тоді прислав до мене Санваллат уп'яте свого служника, котрий мав у руці відкритого листа5 Тоді Санбаллат прислав так само до мене вп'яте свого слугу, і лист одкритий був у руці в нього.5 І післав до мене Санаваллат свого раба і відкритого листа в його руці.5 Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист.
6 А в ньому написане: Чується серед народів, і Ґашму говорить: Ти та юдеї замишляєте відділитися, тому то ти будуєш того мура, і хочеш бути їм за царя, за тими словами.6 У ньому було написано: Чутка ходить поміж народів, і Ґашму говорить, що нібито ти і юдеї замислили відділитися, а тому й відбудовуєш мури і хочеш бути в них царем, за тими ж чутками.6 В ньому ж було написано: «Між народами ходить поголоска, та й Гешем каже, що ти та юдеї задумали збунтуватись, і тим то ти й будуєш мур; ти ж сам мав би бути їхнім царем, згідно з тією чуткою.6 І було в ньому написано: Між народами пішла чутка, що ти і юдеї задумуєте відступити, через це ти будуєш мур, і ти станеш для них царем.6 У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки;
7 Та й пророків ти понаставляв, щоб викрикували про тебе в Єрусалимі, говорячи: Цар в Юді! А тепер цар почує оці речі. Отож, приходь, і порадьмося разом!7 І пророків поставив ти, щоб вони розголошували про тебе в Єрусалимі і говорили: Цар Юдейський! І подібні речі дійдуть до царя. Отож, приходь, і порадимося разом.7 Ти навіть настановив пророків, щоб оповіщали про тебе в Єрусалимі та говорили: Є цар над Юдеєю! А тепер дійде чутка про все те до царя. Прийди отже небарно, і порадимося вкупі.»7 І для цього ти собі поставив пророків, щоб ти сів в Єрусалимі за царя в Юди. І тепер сповіщені будуть цареві ці слова. І тепер ходи, порадимося про це.7 І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Є царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі.
8 І послав я до нього, говорячи: Не було таких речей, про які ти говориш, бо з серця свого ти їх повимишляв!...8 І послав я до нього, кажучи: Нічого подібного не було, про що ти говориш; це ти вигадав своїм розумом.8 Але я послав до нього сказати: «Нічого такого не було, про що говориш; вигадав ти це своїм розумом», -8 І я післав до нього, кажучи: Не сталося за цими словами, які ти говориш, бо від твого серця ти ними брешеш.8 Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом.
9 Бо всі вони лякали нас, говорячи: Нехай ослабнуть їхні руки з цієї праці, і не буде вона зроблена! Та тепер, о Боже, зміцни мої руки!9 Бо всі вони залякували нас, сподіваючись: опустяться руки їхні, залишать справу, і вона не звершиться; але зараз, о Боже, зміцни мої руки!9 всі бо вони страхали нас, думавши: Опадуть, мовляв, їхні руки від цієї роботи, і вона не буде зроблена; та я ще більше скріпив свої руки.9 Бо всі нас страшать, кажучи: Ослабнуть їхні руки від цього діла, і не буде зробленим. І тепер я скріпив мої руки.9 Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої.
10 І я ввійшов до дому Шемаї, сина Делаї, Мегетав'їлового сина, а він був задержаний. І він сказав: Умовмося піти до Божого дому, до середини храму, і замкнемо храмові двері, бо прийдуть забити тебе, власне вночі прийдуть забити тебе...10 Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, Мегатав'їлового сина, а він зачинився і сказав: Ходімо до Божого дому, всередину храму, і замкнемо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, і прийдуть уночі вбити тебе.10 Прийшов я в дім Шемаї, сина Делаї, сина Мегетавела, а він замкнувся та й каже: «Ходімо разом у дім Божий, у середину храму й замкнімо за собою двері храму, бо прийдуть убити тебе, -вночі прийдуть тебе вбити.»10 І я ввійшов до дому Семея сина Далая, сина Меитавила, і він замкнений, і він сказав: Зберімся до божого дому посеред нього і замкнемо його двері, бо вночі приходять тебе вбити.10 І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі.
11 Та я відказав: Чи такий чоловік, як я, має втікати? І хто є такий, як я, що ввійде до храму й буде жити? Не ввійду!11 Але я сказав: Чи може втікати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, зайти до храму, щоби залишитися живим? Не піду!11 Але я відповів: «Такий, як я, та й утікати? Та й хто такий, як я, може ввійти в храм і зостатись живим? Не піду!»11 І я сказав: Хто чоловік, такий як я, що втече? Або, хто такий чоловік, який ввійде до дому і житиме?11 Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду.
12 І пізнав я, що то не Бог послав його, коли він говорив на мене те пророцтво, а то Товійя та Санваллат підкупили його...12 Я знав, що не Бог послав його, але він пророкував до мене, бо Товія і Санваллат підкупили його.12 Тоді я зрозумів, що не Бог послав його, а він сам сказав про мене те пророцтво, бо Товія та Санбаллат його підкупили.12 І я зрозумів і ось Бог його не післав, бо пророцтво (це) слово проти мене, і Товія і Санаваллат найняли12 Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його.
13 Бо він був підкуплений, щоб я боявся, і зробив так, і згрішив. Це було для них на злий поговір, щоб образити мене.13 Бо він для того й був підкуплений, щоб я злякався, і вчинив так, і згрішив, і, щоб про мене ходила недобра слава.13 А підкупили його на те, щоб я, злякавшися, вчинив так і згрішив, та щоб вони могли пустити про мене недобру славу та могли гудити мене.13 проти мене юрбу, щоб я злякався і вчинив так і згрішив і став я для них поганим іменем, щоб вони пригнітили мене.13 А підкупили його на те, щоб я злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити.
14 Запам'ятай же, Боже мій, Товійї та Санваллатові за цими вчинками його, а також пророчиці Ноадії та решті пророків, що страхали мене!14 Згадай, Боже мій, Товію, і Санваллата за цими вчинками їхніми, а також пророчицю Ноадію та інших пророків, котрі хотіли залякати мене!14 Згадай, мій Боже, Товію й Санбаллата за цими їхніми вчинками, та й пророчицю Ноадію й інших пророків, що хотіли мене настрашити!14 Згадай Боже, Товії і Санаваллатові за цими його ділами, і пророкові Ноадії і осталим з пророків, які мене страшили.14 Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене!
15 І був закінчений мур двадцятого й п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят і два дні.15 І завершили мура двадцять п'ятого дня місяця елула, за п'ятдесят два дні.15 Так закінчено мур двадцять п'ятого дня місяця Елула, за 52 дні.15 І завершено мур двадцять пятого дня місяця Елула по пятдесять двох днях.15 Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї.
16 І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!16 Коли зачули про це всі вороги наші, і побачили це всі народи, котрі довкола нас, тоді вони вельми упали в очах своїх і спізнали, що праця наша вчинена від нашого Бога!16 Отож, як зачули про те наші вороги, то всі народи, що навкруги нас, наполохались і вельми духом занепали, бо зрозуміли, що сталося воно за волею Бога нашого.16 І сталося коли всі наші вороги почули, і злякалися всі народи, що довкруги нас, і дуже напав страх в їхніх очах, і пізнали, що від Бога нашого приведено це діло до завершення.16 Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого.
17 Тими днями також шляхетні юдеї писали багато своїх листів, що йшли до Товійї, а Товійїні приходили до них.17 А понад те вельможі Юдеї багато писали листів, котрі надсилалися до Товії, а Товіїні листи приходили до них.17 Того ж часу юдейські вельможі навіть посилали багато листів до Товії, а й від Товії приходили (листи) до них,17 І в тих днях від багатьох видатних з Юди пішли письма до Товії, і від Товії прийшло до них,17 Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх.
18 Бо багато-хто в Юдеї були заприсяженими приятелями йому, бо він був зять Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв дочку Мешуллама, Берехіїного сина.18 Тому що багато серед них у Юдеї були в таємній спілці з ним, бо він був зятем Шеханії, Арахового сина, а син його Єгоханан узяв за себе доньку Мешуллама, Берехіїного сина.18 бо багато було в Юдеї таких, що були зв'язані з ним клятвою; він бо був зять Шеханії, сина Араха, а його син Єгоханан узяв собі дочку Мешуллама, сина Берехії.18 бо багато в Юди були під клятвою йому, бо він був зятем Сехенії сина Ірая, і його син Йонатан взяв дочку Месулама сина Варахія за жінку.18 Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного.
19 І говорили передо мною добре про нього, а слова мої передавали йому. Товійя посилав листи, щоб настрахати мене.19 Навіть про доброчинства його вони говорили при мені, а мої слова передавали йому. Товія надсилав листи, щоб залякати мене.19 Навіть про його добрість говорили вони при мені й передавали йому мої слова; Товія ж присилав листи, щоб мене налякати.19 І говорили до мене його слова і мої слова відносили йому, і Товія післав письма, щоб мене настрашити.19 Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.