1 Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.1 Тоді сказав Соломон: Господь повідав, що Він бажає замешкати в густому мороці (хмарі);1 Тоді Соломон промовив: «Господь сказав, що буде жити в хмарі: 1 Тоді Саломон сказав: Господь сказав, що мешкатиме в темряві.1 Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї,
2 А я збудував храм оселі Твоєї, і місце Твого пробування навіки!2 А я збудував дім для житла Тобі, місце вічного Твого замешкання.2 Я ж збудував тобі дім на перебування, місце тобі на вічне житло.»2 І я збудував дім твому імені, освячений Тобі і готовий, щоб жити (в ньому) на віки.2 Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки.
3 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив увесь Ізраїлів збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.3 І обернувся цар обличчям своїм, і благословив усе зібрання Ізраїльтян – усе зібрання Ізраїльтян стояло.3 І обернувся цар обличчям і поблагословив усю ізраїльську громаду, а ізраїльська громада стояла на ногах;3 І цар відвернув своє лице і поблагословив ввесь збір Ізраїля, і ввесь збір Ізраїля стояв.3 І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський - (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), -
4 А він сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив був із моїм батьком Давидом, і руками Своїми виконав, кажучи:4 І сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що повідав Своїми устами Давидові, батькові моєму, звершив [нині] обіцяне рукою Своєю. Він казав: 4 він же сказав: «Благосло-вен Господь, Бог Ізраїля, що вирік власними устами до мого батька Давида й здійснив власною рукою оцю обіцянку, кажучи: 4 І той сказав: Благословенний Господь Бог Ізраїля, який заговорив в свому імені до Давида мого батька і сповнив своїми руками, кажучи: 4 І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він:
5 Від того дня, коли Я вивів Свій народ з єгипетського краю, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Імени там. І не вибрав Я нікого, щоб був володарем над народом Моїм, Ізраїлем.5 Від того дня, як Я вивів народ Мій із краю єгипетського, Я не вибрав міста в жодному з колін Ізраїлевих для спорудження дому, в котрому було б ймення Моє, і не вибрав чоловіка, який був би правителем над народом Моїм, Ізраїлем.5 Від того часу, як я вивів народ мій з Єгипетської землі, не вибрав я ні в одному з колін Ізраїля міста для будування дому, де перебувало б моє ім'я, і не вибрав чоловіка, щоб був князем над моїм народом Ізраїлем,5 Від дня, в якому Я вивів мій нарід з єгипетскої землі, Я не вибрав міста з усіх племен Ізраїля, щоб збудувати дім, щоб там було моє імя, і Я не вибрав чоловіка, щоб був за вождя над моїм народом - Ізраїлем.5 Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїнь Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем,
6 Та вибрав Я Єрусалим на пробування Мого Імени там, і вибрав Я Давида, щоб був над народом Моїм, Ізраїлем.6 Але вибрав Єрусалим, щоб там було ймення Моє, і вибрав Давида, щоб він був над народом Моїм Ізраїлем.6 а вибрав я Єрусалим, щоб там пробувало моє ім'я, і вибрав я Давида, щоб був над моїм народом Ізраїлем.6 І Я вибрав Єрусалим, щоб там було моє імя і Я вибрав Давида, щоб був над моїм народом Ізраїлем.6 А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем.
7 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.7 І було на серці в Давида, батька мого, збудувати дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого;7 У мого батька Давида було на думці збудувати дім імені Господа, Бога Ізраїля,7 І було на серці Давида мого батька збудувати дім імені Господа Бога Ізраїля,7 І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого,
8 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре, що було тобі на серці.8 Але Господь сказав Давидові, батькові моєму: У тебе лежить на серці спорудити храм йменню Моєму; добре, що це на серці у тебе.8 але Господь сказав моєму батькові Давидові: В тебе на думці збудувати дім моєму імені, і воно добре, що це в тебе на думці,8 і Господь сказав до Давида мого батька: Томущо впало на твоє серце збудувати дім моєму імені, добре ти зробив, що впало на твоє серце.8 Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї,
9 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей храм для Ймення Мого!9 Однак не ти збудуєш храм, а син твій, котрий вийде зі стегон твоїх, – він збудує храм йменню Моєму.9 але не ти збудуєш дім, а твій син, що вийде з твого лона, він збудує дім моєму імені.9 Лише не ти збудуєш дім, але твій син, який вийде з твоїх бедр, цей збудує дім моєму імені.9 Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, - він збудує храм іменню мойму.
10 І сповнив Господь Своє слово, що Він говорив. І став я замість батька свого Давида та й сів на Ізраїлевому троні, як говорив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлевого.10 І дотримався Господь слова Свого, котре вирік. Я став на місце Давида, батька мого, і сів на троні Ізраїлевому, як сказав Господь, і збудував дім йменню Господа, Бога Ізраїлевого.10 І здійснив Господь своє слово, що вирік: я бо став на місце Давида, мого батька, й сів на престолі Ізраїля, як Господь сказав був, і я збудував дім імені Господа, Бога Ізраїля.10 І Господь довершив своє слово, яке сказав, і я став замість Давида мого батька, і я сів на престолі Ізраїля, так як сказав Господь, і я збудував дім імені Господа Бога Ізраїля.10 І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого.
11 І поставив я там ковчега, що в ньому Господній заповіт, якого Він склав з Ізраїлевими синами.11 І я поставив там Ковчега, в котрому заповіт Господа, складений Ним із синами Ізраїля.11 Я поставив там кивот, що в ньому союз, який Господь заключив із синами Ізраїля.»11 І я там поставив кивот, в якому там (є) господний завіт, який Він заповів Ізраїлеві.11 І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.
12 І став він перед Господнім жертівником навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки.12 І став [Соломон] біля жертовника Господнього попереду всього зібрання Ізраїльтян, і підніс руки свої,12 І став Соломон перед жертовником поперед ізраїльської громади й зняв свої руки, -12 І він став перед господним престолом перед всім збором Ізраїля і простягнув свої руки,12 І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, -
13 А Соломон зробив був мідяне стояло, і поставив його на середину подвір'я, п'ять ліктів довжина йому, і п'ять ліктів ширина йому, а три лікті вишина йому. І став він на ньому, і став на коліна свої навпроти всього Ізраїлевого збору, і простяг свої руки до неба,13 Бо Соломон учинив мідного амвона, довжиною на п'ять ліктів і шириною на п'ять ліктів, а висотою на три лікті, і поставив його посеред двору, і став на ньому, і прихилив коліна перед усім зібранням Ізраїльтян, і підніс руки свої до неба, –13 Соломон зробив був мідне підвищення, 5 ліктів завдовжки, 5 ліктів завширшки й 3 лікті заввишки, й поставив його серед двору, - тож став він на ньому, припав на коліна поперед ізраїльської громади, простягнув руки до неба13 бо Соломон зробив мідяну підставу і поставив її посеред двору храму, пять ліктів її довжина і пять ліктів її ширина і три лікті її висота, і став на ній і впав на коліна перед всією громадою Ізраїля і підняв до неба свої руки13 Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора - , й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба,
14 та й сказав: Господи, Боже Ізраїлів! Нема подібного Тобі Бога на небі та на землі! Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.14 І сказав: Господе, Боже Ізраїля! Немає Бога, подібного до Тебе, ні на небі, ані на землі. Ти бережеш заповіта і милість до служників Твоїх, що ходять перед Тобою всім серцем своїм.14 і промовив: «Господи, Боже Ізраїля! Нема Бога, рівного тобі ні на небі, ні на землі. Ти додержуєш союз і ласку твоїм слугам, що ходять перед тобою усім своїм серцем.14 і сказав: Господи Боже Ізраїля, немає подібного до Тебе Бога на небі і на землі, зберігай завіт і милосердя з твоїми рабами, що ходять перед Тобою всім серцем.14 І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:
15 Ти сповнив Своєму рабові Давидові, батькові моєму, те, що говорив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виповнив, як цього дня.15 Ти звершив служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, що Ти говорив йому, що вирік Ти устами Твоїми, то цього дня звершив рукою Твоєю.15 Ти дотримав твоєму слузі, моєму батькові Давидові, що ти був обіцяв йому, що обіцяв був йому власними устами, та здійснив власною рукою, як воно є нині.15 Те, що Ти зберіг твому рабові Давидові моєму батькові, те, що Ти мовив йому, кажучи, і сказав Ти твоїми устами і твоїми руками довершив Ти до цього дня.15 Ти подав слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, що ти казав йому; що вирік ти устами твоїми, те справдив єси сьогоднї рукою твоєю.
16 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, сповни для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив Ти йому, кажучи: Не переведеться з-перед лиця Мого ніхто з тих, що мають сидіти на Ізраїлевому троні, якщо тільки сини твої будуть додержувати своїх доріг, щоб ходити в Законі Моїм, як ти ходив перед лицем Моїм.16 І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Виконай служникові Твоєму Давидові, батькові моєму, те, що Ти сказав йому, кажучи: Не переведеться в тебе [муж], який сидить переді Мною на троні Ізраїлевому, як тільки сини твої будуть пильнувати за шляхами своїми, ходячи в Законі Моєму, як ти ходив переді Мною.16 Тож тепер, Господи, Боже Ізраїля, дотримай слузі твоєму Давидові, батькові моєму, те, що обіцяв, говоривши: Не переведеться в тебе перед моїм обличчям такий, що сидітиме на престолі Ізраїля, як тільки твої сини пильнуватимуть свої путі, ходивши за моїм законом так, як ти ходив передо мною.16 І тепер Господи Боже Ізраїля, збережи твому рабові моєму батькові Давидові те, що Ти йому мовив, кажучи: Не забракне тобі чоловіка перед моїм лицем, що сидить на престолі Ізраїля, тільки якщо твої сини збережуть їхню дорогу, щоб ходити в моєму законі, так як ти ходив переді Мною.16 І тепер, Господи, Боже Ізрайлїв! сповни слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, те, що сказав єси йому, говорючи: не переведеться в тебе перед лицем моїм седячий на престолї Ізрайлевому, як тільки сини твої стерегти муть доріг своїх, ходячи по законові мойму так, як ти ходив передо мною.
17 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, нехай буде запевнене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові.17 І нині, Господе, Боже Ізраїлів! Нехай же буде запевним слово Твоє, котре Ти говорив служникові Своєму Давидові.17 Тепер же, Господи, Боже Ізраїля, нехай здійсниться твоє слово, що ти сказав твоєму слузі Давидові.17 І тепер, Господи Боже Ізраїля, хай же вірним виявиться твоє слово, яке Ти сказав твому рабові Давидові.17 Тепер же, Господи, Боже Ізрайлїв! нехай здїйсниться слово твоє, що вирік єси слузї твойму Давидові.
18 Бо чи ж справді Бог сидить з людиною на землі? Ось небо та небо небес не обіймають Тебе, що ж тоді храм цей, що я збудував?18 Бо справді, чи Богові жити з людьми на землі? Якщо небо і небеса не вміщують Тебе, – тим паче храм оцей, котрого я спорудив.18 Та чи справді ж Богові жити з людьми на землі? Коли небо й небо небес не можуть тебе вмістити, то як же дім цей, що я збудував!18 Бо хіба поправді Бог житиме з людьми на землі, хоч небо і небо небес не достатні Тобі, і яким є цей дім, який я збудував,18 Та чи ж справдї Богові жити з людьми на землї? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував.
19 І Ти звернешся до молитви Свого раба та до його благання, Господи, Боже мій, щоб почути поклик та молитву, якою раб Твій молиться перед лицем Твоїм,19 Але зглянься на молитву служника Твого і на благання його, Господе, Боже мій! Почуй відозву і молитву, котрою служник Твій молиться перед Тобою.19 Але все ж таки зглянься над молитвою свого слуги й над його благанням, Господи, Боже мій! Почуй взивання й молитву, якою слуга твій молиться перед тобою.19 і поглянеш на молитву твого раба і на моє благання, Господи Боже, щоб вислухати благання і молитву, якою твій раб молиться перед Тобою сьогодні,19 Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою.
20 щоб очі Твої були відкриті на цей храм удень та вночі, на те місце, про яке Ти сказав, що покладеш Ім'я Своє там, щоб почути молитву, якою буде молитися Твій раб на цьому місці.20 Нехай же будуть очі Твої відкриті на храм оцей вдень і вночі, на місце, де Ти обіцяв поставити ймення Твоє, щоб чути молитву, котрою служник Твій буде молитися на місці оцьому.20 Нехай очі твої будуть відкриті на храм цей удень і вночі, на місце, де ти обіцяв покласти твоє ім'я, щоб вислуховувати молитву, якою слуга твій буде молитись на цьому місці.20 щоб твої очі були відкриті над цим домом вдень і вночі, над цим місцем, про яке сказав Ти, щоб там прикликати твоє імя, щоб вислухати молитву, якою твій раб молиться на цьому місці.20 Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місцї.
21 І Ти будеш прислухатися до благань Свого раба та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на цьому місці. І Ти почуєш із місця Свого пробування, із небес і почуєш, і пробачиш.21 Почуй благання служника Твого і народу Твого Ізраїля, якими вони будуть молитися на місці цьому; почуй із місця замешкання Твого, з небес, почуй і помилуй!21 Тож вислухай благання слуги твого й народу твого Ізраїля, коли будуть молитись на цьому місці; вислухай з місця перебування твого, з неба, вислухай і прости.21 І вислухаєш благання твого раба і твого народу Ізраїля, яким помоляться на цьому місці, і Ти вислухаєш на місці твого перебування з неба і почуєш і будеш милосердним.21 Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї; вислуховуй в місцї пробутку твого, в небі, почуй і помилуй!
22 Якщо згрішить людина про ти свого ближнього, і буде примушена принести клятву, щоб присягнути, і клятва прийде перед Твоїм жертівником у цьому храмі,22 Коли хтось згрішить супроти ближнього свого і вимагатиме від нього присяги, щоб він заприсягнувся, і буде звершуватися присяга перед жертовником Твоїм в храмі цьому,22 Коли хтось согрішить проти ближнього свого, і коли цей накладе на нього присягу, щоб він поклявся, і коли він прийде з присягою перед твій жертовник у цьому домі,22 Якщо згрішить чоловік проти свого ближнього, і візьме клятву за нього, щоб він клявся, і прийде і клястиметься перед жертівником в цьому домі,22 Коли хто согрішить проти ближнього свого, й наложать на його присягу, щоб поклявся, і присяга буде відбуватись перед жертівником твоїм в сьому храмі,
23 то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, обвинуватиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, й усправедливиш справедливого, щоб дати йому за його справедливістю.23 Тоді Ти почуй з неба, і зверши суд над служниками Твоїми, вчини тому, що завинив, поклавши вчинок його на голову його; і виправдай справедливого, щоб винагородити його за правдою його.23 то ти вислухай з неба й вчини суд над слугами твоїми: осуди винного, обернувши його провину на його голову, й виправдай безвинного, віддавши йому за його справедливістю.23 і Ти вислухаєш з неба і зробиш і судитимеш твоїм рабам, щоб віддати беззаконному і віддати за його дорогами на його голову, щоб пімстити праведного, віддати йому за його праведністю.23 Тодї ти почуй з неба і вчини суд над слугами твоїми; покарай винного, обернувши провину його на голову його, й виправдай безвинного, віддавши йому по правдї його.
24 А якщо Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом, бо прогрішив Тобі, і коли вони звернуться, і будуть хвалити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,24 Коли зазнає поразки народ Твій, Ізраїль, від ворога його за те, що згрішив перед Тобою, і вони навернуться [до Тебе] і будуть сповідувати ймення Твоє, і будуть просити і молитися перед Тобою в храмі цьому,24 Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що згрішив перед тобою, але потім навернеться й стане прославляти твоє ім'я, просити й молитись перед тобою в цьому храмі,24 І якщо твій нарід Ізраїля буде переможений перед ворогом, якщо згрішать проти Тебе, і повернуться і визнаються твому імени і помоляться і благатимуть перед Тобою в цьому домі,24 Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що согрішив перед тобою, відтак же вони обернуться і взнають імення твоє, та будуть просити й молитись перед тобою в сьому храмі,
25 то Ти почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до землі, яку дав Ти їм та їхнім батькам!25 Тоді Ти почуй з неба, і прости гріх народу Твого Ізраїля, і поверни їх у край, котрого Ти дав їм і батькам їхнім.25 то ти вислухай з неба й прости гріх твого народу Ізраїля й поверни їх у землю, що дав їм та батькам їхнім.25 і Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним за гріхи твого народу Ізраїля і повернеш їх до землі, яку Ти дав їм і їхнім батькам.25 Тодї ти почуй з неба, й прости гріх народові твойму Ізраїлеві, й верни їх у землю, що дав єси їм і батькам їх.
26 Коли затримається небо, і не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і з гріха свого навернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,26 Коли замкнеться небо, і не буде дощу за те, що вони згрішили перед Тобою, і будуть молитися на цьому місці, і сповідуватимуть ймення Твоє, і одвернуться від гріха свого, тому що Ти упокорив їх,26 Коли замкнеться небо й не буде дощу за те, що вони згрішили перед тобою, але потім візьмуть молитись на цьому місці й прославляти твоє ім'я, й навернуться від свого гріха, бо ти впокорив їх,26 Коли замкнеш небо і не буде дощу, бо згрішать проти Тебе, і помоляться на цьому місці і хвалитимуть твоє імя і відвернуться від їхніх гріхів бо Ти їх пригнітиш,26 Як замкнеться небо і не буде дощу за те, що вони согрішили перед тобою, а відтак молитись муть на сьому місцї й взнають імення твоє, й навернуться від гріха свого, бо ти впокорив їх, -
27 то Ти почуєш на небесах, і пробачиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш їм ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти дав Своєму народові на спадщину!27 Тоді Ти почуй із неба, і прости гріх служників Твоїх і народу Твого Ізраїля, показавши їм добрий шлях, котрим їм простувати, і пошли дощ на землю Твою, котру Ти дав народові Твоєму у спадок.27 то ти вислухай з неба й прости гріх слуг твоїх, твого народу Ізраїля, напутивши їх на добру путь якою їм ходити, й пошли дощ на твою землю, що дав твоєму народові у спадщину.27 і Ти вислухаєш з неба і будеш милосердним за гріхи твоїх рабів і твого народу Ізраїля, бо обявиш їм добру дорогу, якою підуть нею, і даси дощ на твою землю, яку Ти дав твому народові в насліддя.27 Тодї почуй з неба й прости гріх слугам твоїм і народові твойму Ізраїлеві, напутивши їх на добру путь, якою їм ходити, й пошли дощ на землю твою, що дав єси народові твойму в наслїдню державу.
28 Голод коли буде в Краю, моровиця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його вороги гнобитимуть його в Краї міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,28 Чи голод буде на землі, чи буде моровиця, чи буде вітер пекучий, або іржа, сарана і черва, чи будуть притісняти його вороги на землі володінь його, [чи буде] якесь лихо, якась хвороба,28 Коли настане голод у землі чи буде пошесть, чи засуха, чи ржа, чи сарана або черва; або коли його тіснитимуть його вороги в якомубудь з його міст, або буде якась нужда чи якась хвороба,28 Якщо буде голод на землі, якщо буде смерть, згубний дух і ржа, якщо буде саранча і гусениця, якщо ворог засмучуватиме його перед їхніми містами, в усякій пошесті і всякім болю,28 Коли буде голод у землї, чи буде пошесть, чи буде суша, чи ржа, сарана або черви, чи тїснити муть його вороги його в землї займанщини його, або буде яка нужда чи хороба яка, -
29 усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усього народу Твого, Ізраїля, коли кожен буде знати поразу свою та горе своє, і простягне руки свої до цього храму,29 Усіляку молитву, кожне благання, яке буде від якого-небудь чоловіка чи від усього народу Твого Ізраїля, коли вони відчують кожний своє лихо і горе своє, і простягнуть руки свої до храму цього,29 то всяку молитву, всяке благання від будь-якої людини або від усього народу твого Ізраїля, коли хтонебудь зазнає біди й нужди та простягне руки до цього храму,29 і всяка молитва і всяке благання, яке лиш буде в кожної людини і в усього твого народу Ізраїля, якщо чоловік пізнає свою пошесть і свою хворобу і простягне свої руки до цього дому29 То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього,
30 то Ти почуєш із небес, із місця постійного пробування Свого, і пробачиш, і даси тому чоловікові за всіма його дорогами, бо Ти знаєш серце його, бо Ти один знаєш серце людських синів,30 Ти почуй із неба – місця замешкання Твого – і прости, і дай кожному за всі шляхи його, як Ти відаєш серце його, – бо Ти знаєш серце синів людських,30 то вислухай з неба, з місця твого перебування, прости й відплати кожному за всіма його вчинками, ти, що знаєш серце кожного, бо ти єдиний знаєш серце синів людських,30 і Ти вислухаєш з неба, з твого готового помешкання і помилуєш і даси чоловікові за його дорогами, як лише пізнаєш його серце, бо Ти сам знаєш серце людських синів,30 Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всїх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, -
31 щоб вони боялися Тебе, і ходили Твоїми дорогами по всі дні, які вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим!31 Щоб вони боялися Тебе і ходили шляхами Твоїми упродовж усіх днів, доки живуть на землі, котру Ти дав батькам нашим.31 щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всі дні, доки житимуть на землі, що ти дав батькам нашим.31 щоб боялися твоїх доріг всі дні, в яких вони живуть на лиці землі, яку Ти дав нашим батькам.31 Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всї днї, доки живуть на землї, що дав єси батькам нашим.
32 Також і чужинця, який не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого великого, і руки Твоєї Сильної та рамена Твого витягненого, і прийде, і помолиться в цьому храмі,32 Навіть чужинець, котрий не від народу Твого Ізраїля, коли він прийде з краю далекого заради ймення Твого великого і руки Твоєї могутньої, і рамена Твого широкого, і прийде і буде молитися біля цього храму,32 Навіть коли б чужинець, що не з твого народу Ізраїля, прийшов з далекої сторони ради імени твого великого, потужньої руки твоєї та розкритих обіймів твоїх, - коли б він прийшов і молився в цьому храмі,32 І всякий чужинець, який не є з твого народу Ізраїля, і цей прийде з землі здалека через твоє велике імя і твою сильну руку і твоє високе рамено, і прийдуть і помоляться на цьому місці,32 Навіть і чужинець, що не з твого народу Ізраїля, - коли б він прийшов із далекої сторони ради імення твого великого й руки твої потужної, та простягнутої правицї твоєї, - коли б він прийшов і молився перед храмом сим,
33 то Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі народи землі пізнали Ім'я Твоє, та щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і щоб пізнали вони, що Ім'я Твоє покликане над оцім храмом, що я збудував!33 Ти почуй з неба, з місця замешкання Твого, і вчини все, про що буде благати до Тебе чужинець, щоб усі народи землі пізнали ймення Твоє, і щоб Тебе боялися, як народ Твій Ізраїль, і знали, що йменням Твоїм називається дім цей, котрого збудував я.33 то вислухай його з неба, з місця твого перебування, й зроби все, чого просив би чужинець, щоб усі народи на землі спізнали твоє ім'я й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб знали, що дім цей, що я збудував його, носить твоє ім'я.33 і вислухаєш з неба з твого готового помешкання і зробиш за всім, за чим закличе до Тебе чужинець, щоб всі народи землі пізнали твоє імя і боялися Тебе так, як твій нарід Ізраїль, і пізнали, що твоє імя прикликане на цей дім, якого я збудував.33 То почуй його з неба, з місця пробутку твого, й вчини все, про що буде покликати до тебе чужоземець, щоб усї народи на землї взнали імя твоє, й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дознались, що дім сей, що його збудував я, твоїм називається іменем.
34 Коли народ Твій вийде на війну на своїх ворогів, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Тебе в напрямі до цього міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,34 Коли вийде Твій народ супроти ворогів своїх шляхом, котрим Ти пошлеш його, і будуть молитися Тобі, обернувшися до міста цього, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я спорудив йменню Твоєму,34 Коли народ твій виступить на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти його пошлеш, і буде молитись до тебе, обернувшись до цього міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму,34 Якщо ж твій нарід вийде на війну проти своїх ворогів дорогою, якою пішлеш їх, і помоляться Тобі в напрямі цього міста, яке Ти його вибрав, і дому, який я збудував твому імені,34 Коли виступить народ твій на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти пошлеш його, й буде молитись до тебе, обернувшись проти сього міста, що ти вибрав, і проти храму, що я збудував іменню твойму,
35 то почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!35 Тоді почуй з неба молитву їхню і благання їхнє і вчини, що необхідне для них.35 то вислухай з неба їхню молитву та їхнє благання і вчини їм правду.35 і почуєш з неба їхнє благання і їхню молитву і зробиш їхнє оправдання.35 Тодї почуй з неба молитву їх і благаннє їх, і подай, чого їм треба.
36 Коли вони згрішать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і даси їх ворогові, а їхні поневільники візьмуть їх до неволі до краю далекого чи близького,36 Коли вони згрішать перед Тобою, – бо немає чоловіка, котрий не згрішив би, – і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, і відведуть їх у неволю їхню, до краю далекого чи близького,36 Коли вони согрішать перед тобою, - бо нема людини, що не грішила б, - і ти розгніваєшся на них і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та відведуть чи то в далеку, чи в близьку сторону,36 Як згрішать проти Тебе, [бо немає чоловіка, який не згрішить,] і побєш їх і видаси їх перед лицем ворогів і поведуть їх в полон ті, що полонять, до землі ворогів, до землі далеко чи близько,36 Коли ж вони согрішать перед тобою, - бо нема людини, щоб не грішила, - а ти розгнїваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону,
37 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті до неволі, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю своєї неволі, говорячи: Ми згрішили, скривили дорогу свою, і були ми несправедливі,37 І коли вони згадають в краю, у котрому будуть в неволі, і звернуться, і будуть молитися до Тебе в краю неволі своєї, говорячи: Ми згрішили, вчинили беззаконня, ми завинили,37 і коли в землі, куди їх відведуть у полон, вони схаменуться й навернуться, й будуть до тебе молитися з землі своєї неволі, кажучи: Ми согрішили, ми вчинили беззаконність, ми винуваті, -37 і повернуть їхнє серце в їхній землі, звідки переведені були туди, і повернуться і благатимуть Тебе в їхньому полоні, кажучи: Ми згрішили, ми вчинили неправедно, ми вчинили беззаконня,37 І коли вони в землї, де будуть в полонї, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землї неволї своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті,
38 і коли вони навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю своєї неволі, куди їх поневолили, і помоляться в напрямі до свого Краю, що Ти дав їхнім батькам, і в напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудував для Ймення Твого,38 І звернуться до Тебе всім серцем своїм і всією душею своєю в краю неволі своєї, куди відведуть їх у неволю, і будуть благати, обернувшись до краю свого, котрого Ти дав батькам їхнім, і до міста, котре Ти вибрав, і до храму, котрого я збудував йменню Твоєму,38 і звернуться до тебе всім серцем своїм і всією своєю душею з землі неволі, куди їх зайнято у полон, і молитимуться, обернувшись до своєї землі, що ти дав батькам їхнім, і до міста, що ти вибрав, і до храму, що я збудував імені твоєму, -38 і повернуться до Тебе всім серцем і всією їхньою душею в землі своїх поневолювачів і помоляться в напрямі їхньої землі, яку Ти дав їхнім батькам, і міста, яке Ти вибрав, і дому, який я збудував твому імені,38 І обернуться до тебе всїм серцем своїм і всією душею своєю в землї свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землї своєї, що дав єси батькам їх, і 'д містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, -
39 то Ти почуєш із небес, із постійного місця пробування Свого, їхню молитву та їхні благання, і вчиниш їм суд, і простиш Своєму народові, що вони згрішили Тобі!39 Тоді почуй з неба, з місця замешкання Твого молитву їхню і благання їхнє, і вчини, що необхідне для них, і прости народові Твоєму, який згрішив перед Тобою.39 то вислухай з неба, з місця твого перебування, їхню молитву та їхнє благання, вчини їм правду й прости твоєму народові, що согрішив перед тобою.39 і почуєш з неба з твого готового помешкання їхню молитву і їхнє благання і зробиш суд і будеш милосердний з народом, що згрішив проти Тебе.39 Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.
40 Тепер, Боже мій, благаю, нехай будуть очі Твої відкриті, а уші Твої наставлені на слухання молитви цього місця!40 Боже мій! Нехай же будуть очі Твої відкриті і вуха Твої уважні до молитви на місці оцьому.40 Тож тепер, Боже мій, нехай очі твої будуть відкриті й вуха твої нехай сприймають молитву в цьому місці!40 Тепер, Господи, хай же будуть відкриті твої очі і твої уха хай почують благання (з) цього місця.40 Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місцї.
41 А тепер, Устань же, о Господи, Боже, на Свій відпочинок, Ти й ковчег сили Твоєї! Священики Твої, о Господи Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а побожні Твої хай добром веселяться!41 І нині, Господе Боже, стань на [місце] спочину Твого, Ти і Ковчег могутности Твоєї. Священики Твої, Господе Боже, нехай у спасіння зодягнуться, а доброчинні Твої нехай щедротами наситяться.41 Устань же, Господи, Боже мій, і йди на місце твого спочинку, - ти й кивот сили твоєї. Священики твої, Господи Боже, нехай одягнуться в спасіння і твої вірні нехай радіють у достатках.41 І тепер встань, Господи Боже, на твій спочинок, Ти і кивот твоєї сили. Твої священики, Господи Боже, хай зодягнуться в спасіння, і твої сини хай зрадіють в добрах.41 А тепер, Господи Боже, стань на місцї спокою твого, ти й скриня сили твоєї. Сьвященники твої, Господи Боже, нехай з'одягнуться в спасеннє, а сьвяті твої нехай насолоджуються добрами.
42 Господи Боже, не відвертай лиця від Свого помазанця, згадай же про милість Своєму рабові Давиду!42 Господе Боже! Не відверни лиця від помазанця Свого, згадай милості до Давида, служника Твого.42 Господи Боже! Не відверни від себе помазаника твого, згадай про ласки для Давида, слуги твого.»42 Господи Боже, не відверни лиця твого помазанника, згадай щедрості Давида твого раба.42 Господи Боже! не одверни лиця від помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!