1 Ото ж бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути, | 1 Ось, рука Господа не зменшилася для того, щоб рятувати, і вухо Його не поважчало для того, щоб чути. | 1 Рука Господня не закоротка, щоб рятувати, і вухо його не глухе, щоб чути. | 1 Чи господня рука не спроможна спасти? Чи Він тяжким вчинив своє ухо, щоб не чути? | 1 Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути. |
2 бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув, | 2 Але беззаконня ваші відлучили вас від Бога, і гріхи ваші відвертають лице [Його] од вас, щоб не чути. | 2 Ні! Це ваші беззаконня вас від Бога відлучили, ваші гріхи обличчя його від вас закрили, щоб вас не чути. | 2 Але ваші гріхи розділяють між вами і Богом, і через ваші гріхи Він відвернув від вас своє лице, щоб не помилувати. | 2 Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати. |
3 бо ваші долоні заплямлені кров'ю, ваші ж пальці беззаконням, уста ваші говорять неправду, язик ваш белькоче лихе! | 3 Бо руки ваші осквернені кров'ю, а пальці ваші – беззаконням; уста ваші виповідають лжу, язик ваш проголошує неправду. | 3 Бо руки ваші заплямлені кров'ю, пальці ваші - беззаконням. Уста ваші брехню промовляють, язик шепоче зраду. | 3 Бо ваші руки осквернені кровю і ваші пальці в гріхах, а ваші губи сказали беззаконня і ваш язик роздумує неправду. | 3 Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством; уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду. |
4 Немає нікого, хто б кликав на суд, і нікого нема, хто судився б поправді, кожен надію кладе не марноту й говорить неправду, вагітніє бідою й породжує злочин! | 4 Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не захищає істину; сподіваються на пусте і виповідають брехню, започатковують зло і породжують злочини. | 4 Ніхто не позиває справедливо, ніхто не судиться по правді. Вони звіряються на ніщоту і порожнє говорять, горе зачинають і породжують нещастя. | 4 Ніхто не говорить праведне, ані немає праведного суду. Надію поклали на марне і говорять порожне, бо зароджують труд і родять беззаконня. | 4 Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство; |
5 Висиджують яйця гадючі та тчуть павутиння: хто з'їсть з їхніх яєць, помирає, а з розбитого гадина вийде... | 5 Висиджують гадючі яйця і тчуть павутиння; хто поживу з них учинить – помре, а якщо роздушить, – виповзе гадюка. | 5 Висиджують гадючі яйця, тчуть павутиння. Хто їсть їхні яйця, вми- рає; як їх роздавити, гадюка з них вилазить. | 5 Розбили яйця гадюк і плетуть сітку павука. І хто хоче їсти їхні яйця, розбивши знайшов запорток, і в ньому василіск. | 5 Висїдають гадючі яйця, тчуть паутину; хто попоїсть яєць їх, - умре, а як роздавить, - василиск вилазить. |
6 Нитки їхні не стануть одежею, і виробами своїми вони не покриються: їхні діла діла кривди, і в їхніх руках чин насильства... | 6 Павутиння їхнє для одягу непридатне, і вони не покриються своїм витвором; справи їхні – вправи неправедні, і насильство в руках їхніх. | 6 їхнє павутиння не придатне на одежу; їхнім виробом не можна вкритись. Учинки їхні - учинки беззаконні, в руках у них - діла насильства. | 6 Їхня сітка не буде на одіж, ані не зодягнуться їхніми ділами. Бо їхні діла - діла беззаконня. | 6 Паутиннє їх не придатне на одежу, й вони не окриються своїм виробом; дїла їх - се дїла неправедні, в руках у них здирство. |
7 Їхні ноги біжать на лихе, і спішать проливати невинну кров, їхні думки думки кривдні, руїна й погибіль на їхніх дорогах! | 7 Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття безневинної крови; думки їхні – думки нечисті, спустошення і загибель на стежках їхніх. | 7 Швидкі до зла їхні ноги, вони летять пролити кров безвинну. Думки їхні - думки беззаконні, спустошення та погуба на їхніх дорогах. | 7 А їхні ноги біжать до зла, швидкі пролити кров. І їхні думки - думки безумних, розбиття і терпіння на їхніх дорогах. | 7 Ноги в них швидкі до зла, - скорі вони до проливу безвинної крові; гадки їх - гадки безбожні, пустошеннє й пагуба на дорогах їх. |
8 Дороги спокою не знають, і правосуддя немає на їхніх стежках, вони покрутили собі свої стежки, і кожен, хто нею ступає, не знає спокою. | 8 Шляхів миру вони не відають, і немає суду на стежках їхніх; шляхи їхні криві, і ніхто, хто рухається ними, не знає миру. | 8 Мирні путі їм невідомі, немає правосуддя на їхніх стежках. Вони йдуть кривими дорогами; хто ними ходить, той не знає миру. | 8 І вони не знають дороги правди, і немає суду на їхніх дорогах. Бо їхні стежки, якими підуть, розсіяні і не знають миру. | 8 Мирні путї їм незнані, й справедливого суду нема на стежках у них; дороги їх криві, а хто ними ходить, не мати ме миру. |
9 Тому віддалилося право від нас, і не сягає до нас справедливість! чекаємо світла, та ось темнота, чекаємо сяйва та й у темнощах ходимо! | 9 А тому так далеко від нас суд, і правосуддя не сягає до нас; ждемо на світло, і ось пітьма, – озорення, і ходимо в мороці. | 9 Тому далеко від нас право, і справедливість нас не досягає. Ми ждали світла - аж ось темнота, ясности - та ходимо в пітьмі. | 9 Через це від них відступив суд, і не захопить їх праведність. Як вони очікували світло настала їм темрява, очікуючи лучі сонця вони ходили в темноті. | 9 Тим то далеко від нас суд, і правосуддє не досягає нас; дожидаєм сьвітла, а ось темрява, - ясноти, а ходим у тьмі. |
10 Ми мацаємо, мов невидющі, за стіну, навпомацки ходимо, мов ті безокі; спотикаємося ми опівдні, немов би смерком, між здоровими ми, як померлі!... | 10 Обмацуємо, наче сліпі, стіну, і, наче без очей, ходимо навпомацки в полудень, наче в сутінки, серед живих – як мертві. | 10 Ми мацаємо, як сліпі стіну, та ходимо навпомацки, немов безокі. Ми спотикаємось опівдні, неначе смерком, живемо в темноті, немов мертві. | 10 Обмацюватимуть стіну як сліпі і обмацюватимуть як ті, що не мають очі. І впадуть в полудне як о півночі, застогнуть як ті, що вмирають. | 10 Мацяєм, як слїпий стїну, і, наче без'окі, ходимо помацки; спотикаємся в південь, як смерком, між живими - як мертві. |
11 Усі ми ревемо, як ведмеді, і мов голуби ті постійно воркочемо, чекаємо права й немає, спасіння й від нас віддалилось воно... | 11 Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; наджидаємо суду, і немає [його], – порятунку, але він задалеко від нас. | 11 Ми всі ведмедями ревемо абож увесь час воркуємо голубами. Суду чекаємо, - його ж немає; спасіння, - та воно від нас далеко. | 11 Разом підуть як медвідь і як голубка. Ми очікували суд, і немає. Спасіння далеко від нас відступило. | 11 Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами; суду ждемо, та й немає, - пільги, та вона далеко від нас. |
12 Бо помножились наші переступи перед Тобою, і свідкують на нас гріхи наші, бо з нами переступи наші, а наші провини ми знаємо їх! | 12 Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідкують супроти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. | 12 Бо переступів наших сила перед тобою, і гріхи наші проти нас свідчать; бо переступи наші з нами, і ми знаємо добре наші беззаконня. | 12 Бо наше беззаконня велике перед Тобою, і наші гріхи стали проти нас. Бо наші беззаконня в нас, і ми пізнали наші неправедності. | 12 Бо переступів наших много перед тобою, і гріхи наші сьвідчать проти нас; бо ж переступи наші перед нами, й провини наші ми знаємо. |
13 Ми зраджували й говорили неправду на Господа, і повідступали від нашого Бога, казали про утиск та відступ, вагітніли й видумували з свого серця слова неправдиві... | 13 Ми зрадили, і збрехали перед Господом, і відступили од Бога нашого; обмовляли наклепом і зрадою, започатковували і народжували з серця ложні слова. | 13 Ми збунтувалися й Господа зреклися, від Бога нашого ми відступилися; про гніт ми говорили й зраду, у серці шемрали слова неправди. | 13 Ми були безбожними і ми збрехали і ми відступили від нашого Бога. Ми сказали неправедне і були непослушні, ми зачали і ми повчалися неправедних слів з нашого серця. | 13 Спроневірились ми перед Господом і з'олгали, та й відступили від Бога нашого; говорили обмову й зраду, вагонїли й роджали з серця слова неправди. |
14 І правосуддя назад відступилося, а справедливість здалека стоїть, бо на майдані спіткнулася істина, правда ж не може прийти, | 14 І суд відступив назад, і правда стала віддалік, бо істина спіткнулася на майдані, і чесність не може увійти. | 14 Право відкинуто назад, стоїть оддалік справедливість, бо на майдані спіткнулася правда, чесність не має туди входу. | 14 І ми відступили геть від суду, і праведність далеко відійшла, бо праведність на наших дорогах знищена, і через праведність ми не змогли перейти. | 14 Відступив від нас суд, оддалїк зісталась справедливість; бо справедливість спотикнулась на майданї, й правота не знаходить входу. |
15 і істина зникла, а той, хто від злого відходить, грабований... І це бачить Господь, і лихе в Його очах, що права нема! | 15 І не стало істини, і той, що ухиляється від зла, зазнав образи. І Господь побачив це очима своїми і обурився, що немає суду. | 15 Правда зникла; хто ж зла цурається, того обдирають. Господь це побачив і обурився, що суду немає. | 15 І правда була забрана, і ми відвернули ум від пізнання. І Господь побачив, і не було Йому вгодне, бо не було суду. | 15 Зникла правда; хто ж ледарства одцурався, терпить зневагу. І побачив се Господь, і погано було се в очах його, що нема суду. |
16 І Він бачив, що немає нікого, і дивувавсь, що немає заступника... Та рамено Його Йому допомогло, і Його справедливість підперла Його, | 16 І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогло Йому рамено Його, і правда Його підтримала Його. | 16 Побачив, що нема нікого, і здивувався, що заступника немає. Тоді його рамено з'явилось йому на підмогу, і справедливість його підтримала. | 16 І Він побачив і не було людини, і роздумав і не було того, хто сприймав, і Він оборонив їх своїм раменом і скріпив милосердям. | 16 Бачив він, що нема й чоловіка (праведного), й дивився, що нема кому заступитись; та помогла йому рука його, й справедливість його піддержала його. |
17 і Він зодягнув справедливість, як панцер, а шолома спасіння на Свою голову, і зодягнув шати помсти, як одяг, і покрився горливістю, мов би плащем! | 17 І Він поклав на Себе правду, мов панцера, і шолом спасіння – на голову Свою; і одягнувся в шати помсти, наче в одяг, і покрив Себе ревністю, мов плащем. | 17 Одягся у справедливість, мов у броню; шолом спасіння на голові в нього. Він надягнув відплату, як одежу; горливістю; немов плащем, покрився. | 17 І Він зодягнув праведність як броню і наклав шолом спасіння на голову і зодягнувся плащем пімсти і накидкою, | 17 І вложив він на себе справедливість, неначе панцирь, і шолом спасення - на голову собі; і одїгся ризою помсти, як одежою, та окрив себе ревностю, мов би наміткою. |
18 Надолужить Він гнівом Своїм ворогам згідно з учинками їхніми, Своїм супротивним заплатою, островам надолужить заплату. | 18 У міру покарання, за цією мірою Він поверне супротивникам Своїм – люттю, а ворогам Своїм – помстою, островам відплатить належним. | 18 Він кожному відплатить по заслузі; противникам своїм - гнівом, і ворогам своїм - покаранням. | 18 наче той, що віддає віддачу впокорення ворогам. | 18 По заслузї одплатить він повною міркою супротивникам своїм - строгостю, ворогам своїм - помстою; віддасть островам їх заслуженину. |
19 І будуть боятися Ймення Господнього з заходу, а слави Його зо схід сонця, бо прийде, як річка рвучка, вітер Господній її пожене, | 19 І злякаються ймення Господнього на заході і слави Його – на сході сонця. Якщо ворог прийде, мов ріка, п'одув Господній прожене Його. | 19 На заході побачать ім'я Господнє, і на сході його славу, бо він прийде, як бистрий потік, який жене подих Господній. | 19 І злякаються господнього імени ті, що з заходу, і славного імени ті, що з сходу сонця. Бо прийде як сильна ріка гнів від Господа, Він прийде з гнівом. | 19 І злякаються імени Господнього на заходї, й величі його - на сходї сонця. Хоч би ворог, як ріка, наступив, - прожене його подих Господень. |
20 і прийде Викупитель Сіонові й тим, хто вернувся із прогріху в Якові, каже Господь. | 20 І прийде Визволитель Сіону і [синів] Якова, що відвернуться од безчестя, говорить Господь. | 20 Та для Сіону він прийде Викупителем, для тих із потомків Якова, що навернуться від бунту, - слово Господнє. | 20 І прийде задля Сіону Той, Хто визволяє, і відверне безбожності від Якова. | 20 І прийде Одкупитель Сионові й синам Якововим, - тим, що навернуться од безбожностї - говорить Господь. |
21 А Я ось із ними умова Моя, говорить Господь: Мій Дух, який на тобі, та слова Мої, що поклав Я до уст твоїх, не уступлять вони з твоїх уст, і з уст нащадків твоїх, і з уст нащадків потомства твого, говорить Господь, відтепер й аж навіки! | 21 І ось, заповіт Мій з ними, говорить Господь: Дух Мій, котрий на тобі, і слова Мої, котрі вклав Я в уста твої, не відступлять од уст твоїх і від уст нащадків твоїх, і від уст нащадків нащадків твоїх, говорить Господь, віднині і довіку. | 21 Щождо мене, то мій завіт з ними, каже Господь. Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вклав тобі в уста, не відступлять від моїх уст і від уст твоїх потомків і від уст потомків твоїх потомків, - слово Господнє, - віднині й повіки. | 21 Це і їм від Мене завіт, сказав Господь. Дух мій, який є на тобі, і слова, які Я дав у твої уста, не забракнуть в твоїх устах і в устах твого насіння від тепер і на віки, бо (так) сказав Господь. | 21 А се завіт мій з ними, говорить Господь: Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вложив в уста тобі, не одступлять від уст твоїх і од уст потомства твого, анї од уст синів внуків твоїх від тепер і по віки, говорить Господь. |