1 Кричи на все горло, не стримуйсь, свій голос повищ, мов у сурму, й об'яви ти народові Моєму про їхній переступ, а домові Якова їхні гріхи!1 Гукай голосно, не утримуйся; піднеси голос твій, мов сурма, і покажи народові Моєму на беззаконня його, і домові Якова – гріхи його.1 Кричи на все горло, не стримуйсь! Піднеси, немов сурма, твій голос! Вкажи моєму народові його злочини, домові Якова його переступи!1 Закричи в силі і не пощади, підніми твій голос як трубу і сповісти моєму народові їхні прогріхи, і домові Якова їхні беззаконня.1 Клич грімко, не вдержуйсь, підні- ми голос твій, мов труба, і вкажи мойму люду беззаконня його, й дому Якововому всї гріхи його.
2 Вони бо щоденно шукають Мене та жадають пізнати дороги Мої, мов народ той, що праведне чинить, і права свого Бога не кидає. Питаються в Мене вони про права справедливости, жадають наближення Бога:2 Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, що чинить праведно і не залишає законів Бога свого; вони благають Мене судів правди, прагнуть наблизитися до Бога.2 Вони день-у-день мене шукають, хочуть мої дороги знати, наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого. Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько.2 Мене з дня на день шукають і бажають пізнати мої дороги. Як нарід, що зробив праведність, і що не оставив суд свого Бога, просять в мене тепер праведного суду і бажають наблизитися до Бога,2 Вони ж бо питають у мене що дня про путї мої, наче б вони були такі люде, що живуть праведно й не відкидають законів Бога свого; вони допитують у мене про справедливість судів моїх; хотїли б зблизька зо мною судитись.
3 Нащо ми постимо, коли Ти не бачиш, мучимо душу свою, Ти ж не знаєш того? Отак, у день посту свого ви чините волю свою, і всіх ваших робітників тиснете!3 Нащо ми постимося, коли Ти не бачиш? Упокорюємо душі свої, а Ти не знаєш? Ось, у день посту вашого ви звершуєте волю вашу і вимагаєте важкої праці від інших.3 «Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?» Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших.3 кажучи: Як то, що ми постили і Ти не побачив? Ми упокорили наші душі і Ти не пізнав? Бо в днях вашого посту ви знаходите ваші бажання і всіх ваших підручних колете.3 `Чом воно так, що ми постимо, а ти не бачиш сього? впокоряємо душі наші, а ти не знаєш?` Ось, - бо в день вашого посту ви вволяєте волю вашу, й вимагаєте тяжкої працї від других.
4 Тож на сварку та заколот постите ви, та щоб кулаком бити нахабно... Тепер ви не постите так, щоб ваш голос почутий був на височині!4 Ось, ви поститеся для сварок і розбрату і для того, щоб зухвалою рукою бити інших; ви не поститеся в цей час так, щоб голос ваш був почутий угорі.4 Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком. Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі.4 Якщо на суди і бійки постите і бєте бідного кулаками, навіщо для Мене постите, щоб сьогодні Я вислухав в крику ваш голос?4 Ви постите хиба на те, щоб сваритись та правуватись, і немилосерною рукою кулакувати других; ви не постите того дня так, щоб голос ваш чуто в горі на небі.
5 Хіба ж оце піст, що Я вибрав його, той день, коли морить людина душу свою, свою голову гне, як та очеретина, і стелить верету та попіл? Чи ж оце називаєш ти постом та днем уподоби для Господа?5 Чи такий той піст, котрого Я вибрав, – день, коли людина знесилює душу свою, коли згинає голову свою, мов тростина, і підстеляє під себе вереття і попіл? Чи це назвеш постом і днем, що угодний Господові?5 Хіба такий піст мені довподоби, день, коли хтось умертвлює себе? -Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати, - чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним?5 Не такий піст Я вибрав і день, щоб людина впокорила свою душу. Ані не схилиш як каблук твою шию і не постелиш мішок і попіл, ані не назвете такий піст сприйнятним.5 Чи се такий піст, який я собі вибрав, - день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилює, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві?
6 Чи ж ось це не той піст, що Я вибрав його: розв'язати кайдани безбожности, пута ярма розв'язати й пустити на волю утиснених, і всяке ярмо розірвати?6 Ось піст, котрого Я вибрав: Розбий кайдани неправди, розітни ланцюги ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розламай усіляке ярмо: 6 Ось піст, який я люблю: кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати,6 Я не вибрав такий піст, говорить Господь, але звільни всяку звязь неправедности, розвяжи звязі сильних контрактів, відішли побитих на свободу, і розідри всякий неправедний запис.6 Ось - піст, який я люблю: зніми кайдани несправедливостї; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу;
7 Чи ж не це, щоб вламати голодному хліба свого, а вбогих бурлаків до дому впровадити? Що як побачиш нагого, щоб вкрити його, і не сховатися від свого рідного?7 Поділися з голодним хлібом твоїм і вбогих, що поневіряються, заведи до оселі; коли побачиш роздягнутого – одягни його; і від єдинокровного твого не ховайся.7 з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись.7 Розломи голодному твій хліб і бідних, що без даху, введи до твого дому. Якщо побачиш нагого, зодягни, і не погорди кревним з твого насіння.7 Подїлись із голодними хлїбом і введи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся.
8 Засяє тоді, мов досвітня зоря, твоє світло, і хутко шкірою рана твоя заросте, і твоя справедливість ходитиме перед тобою, а слава Господня сторожею задньою!8 Тоді засяє, мов зоря, світло твоє, і уздоровлення твоє невдовзі зросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.8 Тоді світло твоє засяє, як зірниця, загоїться негайно твоя рана, спасіння твоє буде йти поперед тебе, Господня слава - слідом за тобою.8 Тоді прорветься твоє раннє світло, і швидко зійдуть твої оздоровлення, і перед тобою ітиме твоя праведність, і божа слава тебе огорне.8 Тодї сьвітло твоє зорею засьвітить і рани твої скоро сцїляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводити ме тебе слава Господня.
9 Тоді кликати будеш і Господь відповість, будеш кликати і Він скаже: Ось Я! Якщо віддалиш з-поміж себе ярмо, не будеш підносити пальця й казати лихого,9 Тоді ти покличеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: Ось Я! Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати пальця і говорити образливе,9 Тоді візвеш, і Господь відповість, ти крикнеш, і він скаже: - Ось я! Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити,9 Тоді закличеш, і Бог тебе вислухає. Ще як ти говориш Він скаже: Ось я. Якщо віддалиш від себе кайдани і простягання рук і слово наріканя9 Тодї ти покликнеш, і Господь вислухає тебе, заголосиш - а він скаже: Ось я! Як же ж ти ще з твого займища викинеш ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити,
10 і будеш давати голодному хліб свій, і знедолену душу наситиш, тоді то засвітить у темряві світло твоє, і твоя темрява ніби як полудень стане,10 І віддаси голодному життя твоє, і наситиш душу змученого: тоді світло твоє засяє в темряві, і морок твій [буде], мов полудень;10 коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь.10 і даси голодуючому хліб від твоєї душі і наситиш пригнічену душу, тоді твоє світло засяє в темряві, і твоя темрява (буде) як полудень.10 І голодному віддаси серце твоє, та нагодуєш душу злиденника, - тодї в тьмі в тебе засяє сьвітло, а тьма твоя стане, мов полуднє;
11 і буде Господь тебе завжди провадити, і душу твою нагодує в посуху, кості твої позміцняє, і ти станеш, немов той напоєний сад, і мов джерело те, що води його не всихають!11 І буде Господь вождем твоїм завжди, і в пору посухи буде насичувати душу твою і виповнювати кості твої, і ти будеш, як напоєний водою сад, і як джерело, котрого вода ніколи не вичерпається.11 Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості. Ти станеш, мов сад зрошений, мов джерело, якого води не висихають.11 І твій Бог буде завжди з тобою. І наситишся так як бажає твоя душа, і твої кості згрубнуть, і будеш як напоєний город, і як джерело, в якому не забракло води.11 І Господь буде по всяк час провідником тобі, і буде часу засухи насичувати душу твою, та кріпити товщею костї твої, і будеш ти, мов сад, підсичуваний водою, й мов криничина, що в неї вода нїколи не зсякає.
12 І руїни відвічні сини твої позабудовують, поставиш основи довічні, і будуть тебе називати: Замуровник пролому, направник шляхів для поселення!12 І забудуються [нащадками] твоїми пустелі віковічні: ти відновиш підвалини поколінь, і будуть називати тебе відновлювачем зруйнованого та шляхів для населення.12 Тобою будуть відбудовані руїни віковічні, ти знов поставиш підвалини минулих родів. Тебе назвуть поправником проломів, оновником стежок для житла.12 І твої вічно пусті місця забудуються, і твої основи будуть вічні в роди родів. І назвешся: Будівничий розбитих місць, і даси спочити стежкам що посередині.12 І забудує рід твій пустинї давнезні; ти одбудуєш основи многих поколїнь, і казати муть про тебе: Він одбудовав розвалини, попрокладував знов шляхи про поселеннє.
13 Якщо ради суботи ти стримаєш ногу свою, щоб не чинити своїх забаганок у день Мій святий, і будеш звати суботу приємністю, днем Господнім святим та шанованим, і її пошануєш, не підеш своїми дорогами, діла свого не шукатимеш та не будеш казати даремні слова,13 Якщо ти утримаєш ногу твою заради суботи від задоволення вигадок твоїх святого дня Мого, і будеш називати суботу втіхою, святим днем Господнім, пошанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичними твоїми клопотами, догоджати забаганці твоїй і марнословити,13 Коли ти в суботу стримаєш свою ногу, щоб у мій день святий твоїх справ не чинити, коли назвеш суботу: «Розкіш! Господній день святий і поважаний!» - і шануватимеш її, не йдучи в дорогу, покинеш твої справи та переговори,13 Якщо відвернеш твою ногу від субот, щоб не чинити твої бажання у святому дні і назвеш суботи радісними, святими для твого Бога, не піднімеш твою ногу на діло, ані не вискажеш в гніві слово з твоїх уст,13 Коли вдержиш ногу твою задля суботи, та не будеш сього дня мого сьвятого своїх забагів чинити; коли буде субота в тебе осолодою, днем Господнїм сьвятим, шанованим; а пошануєш її тим, що неробити меш твоїх дїл звичайних, не годити своїм примхам і пусторікі слова понехаєш;
14 тоді в Господі розкошувати ти будеш, і Він посадовить тебе на висотах землі, та зробить, що будеш ти споживати спадщину Якова, батька твого, бо уста Господні сказали оце!14 То будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на верховини землі і дам споживати тобі спадщину Якова, батька твого: уста Господні виповіли це.14 тоді в Господі ти знайдеш твою розкіш. Я повезу тебе на колісниці узвишшями країни і нагодую тебе спадщиною Якова, предка твого. Бо уста Господні так сказали.14 і будеш надіятися на Господа, і Він підніме тебе на добра землі і нагодує тебе насліддям Якова твого батька. Бо господні уста це сказали.14 Тодї мати меш осолоду в Господї, возведу тебе певно на висоти землї та насичу тебе наслїддєм Якововим, предка твого; - се сказали уста Господнї.