| 1 Диригентові хору. Не погуби. Урок Давидів. | 1 Провідникові хору. На мелодію «Це руйнуй». Давида. Міхтам. Коли він утік від Саула до печері. | 1 На кінець. Не зведеш до зітління. Давида в память. | 1 Проводиреві хора: `Не пропадеш.` Давидова памятна пісня, коли втїкав від Саула до печери. П омилуй мене, Боже, помилуй! Бо до тебе прибігає душа моя, і я сховаюсь під тїнню крил твоїх, поки перейде погибіль. |
2 (57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро. | 2 Чи таки правду говорите ви, судді, і чи справедливо судите, сини людські? | 2 Помилуй мене, Боже, помилуй; до тебе душа моя прибігає. У тінь твоїх крил прибігаю, поки не мине лихо. | 2 Чи, отже, поправді праведно говорите? Чи судите праведно людські сини? | 2 До Бога Всевишнього кличу, до Бога, що дає менї долю. |
3 (57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою | 3 Беззаконня збираєте в серці, не зважуєте злочинів рук ваших на землі; | 3 До Бога Всевишнього взиваю, до Бога, що чинить мені благо, - | 3 Бо і в серці чините беззаконня на землі, ваші руки сплітають неправедність. | 3 Пішли з неба і спаси мене; осороми того, хто наважив на мене. Пішли, Боже, ласку твою і правду. |
4 (57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч. | 4 Від самого народження стали відступниками лиходії; від лона [матері] блудять, кажучи неправду. | 4 нехай пошле з неба й мене врятує, нехай осоромить тих, що мене зневажають; нехай пошле Бог свою ласку й правду. | 4 Грішники стали відчужені від лона, заблукали від лона, заговорили неправду. | 4 Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби - ратища і стріли, а язик їх меч гострий. |
5 (57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! | 5 Отрута в них – мов отрута гадини, як глухої гадюки, котра затуляє вуха свої. | 5 Я лежу серед левів, що пожирають синів людських. Зуби їхні - списи й стріли; язик - меч гострий. | 5 Їхній гнів на подобу змії, наче глухого аспіда і того, що затикає свої уха, | 5 Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя! |
6 (57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села. | 6 І не почує голосу заклиначів, чарівника, у чарах вправного. | 6 Знесись над небесами, Боже; по всій землі хай буде твоя слава! | 6 який не почує голосу тих, що зачаровують, а чарів того, що зачаровує мудрого. | 6 Приготовили сїтку стопам моїм, похилилась душа моя; викопали яму передо мною, самі впали як раз до неї. |
7 (57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе! | 7 Боже! Поламай зуби їхні в устах їхніх; розтрощи, Господе, великі щелепи молодих левів! | 7 Наставили тенета на мої кроки, гнітили мою душу, копали яму передо мною: самі нехай упадуть до неї. | 7 Бог розбив їхні зуби в їхніх устах, Господь розторощив ікла левів. | 7 Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми. |
8 (57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю! | 8 Нехай же щезнуть, наче вода, що розпливається, коли напружать стріли, нехай вони будуть, мов переламані на куски. | 8 Бадьорим стало моє серце, Боже, бадьоре моє серце; буду співати й на гарфі вигравати. | 8 Вони вважатимуться за ніщо, за воду, що пропливає. Він натягне свій лук, доки не послабнуть. | 8 Пробудися, славо моя! Пробудїтесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню. |
9 (57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами, | 9 Нехай щезнуть, мов слимак, що розкривається; нехай не побачать сонця, наче викидень жінки. | 9 Проснись, душе моя! Просніться, гарфо й гусла! Я розбуджу світанок. | 9 Вони будуть знищені наче віск, що тане. Впав огонь і вони не побачили сонця. | 9 Буду прославляти тебе, Господи, між людьми; буду сьпівати тобі між народами. |
10 (57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар! | 10 Раніше, аніж казани ваші відчують палахкий терен, він підхопить їх вітром, обидвох, що живуть, у гніві Його. | 10 Я між людьми, о Господи, буду тебе хвалити і між народами буду тобі співати; | 10 Раніше ніж ваше терня впізнає тернину, він пожере вас наче в гніві наче живих. | 10 Бо звеличилась милість твоя до небес, і під облаки правда твоя. |
11 (57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею! | 11 Зрадіє праведник, коли побачить помсту; обмиє ступні свої в крові лиходія. | 11 велика бо, як небо, твоя ласка, і аж до хмар сягає твоя вірність. | 11 Зрадіє праведний, коли побачить пімсту безбожних. Він помиє свої руки в крові грішного. | 11 Прослався, Боже, висше неба! По всїй землї нехай буде слава твоя! |