| 1 Диригентові хору. Про голубку, що мовчить далеко. Давидів псалом, коли филистимляни захопили його в Ґаті. | 1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида. | 1 На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті. | 1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм. |
2 (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну, | 2 Помилуй мене, Боже! Бо людина хоче проковтнути мене; учиняє напади щодня, вчиняє мені тісноти. | 2 Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого. | 2 Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день. | 2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати, |
3 (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують... | 3 Вороги мої щодня шукають нагоди проковтнути мене; бо вельми багато тих, що повстають супроти мене, о Всевишній! | 3 Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком, | 3 Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори. | 3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене. |
4 (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене, | 4 Коли я в страхові, на Тебе я сподіваюся. | 4 грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують. | 4 В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю. | 4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене. |
5 (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула... | 5 У Богові хвалитиму я слово Його; на Бога сподіваюся; не боюся, що вчинить мені плоть! | 5 Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене. | 5 В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло. | 5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене. |
6 (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив! | 6 Щодня спотворюють слова мої; всі помисли їхні про мене – на лихо. | 6 Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо. | 6 Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло. | 6 І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би. |
7 (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села. | 7 Збираються, утаємничуються, спостерігають за моїми п'ятами, щоб спіймати душу мою. | 7 І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки я полетів би і відпочив би. | 7 Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу. | 7 Полинув би я далеко, став би жити в пустинї. |
8 (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею... | 8 Невже вони уникнуть відплати за неправду [свою]? У гніві поскидай, Боже, народи. | 8 Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині. | 8 Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже. | 8 Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі. |
9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку, | 9 У Тебе пораховані мої поневіряння; поклади сльози мої в чашу Твою, – чи не в книзі вони Твоїй? | 9 Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі. | 9 Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці. | 9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї. |
10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому, | 10 Вороги завертають назад, коли я волаю до Тебе з благанням; з цього я дізнаюся, що Бог за мене. | 10 Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті. | 10 Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог. | 10 День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда. |
11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана, | 11 У Богові хвалитиму я слово [Його], у Господі хвалитиму слово [Його]. | 11 Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього. | 11 У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово. | 11 Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї. |
12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього, | 12 На Бога сподіваюся, не боюся; що вчинить мені людина? | 12 Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство. | 12 На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина. | 12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него; |
13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені, | 13 На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі відплачу; Тебе хвалитиму. | 13 Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б. | 13 В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам, | 13 А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий, |
14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу... | 14 Бо Ти визволив душу мою від смерти; хіба не визволиш також ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед лицем Божим у світлі живих? | 14 А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий, | 14 бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих. | 14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили. |
15 (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині! | | 15 з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку. | | 15 Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх. |
16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене: | | 16 Хай смерть поб'є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! -бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них. | | 16 Кличу до Бога, і Господь спасає мене. |
17 (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу! | | 17 Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує. | | 17 Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос. |
18 (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене! | | 18 Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує. | | 18 Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене. |
19 (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться, | | 19 Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене. | | 19 Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога. |
20 (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого, | | 20 Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога. | | 20 Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій. |
21 (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!... | | 21 Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову. | | 21 Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі. |
22 (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному! | | 22 Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони - мечі вийняті з піхви. | | 22 Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався. |
23 (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе! | | 23 Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався. | | 23 А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе. |