1 Диригентові хору. Про голубку, що мовчить далеко. Давидів псалом, коли филистимляни захопили його в Ґаті.1 Провідникові хору. На струнах. Маскіл. Давида.1 На кінець, про нарід, що віддалений від святих. Давида в память, коли ним заволоділи чужинці (филистимляни) в Ґеті.1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.
2 (55-3) Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,2 Помилуй мене, Боже! Бо людина хоче проковтнути мене; учиняє напади щодня, вчиняє мені тісноти.2 Вислухай, Боже, мою молитву, і не ховайся від благання мого.2 Помилуй мене, Господи, томущо мене потоптала людина, пригнобила мене, воюючи цілий день.2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,
3 (55-4) від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують...3 Вороги мої щодня шукають нагоди проковтнути мене; бо вельми багато тих, що повстають супроти мене, о Всевишній!3 Прислухайся і вислухай мене. Я мучуся у моїм болі й хвилююся ворожим гуком,3 Мене потоптали мої вороги цілий день, бо численні ті, що воюють проти мене з гори.3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.
4 (55-5) Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,4 Коли я в страхові, на Тебе я сподіваюся.4 грішника криком, бо вони наносять мені лихо, і в гніві зо мною ворогують.4 В день боятимуся, а я надію на Тебе покладаю.4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.
5 (55-6) страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула...5 У Богові хвалитиму я слово Його; на Бога сподіваюся; не боюся, що вчинить мені плоть!5 Серце моє тремтить у мені, і страхи смертні налягли на мене.5 В Бозі похвалю мої слова цілий день. На Бога поклав я надію. Не злякаюся, що зробить мені тіло.5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.
6 (55-7) казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!6 Щодня спотворюють слова мої; всі помисли їхні про мене – на лихо.6 Страх і тремтіння надійшли на мене і жах оточив мене навколо.6 Цілий день моїми словами гидували, всі їхні задуми проти мене на зло.6 І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.
7 (55-8) Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.7 Збираються, утаємничуються, спостерігають за моїми п'ятами, щоб спіймати душу мою.7 І я кажу: Коли б то у мене крила, як у голубки я полетів би і відпочив би.7 Хай поселяться і сховаються. Вони стерегтимуть мою пяту, так як стерпіли мою душу.7 Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.
8 (55-9) Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею...8 Невже вони уникнуть відплати за неправду [свою]? У гніві поскидай, Боже, народи.8 Ось я полинув би далеко, осівся б у пустині.8 Зовсім їх не спасеш, зведеш в гніві народу, Боже.8 Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.
9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,9 У Тебе пораховані мої поневіряння; поклади сльози мої в чашу Твою, – чи не в книзі вони Твоїй?9 Шукав би собі захисту притьмом від буревію та від тучі.9 Я тобі сповістив моє життя, я поклав мої слези перед Тобою так як і в твоїй обітниці.9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.
10 (55-11) вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,10 Вороги завертають назад, коли я волаю до Тебе з благанням; з цього я дізнаюся, що Бог за мене.10 Знищ, Господи, розділи їхні язики, бо я бачу насильство й розбрат у місті.10 Хай мої вороги відвернуться на зад, в тому дні коли я покличу до Тебе. Ось я впізнав, що Ти мій Бог.10 День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.
11 (55-12) нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,11 У Богові хвалитиму я слово [Його], у Господі хвалитиму слово [Його].11 Удень і вночі на мурах вони його обходять, несправедливість і кривда серед нього.11 У Бозі похвалю слово, у Господі похвалю слово.11 Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.
12 (55-13) бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,12 На Бога сподіваюся, не боюся; що вчинить мені людина?12 Загуба серед нього, з його майдану не сходять гніт і лукавство.12 На Бога я поклав надію. Не побоюся, що зробить мені людина.12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;
13 (55-14) але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,13 На мені, Боже, обітниці Тобі; Тобі відплачу; Тебе хвалитиму.13 Якби то ворог глузував із мене, я - стерпів би; якби мій ненависник та повстав на мене, від нього я сховався б.13 В мені, Боже, молитви хвали, які я Тобі віддам,13 А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,
14 (55-15) з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу...14 Бо Ти визволив душу мою від смерти; хіба не визволиш також ноги мої від спотикання, щоб я ходив перед лицем Божим у світлі живих?14 А то ти, чоловіче, моя рівня, друг мій і мій знайомий,14 бо Ти визволив мою душу від смерти і мої ноги від спотикання, щоб я вгодив перед Богом в світлі живих.14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.
15 (55-16) Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!15 з котрим ми собі разом любо розмовляли, до дому Божого ходили собі у святковому гуртку.15 Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.
16 (55-17) Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:16 Хай смерть поб'є їх! Нехай зійдуть живими до Шеолу! -бо лиш підлота у їхніх домах і посеред них.16 Кличу до Бога, і Господь спасає мене.
17 (55-18) увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!17 Я ж візву до Бога, і Господь мене врятує.17 Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.
18 (55-19) У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!18 Увечорі й уранці і опівдні я квилитиму й стогнатиму, і мій голос він почує.18 Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.
19 (55-20) Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,19 Він визволить у мирі мою душу від тих, що на мене роблять засідки: бо їх багато проти мене.19 Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.
20 (55-21) ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,20 Почує Бог і упокорить їх, Бог, що живе одвіку; нема бо каяття у них, вони бо не бояться Бога.20 Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.
21 (55-22) його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!...21 Кожен підносить свої руки на своїх же друзів, Порушує свою умову.21 Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі.
22 (55-23) Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!22 Масніші від сметани його губи, серце ж його завжди готове до бійки. Слова його ніжніші від оливи, але вони - мечі вийняті з піхви.22 Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.
23 (55-24) А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!23 Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.23 А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.