| 1 Диригентові хору. На струнних [інструментах]. Урок Давидів. | 1 Провідникові хору. На мелодію «Махлат». Маскіл. Давида. | 1 На кінець, в піснях. Напоумлення Давида, | 1 Проводиреві хора: на Махалатї, наука Давида. Безумний каже в серцї своїм: Нема Бога! Розвратились і творять огидну неправду; нема там нї одного, хто б добро чинив. |
2 (53-3) Бог зорить із неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. | 2 Коли прийшли зіфеяни і сказали Саулові: Чи не у нас переховується Давид? | 2 Безумний каже в своїм серці: «Немає Бога.» Зіпсувалися, мерзоту коять, нема нікого, хто добро чинив би. | 2 коли прийшли Зіфеї і сказали Саулові: Чи ось Давид не ховається між нами? | 2 Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога. |
3 (53-4) Усі повідступали, разом стали огидними, нема доброчинця, нема ні одного!... | 3 Боже! Йменням Твоїм порятуй мене і силою Твоєю суди мене. | 3 Бог з неба поглядає на синів людських, щоб подивитись, чи є розумний, що шукає Бога. | 3 Боже, спаси мене твоїм іменем і твоєю силою суди мене. | 3 Всї одвернулись, всї разом зледащіли; нема там, хто добро творив би, нема нї одного. |
4 (53-5) Чи ж не розуміють оті, хто беззаконня вчиняє, що мій люд поїдають? Вони споживають хліб Божий, та не кличуть Його! | 4 Боже! Почуй молитву мою; зваж на слова уст моїх. | 4 Усі загалом відвернулися, зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного. | 4 Боже, вислухай мою молитву, будь чуйний до слів моїх уст. | 4 Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають народ мій, наче б вони хлїб їли? Господа вони не призивають. |
5 (53-6) Тоді настрашилися страхом вони, хоч страху не було, бо розсипав Бог кості того, хто тебе оточив був, ти їх посоромив, бо ними погордував Бог! | 5 Бо чужинці повстали супроти мене, і гнобителі шукають душі моєї; вони не мають Бога перед собою. | 5 Невже не схаменуться усі ті лиходії, що поїдають мій народ, начебто хліб їли? Вони не призивають Бога. | 5 Бо чужинці повстали проти мене, і сильні шукали моєї душі. Не поставили Бога перед собою. | 5 Тодї злякались вони, хоч страху не було; Бог бо розсипле костї того, хто став облогом проти тебе. Ти осоромив їх. Бог бо відкинув їх. |
6 (53-7) Аби то Він дав із Сіону спасіння ізраїлеві! Як долю Свого народу поверне Господь, то радітиме Яків, утішатися буде ізраїль! | 6 Ось, Бог помічник мій; Господь підсилює душу мою. | 6 Тим і настрашилися страхом, де страху не було; бо Бог розсипав кості тих, що облогою стали проти тебе. Сором укрив їх, Бог бо їх відкинув. | 6 Бо ось Бог мені помагає, і Господь заступник моєї душі. | 6 Ой, коли б прийшло спасеннє Ізраїлеві із Сиона! Коли Господь поверне народ свій з неволї, возрадується Яков і возвеселиться Ізраїль. |