1 Почуйте Мене, хто женеться за правдою, хто пошукує Господа! Погляньте на скелю, з якої ви витесані, і на каменоломню, з якої ви видовбані. | 1 Послухайте Мене, хто шукає правди, хто шукає Господа! Подивіться на скелю, з котрої ви витесані, і в глибину рову, з котрого ви врятовані. | 1 Ось послухайте мене, ви, що змагаєте до спасіння, ви, що шукаєте Господа! Гляньте на скелю, з якої ви витесані, на виритий колодязь, з якого ви постали! | 1 Послухайте мене, ви, що переслідуєте праведного і шукаєте Господа, погляньте на твердий камінь, який ви висікли, і на яму ставу, який ви викопали. | 1 Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливостї, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, - на вижолобину, що по вас (в скелї) зосталась: |
2 Гляньте на Авраама, батька свого, та на Сарру, що вас породила, бо тільки одного його Я покликав, але благословив був його та розмножив його. | 2 Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, що народила вас; бо Я покликав його одного, і благословив його, і розмножив його. | 2 Гляньте на Авраама, вашого батька, і на Сару, що вас породила! Одного бо його я покликав, благословив його й розмножив. | 2 Погляньте на вашого батька Авраама і на Сарру, що боліла вами. Бо був він один, і Я його покликав і Я його поблагословив і Я його полюбив і Я його помножив. | 2 Спогляньте на Авраама, праотця вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його. |
3 Бо Сіона Господь потішає, всі руїни його потішає, й обертає пустині його на Еден, його ж степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспіви. | 3 Так Господь розрадить Сіона, потішить всі руїни його, і вчинить пустелі його, мов рай, і степ його, мов сад Господа; радість і втіха буде в ньому, хвала й співи пісень. | 3 Так! Господь жалує за Сіоном, жалує за всіма його руїнами. Він зробить його пустиню, немов рай, а його степ, немов той сад Господній. Веселощі й радість будуть у ньому, подячні пісні під гру музики. | 3 І тебе тепер потішу, Сіоне, і потішив всі твої пустинні місця і зроблю її пустинні місця як господний рай. Радість і веселість знайдуть в ній, визнавання і голос похвали. | 3 Оттак потїшить Господь і Сиона, потїшить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала й піснї гомонїти. |
4 Послухай Мене, Мій народе, і візьми до вух, ти племено Моє, бо вийде від Мене Закон, а Своє правосуддя поставлю за світло народам! | 4 Послухайте Мене, народе Мій, і коліно Моє, прихиліть вухо до Мене! Бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю, як світло народам. | 4 Слухай мене, о мій народе! Мій роде, прихили до мене своє вухо! Бо закон від мене вийде, і право моє буде світлом народів. | 4 Послухайте Мене, послухайте мій народе, і царі Мене послухайте. Бо від Мене вийде закон і мій суд на світло народів. | 4 Слухайте мене, мій ти народе; роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів. |
5 Близька правда Моя: вийде спасіння Моє, а рамена Мої будуть суд видавати народам. Острови будуть мати надію на Мене і сподівання свої покладуть на рамено Моє. | 5 Правда Моя близько; порятунок Мій сходить, і рамено Моє буде судити народи; острови будуть покладатися на Мене і сподіватися на рамено Моє. | 5 Уже близько моя справедливість, моє спасіння вже надходить, моє рамено судитиме народи. На мене острови вповають, покладаються на моє рамено. | 5 Швидко наближається моя праведність, і вийде моє спасіння, і народи надіятимуться на моє рамено. Мене терпітимуть острови і надіятимуться на моє рамено. | 5 Вже наближуєсь справедливість моя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподїватись мене й надїятись на рамя моє. |
6 Здійміть свої очі до неба, і погляньте на землю додолу! Бо небо, як дим, продереться, а земля розпадеться, мов одіж, мешканці ж її, як та воша, погинуть, спасіння ж Моє буде вічне, а правда Моя не зламається! | 6 Зведіть очі до неба і подивіться на землю внизу; бо небеса щезнуть, мов дим, і земля спустошиться, мов одяг, і мешканці її також повимирають; а Мій порятунок буде вічним, і правда Моя не знебудеться. | 6 Зведіть до неба свої очі й гляньте вниз на землю! Ось небо, як дим, щезне; земля ж, немов одежа, розпадеться, і мешканці її, мов мухи, повмирають. Спасіння ж моє буде довіку, і справедливості моїй не буде краю. | 6 Підніміть ваші очі до неба і погляньте на землю вдолі, бо небо скріпилося як дим, а земля постаріється як одіж, а ті, що живуть на землі вмирають так як ці, а моє спасіння буде на віки, а моя праведність не змаліє. | 6 Підніміте очі ваші на небо в горі, гляньте на землю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля - мов стара одежина, а спасеннє моє з віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне. |
7 Почуйте Мене, знавці правди, народе, що в серці його Мій Закон: Не бійтеся людської ганьби та їхніх образ не лякайтесь, | 7 Послухайте Мене, що знаєте правду, народе, у котрого в серці закон Мій! Не бійтеся обмови від людей, і лихослів'я їхнього не страхайтеся. | 7 Слухайте мене, ви, що знаєте право, народе, що бережеш закон мій у серці! Не бійтесь людської наруги, зневаги їхньої не лякайтесь! | 7 Послухайте Мене, ви, що знаєте суд, мій народе, в якого мій закон у вашім серці. Не бійтеся погорди людей і не послабніть від їхнього опоганення. | 7 Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серцї закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь. |
8 бо поточить їх міль, мов одежу, й як вовну, черва їх зжере, а правда Моя буде вічна, і спасіння моє з роду в рід! | 8 Тому що, як одяг, пожере їх міль, і, мов хвилю, пожере їх черва; а правда Моя буде вічно, і порятунок Мій від роду й до роду. | 8 Бо, як одежу, тля їх сточить, і міль їх з'їсть, як вовну, а справедливість моя буде повіки, моє спасіння з роду й до роду. | 8 Бо як одіж буде зїджене часом і як вовна буде зїджене міллю. А моя праведність буде на віки, а моє спасіння на роди родів. | 8 Як одежу бо, сточить їх тля, і як вовну, з'їдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасеннє моє з роду в рід. |
9 Збудися, збудись, зодягнися у силу, рамено Господнє! Збудися, як у давнину, як за покоління віків! Хіба це не ти Рагава зрубало, крокодила здіравило? | 9 Піднесися, піднесися, одягнися в потугу, рамено Господнє! Постань, як за днів старожитніх, за родів давніх! Чи не ти повалила Раґава, уразила крокодила? | 9 Пробудись, прокинься та одягнися в потугу, рамено Господнє! Встань, як за днів днедавніх, як за родів відвічних! Чи ж не ти розтяло на кусні Рагава, пробило крокодила? | 9 Встань, встань Єрусалиме, і зодягнися силою твого рамена. Встань як на початку дня, як вічний рід. Чи ти той, | 9 Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодиля? |
10 Хіба це не ти море висушило, води безодні великої, що морську глибину вчинило дорогою, щоб викуплені перейшли? | 10 Чи не ти висушила море, води великої безодні, перетворила глибини моря на шлях, щоби пройшли визволені? | 10 Чи ж не ти висушило море, води великої безодні? Зробило з морських глибин дорогу, щоб нею пройшли викуплені? | 10 що висушив море, велику воду безодні? Що поклав глибини моря як дорогу для проходу визволеним | 10 Чи ж не ти висушила море, води бездонні; замінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені? |
11 Отак визволенці Господні повернуться та до Сіону зо співом увійдуть, і на їхній голові буде радість відвічна, веселість та втіху осягнуть вони, а журба та зідхання втечуть! | 11 І повернуться визволені Господом, і прийдуть на Сіон зі співами, і радість вічна буде понад головою їхньою; вони знайдуть радість і веселощі; печаль і зітхання знебудуться. | 11 І визволені Господом повернуться і прийдуть на Сіон з веселим кличем, і радість вічна буде в них над головами; веселощі й радощі їх спіткають, а смуток і зідхання зникнуть. | 11 і спасенним? Бо через Господа повернуться і прийдуть до Сіону з радістю і вічною веселістю. Бо на їхній голові радість і хвала, і радість їх охопить, біль і смуток і стогін втік. | 11 Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна - над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть. |
12 Я, Я ваш Той Утішитель! Хто ж то ти, що боїшся людини смертельної й людського сина, що до трави він подібний? | 12 Я, Я Сам – Утішник ваш. Хто ти, що боїшся чоловіка, котрий помирає, і сина людського, котрий те саме, що й трава, | 12 Я, і лиш я, вас утішу. Хто ти, що боїшся смертної людини, сина чоловіка, що, як трава, минається? | 12 Я є, Я є Той, Хто тебе потішає. Пізнай кого пошанувавши ти злякався смертної людини і людського сина, які висохли наче трава. | 12 Я, я сам - утїшитель ваш. Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця? |
13 І ти забуваєш про Господа, що вчинив був тебе, що напнув небеса Він та землю заклав, і завжди щоденно лякаєшся гніву гнобителя, що готовий тебе погубити. Але де той гнобителів гнів? | 13 І забуваєш Господа, Творця свого, що розпросторив небеса і заснував землю; і безнастанно, всілякий день боїшся люті гнобителів, наче він готовий винищити? Але де лють гнобителя? | 13 Ти забуваєш Господа, творця твого, який розпростер небо, заснував землю, і тремтиш увесь час, щоденно перед люттю гнобителя, що готовий звести тебе зо світу. Де ж вона, та гнобителева яра злоба? | 13 І ти збув про Бога, що тебе створив, що створив небо і оснував землю, і боявся завжди всі дні лиця гніву, що тебе гнітить. Бо так як врадив тебе взяти, і тепер де гнів того, що тебе гнітить? | 13 А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость? |
14 Закутий в кайдани небавом розв'язаний буде, і не помре він у ямі, і не забракне йому його хліба. | 14 Невдовзі визволений буде полонений, і не помре в ямі, і хліба йому не забракне. | 14 Невольник буде визволений незабаром, він не помре у ямі, і хліба йому не забракне. | 14 Бо в твому спасінні не стане ані не забариться. | 14 Хутко визволений буде невольник, не помре в ямі і не зазнає недостачі хлїба. |
15 Бо Я Господь, Бог твій, що збурює море, й ревуть його хвілі, Господь Саваот Йому Ймення! | 15 Я Господь, Бог твій, що збурює море, аж так, що хвилі його ревуть; Господь Саваот – ймення Його. | 15 Я - Господь, Бог твій, що розбурхує море, аж ревуть хвилі; Господь сил - моє ім'я. | 15 Бо я Бог твій, що розбурхує море і дає шум його хвилям, Господь Саваот Мені імя. | 15 Я - Господь Бог твій, що бурить море, аж филї ревуть: Господь Саваот - імя моє. |
16 І кладу Я слова Свої в уста твої та ховаю тебе в тіні рук Своїх, щоб небо напнути та землю закласти, і сказати Сіонові: Ти Мій народ! | 16 І Я вкладу Слова Мої в уста твої, і затінком руки Моєї накрию тебе, щоб утворити небеса і утворити землю і сказати Сіонові: Ти Мій народ. | 16 Я вклав мої слова у рот твій, окрив тебе тінню моєї руки; коли я розпростер небо й заснував землю, я сказав Сіонові: Ти - народ мій! | 16 Я поставлю мої слова у твої уста і покрию тебе під тінню моєї руки, якою Я поставив небо і оснував землю. І скажеш Сіонові: Ти мій нарід. | 16 Я вложу слова мої в уста тобі, і тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд. |
17 Збудися, збудися, устань, дочко Єрусалиму, що з руки із Господньої випила ти келіх гніву Його, чашу-келіха одуру випила, вицідила... | 17 Підведися, підведися, постань, Єрусалиме, ти, котрий з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп'яніння, випорожнив. | 17 Збудися, збудися, встань, Єрусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гніву! Келех запамороки випив, випорожнив, | 17 Піднімися, піднімися, встань, Єрусалиме, що випив чашу гніву з господньої руки. Бо чашу падіння, чашу гніву ти випив і ти випорожнив. | 17 Розбудись, розбудись, устань, Ерусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гнїву його, вихилив до дна чашу опяняющу, аж висушив її. |
18 Зо всіх тих синів, що вона породила, нікого нема, хто б провадив її; зо всіх тих синів, яких виховала, нікого нема, хто б підтримав її... | 18 Нікому було провадити його із усіх синів, народжених від нього, і нікому було підтримати його за руку із усіх синів, [котрих] він виростив. | 18 і не було нікого в нього, щоб його вести, з усіх синів, яких він появив на світ; і не було нікого, щоб узяти його руку, з усіх синів, яких він виховав. | 18 І не було того, хто потішив би тебе з усіх твоїх дітей, яких ти породив, і не було того, хто взяв би твою руку, ані з усіх твоїх синів, яких ти підняв. | 18 І не було нїкого в него, щоб вести під руку, зміж синів, що їх породив; не було нїкого, щоб піддержати його за руку, зміж усїх синів, що їх виховав. |
19 Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, хто розважить тебе? | 19 Тебе спіткали дві [біди], хто тобі поспівчуває? – спустошення і винищення, голод і меч; ким я тебе розраджу? | 19 Дві біди стряслися над тобою, -хто тебе розважить? Спустошення та руїна, голод і меч, - хто тебе втішить? | 19 Ці два проти тебе: Хто сумуватиме з тобою? Падіння і знищення, голод і меч. Хто тебе потішить? | 19 Дві бідї на тебе разом налягли, й хто тебе розважить? - опустошеннє й збуреннє; голод і меч; ким же я потїшу тебе? |
20 Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого... | 20 Сини твої знемогли, лежать по закутках усіх вулиць, мов сарна в тенетах, виповнені гнівом Господа, обуренням Бога твого. | 20 Сини твої знесилені лежали по рогах твоїх вулиць, немов сугак у сітці, під гнівом Господнім, під погрозою Бога твого. | 20 Твої сини в біді, ті, що сидять на краю всякої дороги як напів зварений буряк, вони повні господнього гніву, ослаблені Господом Богом. | 20 Дїти твої в знемозї лежали по углах усїх улиць, мов сугак той у путах, під гнївом Господнїм, під пересердєм Бога твого. |
21 Тому то послухай оцього, убога й сп'яніла, але не з вина: | 21 Отож, вислухай це, страднику, і сп'янілий, але не від вина. | 21 Тим то слухай ось що, сердешний, який впився, та не вином! | 21 Через це слухай, впокорений і пяний не від вина. | 21 Слухай же тепер, бідолахо, що впився, та не вином: |
22 Так говорить Господь твій, Господь і твій Бог, що на прю за народ Свій стає: Ось келіха одуру Я забираю з твоєї руки, чашу-келіха гніву Мого, більше пити його вже не будеш! | 22 Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, що мстить за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп'яніння, 'осад із чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх. | 22 Так говорить Господь, владика твій і Бог твій, що боронить свій люд: «Ось я беру з руки твоєї чашу запамороки, келех мого гніву; не питимеш його більше. | 22 Так говорить Господь Бог, що судить свій нарід. Ось Я взяв чашу падіння з твоєї руки, чашу гніву, і не додаси ще пити з неї. | 22 Так говорить Господь і Бог твій, що мститься за народ свій: Ось я беру з руки твоєї упоюющу чашу; виливаю з чаші гущу гнїву мого, - не будеш уже її пити, |
23 І дам Я його в руку тих, що гнобили тебе, що вони до твоєї душі говорили: Схились, і по тобі ми перейдемо! І поклала ти спину свою, немов землю, й як вулицю для перехожих... | 23 І подам її в руки гнобителям твоїм, котрі говорили тобі: Упади ницьма, щоб нам пройти по тобі; а ти хребта твого вчиняв схожим на землю і вулицю для перехожих. | 23 Я передам його у руки гнобителям твоїм, що тобі казали: Лягай на землю! Ми перейдемо через тебе! - І ти зробив із твоєї спини пішоходи, дорогу для прохожих.» | 23 І вкину її в руки тих, що тобі чинять зло і тебе впокоряють, які сказали твоїй душі: Прихилися, щоб ми перейшли. І ти поставив твоє опліччя рівне з землею зі зовні для тих, що проходять. | 23 А передам її в руки томителям твоїм, що приказували тобі: Впади ниць, щоб по тобі нам пройти; ти ж свою спину робив пішоходом, стежкою мусїв її простягати. |