1 І сталося, як усі аморейські царі, що по той бік Йордану на захід, і всі ханаанські царі, що над морем, почули, що Господь висушив був воду Йордану перед Ізраїлевими синами, аж поки вони перейшли, то зомліло їхнє серце, і не було вже в них духу зо страху перед Ізраїлевими синами. | 1 Коли всі царі аморейські, котрі жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, котрі біля моря, почули, що Господь осушив води Йордану перед синами Ізраїля, допоки переходили вони, тоді знесилилося серце їхнє, і не стало вже у них духу супроти синів Ізраїля. | 1 Як же всі царі аморійські, що по тім боці Йордану на заході, і всі царі ханаанські, що над морем, почули, що Господь висушив йорданську воду перед синами Ізраїля, аж поки вони не перейшли, серце їм зомліло і в них дух підупав супроти синів Ізраїля. | 1 І сталося, що як почули аморрейські царі, які були на другому боці Йордану, і царі Фенікії, які коло моря, що Господь Бог висушив ріку Йордан перед ізраїльскими синами коли вони переходили, і розтанули їхні уми і вони жахнулися, і не було в них ніякого розуму перед лицем ізраїльських синів. | 1 Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих. |
2 Того часу сказав Господь до Ісуса: Нароби собі камінних ножів, і пообрізуй Ізраїлевих синів знову, другий раз. | 2 О тій порі сказав Господь Ісусові: Вчини собі гострі ножі і пообрізуй синів Ізраїля вдруге. | 2 Того часу повелів Господь Ісусові: “Зроби собі камінні ножі й обріж удруге синів Ізраїля.” | 2 З цього ж часу сказав Господь Ісусові: Зроби собі камінні ножі з гострого каменя і, сівши, обріж ізраїльських синів. | 2 Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих! |
3 І наробив собі Ісус камінних ножів, та й пообрізував Ізраїлевих синів при Ґів'ат-Гааралоті. | 3 І вчинив собі Ісус гострі ножі, і обрізав синів Ізраїля на Пагорбі обрізання. | 3 І зробив собі Ісус камінні ножі й обрізав синів Ізраїля на Аралот-горбі. | 3 І зробив Ісус гострі камінні ножі і обрізав ізраїльських синів на місці, що називається Могила передних шкірок. | 3 І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків. |
4 А оце та причина, чому Ісус пообрізував: увесь народ, що вийшов був із Єгипту, чоловічої статі, усі вояки, повмирали в пустині в дорозі, коли вийшли з Єгипту. | 4 Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїля]: увесь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, всі придатні для війни, померли в пустелі на шляху, після виходу з Єгипту. | 4 А причина, чому Ісус обрізав їх, була ось яка: всі люди, що були вийшли з Єгипту, чоловічої статі, всі здатні до бою, повмирали в дорозі на пустині, по виході з Єгипту. | 4 В той же спосіб очистив Ісус ізраїльських синів, які народилися в дорозі і які були з тих, що необрізаними вийшли з Єгипту, | 4 І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь військовий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту. |
5 Бо був обрізаний увесь народ, що виходив, а всього народу, що народився в пустині в дорозі по виході з Єгипту, не обрізували. | 5 А той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний; але увесь народ, що народився в пустелі після того, як вийшов з Єгипту, був необрізаний. | 5 Бо ввесь народ, що був звідти вийшов, був обрізаний, а ввесь народ, що народився в пустині, в дорозі, по виході з Єгипту, не був обрізаний. | 5 цих всіх Ісус обрізав. | 5 Всї ж ті, що вийшли, були обрізані; усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано; |
6 Бо сорок літ ходили Ізраїлеві сини в пустині, аж поки не вигинув увесь той народ, ті вояки, що вийшли були з Єгипту, що не слухалися Господнього голосу, що Господь заприсягнув був їм не показати їм того Краю, що Господь заприсягнув був їхнім батькам дати їм Край, який тече молоком та медом. | 6 Бо сини Ізраїля сорок років ходили в пустелі, доки не повмирав увесь народ придатний до війни, що вийшов з Єгипту, котрі не дослухалися голосу Господнього, і котрим Господь присягався, що вони не побачать землі, котру Господь із присягою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед. | 6 Сорок бо років сини Ізраїля блукали в пустині, поки не вимер увесь народ, тобто здатні до бою, що вийшли були з Єгипту, а то тому, що вони не послухалися слів Господніх; то Господь поклявсь їм, що не побачать вони землі, яку прирік був їхнім батькам віддати нам, землю, що молоком і медом тече. | 6 Бо сорок два роки ходив Ізраїль в Мадваритській пустині, тому необрізаними були більшість їхніх вояків, що вийшли з єгипетскої землі, ті, що не послухались божих заповідей, для яких і рішив, що вони не побачать землю, яку поклявся Господь їхнім батькам дати їм, землю, що тече молоком і медом. | 6 Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх; а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом; |
7 А їхніх синів поставив замість них. Їх пообрізував Ісус, бо вони були необрізані, бо їх не обрізували в дорозі. | 7 Але замість них поставив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, бо вони були необрізані, тому що їх у дорозі не обрізували. | 7 А замість них воздвигнув їхніх синів. Їх ось і пообрізував Ісус, вони ж були необрізані, в дорозі бо їх не обрізувано. | 7 А замість цих поставив їхніх синів, яких Ісус обрізав, томущо вони в дорозі були необрізані. | 7 Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано. |
8 І сталося, як увесь народ закінчив обрізуватися, то вони осіли в таборі на своїх місцях аж до видужання. | 8 Коли увесь народ був обрізаний, лишався він на своєму місці у стані, доки не видужав. | 8 Коли вже ввесь люд до одного пообрізувано, пересиділи вони в таборі, аж поки не повигоювались. | 8 А обрізавшись, мовчали сидячи тут в таборі, доки не виздоровіли. | 8 Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались. |
9 І сказав Господь до Ісуса: Сьогодні Я зняв з вас єгипетську ганьбу. І назвав те місце ім'ям: Ґілґал, і так є аж до цього дня. | 9 І сказав Господь Ісусові: Нині Я зняв із вас ганьбу єгипетську. Саме тому й називається те місце: Ґілґал, навіть донині. | 9 І сказав Господь Ісусові: “Сьогодні зняв я з вас єгипетський сором. `Тим і названо те місце Гілгал аж по цей день. | 9 І сказав Господь Ісусові синові Навина: В сьогоднішньому дні забрав Я від вас впокорення Єгипту. І назвав імя того місця Ґалґала. | 9 І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено прізвище тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день. |
10 І таборували Ізраїлеві сини в Ґілґалі, і справили Пасху ввечорі чотирнадцятого дня місяця на єрихонських степах. | 10 І стояли сини Ізраїля станом у Ґілґалі, і звершили Пасху чотирнадцятого дня місяця увечері на рівнинах Єрихонських. | 10 І отаборилися сини Ізраїля в Гілгалі; на чотирнадцятий день першого місяця ввечорі вони святкували Пасху на степах єрихонських. | 10 І зробили ізраїльські сини пасху в чотирнадцятому дні місяця від вечора, на заході від Єрихону, на другому боці Йордану, на рівнині, | 10 І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських. |
11 А назавтра по Пасці їли вони того самого дня з урожаю того Краю, опрісноки та пражене. | 11 І другого дня Пасхи почали їсти із плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна того самого дня. | 11 На другий день Пасхи їли вони з урожаю тієї землі: неквашений хліб та пражене зерно. | 11 і їли прісне і нове з зерна землі. В цьому дні | 11 І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня. |
12 І перестала падати манна з другого дня, як вони їли з урожаю того Краю, і вже більш не було Ізраїлевим синам манни, і їли вони того року з урожаю ханаанського Краю. | 12 А манна перестала падати на другий день потому, як вони почали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїля, але вони їли того року плоди землі ханаанської. | 12 Того самого дня, як вони стали їсти з урожаю землі, перестала падати манна; не було в синів Ізраїля більш манни, і вони харчувались у цім році з плодів Ханаан-землі. | 12 перестала бути манна після того як зїли вони з насіння землі, і більше не було манни для ізраїльских синів, а взяли плоди околиці Феніків в тому році. | 12 На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї. |
13 І сталося, коли Ісус був при Єрихоні, то звів очі свої та й побачив, аж ось стоїть навпроти нього чоловік, а витягнений його меч у руці його. І підійшов Ісус до нього, та й сказав йому: Чи ти наш, чи наших ворогів? | 13 Ісус, знаходячись поблизу Єрихону, глянув і побачив: Ось, стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав: Чи наш ти, чи з ворогів наших? | 13 Якже Ісус був під Єрихоном, звів він очі, аж бачить: стоїть перед ним якийсь чоловік з голим мечем у руці. Підійшов до нього Ісус та й питає: “Чи ти наш, чи з ворогів наших?” | 13 І сталося, що як Ісус був в Єрихоні і як підвів очі, побачив чоловіка, що стояв перед ним, і обнажений меч в його руці. І, приступивши, Ісус сказав йому: Чи ти є нашим чи від ворогів? | 13 Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших? |
14 А той відказав: Ні, бо я вождь Господнього війська, тепер я прийшов. І впав Ісус на обличчя своє до землі, і вклонився, та й сказав йому: Що говорить мій пан своєму рабові? | 14 Він сказав: Ні, я вождь війська Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, вчинив поклоніння і сказав йому: Що володар мій скаже служнику своєму? | 14 А той відказав: “Ні! Я начальник Господнього війська; прийшов я тепер.” І впав Ісус лицем до землі, поклонивсь та й каже до нього: “Що велить мій владика слузі своєму?” | 14 Він же сказав йому: Я воєвода господньої сили, тепер я прийшов. І впав Ісус на лице до землі і сказав йому: Пане, що приказуєш твому рабові. | 14 А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму? |
15 І сказав вождь Господнього війська до Ісуса: Скинь взуття своє з своїх ніг, бо це місце, на якому стоїш ти, святе воно! І зробив Ісус так. | 15 Вождь війська Господнього сказав Ісусові: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, святе. Ісус так і вчинив. | 15 Начальник Господнього війська й каже до Ісуса: “Скинь з ніг твоє взуття, бо місце, де стоїш, святе.” І Ісус вчинив так. | 15 І господний воєвода каже до Ісуса: Визуй обуву з твоїх ніг, бо місце, на якому ти став, є святим. | 15 Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа. |