1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 1 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | 1 Господь промовив до Мойсея: | 1 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 1 І рече Господь Мойсейові: |
2 Накажи Ізраїлевим синам, і нехай повисилають з табору кожного прокаженого, і кожного течивого, і кожного нечистого через доторкнення до мертвого тіла. | 2 Накажи синам Ізраїля вислати зі стану усіх прокажених, і всіх, що мають течу, і всіх, хто опоганився від мертвого. | 2 “Повели синам Ізраїля, щоб видалили геть із табору кожного прокаженого і кожного течивого, і кожного, хто став нечистий від мерця. | 2 Накажи ізраїльським синам і хай проженуть з табору всякого прокаженого і всякого, що проливає насіння і всякого нечистого душею. | 2 Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим од мерця. |
3 І чоловіка й жінку будете висилати, поза табір будете висилати їх, і вони не занечистять таборів своїх, що Я серед них пробуваю. | 3 І чоловіків і жінок повисилайте, за стан спровадьте їх, щоб не опоганювали вони шатрів своїх, серед котрих Я живу. | 3 Так чоловіка, як і жінку видалите геть із табору, щоб не оскверняли табір, серед якого я витаю.” | 3 Від чоловічого роду до жіночого виженіть геть з табору, і не опоганюватимуть їхні табори, в яких Я перебуваю між ними. | 3 Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю. |
4 І зробили так Ізраїлеві сини, і повисилали їх поза табір, як Господь промовляв був Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини. | 4 І вчинили так сини Ізраїля, і вивели їх геть зі стану; як говорив Господь Мойсеєві, так і вчинили сини Ізраїля. | 4 Так і зробили сини Ізраїля і видалили їх геть із табору. Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїля. | 4 І вчинили так ізраїльські сини, і прогнали їх геть з табору. Так як Господь сказав Мойсеєві, так зробили ізраїльські сини. | 4 І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві. |
5 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 5 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | 5 Господь промовив до Мойсея: | 5 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 5 І рече Господь Мойсейові: |
6 Промовляй до Ізраїлевих синів: Чоловік або жінка, коли зробить який людський гріх, чинячи тим спроневірення проти Господа, і завинить душа та, | 6 Скажи синам Ізраїля: Якщо чоловік чи жінка вчинить якийсь гріх супроти людини, і через це вчинить злочин супроти Господа, і завинить душа та, | 6 “Скажи синам Ізраїля: коли який-небудь чоловік або жінка вчинить якийсь гріх на шкоду ближньому, спроневірившися Господеві, і відчуватиме провину, | 6 Заговори до ізраїльських синів, кажучи: Чоловік чи жінка, що лиш вчинить людський гріх, і незваживши незважить, та душа вчинить проступок, | 6 Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа, |
7 то вони визнають свій гріх, що зробили, і кожен зверне найперше ціну провини своєї, і додасть до неї п'ятину її, та й дасть тому, кому завинив він. | 7 То нехай визнають свій гріх, котрий вони учинили, і повернуть уповні те, в чому завинили, і додадуть до того п'яту частину, і віддадуть тому, супроти кого згрішили. | 7 то нехай визнає свій гріх, що ним згрішив, і відшкодує повнотою та ще й наддасть п'ятину тому, кого пошкодив. | 7 вона визнає гріх, який вчинила, і віддасть приписане за проступок і його пяту часть додасть до нього, і віддасть тому, проти кого вчинила проступок. | 7 Так покаятись мусять у грісї свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повнї вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив. |
8 А якщо в того чоловіка нема викупника, щоб йому звернути ту ціну провини, то провина та буде звернена Господеві, і буде це священикові, опріч барана очищення, що ним очистить його. | 8 Якщо ж у нього немає спадкоємця, котрому належало б повернути за провину, то присвятіть це Господові, нехай це буде священикові, понад барана очищення, котрим він очистить його. | 8 А коли в того нема ніякого родича, щоб повернути йому шкоду, то відшкодування буде Господеві, для священика, опріч покутного барана, що ним за винного відправиться покута. | 8 Якщо ж не буде у чоловіка кревний, щоб віддати йому за проступок, надолуження, яке віддається Господеві, буде священикові, за вийнятком барана надолуження, через якого надолужиться в ньому за нього. | 8 А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона сьвященникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його. |
9 А кожне приношення зо всяких святощів Ізраїлевих синів, що принесуть священикові, буде йому. | 9 І всіляке підношення із усіх святинь синів Ізраїля, котре вони приносять до священика, йому належить. | 9 Усяка жертва возношення, з усяких святих речей синів Ізраїля, що принесуть священикові, йому належатиме. | 9 І всі первоплоди за всім, що освячується в ізраїльських синів, які приносять Господеві, священикові буде. | 9 І буде йому всяка жертва підношення з усяких сьвятих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві сьвященникові. |
10 І що хто посвятить, буде йому. Що хто дасть священикові, буде йому. | 10 І присвячене кимось йому належить. Усе, що дасть хтось священикові, йому належить. | 10 Святі речі належатимуть тому, хто їх приносить; що ж хтось дає священикові, його буде.” | 10 І освячене кожної (людини) її буде. І що лиш чоловік дасть священикові, йому буде. | 10 І все, що хто посьвятить, буде його; що хто дає сьвященникові, його буде. |
11 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи: | 11 І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: | 11 Господь промовив до Мойсея: | 11 І промовив Господь до Мойсея, кажучи: | 11 І рече Господь Мойсейові: |
12 Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його, | 12 Оголоси синам Ізраїля і скажи їм: Якщо зрадить когось дружина і порушить вірність йому, | 12 “Скажи синам Ізраїля і повідай їм: Коли чиясь жінка зійде на манівці й спроневіриться йому, | 12 Говори до ізраїльських синів і скажеш до них: Чоловік, чоловік, коли вчинить його жінка проступок і, погорджуючи, погордить ним, | 12 Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому, |
13 і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена, | 13 І зляжеться хтось із нею і викине сім'я, і це буде приховане від очей чоловіка її, і вона опоганиться таємно, і не буде на неї свідка, і не буде викрита, | 13 і хтось інший зляжеться з нею так, що чоловік про те не знає, бо вона осквернилась потайки і нема свідків проти неї, саму ж її не впіймано на вчинку, | 13 і хтось переспить з нею ложем насіння, і це скриється від очей її чоловіка і схованим буде, вона ж буде опоганена, і проти неї не буде свідка і вона не буде схоплена, | 13 І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема сьвідка проти неї, а самої не поймано на вчинку; |
14 та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена, | 14 І захопить його дух ревниць, і буде ревнувати дружину свою, коли вона опоганена, або захопить його дух ревниць, і він буде ревнувати дружину свою, коли вона не опоганена; | 14 і як охопить його дух ревнощів і заходиться він ревнувати свою жінку, чи то справді осквернилась вона, а чи ні, | 14 і найде на нього дух ревнощів, і ревнувати буде за своєю жінкою, а вона опоганена, чи найде на нього дух ревнощів, і ревнуватиме за жінкою своєю, а вона не буде опоганеною, | 14 Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась; |
15 то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину. | 15 Нехай приведе чоловік дружину свою до священика, і принесе за неї пожертву десяту частину ефи ячного борошна; але не виллє на нього єлею, і не покладе ладану, тому що це приношення ревниць, приношення спогаду, яке нагадує про беззаконня. | 15 то той чоловік приведе свою жінку до священика й принесе ради неї дар, десятину ефи ячмінної муки; він не литиме олії на неї і не кластиме до неї ладану, бо це офіра за ревнощі, офіра на спомин, що нагадує провину. | 15 то приведе чоловік свою жінку до священика, і за неї принесе дар десяту часть ефи ячмінної муки, не полиє на неї олію, ані не покладе на неї ладану, бо це жертва ревнощів, жертва памяти, що згадує гріх. | 15 То приведе чоловік той жінку до сьвященника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олїї на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлїбний приніс на спомин, що нагадує провину. |
16 І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем. | 16 А священик нехай приведе і поставить її перед Господом, | 16 Нехай священик звелить їй приступити і поставить її перед Господом. | 16 І приведе її священик і поставить її перед Господом, | 16 І скаже їй приступити сьвященник, і поставить її перед Господом. |
17 І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води. | 17 І візьме священик святої води в глиняну посудину, і візьме священик землі з долівки скинії і покладе у воду; | 17 Потім візьме святої води у глиняну посудину, візьме й пороху, що на долівці у храмині, та й вкине його у воду. | 17 і візьме священик живу чисту воду в глиняну посудину і землі, що є на долівці шатра свідчення, і, взявши, священик вкине до води. | 17 І возьме сьвященник води сьвятої в посудину глиняну; та возьме сьвященник пороху, що на долївцї в храминї, та й вкине його в воду. |
18 І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття. | 18 І поставить священик дружину перед Господом, і відкриє голову жінки, і дасть їй до рук приношення спогаду, – це приношення ревниць; а в руці священика буде гірка вода, яка наводить прокляття. | 18 Отже поставить жінку перед Господом і, відкривши їй голову, покладе їй на руки поминальну офіру, тобто офіру за ревнування; а сам триматиме в руці гірку воду, що наводить прокляття. | 18 І поставить священик жінку перед Господом, і відкриє голову жінки, і дасть в її руки жертву памяті, жертву ревнощів, а в руці священика буде вода оскарження, цього прокляття. | 18 І поставить сьвященник жінку перед Господом, і відкриє голову жінцї, і положить на руки її хлїбний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руцї сьвященника буде гірка вода, що наводить прокляттє. |
19 І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття! | 19 І закляне її священик, і скаже дружині: Якщо ніхто не переспав з тобою, і ти не опоганилася і не зрадила свого чоловіка, то неушкоджена будеш від цієї гіркої води, що наводить прокляття. | 19 І заклинатиме жінку священик і казатиме їй: Якщо не лежав ніхто з тобою, і якщо ти, бувши за твоїм чоловіком, не зійшла на манівці нечистотою, то будь непошкоджена від цієї гіркої води, що наводить прокляття. | 19 І заклене її священик і скаже жінці: Якщо хтось з тобою не переспав, якщо ти не переступила, щоб опоганитись, будучи під мужем своїм, будь невинною від води оскарження, від цього прокляття. | 19 І заклинати ме сьвященник її, і казати ме жінцї: Коли не лежав нїхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє; |
20 А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка, | 20 Та коли ти зрадила чоловікові твоєму і опоганилася, і якщо переспав хтось із тобою, окрім чоловіка твого; | 20 Якщо ж ти, бувши за твоїм чоловіком, зійшла на манівці й осквернила себе, і лежав хтось із тобою, окрім твого чоловіка, | 20 Якщо ж ти переступила, замужною будучи, чи опоганилась, і дав хто тобі своє ложе за вийнятком твого мужа. | 20 Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого, |
21 і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим, | 21 Тоді священик нехай закляне дружину клятьбою прокляття, і скаже священик дружині: нехай же віддасть тебе Господь прокляттю і прокляттю в народі твоєму, і нехай зробить Господь лоно твоє опущеним і черево твоє напухлим. | 21 то тут заклене священик жінку клятьбою прокляття і скаже до неї: Нехай Господь видасть тебе на прокляття й злорічення серед твого народу і допустить, щоб зів'яло твоє лоно і опух живіт твій. | 21 І заклене священик жінку клятвами цього прокляття, і скаже священик жінці: Хай дасть тебе Господь в прокляття і клятву посеред твого народу, щоб Господь вчинив, щоб стегно твоє зігнило і твій живіт роздувся | 21 І заклене жінку сьвященник клятьбою прокляття, і промовить сьвященник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій. |
22 і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь! | 22 І нехай пройде вода оця, що наводить прокляття, у нутрощі твої, щоб спух живіт [твій] і опустилося лоно [твоє]. І скаже дружина: Амінь, амінь. | 22 Нехай оця вода, що стягає прокляття, увійде в твою утробу, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє зів'яло. - А жінка відповість: Амінь, амінь. | 22 і хай ввійде ця проклята вода до твого живота, щоб роздути лоно і вчинити, щоб відпало стегно твоє. І скаже жінка: Хай буде, хай буде. | 22 І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь*! |
23 І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою, | 23 І напише священик ті прокляття на сувої, і змиє їх у гірку воду. | 23 І запише священик ті прокляття на аркуші та й змиє їх гіркою водою, | 23 І священик напише ці клятви в книгу, і замочить у воду оскарження і прокляття, | 23 І запише прокляття сї сьвященник у книзї, та й змиє їх водою гіркою; |
24 і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль. | 24 І дасть дружині випити гірку воду, що наводить прокляття, і увійде в неї вода, що наводить прокляття, на шкоду їй. | 24 і подасть жінці напитися гіркої води, що наводить прокляття, щоб вона ввійшла в неї для гіркости. | 24 і жінка випє воду оскарження і прокляття, і ввійде до неї вода прокляття і оскарження. | 24 І дасть він жінцї напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркостї. |
25 І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника. | 25 І візьме священик із рук дружини хлібне приношення ревниць, і піднесе це приношення перед Господом, і віднесе його до жертовника. | 25 Потім священик візьме з руки жінки офіру за ревнування і поколихає нею перед Господом, і принесе її до жертовника, | 25 І священик візьме з руки жінки жертву ревнощів, і покладе жертву перед Господом, і принесе її до жертівника, | 25 І возьме сьвященник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника. |
26 І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою. | 26 І візьме священик жменю із хлібного приношення частину на пам'ять, і спалить на жертовнику, а потім дасть дружині випити води. | 26 і візьме жменю з офіри як кадило та й пустить димом на жертовнику, а потім дасть жінці напитися води. | 26 і священик візьме з жертви на її память, і принесе її до жертівника, і після цього напоїть жінку водою. | 26 І возьме сьвященник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінцї води напитись. |
27 І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого. | 27 І коли напоїть її водою, тоді, якщо вона нечиста і вчинила злочин супроти чоловіка свого, гірка вода, що наводить прокляття, увійде в неї, на шкоду їй, і спухне черево її, і опуститься лоно її, і буде ця дружина проклятою в народі своєму. | 27 А як дасть їй води напитись, то, коли вона осквернила себе і спроневірилася своєму чоловікові, то станеться, що вода прокляття увійде в неї у всій своїй гіркоті, і опухне живіт у неї, і зів'яне лоно в неї, і стане вона проклята серед своїх людей. | 27 І станеться, що коли опоганеною буде і скриванням скрилася від свого мужа, і ввійде до неї вода оскарження і прокляття, і роздує живіт, і відпаде її стегно, і жінка буде прокляттям у свому народі. | 27 А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркостї, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм. |
28 А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей. | 28 А якщо дружина не опоганилася і була чистою, то залишиться неушкодженою і буде здатна народжувати дітей. | 28 А коли жінка не осквернила себе, коли вона чиста, то не зазнає ніякої шкоди і матиме потомство. | 28 Якщо ж не опоганилася жінка і буде чистою, і буде невинною і видасть насіння. | 28 А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насїннє. |
29 Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься, | 29 Ось закон про ревнощі. Коли дружина зрадить чоловікові своєму і опоганиться, | 29 Це закон про ревнування: чи то коли жінка, бувши за чоловіком, зійде на манівці й осквернить себе, | 29 Це закон ревнощів, якщо його переступить жінка, будучи замужня, і опоганиться, | 29 Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе, |
30 або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон. | 30 Або, коли чоловіка захопить дух ревниць і він буде ревнувати дружину свою: тоді нехай він поставить дружину перед Господом, і вчинить з нею священик усе за цим законом. | 30 чи то коли чоловіка охопить дух ревнощів, і він заходиться ревнувати свою жінку; він поставить її перед Господом, а священик виконає над нею увесь закон цей. | 30 чи чоловік, на якого найде на нього дух ревнощів, і ревнуватиме за своєю жінкою, і поставить свою жінку перед Господом, і вчинить з нею священик за всім цим законом. | 30 Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон. |
31 І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх. | 31 І буде чоловік чистий від гріха, а дружина понесе на собі гріх свій. | 31 Так проститься чоловікові його провина, а жінка понесе кару за гріх свій.” | 31 І невинним буде чоловік від гріха, і та жінка понесе свій гріх. | 31 І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій. |